Поліція може оштрафувати за непристебнутого ременем безпеки пасажира під час руху автомобіля, але мають бути докази цього факту (Сьомий апеляційний адміністративний суд, справа № 127/16/23 від 16.03.2023 р.)

Фабула судового акту: Поліцейським було складено постанову про притягнення водія до адміністративної відповідальності за те що його пасажир на задньому сидінні не був пристебнутий ременем безпеки (за ч.5 ст.121 КУпАП). Водій всіляко заперечував цей факт та подав позов про скасування постанови (хоча штраф був десь в районі 510 гривень). Суд першої інстанції, як і апеляційний суд підтримали доводи водія, а справу про адміністративне правопорушення закрили у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення. Апеляційний суд пояснив своє рішення наступним:

Відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За пп."в" п.2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Однак у оглянутих судом відеозаписах, були відсутні докази того, що під час руху автомобіля позивача, в темну пору доби, пасажир на задньому сидінні даного автомобіля був не пристебнутий ременем безпеки.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Отже у цій справі: Департаментом патрульної поліції, як суб`єктом владних повноважень, не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, а тому постанова підлягає скасуванню.

Аналізуйте судовий акт: ДТП пасажира без вини водія є страховим випадком, тому моральна шкода (та витрати на поховання) матері загинувшого пасажира підлягає відшкодуванню в рамках закону (ВС КЦС справа №184/1461/20-ц від 26.04.2022 р.);

Зупинятись на смузі для маршрутного транспорту можна у двох випадках: здійснення повороту та висадки пасажира (ВС/КАС у справі №201/2179/17 від 12.06.2020);

Якщо пішохід ступив ногою на перехід, то водій в будь якому випадку повинен загальмувати та дати дорогу, інакше порушення пп. 18,1 ПДР та штраф за ст. 122 КУпАП (ВС/КАС, справа №751/4821/17, від 04 грудня 2019 р.);

Використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий приводився в рух електричним двигуном (ВС ККС, справа №379/1366/20 від 22.02.2023 р.).

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/16/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вишар І.Ю.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

16 березня 2023 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії БАВ №202027 від 25.12.2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив скасувати постанову поліцейського УПП у Вінницькій області ДПП сержанта поліції Проценко Миколи Ігоровича серії БАВ № 202027 від 25.12.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

Позов мотивований тим, що 25.12.2022року відповідачем було складено постанову серії БАВ №202027про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Постанова мотивована тим, що позивач, керуючи автомобілем марки Peugeot 301, д.н.з. НОМЕР_1 , 25.12.2022 року о 00:15 год, порушив п.п. 2.3. Правил дорожнього руху України, а саме перевозив пасажира, який не користувався засобами пасивної безпеки, а саме не був пристебнутий ременем безпеки, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст.121 КУпАП. Із винесеною відносно нього постановою позивач не згоден, оскільки Правил дорожнього руху не порушував, а тому звернувся до суду з адміністративним позовом.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 лютого 2023 року пзовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасуватиоскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судомпершої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.12.2022року відповідачем було складено постанову серії БАВ №202027про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Постанова мотивована тим, що позивач, керуючи автомобілем марки Peugeot 301, д.н.з. НОМЕР_1 , 25.12.2022 року о 00:15 год, порушив п.2.3. Правил дорожнього руху України, а саме перевозив пасажира, який не користувався засобами пасивної безпеки, а саме не був пристебнутий ременем безпеки, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст.121 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернувся до суду з позовом, у якому зазначає, що обставини, наведені в оскаржуваній постанові не відповідають дійсності.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до п.1.1. Правил дорожнього руху визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Частиною 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно із ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.5 ст.121 КУпАП.

Відповідно до частини 5 статті 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідач стверджує, що позивачем було порушено пп."в" п.2.3 ПДР України, відповідно до вимог якого, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів; (пункт змінено 11.11.2020)

Відповідач стверджує, що позивач, перевозив на задньому сидінні автомобіля, пасажира не пристебнутого ременем безпеки.

На підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення і відповідно процедури розгляду адміністративної справи за цим фактом, відповідачем надано диск з відеозаписами 467752 та 467753.

Однак у оглянутих судом відеозаписах, відсутні докази того, що під час руху автомобіля позивача, в темну пору доби, 25 грудня 2022 року в 00 год.15 хв. пасажир на задньому сидінні даного автомобіля був не пристебнутий ременем безпеки.

Таких доказів не містять і інші матеріали справи.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про задоволення позовних вимог.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243 250 308 310 315 316 321 322 325 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 лютого 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.