ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року

м. Київ

справа № 820/2513/13-а

адміністративне провадження № К/9901/25042/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року (суддя Мар`єнко Л.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року (головуючий суддя Мінаєва О.М., судді: Макаренко Я.М., Шевцова Н.В.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013 року Приватне акціонерне товариство "Новий Стиль" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2013 №0000034600, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 724678,50 грн., у тому числі 439439,00 грн. за основним платежем та 285 239,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0000044600, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 897 361,00 грн., у тому числі 599850,00 грн. за основним платежем та 297511,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди встановили, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з контрагентами ПП «АНЛІ» ( код ЄДРПОУ 33857341) за лютий, березень 2012 року, ТОВ «Химтрейд» (код ЄДРПОУ 31235974) за березень, квітень, липень, серпень та жовтень - грудень 2011 року, ТОВ «Газоблок» (код ЄДРПОУ 35971438) за березень 2011 року, травень та червень 2012 року, ТОВ фірма «Промелектронсервіс» (код ЄДРПОУ 30590616) за липень, жовтень, грудень 2011 року, ТОВ «Остек систем груп» (код ЄДРПОУ 37761689) за липень 2012 року, ТОВ «Сучасні торговельні рішення» (код ЄДРПОУ 37450138) за квітень - липень 2012 року, за результатами якої складено акт від 22.02.2013 №111/46.0-15/32565288, яким встановлено порушення вимог підпункту134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139, пункту 152.1 статті 152, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниженння податку на прибуток у розмірі 599850,00 грн., у тому числі: за ІІ квартал 2011 - на 2714,00 грн., за ІІІ квартал 2011 - на 316,00 грн., за IV квартал 2011 року - 1798,00 грн., за І квартал 2012 - на 334132,00 грн., за ІІ квартал 2012 - на 251575,00 грн., за ІІІ квартал 2012 - на 9315,00 грн.; та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ всього у сумі 570885,00 грн., в тому числі: за квітень 2011 року - 408,33 грн., серпень 2011 року - 4065,94 грн., вересень 2011 року - 110,00 грн., жовтень 2011 року - 985,00 грн., листопад 2011 року - 1019,69 грн., грудень 2011 року - 83,33 грн., січень 2012 року - 610,0 грн., лютий 2012року -3132,28 грн., березень 2012 року - 204467,71 грн., квітень2012 року 328916,90 грн., травень 2012 року 6361,97 грн., червень 2012 року - 5740,95 грн., липень 2012 року 6459,38 грн., серпень 2012 року - 5789,79 грн., вересень 2012 року -2733,60 грн.

У акті перевірки податковий орган констатував формування позивачем без достатніх правових підстав валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями із вказаними контрагентами, посилаючись на результати здійснених заходів з податкового контролю по контрагентам та аналізу їх податкової звітності, у тому числі у вигляді актів про неможливість проведення зустрічної звірки, відповідно до яких не встановлено реальності господарських взаємовідносин останніх з платниками податків по ланцюгу постачання.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Востаннє постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2015, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016, позов задоволено; скасовано податкові повідомлення - рішення від 07.03.2013 №0000034600, №0000044600.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про недоведеність податковим органом безтоварності господарських операцій позивача з контрагентами (ПП «АНЛІ», ТОВ «Химтрейд», ТОВ «Газоблок», ТОВ фірма «Промелектронсервіс», ТОВ «Остек систем груп», ТОВ «Сучасні торговельні рішення») щодо поставки товарів та надання транспортно-експедиційних послуг, які в подальшому використані у власній господарській діяльності, а відтак Товариство правомірно сформувало валові витрати та включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В своїй касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, які мають істотне значення для правильного розгляду справи, що унеможливило реалізацію завдання адміністративного судочинства та призвело до формального та незаконного вирішення спору.

Товариство у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.02.2012 між Товариством (Покупець) та ПП «АНЛІ» (Постачальник) укладено договір поставки № 12/12, пунктом 1.1 якого визначено, що Постачальник зобов`язується постачати Покупцю ППУ (пінополіуретан), вказаний в рахунках - фактурах та накладних, а Покупець приймати та оплачувати його.

Відповідно до пункту 2.3 договору постачання товару здійснюється на умовах DAP за адресою: м. Харків, Комсомольське шосе,88.

Оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем шляхом 100% передплати (пункт 3.2 договору).

Виконання договору, як зазначили суди, підтверджується видатковими накладними, прибутковими ордерами, специфікаціями, товарно - транспортними накладними, рахунками на оплату, картками складського обліку.

Оплату за поставлений товар проведено у повному обсязі (платіжні доручення, банківські виписки).

Товариство отримало від контрагента податкові накладні.

Товар (пінополіуретан) відвантажено зі складу ПП «АНЛІ», який розташований за адресою: Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 1, про що свідчать лист ПП «АНЛІ», договір зберігання від 26.04.2010 № 76, укладений між ПП «АНЛІ» та ТОВ «Агро-Союз-Термінал».

За наслідками дослідження товарно-транспортних накладних встановлено, що перевезення товару здійснювалося автомобілями ПП «АНЛІ», в тому числі, автомобілем МАН L2000, номерний знак НОМЕР_1 , що належить останньому на праві власності (свідоцтво від 14.04.2011серії САЕ НОМЕР_2 про реєстрацію транспортного засобу).

Крім того, як встановили суди, ТОВ «Химтрейд» поставило позивачу товар (клей, силіконовий спрей), що підтверджується рахунками - фактурами, видатковими накладними, картками складського обліку, актами списання матеріалів.

