Порада від Протоколу: Що робити якщо роботодавець не видає трудової книжки?

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України: власник або уповноважений ним орган зобов'язаний провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку в день звільнення. Проте, як свідчить судова практика, справи про витребуванням трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не втрачають своєю популярності. Юридичний ресурс «Протокол» пропонує Вашій увазі план дій на випадок коли роботодавець не видає Вам трудову книжку, а також збірку-пам’ятку важливих правових норм про трудові книжки.

Основне про трудові книжки...

Згідно з пунктами 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27.04.93 р. «Про трудові книжки працівників», трудові книжки повинні зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб’єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб’єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, трудова книжка зберігається, як правило, у кадровій службі (службі управління персоналом), а відповідальність за неї несе керівництво.

Згідно з пунктами 2.4, 4.1, 4.2 "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" Міністерства праці України, Міністерства юстиції та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.93р., усі записи, що здійснюються в трудовій книжці: про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення, вносяться власником або уповноваженим ним органом (найчастіше, якщо не завжди, - кадрами) після видання наказу, але не пізніше тижневого строку видання такого наказу, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу, тобто, підстави звільнення, що зазначенні в наказі про звільненні, мають відповідати підставам, зазначеним у трудовій книжці.

Так, у випадку звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Будьте уважними: записи про дисциплінарні стягнення не вносяться у трудову книжку!

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Отже, законодавець зобов’язує керівника видати трудову книжку, а не надає йому таке право.

В ситуації, коли власник затримав видачу трудової книжки, днем звільнення вважається день її видачі. В такому разі видається новий наказ, де зазначається новий день звільнення, і вноситься запис до трудової книжки працівника, а раніше внесений запис про день звільнення - визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї ж Інструкції.

Бувають випадки, коли працівник відсутній на роботі в день звільнення, тоді власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання Вашої трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Як стверджують вказані правові норми роботодавцю аж ніяк не вигідно затримувати в себе трудову книжку, адже це обходиться йому надто дорого: робота - не робиться, а заробітна плата - виплачується. Тому, варто зайвий раз наголосити на цьому своєму керівництву. Скоріш за все, Ваша правова обізнаність в даному питанні піднесе Вас в очах керівництва і змусить його виконати обов’язок щодо видачі трудової.

Тим не менш, незважаючи на вимоги Кодексу законів про працю та підзаконних нормативно-правових актів, роботодавці затримують або відмовляють працівникам у видачі належним чином оформлених трудових книжок. Мотивація у них буває різна. Наприклад, відповідно до частини першої статті 22 Закону «Про відпустки», в разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав повну відпустку, для покриття заборгованості власник або уповноважений ним орган проводить відрахування із заробітної плати оплати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини року. Коли утримувати нема з чого, заробітна плата вже виплачена працівнику, роботодавець часто помилково припускає, що може затримати видачу трудової книжки, поки колишній працівник добровільно-примусово не сплатить надміру видану йому суму. Але правомірна поведінка роботодавця в такому випадку - подавати позов до суду. Таке ж правило діє, коли працівник заподіяв матеріальну шкоду підприємству. У такому випадку роботодавець буде абсолютно правий, подавши до суду на працівника, і абсолютно не має рації, затримуючи трудову книжку або розрахунок з ним.

План дій на крайній випадок

• надіслати роботодавцю рекомендований лист з описом вкладення, зі згодою на пересилання трудової книжки засобами поштового зв'язку, із зазначенням поштової адреси, на яку необхідно надіслати трудову книжку. У випадку отримання Вашим роботодавцем листа, Вам прийде зворотне повідомлення про вручення працівниками пошти цього листа представникам роботодавця.
• якщо трудова книжка не надійшла на вказану Вами адресу, необхідно повторно звернутись до роботодавця, про те на цей раз із вимогою про виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. Попіклуйтесь про те, щоб Ваше звернення до роботодавця підтверджувалось доказами, наприклад поштовими документами (чек про відправлення, зворотне повідомлення).
• якщо на Вашому підприємстві (установі, організації) діє профспілкова організація можна звернутись туди, адже захист прав працівників, у тому числі при звільненні є основною метою їх діяльності. Щоправда, вимушені констатувати, що в Україні діяльність профспілок часто є номінальною, а отже, такий спосіб захисту не є дієвий.
• звернутися із заявою до Державної інспекції (служби) України з питань праці. Саме цей орган уповноважений складати протоколи про адміністративні правопорушення у випадках порушення законодавства про працю.
• Звернутись до суду за захистом своїх прав. Так, відповідно до статті 232 Кодексу законів про працю України трудові спори про витребування трудової книжки, зміну дати звільнення і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають безпосередньому розглядові в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах. Таким чином, спочатку, як в інших випадках, звертатися в комісію по трудових спорах не потрібно.

Зауважимо, що законодавство України створило умови працівникам для захисту їх прав. Так, відповідно до положень статті 28 Цивільного процесуального кодексу України, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися до суду як за місцем проживання/місцем знаходження відповідача, так і за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Тож, вибір суду за робітником. Крім того, відповідно до положень статті 177 Цивільного процесуального кодексу України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Проте, це правило не стосується позивачів-працівників, що звернулись до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до статті 430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішень про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше, ніж за один місяць.

Згідно з статтею 8 Закону України «Про сплату судового збору» суд, за заявою позивача, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк (не довше ніж до ухвалення судового рішення) у справах де предметом позову є захист трудових прав. Більш того, відповідно до статті 5 цього ж Закону, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачи у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, в ситуаціях, коли роботодавець не видає трудової книжки, законодавець повністю на стороні працівника, про що не потрібно забувати при спілкуванні з таким роботодавцем. Пам’ятайте на юридичному ресурсі «Протокол» Ви завжди зможете знайти адвоката, який допоможе побороти несумлінного роботодавця та отримати належну компенсацію втраченим нервам.

Автор консультації: Марія Дунай

Джерело: юридичний ресурс Протокол

Користуйтеся консультацією: Головні вимоги, яких повинні дотримуватись роботодавці при вивільненні працівників