ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 лютого 2019 року

справа №20/15/516-нА

адміністративне провадження №К/9901/26036/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шепетівський цукровий комбінат»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року у складі суддів Обрізко І.М., Левицької Н.Г., Сапіги В.П.

у справі № 20/15/516-нА

за позовом Публічного акціонерного товариства «Шепетівський цукровий комбінат»

до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

про визнання недійсним акту перевірки, визнання протиправними дій в частині проведення виїзної планової перевірки, скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В :

25 липня 2007 року Публічне акціонерне товариство «Шепетівський цукровий комбінат» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання недійсним акта перевірки, визнання неправомірними дій в частині проведення виїзної планової перевірки Товариства з 05 березня 2007 року по 03 квітня 2007 року, а також в частині складання акта від 18 квітня 2007 року № 45/23-05/00373391, скасування податкових повідомлень рішень від 04 травня 2007 року № 000036250/0/6795 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «ПДВ» в розмірі 66890 грн., №0000372350/0/6795 про визнання суми податкового зобов'язання за платежем «податок з власників транспортних засобів» в розмірі 44373,59 грн, №0000382350/0/6795 про визнання суми податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» в розмірі 125759 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Розгляд справи здійснювався судами неодноразово, судове рішення яке є предметом цього касаційного перегляду ухвалене в порядку нового розгляду судом апеляційної інстанції на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року.

30 листопада 2015 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду частково задоволені апеляційні скарги Товариства та податкового органу, скасовано постанову Господарського суду Хмельницької області від 19 вересня 2008 року по справі № 20/15/516-нА та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Товариства задоволено частково, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 04 травня 2007 року № 0000372350/0/6795 та № 0000382350/0/6795, в задоволені решти позовних вимог відмовлено.

19 лютого 2016 року Товариством подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права в частині оцінки правомірності податкового повідомлення-рішення від 04 травня 2007 року №000036250/0/6795, просить змінити постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог Товариства щодо визнання протиправним та скасування цього податкового повідомлення-рішення, яким визначено Товариству зобов'язання та штрафні санкції з податку на додану вартість на загальну суму 66890 грн., та задовольнити вимоги у цій частині.

23 лютого 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребувано справу №876/8471/13 з Хмельницького окружного адміністративного суду. Фактично справа із суду першої інстанції не витребовувалась (суддя Пилипчук Н.Г.).

Податковим органом заперечення або відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого адміністративного суду України не надані, що не перешкоджає розгляду скарги по суті.

20 лютого 2018 року матеріали касаційної скарги №К/9901/26036/18 передані до Верховного Суду.

22 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги №К/9901/26036/18 прийняті до провадження та витребувано справу №20/15/16-нА з Хмельницького окружного адміністративного суду.

01 березня 2018 року справа № 20/15/16-нА надійшла на адресу Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 00373391, перебуває на обліку податкового органу з 31 січня 1996 року, є платником податку на додану вартість з 19 вересня 1997 року.

Податковим органом у березні-квітні 2007 року проведено виїзну планову перевірку Товариства, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 31 грудня 2006 року, результати якої викладено в акті від 18 квітня 2007 року №45/23-05/00373391 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу прийняте податкове повідомлення-рішення згідно з підпунктом «б» підпунктом 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-3, яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 44593 грн. за порушення підпункту 3.1 .1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 22297 грн. на підставі підпункту 17.1.1 статті 17 Закону № 2181.

Податкове правопорушення, покладене в основу визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, полягає у тому, що Товариство у вересні 2006 року не включено до податкового зобов'язання з ПДВ суму 44593 грн. при передачі простого векселя у рахунок оплати за придбані товари.

Оцінюючи спір у цій частині суд апеляційної інстанції висновувався на буквальному та системному аналізі положень підпункту 3.1.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», за якими об'єктом оподаткування є зокрема операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, пункту 1.16 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якою визначено, що товари, це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення, пункту 1.19 цієї статті за якою бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг), який зумовив висновок суду апеляційної інстанції про те, що передача простого векселя у рахунок оплати за придбані товари є бартерною операцією, що за його висновком обумовило застосування до спірних правовідносин особливості оподаткування товарообмінних (бартерних) операцій які встановлені пунктом 7.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що фактично Товариство при передачі простого векселя 25 вересня 2006 року у рахунок оплати за придбані товари у Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародній насіннєвій компанії» здійснило бартерну (товарну) операцію, оскільки в даному випадку має місце проведення розрахунків за товари (роботи послуги) у формі іншій, ніж грошова, тому відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» є об'єктом оподаткування цим податком, а отже, в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Господарський суд Хмельницької області ухвалюючи 19 серпня 2008 року постанову у справі скасував податкове повідомлення-рішення податкового органу від 04 травня 2007 року № 000036250/0/6795, визнавши протиправним визначення суми податкового зобов'язання у сумі 44593 грн., внаслідок заниження податкового зобов'язання за вересень 2006 року, нарахованого при передачі простого векселя у рахунок оплати за придбані позивачем товарів від Товариства „Міжнародна насіннєва компанія".

Оцінюючи спір у цій частині, суд першої інстанції висновувався з того, що відповідно до Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05 квітня 2001 року №2374-3, який набрав чинності з 04 травня 2001 року, вексель застосовується у господарській діяльності як розрахунковий документ, вексель - це документ, який підтверджує або засвідчує, що його держателю (власнику) будуть сплачені кошти, коли настане визначений у векселі строк.

За положеннями статті 4 цього Закону при видачі простого векселя припиняється договір між покупцем і продавцем, тобто припиняються грошові зобов'язання з платежу за цим договором і виникають грошові зобов'язання з платежу за векселем. Обов'язковою умовою видачі векселя є наявність грошового боргу за отримані товари.

На дату отримання товару у покупця по договору купівлі-продажу в податковому обліку відображаються валові витрати і податковий кредит. На дату підписання додаткової угоди - за векселем - ніяких змін у податковому обліку не відбуваються.

Аналізуючи положення пункту 1.19 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд першої інстанції дійшов висновку, що видача векселя не є обміном товару на товар, оскільки вексель на момент передачі не є товаром.

Суд першої інстанції зазначив, що при видачі векселя не відбувається залік взаємної заборгованості, вона трансформується з товарної у вексельну. Покупець, видавши розписку (вексель), зобов'язується заплатити продавцю певну суму коштів, що дорівнює вартості придбаних товарів.

Отже, видача векселя в оплату за товар за висновком суду першої інстанції не може бути як заліком так і бартером.

Датою виникнення права на податковий кредит у покупця товарів згідно з підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товарів.

У випадку, якщо вексель є об'єктом купівлі-продажу, тобто виконує функції майна з позиції цивільно-правових відносин і це зафіксовано відповідним договором (купівлі-продажу векселів), така операція з векселем вважається продажем, що передбачає, що до цієї операції застосовуються положення податкового законодавства, що регулюють продаж товарів і кошти від продажу векселя в такому випадку необхідно обкладати ПДВ відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість".

Аналіз викладених положень зумовив висновок суду першої інстанції про те, що основним критерієм для визначення наявності або відсутності податку на додану вартість по операціях з векселями є наявність певних обставин, а саме, якщо вексель за договором - предмет договору купівлі-продажу або іншого цивільно-правового договору, що передбачає перехід права власності на вексель, як товар, нарахування ПДВ за такою операцією повинно відбуватися згідно з вимогами Закону «Про податок на додану вартість", якщо вексель у договорі - засіб розрахунків за раніше поставлений товар, то така передача векселя, як засобу платежу, не є продажем і не потребує справляння податку на додану вартість.

25 вересня 2006 року Товариством згідно акта прийому передачі проведена здійснена передача Товариству „Міжнародна насіннєва компанія" простого векселя № 0038301 в оплату товару по договору поставки від 28 березня 2005 року.

Відтак, передачею простого векселя комбінатом проведена оплата за придбані товари у Товариства „Міжнародна насіннєва компанія". На дату отримання товару від компанії Товариством (позивачем у справі) включено вартість придбання такого товару до валових витрат та податку на додану вартість до податкового кредиту. Передача векселя в оплату придбання такого товару не є продажем і не викликає нарахування ПДВ з вартості векселя.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у межах спірних відносин переданий в оплату товарів вексель є засобом платежу, внаслідок заборгованості за товар у позивача виникла заборгованість за векселем, грошовий характер якої не змінився, натомість суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у межах спірних відносин вексель є «товаром», що доводить відсутність бартерної операції, і як наслідок цього виключає підстави для нарахування податкового зобов'язання по факту передачі векселя.

Суд визнає, що податкове правопорушення позивачем положень підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим органом не доведене, що виключає правомірність визначення податкового зобов'язання у сумі 44593 грн. і як наслідок безпідставне застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 22297 грн. на підставі підпункту 17.1.1 статті 17 Закону України 2181.

Суд визнає, що судом апеляційної інстанції частково скасоване рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, що обумовлює скасування постанови суду апеляційної інстанції частково і залишення в силі постанови суду першої інстанції у відповідній частині.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шепетівський цукровий комбінат» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року у справі № 20/15/516-нА в частині відмови Публічного акціонерного товариства «Шепетівський цукровий комбінат» у задоволені позову про скасування податкового повідомлення - рішення від 04 травня 2007 року №000036250/0/6795 скасувати.

Постанову Господарського суду Хмельницької області від 19 серпня 2008 року в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області від 04 травня 2007 року № 000036250/0/6795 залишити в силі.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року у справі № 20/15/516-нА залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер