ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2020 року

Київ

справа №524/10050/16-а

адміністративне провадження №К/9901/21563/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 524/10050/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №3 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України Галайди Євгенія Ігоровича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,

за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 травня 2017 року (прийняту головуючим суддею Нестеренком С.Г.), на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року (прийняту складі колегії суддів: головуючого судді - Рєзнікової С.С., суддів: Бегунца А.О., Старостіна В.В.)

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Інспектора роти №3 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України Галайди Євгенія Ігоровича (далі - поліцейський), Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - Департамент), в якому просив визнати незаконними дії поліцейського та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АР №811674 від 29 листопада 2016 року.

1.1 Позивач вважає постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності незаконною, оскільки поліцейський не правильно зазначив фабулу порушення та не впевнився у дорожній обстановці, що потягло невірне застосування норм чинного законодавства. На думку ОСОБА_1 , Правила дорожнього руху України він не порушував і не створював загрози безпеці дорожнього руху.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. ОСОБА_1 29 листопада 2016 року близько 18 год. 50 хв., керуючи транспортним засобом "Toyota Land Cruiser", (державний номерний знак НОМЕР_1 ), здійснив зупинку у м. Кременчуці по проспекту Лесі Українки, внаслідок чого поліцейським складено відносно нього постанову про адміністративне правопорушення серії АР №811674(далі - Постанова).

3. Згідно із Постановою позивач здійснив зупинку ближче 10 метрів до перехрестя, чим порушив пункт 15.9 (ґ) Правил дорожнього руху України, внаслідок чого його було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до частини першої статті 122 Кодексу про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП України) та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

4. Копія постанови була вручена позивачу на місці її складання та ухвалення під розпис. Права та обов`язки відповідачем були роз`яснені.

5. Не погоджуючись із діями поліцейського та Постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково.

6.1. Визнано протиправною та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АР №811674 від 29 листопада 2016 року, ухвалену інспектором роти № 3 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України Галайдою Є.І., про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 122 КУпАП України у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. на користь держави .

6.2. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

6.3. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскаржувана постанова ухвалена передчасно з порушенням вимог статей 33-35, 222, 268, 276 КпАП України, та підлягає скасуванню.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

9. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Департамент звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

10. У касаційній скарзі зазначено, що нагрудною відеокамерою інспектора патрульної поліції зафіксовано як водій в час та дату, вказані в Постанові, по проспекту Лесі Українки, 142 здійснив зупинку на перехресті з круговим рухом, що є порушенням пункту 15.9 «ґ» Правил дорожнього руху України.

11. На думку відповідача, судами попередніх інстанцій при розгляді справи надано неправильну правову оцінку обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до винесення невірного рішення. Незгода ОСОБА_1 з притягненням його до адміністративної відповідальності не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності.

12. Заперечень на касаційну скаргу Департаменту позивачем подано не було.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

13. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

15. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулює Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

16. Пунктом 8 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

17. Відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

18. Відповідно до статті 14 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі - Закон № 3353-XII; в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

19. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону №3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України).

20. Відповідно до пункту 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

21. Згідно з пунктом 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

22. Пунктом 15.9 «ґ» визначено, що забороняється зупинка на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

23. Відповідно до пункту 1.10 ПДР України перехрестя - це місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.

24. Відповідно до частини першої статті 122 КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порушення, зокрема, вимог правил зупинки - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

25. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

26. Відповідно до статті 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460-IX).

28. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

29. Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили про не надання відповідачами належних доказів правомірності своїх дій та рішень.

31. Проте, з даним висновком колегія суддів Верховного Суду не погоджується з огляду на наступне.

32. Судами встановлено, що ОСОБА_1 29 листопада 2016 року, керуючи автомобілем, здійснив зупинку на перехресті з круговим рухом у м. Кременчуці по проспекту Лесі Українки, 142. Даний факт позивач не заперечував, також це підтверджується записом з нагрудної камери поліцейського.

33. Як вже зазначалось, ПДР України забороняють водію зупинку як на перехресті, так і ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини.

34. Отже, позивач, зупинившись саме на перехресті, порушив підпункт 15.9 «ґ» ПДР України. Порушення позивачем саме вказаного підпункту ПДР України зазначено поліцейським в Постанові.

35. Щодо доводів ОСОБА_1 про здійснення ним вимушеної зупинки внаслідок телефонного дзвінка, Верховний Суд зазначає наступне.

36. Згідно з пунктом 1.10 ПДР України вимушена зупинка - це припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.

37. Враховуючи зазначене визначення, Верховний Суд вважає, що позивачем не доведено, що телефонний дзвінок був підставою для «вимушеної зупинки».

38. Частинами першою, третьою статті 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і, зокрема, ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

39. Оскільки судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права, Верховний Суд доходить висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень і прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ

40. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції задовольнити.

2. Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року скасувати.

3. Прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

О.В. Калашнікова

М.В. Білак

О.А. Губська

Судді Верховного Суду