Помічника судді, який за винагороду обіцяв затягнути справу, засудили до 2 років в’язниці

Колишнього помічника судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області засудили до 2 років позбавлення волі за одержання неправомірної вигоди.

Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 13 січня.

У 2018 році до суду надійшов адмінпротокол щодо керування авто в нетверезому стані. Коли водій прийшов до суду, то помічник судді пояснив, що окрім 10 тисяч 200 гривень йому також загрожує позбавлення водійських прав. Але водночас запрпонував допомогти, щоб справу закрили за строками без позбавлення прав керування. За це помічник судді хотів отримати винагороду, що еквівалентна штрафу.

Відповідно до посадової інструкції помічника судді Бердичівського міськрайонного суду, він контролює дотримання процесуальних строків розгляду судової справи та інформує суддю про закінчення таких строків.

Коли громадянин погодився, то помічник судді сказав йому вимкнути мобільний телефон до вечора і запитав чи може він взяти лікарняний чи медичну довідку. Приблизно через тиждень помічник судді сам написав і відправив від імені підсудного заяву про відкладення засідання.

Вже після першої зустрічі чоловік звернувся до правоохоронних органів та в подальшому діяв під їх контролем.

Гроші передавалися двома частинами. Під час затримання частину винагороди вилучили з кишені штанів помічника судді.

Початково вимагання хабара помічником судді розслідувалося за ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України, що дозволяло проводити негласні слідчі (розшукові) дії.

Пізніше кваліфікацію змінили на злочин невеликої тяжкості за ч.3 ст.354 ККУ.

Йдеться про прохання одержання неправомірної вигоди працівником установи чи організації, який не службовою особою.

Найсуворіше можливе покарання за такий злочин — 2 роки позбавлення волі.

Відповідно до положень ст.157 закону «Про судоустрій статус суддів», Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України, посадової інструкції помічника судді Бердичівського міськрайонного суду, обвинувачений як помічник судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, не здійснює функції представника влади або місцевого самоврядування, не наділений повноваженнями з виконання організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, а отже, відповідно до положень ч.3 ст. 18 примітки до ст.364 ККУ та примітки до ст.364 ККУ, не є службовою особою.

На момент внесення відомостей до ЄРДР у слідчих начебто не було даних, що помічник судді не є службовою особою, оскільки наказ про призначення на посаду, посадова інструкція чи інший документ, що міг підтверджувати цей факт, не перебував у розпорядженні слідства і будь-які дії щодо його отримання могли б завадити документуванню протиправної діяльності.

Тому при розгляді справи по суді суд не погодився визнати недопустимими докази, отримані внаслідок НСРД, вважаючи, що на момент їх проведення порушень КПК не відбулося.

Допитаний в якості свідка старший оперуповноважений УЗЕ в Житомирській області розповів, що раніше декілька раз бачив заявника у свого товариша. Після вчинення адміністративного правопорушення заявник почав до нього телефонувати щоб отримувати консультацію, в тому числі і після надходження справи про адміністративне правопорушення до Бердичівського міськрайонного суду. Згодом повідомив йому, що помічник судді може допомогти в непритягненні його до адміністративної відповідальності за суму штрафу, сплачену йому. Після написання заяви про злочин та внесення відомостей в ЄРДР оперативник неодноразово спілкувався в телефонному режимі з заявником у межах підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину. Але стверджує, що жодних вказівок, які дії вчиняти , куди іти і де зустрічатись, не давав.

Суд не встановив факту підбурювання до вчинення злочину. Суд вважає, що з матеріалів справи вбачається, що роль правоохоронних органів зводилася до пасивного спостерігання за зустрічами, які призначалися за ініціативою обвинуваченого, з метою перевірки дійсності намірів отримати неправомірну вигоду. Телефонні дзвінки оперативного працівника не свідчать про активність дій правоохоронних органів під час контролю за вчиненням злочину.