Товариство оплатило вартість поставлених товарів відповідно до платіжних доручень.

Контрагентом на адресу позивача виписано податкові накладні.

Транспортування придбаного товару здійснено Товариством самостійно (договір оренди транспортного засобу та додаткові угоди до нього, акти приймання-передачі транспортного засобу, наказ про прийняття на роботу водія транспортних засобів, подорожні листи службового легкового автомобіля, товарно - транспортні накладні).

Також, між позивачем (Клієнт) та ТОВ «Газоблок» (Експедитор) підписано договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні від 29.03.2011 року № 111685, відповідно до умов якого Експедитор від свого імені та по дорученню Клієнта надає транспортно-експедиторські послуги по забезпеченню і організації перевезень вантажів у міжміському сполученні автомобільним транспортом по маршруту, вказаному в транспортній заявці.

Після здійснення перевезення експедитор зобов`язаний надати клієнту наступні документи: товарно - транспортну накладну з відміткою вантажоодержувача; акти - приймання передачі товару з відміткою вантажоодержувача; акт виконаних робіт; рахунок на оплату; на вимогу клієнта надавати видаткові накладні на переміщення вантажу з відміткою вантажоодержувача (пункт 3.10 договору).

Послуги перевезення, як констатовано судами, надано відповідно до актів виконаних робіт, рахунків-фактур, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, видаткових накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Товариству видано податкові накладні.

Придбані послуги Товариство використовувало на виконання умов договорів поставки виготовленої продукції (меблів офісних і комплектуючих до них, крісел, стільців та комплектуючих до них), укладених з контрагентами - покупцями (ТОВ «Метакам», договір від 28.12.2010 № 103578; ТОВ «Сильф», договір від 03.12.2012 № 122528; ПП «Лига Нова: Крісла, Стільці, Столи», договір від 01.01.2011 № 110687).

До того ж, між позивачем (Покупець) та ТОВ фірма «Промелектронсервіс» (Постачальник) укладено договір поставки товару від 01.03.2011 року №111233, предметом якого є поставка промислової електротехніки.

Відповідно до пункту 2.4 договору постачання товару здійснюється на умовах EXW за адресою: м. Харків, вул. Короленко, 16а.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем шляхом 50% передплати від загальної вартості партії товару та 50% на протязі двох календарних днів з дати поставки товару.

Приймання товару по кількості здійснюється на складі Покупця (пункт 4.2 договору).

Позивач отримав від контрагента промислову електротехніку, а саме: серводвигун, двигун переміщення каретки, датчики, клапани, вимикачі канатні (рахунки - фактури, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, акти списання товарно-матеріальних цінностей, картки складського обліку податкові накладні).

Окрім того, 28.05.2012 року між Товариством (Покупець) та ТОВ «Остек систем груп» (Постачальник) підписано договір поставки продукції № 280512/12, згідно пункту 1.1 якого Постачальник на підставі підписаних сторонами Специфікацій, які є невід`ємною частиною договору, зобов`язується постачати Покупцю комп`ютерну техніку, периферію, комплектуючі, видаткові матеріали, мережне/телефонне обладнання та матеріали, оргтехніку, а Покупець приймати та оплачувати товар.

У відповідності до пункту 1.2 поставка товару здійснюється партіями. Асортимент, кількість та ціна партії товару визначається в Специфікаціях.

Поставка товару здійснюється на умовах DAP за адресою: м.Харків, вул. Комсомольське шосе, 88 (пункт 4.2 договору).

На виконання умов договору Постачальник поставив позивачу ремкомплекти принтера, картриджі, про що свідчать, як встановлено судами, видаткові накладні, Специфікації, рахунки на оплату, платіжні доручення, подорожні листи, товарно-транспортні накладні.

Товариство отримало від контрагента податкові накладні.

Також, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» (Постачальник) укладено договір поставки товару від 19.03.2012 № 190312, умовами якого передбачено, що Постачальник зобов`язується постачати покупцю запасні частини та технологічну оснастку для ткацького обладнання, а Покупець приймати та оплачувати цей товар.

Відповідно до пункту 1.2 договору поставка товару здійснюється партіями. Асортимент, кількість та ціна товару кожної партії визначаються виходячи із замовлення Покупця і вказуються в накладній, рахунку-фактурі, які виписуються на кожну конкретну партію і є невід`ємною частиною договору.

Судами встановлено, що Товариство отримало від контрагента запасні частини відповідно до видаткових накладних, рахунків на оплату, протоколів узгодження цін, товарно-транспортних накладних, прибуткового ордеру, картки складського обліку, податкових накладних.

Вартість товару оплачено у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Виписані контрагентами податкові накладні, як констатовано судами, містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагенти позивача були зареєстровані платниками ПДВ.

Придбані товар, роботи, послуги були використанні Товариством у власній господарській діяльності.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем же - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Загалом, як встановлено судами в ході розгляду справи, позиція податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам його контрагентів з іншими особами, та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських операцій Товариства із ПП «АНЛІ», ТОВ «Химтрейд», ТОВ «Газоблок», ТОВ фірма «Промелектронсервіс», ТОВ «Остек систем груп», ТОВ «Сучасні торговельні рішення». Разом з тим, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за обставин даної справи й відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку.

Підсумовуючи викладене, суди прийшли до обґрунтованого висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданими контрагентами, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій й задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко