ПОСТАНОВА
Іменем України
05 лютого 2019 року
Київ
справа №333/5015/15-а
адміністративне провадження №К/9901/59705/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гриціва М.І.,
суддів: Анцупової Т.О., Кравчука В.М., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 23 травня 2018 року (судді Герасименко С.Г., Наумова І.Й., Варнавська Л.О.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2018 року (судді Дурасова Ю.В., Лукманова О.М., Божко Л.А.) за заявою ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами рішення суду першої інстанції у справі № 333/5015/15-а за його позовом до управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі міста Запоріжжя (правонаступником якого є управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя; далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
встановив:
Позивач ОСОБА_2 звернувся із заявою до суду про перегляд за виключними обставинами рішення суду першої інстанції у справі за позовом ОСОБА_2 до управління ПФУ про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
У заяві зазначив, що суд першої інстанції рішенням від 20 жовтня 2015 року у задоволенні його позову відмовив. Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишив без змін. Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що з 01 січня 2015 року органи ПФУ визнані податковими агентами при нарахуванні та виплаті пенсій. Положення Податкового кодексу України (підпункт 164.2.19 пункту 164.2 статті 164; далі ПК) в частині оподаткування пенсій набрали чинності з 01 січня 2015 року, та не визнані такими, що не відповідають Конституції України, як наслідок виключається протиправність дій управління ПФУ.
Поряд з цим Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 (далі - Рішення) визнав таким, що не відповідають Конституції України положення абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК, якими передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно з законом, якщо їх розмір перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. Таким чином положення абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК суперечить статті 21, частинам 1, 2 статті 24, 46 Основного Закону України. Вважає, що є підстави для перегляду рішення суду щодо нього за виключними обставинами.
Комунарський районний суд м. Запоріжжя ухвалою від 23 травня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами рішення суду відмовив, постанову залишив у силі.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що згідно з резолютивною частини Рішення положення абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відтак дія абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК зупинена лише 27 лютого 2018 року та зворотної сили не має. 01 березня 2018 року ПФУ припинив стягнення податку с пенсій, в тому числі позивача. Враховуючи, що на час ухвалення постанови суду першої інстанції від 20 жовтня 2015 року положення абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК були чинними та втратили чинність лише з 27 лютого 2018 року, підстав для скасування постанови немає.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 липня 2018 року ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2018 року залишив без змін.
ОСОБА_2 не погодився із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції і 17 серпня 2018 року подав касаційну скаргу про їх скасування.
Покликається на неправильне застосування норм матеріального права та на порушення судами норм процесуального права. Зокрема, указує на безпідставність неврахування судами Рішення, оскільки, на думку скаржника, на момент його звернення з первісним позовом положення ПК, які в подальшому визнані неконституційними, суперечили нормам Конституції України. Зазначає про неналежне обґрунтування оскаржених судових рішень, участі неналежного відповідача у справі та наявності судового рішення з протилежною правовою позицією з питання застосування спірних норм ПК.
Управління ПФУ у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Верховний Суд переглянув рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.
Суди у цій справі встановили, що 17 липня 2015 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача - управління ПФУ, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо стягнення з призначеної позивачу пенсії податку на доходи фізичних осіб у розмірі 15 відсотків та ставки військового збору 1, 5 відсотки від об'єкту оподаткування, починаючи з 01 лютого 2015 року.
Комунарський районний суд м. Запоріжжя постановою від 20 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовив. Постанова набрала законної сили.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) однією з підстав для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
27 лютого 2018 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення про визнання неконституційним положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
Положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК, яким запроваджено оподаткування пенсій певних категорій (груп) пенсіонерів, суперечить статті 46 Конституції України.
Відповідно до статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
За положеннями статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
З резолютивної частини Рішення вбачається, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Підсумовуючи зазначене, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що дія абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК втратила чинність з 27 лютого 2018 року.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що з 01 березня 2018 року відповідач припинив стягнення податку з пенсії позивача, що сторонами не заперечувалось.
З огляду на це, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що на час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення постанови суду від 20 жовтня 2015 року положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК були чинними та підлягали застосуванню відповідачем.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 341- 343, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 23 травня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Гриців
Судді : Т.О. Анцупова
В.М. Кравчук