ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

Київ

справа № 802/1321/17-а

адміністративне провадження № К/9901/41714/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року (суддя Крапівницька Н. Л. ) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року (колегія у складі суддів: Білої Л. М., Граб Л. С., Гонтарука В. М. ) у справі № 802/1321/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "Егаско-ЛТД" до Головного управління ДФС у Вінницькій області, третя особа Приватне підприємство "Статус-Трейд ЛТД" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю-фірма "Егаско-ЛТД" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість та застосовано суму штрафних санкцій.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що не погоджується з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх безпідставним та такими, що прийняті всупереч чинному законодавству України.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 15 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року, позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 20 липня 2017 року № 0006331401 та №
0006341401.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з доводами якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що податковий орган неправомірно заперечує фактичне здійснення господарських операцій з контрагентом позивача та стверджує про безпідставність формування останнім податкового кредиту по цих операціях, оскільки право позивача на такий кредит підтверджується податковими накладними та сукупністю інших наданих до перевірки первинних документів, до яких у відповідача зауважень немає.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що податковим органом проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Статус Трейд ЛП" за період серпень 2015 року, ПП "Профіт ОП" за період жовтень 2015 року, за результатами якої складено акт №718/14/13309455 від 21 червня 2017 року.

Висновками акта перевірки встановлено порушення вимог пункту 198.1, пункту
198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого, підприємством занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за серпень 2015 року в сумі 135 413 грн, завищено від'ємне значення за серпень 2015 року в сумі 72 795 грн, яке в подальшому включається до складу податкового кредиту.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом 20 липня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0006331401 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 159 874 грн, з яких 127 899 грн за податковим зобов'язанням та 31 975 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0006341401 яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 20
077 грн за платежем податок на додану вартість.

В касаційній скарзі податковий орган зазначає, що дійшов висновку про відсутність у ПП "Статус Трейд ЛП" необхідних умов та ознак для здійснення задекларованих господарських операцій і підприємство фактично не реалізовувало Товариству папір у серпні 2015 року на суму 1 249 245 грн, а відтак, податкові накладні зареєстровані в ЄРПН на адресу Товариства та відображені в податковому обліку не можуть вважатися такими, що підтверджують реальність проведення операцій з придбання даного товару, а укладений договір поставки паперу не опосередковувався реальним виконанням операції, яка становить його предмет.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між ПП "Статус Трейд ЛП" та Товариством укладено договір поставки від 1 липня 2015 року № 010715-2, за яким, ПП "Статус Трейд ЛП" зобов'язувалося поставити і передати у власність Товариства папір та картон в асортименті, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору найменування, кількість і асортимент товару, що поставляється вказується у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, які є його невід'ємною частиною. Відповідно до пункту 2.1 договору якість поставленого товару має відповідати державним стандартам, технічним умовам, іншій документації, яка встановлює вимоги до якості товару. Відповідно пункту 4.1 договору ціна товару, що поставляється вказується у видаткових накладних, які є невід'ємною його частиною.

На підтвердження виконання умов договору, позивачем надано видаткові накладні.

Всього за серпень 2015 року поставки товару здійснювались на суму 1 249 245 грн, в тому числі ПДВ 208 207,50 грн.

Товар прийнято позивачем та частково оплачено. До перевірки позивачем надано договір поставки №010715-2 від 01.07.2015, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, які в цілому відображають здійснені господарські операції по постачанню товару паперу для гофрування. Також в розпорядженні ревізора були всі документи, де просліджується рух активів і використання отриманого товару у власній господарській діяльності.

Податковий орган зазначає, що за результатами перевірки та аналізу товарно-транспортних накладних, згідно яких здійснювалось перевезення товару від постачальника ПП "Статус Трейд ЛП" на адресу Товариства встановлено, що в ТТН відсутня будь-яка інформація стосовно вантажно-розвантажувальних операцій.

Також, ні Товариством ні ПП "Статус Трейд ЛП" не задекларовано у формі 1ДФ виплати, нараховані чи виплачені перевізнику ФОП ОСОБА_1 із кодом ознаки виплаченого доходу 102 чи 157.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Суд погоджується з доводом судів попередніх інстанцій, що відсутність у товарно-транспортних накладних реквізитів щодо часу прибуття та вибуття вантажу, а також його маси, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару та реальності вчинення господарської операції.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

В касаційній скарзі податковим органом не зазначено про будь-які дефекти первинних документів, наданих позивачем.

Факт подальшої реалізації придбаного товару встановлено судом першої інстанції та не поставлено під сумнів доводами податкового органу.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що податковий орган неправомірно заперечує фактичне здійснення господарських операцій з контрагентом позивача та стверджує про безпідставність формування останнім податкового кредиту по цих операціях, оскільки право позивача на такий кредит підтверджується податковими накладними та сукупністю інших наданих до перевірки первинних документів, до яких у відповідача зауважень немає.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачем не зазначено.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Вінницькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року у справі № 802/1321/17-а залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник,

Судді Верховного Суду