Порушення податкової дисципліни контрагентами «по ланцюгу» не є підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки вона є індивідуальною (ВС/КАС у справі № 815/2417/16 від 21.04.2021).

Фабула судового акту: На підприємстві пройшла позапланова податкова перевірка. В акті перевірки ревізор-інспектор зазначає про нереальність господарських операцій із деякими контрагентами, внаслідок чого порушено ст.198 ПКУ та невірно сформовано податковий кредит.

Ситуація класична: якщо немає реальних помилок у податковому обліку, то нереальність господарських операцій можна «приписати» будь-якому підприємству. Якщо в нього всі контрагенти-партнери «благонадійні», то партнери партнерів по ланцюгу вище точно будуть десь співпрацювати із «ризиковим» підприємством.

А далі за звичною схемою: трудових ресурсів замало для виконання робіт, основних фондів не вистачає (орендують лише офіс без складів), віддалене місцезнаходження контрагентів, і не дай Боже їм не знаходитись за місцем реєстрації.

Висновок: господарські операції фіктивні, насправді товари (послуги, роботи) були прийняті, але від інших невстановлених осіб.

Після проведення податкової перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення, з яким платник податків не погодився та звернувся до суду із вимогами про визнання його протиправним та скасування.

Суди перших двох інстанцій дійшли висновку, що доводи податкового органу не підтвердились, оскільки зміст первинної документації відповідає ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», докази фактичного виконання підтверджують рух активів між підприємствами та відповідають економічній меті їх здійснення, а тому, позов задовольнили.

Розглядаючи касаційну скаргу ВС зазначив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Крім того, ВС вкотре наголосив, що податкова інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача та їх постачальників, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.

Доводи щодо відсутності трудових ресурсів та основних фондів, незнаходження за юридичною адресою в контексті висновків про нереальність господарських операцій є лише припущеннями податкового органу та не відповідають принципу індивідуальної відповідальності платника податків.

У даній справі ВС також повторив свою позицію, щодо доводів податкової про наявність відкритих кримінальних проваджень, стосовно контрагентів та зазначив, що внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин. Належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому.

Результат касаційного розгляду думаю вже передбачуваний – ВС залишив в силі рішення судів на користь платника податків.

Отже, цим рішенням ВС фактично зібрав в одному місці всі правові позиції суду, стосовно найчастіших доводів податкової та засвідчив принципово неправильний підхід контролюючого органу до дослідження господарських операцій та доказування у справі.

Аналізуйте судовий акт: Акт податкової перевірки це суб`єктивні висновки посадових осіб податкового органу, що самі собою не породжують правових наслідків (ВС/КАС по справі 811/2893/14 від 08.09.2020 р.).

Якщо податковий орган провів перевірку, яка має ознаки як камеральної так і документальної, це свідчить про порушення порядку проведення перевірок, внаслідок чого перевірка є протиправною (ВС/КАС у справі № 813/7410/14 від 13 жовтня 2020 р.)

ДФС не має права виносити ППР до набрання законної сили відповідним рішенням в кримінальній справі, якщо податкове порушення виявлено за результатами перевірки, призначеної відповідно до норм КПК (ВС/КАС № 814/3436/15 від 26.02.2019)

ВС/КАС: висловився щодо впливу декриміналізаці фіктивного підприємництва на розгляд податкових спорів (ВС/КАС, справа № 826/17813/18, 12.11.19)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 815/2417/16

адміністративне провадження № К/9901/41291/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС - Контейнерний Термінал» до Комінтернівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним (недійсним) і скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Комінтернівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2016, прийняту у складі головуючого судді Потоцької Н.В., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017, постановлену у складі колегії суддів: Милосердного М.М. (головуючий), Бітова А.І., Ступакової І.Г.

І. Суть спору

1. У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ТІС - Контейнерний Термінал» звернулося до суду з позовом до Комінтернівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - Комінтернівська ОДПІ), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.2015 №0001172200.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ «ТІС - Контейнерний Термінал» зазначило, що у Комінтернівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області не було законодавчо встановлених підстав керуватись припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених між ТОВ «ТІС - КТ» та ПП «ВКФ «Ньюбі» договорів. В Акті перевірки податковим органом виражено сумнів щодо реальності господарських операцій між контрагентами, що, на думку податкового органу, призвело до завищення показників податкового кредиту. Указаний висновок не відповідає приписам діючого податкового законодавства.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі направлень від 16.11.2015 №169/15-17-22-01-24, №170/15-17-22-01-24, відповідно п. 78.1.1. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), фахівцями ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ТІС-КТз питань правильності нарахування податку на додатну вартість по взаємовідносинам з ПП "ВКФ "Ньюбі" за період жовтень та листопад 2014 року.

4. За результатами перевірки був складений акт від 30.11.15 № 303/15-17-22-01-24-37468475, яким встановлено, що ТОВ "ТІС-КТ", в порушення п.198.3 статті 198, п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 статті 201 ПК України занижено податок на додану вартість за жовтень 2014 року на суму 283813 грн, за листопад 2014 року на суму 250991 грн, в результаті завищення податкового кредиту з податку на додатну вартість на загальну суму 534804 грн, за вказані податкові періоди по взаємовідносинам з ПП "ВКФ "Ньюбі".

5. Такі висноски ґрунтуються на неможливості підтвердити податковий кредит ПП "ВКФ "Ньюбі", всього у сумі 651881 грн від контрагентів - постачальників: ТОВ "Стартлайн", ТОВ "Салем торг", ПП "Аширбадон", ТОВ "Авва Україна". Крім того, Податковим органом в акті перевірки встановлені недоліки товарно-транспортної накладних (далі - ТТН), а саме у всіх ТТН в графі пункт навантаження вказано географічне розташування - Одеська область, тобто не вказане фактичне місце навантаження. До того ж у всіх ТТН зазначена вага, яка не відповідає ГОСТ 21924.1-84 та ГОСТ 21924.2-84 для вказаних найменувань.

6. На підставі вищезазначеного акту перевірки, котролюючим органом прийнято, оскаржуване у цій справі податкове повідомлення - рішення від 15.12.2015 №0001172200, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 534804 грн за основним платежем та 267402 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

7. Винесене податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку, однак залишено без змін, а скаргу платника податків без задоволення.

8. Не погоджуючись з податковими повідомленням-рішенням від 15.12.2015 №0001172200, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Одеський окружний адміністративний суд постановою від 12.07.2016 позовні вимоги задовольнив.

10. Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції вважав висновки податкового органу, що викладені в акті перевірки - безпідставними, оскільки фінансово-господарська діяльність суб`єкта господарювання відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі. І тому, виключення вищевказаних сум зі складу податкового кредиту, та відповідно визначення суми податкового зобов`язання по податку на додану вартість - є незаконними.

11. Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.01.2017 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

12. У касаційні скарзі Комінтернівська ОДПІ, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

13. У відзиві на касаційну скаргу представник ТОВ «ТІС - Контейнерний Термінал» вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

14. Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

15. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

16. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

17. Підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134.

18. Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

19. Пункт 198.1. статті 198 ПК України

20. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

21. Абзац 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України

22. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

23. Пункт 198.3 статті 198 ПК України

24. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

25. Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

26. Пункт 198.6 статті 198 ПК України

27. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

28. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

29. Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

30. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

31. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

32. Частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

33. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

34. Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

35. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

VI. Оцінка Верховного Суду

36. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

37. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

38. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

39. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

40. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

41. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

42. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

43. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

44. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

45. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

46. У ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентом з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.

47. Cуди відхилили доводи контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями, які не підтверджені належними первинними документами та проведені (оформлені) з контрагентами, які мають ознаки фіктивності та у яких відсутні необхідні умови та ресурси для проведення відповідної господарської діяльності, й дійшли висновку про достовірність задекларованих позивачем даних, а відповідно і про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями проведеними з контрагентом-постачальником, оскільки такі операції фактично відбулись та є реальними.

48. Так, судами установлено, що між ТОВ "ТІС - КТ" (Покупець) та ПП "ВКФ "Ньюбі" (Постачальник) були укладені угоди:

48.1. - договір від 15.08.2011 № 14 дійсний до 31.12.2014, згідно якого Постачальник зобов`язується поставити та передавати у власність Покупцю продукцію: щебінь (далі Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах, визначних договором.

49. Згідно договору, поставка Товару здійснюється партіями. Партією вважається кількість Товару, що постачається за одним рахунком та товарно-транспортною накладною (актом прийому-передачі). Товар грузиться насипом на автотранспорт Постачальника.

50. Умови поставки: заявкою Покупця DDP відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів (на склад покупця) Міжнародної торгової палати - ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.

51. Оплата кожної партії Товару здійснюється Покупцем на підставі виставленого Постачальником рахунку - фактури. Умови оплати: предоплата 30%; оплата 70% протягом семи банківських днів після завершення поставки;

51.1. - договір від 15.07.2013 №12 дійсний до 31.12.2014, згідно якого ПП "ВКФ "Ньюбі" (постачальник) зобов`язується передавати у власність в обумовлені строки ТОВ "ТІС - КТ" (покупець) плити дорожні б/у (виробництва України, далі Товар), а Покупець зобов`язується приймати і оплачувати вартість вказаного Товару.

52. Оплата Покупцем здійснюється за узгодженими цінами, з урахуванням ПДВ, у відповідності з рахунками-фактурами та видатковими накладними, в яких міститься повна інформація про Товар (назва, кількість, ціна за одиницю, загальна сума).

53. Поставка Товару здійснюється партіями у відповідності з замовленнями Покупця, протягом 3 (трьох) робочих днів після узгодження замовлення Покупця.

54. Поставка Товарів здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDP згідно Інкотермс 2000. Пунктом поставки Товару за даним договором є склад Покупця.

55. За домовленістю сторін пункт поставки може бути змінений на вказаний Покупцем, що зазначається в специфікації.

56. З поставкою Товару Продавець передає Покупцю всі необхідні документи, що супроводжують Товар (включаючи податкову накладну). Продавець зобов`язаний оформляти та реєструвати податкові накладні на кожну партію Товару згідно з вимогами податкового законодавства;

56.1. - договір від 19.10.2014 10, згідно якого ПП "ВКФ "Ньюбі" (Постачальник) зобов`язується передавати у власність в обумовлені строки ТОВ "ТІС - КТ" (Покупець) Товар, а Покупець - приймати Товар та оплачувати Продавцю його вартість в порядку та строки передбачені договором, зобов`язується приймати і оплачувати вартість вказаного Товару.

57. Оплата Покупцем здійснюється за узгодженими цінами, з урахуванням податку на додану вартість, у відповідності з рахунками-фактурами та видатковими накладними, в яких міститься повна інформація про Товар (назва, кількість, ціна за одиницю, загальна сума).

58. Поставка товару здійснюється партіями у відповідності з замовленнями Покупця, протягом 3 (трьох) робочих днів після узгодження замовлення Покупця.

59. Поставка товарів здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDP згідно Інкотермс 2000. Пунктом поставки товару за даним договором є склад Покупця або за іншими умовами погодженими сторонами.

60. Загальна сума придбання ТОВ "ТІС - КТ" в жовтні 2014 року від ПП "ВКФ "Ньюбі" складає 1702878,55 грн, в тому числі ПДВ - 283813,10 грн; загальна сума придбання в листопаді 2014 року складає 1505944,09 грн, в тому числі ПДВ - 250990,68 грн.

61. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. Станом на 01.12.2014 кредиторська заборгованість за придбаний товар становила 169010,41 грн.

62. Всі операції щодо приймання товару відповідно до накладних відображено суб`єктом господарювання в бухгалтерському обліку наступним чином: Д-т 631, К-т 311, Д-т 151, К-т 631. Згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ "ТІС - КТ" придбані матеріали, які зазначені в накладних в подальшому зараховано на Д-т 151 "Капітальне будівництво", де накопичується фактична собівартість всього об`єкту будівництва, який станом на 31.12.2014 не введено в експлуатацію. До складу витрат, які включаються при визначенні об`єкта оподаткування Декларації по податку на прибуток, вартість, отриманих за накладними матеріалів, не включалась.

63. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, , аналізуючи взаємовідносини позивача з його контрагентом, визнав належними та допустимими доказами наявність між позивачем та його контрагентами фактів вчинення правочинів, висновуючись на тому, що на підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання (поставки) товарів позивачем надано відповідні первинні документи.

64. За висновками судів попередніх інстанцій співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного виконання робіт (надання послуг) вказує, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

65. Оцінюючи доводи податкового органу щодо податкової інформації відносно всіх контрагентів позивача, у тому числі, щодо відсутності трудових ресурсів та основних фондів, що, на думку відповідача, свідчить про нереальність укладених правочинів, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції не взяли до уваги з огляду на положення принципу індивідуальної відповідальності платника податків те, що, інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача та їх постачальників, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

66. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні у цьому випадку не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

67. Також за висновком судів попередніх інстанцій посилання податкового органу на відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

69. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними (висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15).

70. Щодо посилання відповідача на матеріали досудового розслідування по кримінальним провадженням від 03.11.2014 №32014100010000282 (щодо посадових осіб ТОВ «Мультімедіа Технолоджі») та від 17.07.2014 №13391020000010086 (щодо ТОВ «Снартлайн»), внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212 КК України, Суд зазначає, що матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є вироком, який встановлює певни обставини та доведеність вини особи.

71. Внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин.

72. Належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому. Проте доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

73. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 24.04.2018 у справі № 2а/0370/205/12, від 20.03.2019 у справі № 813/1979/15, від 22.07.2020 у справі № 620/3925/18.

74. Доказів порушення кримінальних проваджень за ознаками вчинення злочину, передбаченого статтею 205 КК України, саме щодо посадових осіб ТОВ «ТІС - Контейнерний Термінал» та ПП «ВКФ «Ньюбі», або ж створення (придбання) ними з метою провадження фіктивного підприємництва контролюючим органом в процесі розгляду справи суду надано не було. У свою чергу, за умови невстановлення контролюючим органом наявності узгоджених дій Товариства та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків унаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

75. Доводи податкового органу про відсутність товарно-транспортних накладних, як доказ фіктивності операцій у цій справі є безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому. Її відсутність не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду, від 11.09.2018 у справі №820/477/18, від 11.09.2018 у справі №815/6105/17.

76. Крім того, колегія суддів уважає необґрунтованими посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер. Зокрема посилання контролюючого органу на наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення таких актів будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей, зокрема щодо нереальності операцій, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

77. Разом з тим, судами установлено, що позивач та його контрагент на момент укладання та виконання спірних операцій були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ, мали свідоцтва платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а також відображено в акті оскаржуваної перевірки.

78. Відповідачем, у свою чергу, не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

79. Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням норм процесуального кодексу встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у відзиві на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

80. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства.

81. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

82. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).

83. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

84. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Комінтернівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року справі № 815/2417/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко