ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2020 року

Київ

справа №335/11647/15-а (2-а/335/17/2016)

адміністративне провадження №К/9901/7707/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Запорожградтранс»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року (головуючий суддя - Дурасова Ю.В., судді: Туркіна Л.П., Коршун А.О.)

у справі №335/11647/15-а (2-а/335/17/2016)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Запорожградтранс»

до виконавчого комітету Запорізької міської ради

треті особи: товариство з додатковою відповідальністю «Автопарк», Запорізька міська рада,

про визнання протиправними та скасування рішення.

I. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Запорожградтранс» звернулося до суду з вказаним позовом та просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення постійно діючого конкурсного комітету з питань автомобільного транспорту в місті Запоріжжі, оформленого протоколом № 3 від 20 жовтня 2015 року, в частині прийняття до участі в конкурсі документів на маршруті № 55 товариства з додатковою відповідальністю «Автопарк»; допуску до участі в конкурсі на маршруті №55 товариства з додатковою відповідальністю «Автопарк»; визнання переможцем конкурсу на маршруті № 55 товариство з додатковою відповідальністю «Автопарк»;

- зобов`язати виконавчий комітет Запорізької міської ради укласти договір щодо здійснення перевезення на маршруті № 55 в місті Запоріжжі з товариством з обмеженою відповідальністю «Запорожградтранс», який за результатами конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце.

2. У обґрунтування позовних вимог зазначало, що у конкурсі на перевезення по маршруту № 55 приймали участь товариство з обмеженою відповідальністю «Запорожградтранс» та товариство з додатковою відповідальністю «Автопарк», який 16 жовтня 2015 року у порядку підготовки до конкурсу отримав висновки ДАІ, на підставі яких конкурсним комітетом було прийнято рішення про недопуск його до участі у конкурсі. Проте 20 жовтня 2015 року у порушення вимог законодавства було прийнято документи та рішення про допуск даного товариства до участі у конкурсі, який в результаті став переможцем.

3. Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 12 лютого 2016 року позов задоволено частково.

4. Визнано протиправним та скасовано рішення постійно діючого комітету з питань автомобільного транспорту в місті Запоріжжі, оформленого протоколом № 3 від 20 жовтня 2015 року в частині: прийняття до участі в конкурсі документів на маршруті № 55 товариства з додатковою відповідальністю «Автопарк», допуску до участі в конкурсі на маршруті №55 товариства з додатковою відповідальністю «Автопарк», визнання переможцем конкурсу на маршруті № 55 товариство з додатковою відповідальністю «Автопарк». Стягнуто з виконавчого комітету Запорізької міської ради 1 218 грн судового збору.

5. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасовано та в цій частині відмовлено у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанцій залишено без змін.

6. Не погоджуючись з вказаним рішенням апеляційного суду, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 2 жовтня 2015 року відповідно до протоколу № 1 відбулося засідання постійно діючого конкурсного комітету з питань автомобільного транспорту в місті Запоріжжі на якому було ознайомлено членів комісії з оголошеннями, опублікованими у газетах «Запорізька Січ» від 12 вересня 2015 року № 160 та від 19 вересня 2015 року № 165 (зі змінами) про проведення конкурсів на автобусних маршрутах №№ 9а, 34, 34а, 55, 70, 41, 83, 16, 89, 90. Розглянули документи в конвертах № 1, надані претендентами для участі у конкурсах на право перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в місті Запоріжжі.

8. 16 жовтня 2015 року відбулося наступне засідання постійно діючого конкурсного комітету з питань автомобільного транспорту в місті Запоріжжі (протокол № 2), на якому було ознайомлено конкурсний комітет з результатами проведення робочою групою перевірки достовірності інформації, поданої перевізниками-претендентами для участі у конкурсах. Було вирішено не допустити до участі у конкурсах на право перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в місті Запоріжжі товариство з додатковою відповідальністю «Автопарк» на підставі підпункту 3 пункту 12 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування - не відповідає вимогам статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт».

9. На засіданні постійно діючого конкурсного комітету з питань автомобільного транспорту в місті Запоріжжі від 20 жовтня 2015 року відповідно до протоколу № 3 було ознайомлено присутніх з листом товариства з додатковою відповідальністю «Автопарк» від 19 жовтня 2015 року стосовно незгоди з результатами проведеної управлінням ДАІ УМВС України в Запорізькій області перевірки технічного стану транспортних засобів. Заслухавши генерального директора товариства, конкурсний комітет вирішив допустити його до участі у конкурсах на автобусні маршрути загального користування. Розглянувши матеріали учасників конкурсів та на підставі статей 40, 42, 46 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, конкурсний комітет вирішив визначити переможцем, зокрема, на автобусному маршруті № 55 товариство з додатковою відповідальністю «Автопарк», друге місце - товариство з обмеженою відповідальністю «Запорожградтранс».

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на підставі рішення конкурсного комітету від 16 жовтня 2015 року товариство з додатковою відповідальністю «Автопарк» було недопущено до участі у конкурсі по об`єкту конкурсу «маршрут № 55», то його участь під час проведення конкурсу 20 жовтня 2015 року виключалась.

11. Рішення конкурсного комітету щодо розгляду документів товариства з додатковою відповідальністю «Автопарк» та його допущення до участі у конкурсі прийнято з порушенням вимог Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

12. У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання виконавчого комітету Запорізької міської ради укласти договір щодо здійснення перевезень на маршруті № 55 з товариством з обмеженою відповідальністю «Запорожградтранс» відмовлено у зв`язку з відсутністю у суду повноважень призначати перевізників. У зв`язку зі скасуванням результатів конкурсу, організатор перевезень повинен оголосити та провести конкурс по маршруту № 55 повторно з дотриманням вимог Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

13. Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та зазначив, що позовні вимоги щодо рішення конкурсного комітету від 20 жовтня 2015 року необґрунтовано пред`явлені до виконавчого комітету Запорізької міської ради, який є неналежним відповідачем у справі.

14. Конкурсний комітет приймає рішення про результати конкурсу, при цьому таких повноважень не має організатор - виконавчий комітет міської ради. Не зазначення конкурсного комітету відповідачем у справі та покладання відповідальності за рішення, прийняте конкурсним комітетом на іншу особу, порушує принципи процесуального законодавства.

15. У частині відмови у задоволенні позовних вимог до виконавчого комітету Запорізької міської ради рішення суду першої інстанції не оскаржувалося у апеляційному порядку.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Позивач у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, вважає його таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

17. Зазначає що організатором конкурсу є саме виконавчий комітет Запорізької міської ради - відповідач у справі, який після виконання функцій конкурсного комітету приймає рішення згідно пунктів 51 та 53 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування щодо введення в дію рішення конкурсного комітету.

18. Судом першої інстанції було перевірено та встановлено належність відповідача у справі.

19. Також посилається на практику Вищого адміністративного суду України, відповідно до якої позовні вимоги про скасування рішення конкурсного комітету були заявлені до виконавчого комітету.

20. Товариство з додатковою відповідальністю «Автопарк» у запереченнях на касаційну скаргу просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

22. Оскільки рішення суду апеляційної інстанції оскаржується в частині, якою в задоволенні позовних відмовлено, а в іншій частині не оскаржується, то Верховний Суд переглядає його лише в цій частині.

23. Відповідно до статті 3 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ) цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

24. Частиною восьмою та дев`ятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні державні адміністрації формують у приміському та міжміському сполученні мережу автобусних маршрутів загального користування, що не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області, та здійснюють в межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території.

25. Органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють у межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території, запроваджують автоматизовану систему обліку оплати проїзду та встановлюють порядок її функціонування, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів; визначають особу, уповноважену здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

26. Визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється на підставі конкурсу, для проведення якого організатори - органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування - утворюють конкурсний комітет.

27. Аналіз частини дев`ятої статті 44 Закону № 2344-ІІІ у взаємозв`язку з вимогами Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року № 1081 (далі - Порядок № 1081) дає підстави для висновку, що конкурсний комітет - це постійний або тимчасовий орган, що утворюється розпорядчим актом організатора для визначення переможця конкурсу, до складу якого входить рівна кількість представників від організатора, Укртрансбезпеки, Національної поліції, а також громадських організацій.

28. Рішення про визначення переможця конкурсу є обов`язковим для організатора і є підставою для укладення з відповідним перевізником договору на перевезення пасажирів на маршруті, що був об`єктом конкурсу.

29. Таким чином, виконавчий комітет Запорізької міської ради як організатор конкурсу на перевезення пасажирів на відповідному маршруті та утворений нею конкурсний комітет є окремими суб`єктами владних повноважень, що в межах процедури конкурсу наділені самостійною компетенцією.

30. Позивачем заявлені вимоги про визнання протиправним рішення конкурсного комітету з питань автомобільного транспорту, оформленого протоколом № 3 від 20 жовтня 2015 року в частині прийняття до участі в конкурсі на маршруті № 55 документів товариства з додатковою відповідальністю «Автопарк», допуску його до участі у конкурсі та визнання переможцем.

31. Інша позовна вимога - про зобов`язання виконавчого комітету Запорізької міської ради укласти договір щодо здійснення перевезення на маршруті № 55 з позивачем, є похідною від вимог до конкурсного комітету.

32. Однак позивачем конкурсний комітет не зазначено у позовній заяві як відповідач, а суд першої інстанції вирішуючи спір по суті, не залучив цей державний орган в якості відповідача.

33. Суд апеляційної інстанції правомірно виходив з того що є помилковим ототожнення повноважень конкурсного комітету та повноважень організатора, як зазначав про те позивач у суді апеляційної інстанції, а також в касаційній скарзі.

34. За змістом статті 52 КАС України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, суду першої інстанції надано повноваження щодо заміни відповідача за згодою позивача або щодо залучення відповідної особи як другого відповідача за відсутності такої згоди.

35. Такі повноваження надано лише суду першої інстанції.

36. Проте районний суд не скористався такими повноваженнями.

37. Відповідно до приписів статті 202 КАС України підставою для скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції є порушення норм процесуального права. Таким порушенням є вирішення судом першої інстанції вимог за якими повинна відповідати інша особа, яка не була залучена до участі у справі.

38. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог - скасування рішення постійно діючого конкурсного комітету з питань автомобільного транспорту в місті Запоріжжі, оформленого протоколом № 3 від 20 жовтня 2015 року, щодо конкурсу на маршруті № 55 та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову, суд апеляційної інстанції обґрунтовано та правомірно виходив з того, що в цій частині позовних вимог відповідачем може бути лише конкурсний комітет, який не був залучений до участі у справі.

39. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

40. Позивач свою касаційну скаргу обґрунтовував, зокрема, тим що відповідно до Порядку № 1081 повноваження конкурсного комітету стосуються розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу. Повноваження щодо скасування рішень, прийнятих за результатами конкурсу, у комітету відсутні. Натомість організатором конкурсу є саме виконавчий комітет міської ради, який після виконання функцій конкурсним комітетом приймає рішення щодо введення в дію такого рішення та укладення договору з переможцем конкурсу.

41. Проте рішення конкурсного комітету, утвореного відповідним органом влади для виконання покладених на останнього повноважень, є управлінським у сфері транспортного обслуговування. Саме конкурсний комітет приймає рішення за результатами конкурсу, яке породжує, змінює або припиняє права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, а організатор конкурсу таких повноважень не має.

42. Орган виконавчої влади - це суб`єкт владних повноважень, що виступає у правовідносинах щодо організації та проведення конкурсу з перевезення пасажирів як організатор та контролюючий орган у цій сфері, а не безпосередньо проводить такий конкурс з визначенням його результатів.

43. Також у касаційній скарзі позивач посилався на практику Вищого адміністративного суду України у даній категорії справ, що склалась у 2014, 2016 роках. Проте на даний час Верховним Судом висловлено іншу правову позицію, зокрема, у постанові від 18 вересня 2019 року (справа № 577/301/16-а), від 27 січня 2020 року (справа № 813/666/17) від 6 лютого 2020 року (справа № 805/684/17).

44. Рішення суду апеляційної інстанції у частині залишення без змін рішення суду першої інстанції не було оскаржено у касаційному порядку, а тому не переглядалось.

45. Отже, Верховний Суд приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції, в межах наведених доводів касаційної скарги, не допущено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, у зв`язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.

46. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

47. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 356 КАС України, Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Запорожградтранс» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року у справі №335/11647/15-а - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду