Посилання на веб-сторінки з розміщеними відеозаписами, зокрема на ютуб, не є доказами; у справі повинні бути електронні носії відеозаписів досліджені під час судового розгляду (ВС/КАС у справі справа № 826/19844/16 від 18 квітня 2018р.)

Фабула судового акту: Ютуб це не абсолют, або тільки посилання на відеохостинг з реальним записом замало, щоб бути належним та достатнім доказом.

Верховний Суд на прикладі справи про оскарження кандидатом результатів конкурсу на заміщення вакантної посади для проходження публічної служби чітко та зрозуміло висловився з приводу оцінки відео з ютубу як доказів на підтвердження позовних вимог.

Суди першої та апеляційної інстанції погодилися з позивачем, про те що посилання на відео на ютубі є відеодоказами, які фіксують порушення правил проведення конкурсу та доводять помилковість визначення переможця відповідачем. Так на відеозаписах розміщених на відеохостингу зафіксовано: використання окремими учасниками конкурсу та членами Комісії мобільних телефонів, спілкування один з одним та зі спостерігачем, залишення аудиторії під час проведення відповідної конкурсної процедури.

Проте, ВС не погодився з цим, зазначив що суди першої та апеляційної інстанцій порушили принцип повного, беспосереднього, об'єктивного та всебічного з’ясування обставин справи, скасував судові акти та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції

Логіка ВС проста: оскільки інформація з мережі Інтернет може бути змінена або видалена, вона підлягає обов'язковому дослідженню безпосередньо в ході судового розгляду з долученням її до матеріалів справи на електронних носіях.

ВС підкреслив, що хоча відеозаписи на ютубі та інших відеохостингах є загальнодоступними, це ще не означає, що такі відеозаписи є загальновідомими. Тобто інформація, яка міститься на цих записах автоматично не може вважатися загальновідомими фактами та підлягає обов’язковому дослідженню у судовому засіданні.

Специфіка дослідження звуко- і відеозаписів передбачає відтворення звукозапису і демонстрацію відеозапису у залі судового засідання з відображенням у журналі судового засідання основних технічних характеристик обладнання та носіїв інформації і зазначенням часу відтворення (демонстрації). Цього не відбулося ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, посилання на відеозаписи на ютубі є доказами, які були досліджені судами з порушенням вимог адміністративного процесу.

Аналізуйте судовий акт: Протилежний за змістом акт суду ухвалений після рішення суду у справі НЕ є підставою для перегляду цього рішення за нововиявленими обставинами (ВАСУ від 15 лютого 2017р. у справі К/800/40216/15)

Довідка про заборгованість із виплати заробітної плати є підставою для звільнення від сплати судового збору за подання позову оскільки підтверджує скрутний стан позивача (ВАСУ від 03 листопада 2016р. у справі № К/800/18502/16)

Чиновнику достаточно материться и подчёркивать без повода, что я начальник, тогда его увольнение за нарушение присяги считается законным и без служебного расследования (ВСУ від 14 березня 2017р. у справі № 21-3968а16)

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2018 року

м. Київ

справа №826/19844/16

адміністративне провадження №К/9901/15677/18

№К/9901/15678/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Комісії з питань вищого корпусу державної служби, до якої приєднався Кабінет Міністрів України, та ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2017 року (суддя: Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року (судді: Федотов І.В., Оксененко О.М., Сорочко Є.В.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Комісії з питань вищого корпусу державної служби, треті особи: Державна служба геології та надр України, Кабінет Міністрів України, Прем'єр-міністр України, міністр екології та природних ресурсів України, ОСОБА_1 про визнання дій та рішень протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Комісії з питань вищого корпусу державної служби (далі -Комісія), де треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна служба геології та надр України, Кабінет Міністрів України, Прем'єр-міністр України, Міністр екології та природних ресурсів України, ОСОБА_1, в якому, з урахуванням заяви про відкликання адміністративного позову в частині позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії Комісії щодо визначення переможців конкурсу на зайняття вакантних посад першого заступника та заступника Голови Державної служби геології та надр України, оголошеного на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №676-р «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії «А»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, оформлене протоколом від 27.10.2016, на зайняття вакантних посад першого заступника та заступника Голови Державної служби геології та надр України, оголошеного на виконання вищеозначеного розпорядження Кабінету Міністрів України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_1, подали касаційні скарги, в яких просили скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

10 серпня 2018 року до касаційної скарги Комісії приєднався Кабінет Міністрів України.

На обґрунтування вимог касаційної скарги Комісія посилається на те, що підставою до задоволення позовних вимог судами попередніх інстанцій стали порушення процедури проведення конкурсу на зайняття вакантних посад першого заступника та заступника Голови Державної служби геології та надр України, які були зафіксовані спостерігачами громадських організацій та представниками «Радіо Свобода» в ході відеофіксації такого конкурсу та розміщені в мережі Інтернет. Проте, судами не встановлено, яким чином зазначені порушення могли вплинути на результати такого конкурсу.

ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі також наполягав на тому, що Комісією не було допущено істотних порушень конкурсної процедури, які б призвели до неправильного визначення результатів конкурсу. Наполягав також на істотному порушенні судами норм процесуального права, що призвело, на його думку, до неправильного вирішення справи. Так, всупереч вимогам статті 146 КАС України, судами не переглядались та не досліджувались в ході судового розгляду справи матеріали відеофіксації конкурсу на зайняття вакантних посад першого заступника та заступника Голови Державної служби геології, як наслідок, судами допущено порушення принципу дослідження доказів безпосередньо у судовому засідання,

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №676-р «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії «А» оголошено конкурс, зокрема, на посади першого заступника та заступника Голови Державної служби геології та надр України.

На підставі та у відповідності до зазначеного розпорядження, окрім інших учасників, позивачем та третьою особою, - ОСОБА_1, було подано пакет документів, необхідних до проходження конкурсу.

24 та 27 жовтня 2016 року Комісією у приміщенні Національного агентства з питань державної служби (01601, м. Київ, вул. Прорізна, 15) проведено конкурс на заміщення вакантних посад першого заступника та заступника Голови Державної служби геології та надр України, за результатами якого прийнято рішення про визначення переможців конкурсу, оформлене протоколом №15 засідання Комісії від 27.10.2016.

Під час проведення Комісією всіх етапів конкурсу (тестування, ситуативні завдання, співбесіда та оголошення результатів конкурсу), спостерігачами від громадських організацій та представниками «Радіо Свобода» здійснювалася відеофіксація, яку розміщено у мережі Інтернет за посиланнями:

1) https://www.youtube.com/watch?v=-_5jlPqRGd4;

2) https://www.youtube.com/watch?v=Fe-wkSbJDmg;

3) https://www.youtube.com/watch?v=pmY40OJ2NHg;

4) https://www.youtube.com/watch?v=-_5jlPqRGd4;

5) https://www.youtube.com/watch?v=yg_9zHyuQnE;

6) https://www.youtube.com/watch?v=v_MxVJmew0o;

7) https://www.youtube.com/watch?v=xW55PqN3X1M;

8) https://www.youtube.com/watch?v=C6cfLU6CsgA;

9) https://www.youtube.com/watch?v=PniHWDPiClc;

10) https://www.youtube.com/watch?v=47ztwkidWkA.

Означеними відеодоказами, на думку позивача, були зафіксовані порушення, які призвели до порушення процедури конкурсу, і, як наслідок, помилкового визначення переможців конкурсу на посади першого заступника та заступника Голови Державної служби геології та надр України. Серед порушень виділяє такі: використання окремими учасниками конкурсу та членами Комісії мобільних телефонів, спілкування один з одним та зі спостерігачем, залишення аудиторії під час проведення відповідної конкурсної процедури.

За результатами конкурсу Комісією прийнято рішення про визначення переможців конкурсу, яке оформлено протоколом засідання Комісії від 27.10.2016 №15.

Вважаючи дії Комісії щодо визначення переможців конкурсу на зайняття вакантних посад першого заступника та заступника Голови Державної служби геології та надр України неправомірними, а рішення Комісії від 27.10.2016 протиправним, - позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем дійсно було порушено порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад першого заступника та заступника Голови Державної служби геології та надр України та визначення його переможців, з огляду на що дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 та необхідність їх повного задоволення.

Проте, з такими висновками не можна погодитися, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 159 КАС України (тут та далі, в редакції, яка була чинна на час ухвалення оскаржуваних судових рішень), судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасних висновків про наявність порушень процедури конкурсного відбору без повного та всебічного з'ясування обставин справи.

Так, як зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що висновки судів про допущення Комісією порушень процедури проведення конкурсу на заміщення вакантних посад першого заступника та заступника Голови Державної служби геології та надр України та, як наслідок, протиправність дій відповідача щодо визначення переможців за результатами такої конкурсної процедури, ґрунтуються виключно на відеозаписах, які були зроблені громадськими організаціями разом з представниками «Радіо Свобода» та розміщені в мережі Інтернет.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, вказані відеозаписи в них відсутні. Судами попередніх інстанцій також не оглядались та не відтворювались вказані відеозаписи в судовому засіданні, що підтверджується журналами судових засідань.

З даного приводу Верховний Суд, зауважує наступне.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина перша статті 69 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 89 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України, факти, що входять до предмету доказування - це обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні рішення у справі.

Порядок дослідження доказів для встановлення обставин справи, від з'ясування яких залежить винесення рішення у справі закріплює частина друга вказаної статті.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що дослідження доказів, як стадія процесу доказування полягає в безпосередньому сприйнятті та вивченні судом інформації про факти, що містяться у передбачених законом джерелах доказів. Дослідження доказів здійснюється під час судового розгляду справи, ознайомлення зі змістом доказів поза процесом не має значення для вирішення справи.

Дослідження доказів повинно відбуватись у чітко регламентованому адміністративним процесуальним законодавством порядку. У протилежному випадку доказ, який не досліджений або досліджений з порушенням норм адміністративного процесу, судом не враховується при прийнятті судового рішення.

Специфіка дослідження звуко- і відеозаписів визначена статтею 146 КАС України, якою передбачено, що відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису проводяться в залі судового засідання або в іншому спеціально обладнаному для цього приміщенні з відображенням у журналі судового засідання основних технічних характеристик обладнання та носіїв інформації і зазначенням часу відтворення (демонстрації). Після цього суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі.

На порушення вимог наведених вище норм, судами попередніх інстанцій не дотримано процедури дослідження обставин справи, визначеної адміністративним процесуальним Кодексом. Як було зазначено вище, відповідні відеозаписи судом не переглядались, стенограма (протокол) таких відеозаписів у матеріалах справи також відсутні.

Натомість, судами було визнано вказані відеоматеріали загальновідомими та відкритими для необмеженого кола осіб, а тому, на переконання суду, вони є обставинами, що не потребують доказування.

Верховний Суд не погоджується з таким висновків судів та зауважує, що загальнодоступність певної інформації сама по собі не свідчить про її загальновідомість та не звільняє суд від обов'язку її дослідження.

Так, обставини можуть бути визнані загальновідомими, якщо вони відомі широкому колу осіб (людству, населенню держави, регіону, територіальній громаді) і водночас судді. При цьому, має бути дотримано двох критеріїв, а саме: об'єктивного - відомість факту широкому колу осіб; суб'єктивного - обізнаність судді про такі обставини.

Якщо суддя особисто не знає про певну загальновідому обставину, він може звернутися до достовірних джерел. Різновидом таких загальнодоступних джерел, дійсно, можуть бути веб-сайти.

Водночас, судам потрібно враховувати, що оскільки інформація з мережі Інтернет може бути змінена або видалена, вона підлягає обов'язковому дослідженню безпосередньо в ході судового розгляду з дорученням її до матеріалів справи на електронних носіях.

Однак, посилаючись на допущення відповідачем певних процедурних порушень, суди не вказують джерело своєї обізнаності про такі обставини. Судами також не перелічені докази, досліджені судом, у встановленому законом порядку, і таким доказам не надана правова оцінка на предмет їх допустимості, належності і достатності у їх сукупності.

В свою чергу, Верховний Суд зазначає. що лише після належного встановлення таких фактичних обставин та аналізу їх правового регулювання можна зробити висновок про наявність порушень, оцінити їх істотність та вплив на законність проведення самого конкурсу та/або участі його окремого учасника.

Пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України (в редакції Закону 07.01.2018 №2234-19) передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що допущені судами порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому слід дослідити усі обставини і прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, повно і всебічно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Також судам необхідно з'ясувати, яким саме чином недотримання Комісією процедури тестування вплинуло на результати як самої конкурсної процедури, так і безпосередньої участі у ній позивача.

Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Комісії з питань вищого корпусу державної служби, до якої приєднався Кабінет Міністрів України, та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець