Покладання обов`язку з відшкодування шкоди на особу, яка уклала договір страхування із страховою і сплачує такій платежі, суперечить меті інституту страхування (ВС ККС справа № 310/7407/19 від 06.10.2021 р.)

Фабула судового акту: Метою страхування цивільно-правової відповідальності, якраз і є можливість покладення обов‘язку з відшкодування шкоди на страхову компанію. Цілком очевидний висновок ВС ККС виявився необхідним, оскільки суди попередніх інстанції поклали цей обов‘язок відшкодування на страхувальника (тобто на особу, відповідальність якої застрахована), замість відшкодування такої із страхової компанії (страховика).

Особу було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) - він, керуючи транспортним засобом здійснив наїзд на велосипедиста. Власником транспортного засобу була юридична особа - банк. У результаті ДТП потерпілому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

Потерпілий подав цивільний позов до власника ТЗ - банку. Страхову компанію із якою банк уклав договір (поліс) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, залучено як третю особу. Суд першої інстанції позов потерпілого задовольнив частково - стягнувши з власника ТЗ (банку) на користь потерпілого відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. Апеляційний суд залишив це рішення в силі.

Водночас, представник потерпілого - не погоджуючись із рішеннями - подав касаційну скаргу. Він обґрунтовував тим, що цивільно-правова відповідальність щодо автомобіля, власником якого є банк - була застрахована, а тому завдану шкоду в межах суми страхового відшкодування має бути стягнуто зі страхової компанії, тож належним відповідачем за вказаним цивільним позовом є страхова компанія.

ВС ККС погодився із доводами представника потерпілого. На обґрунтування виклав наступні доводи:

Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Такий розглядається судом за правилами КПК (а якщо правовідносини не врегульовані - застосовується норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства).

Згідно зі ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже у цій справі: Внаслідок вчинення водієм злочину, потерпілий звернувся з цивільним позовом до банку з яким засуджений на момент вчинення злочину перебував у трудових відносинах.

Під час судового розгляду було залучено страхову компанію до участі в кримінальному провадженні як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог стосовно предмета спору на стороні цивільного відповідача, оскільки між банком та страховою - укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - за яким - у разі настання страхового випадку страхова компанія зобов'язується здійснити виплату страхового відшкодування, зокрема, за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілого та його майну, на суму завданих збитків, але не більше встановленого в договорі ліміту (що був більший за стягнені з банку коштів).

Зважаючи на те, що на момент вчинення кримінального правопорушення цивільно-правову відповідальність володільця транспортного засобу було застраховано у та був наявний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд неправомірно стягнув весь розмір заподіяної потерпілому моральної шкоди з банку (власника ТЗ).

Аналізуйте судовий акт: Позбавлення права керувати ТЗ, як додаткове покарання для водія таксі (ВС/ККС у справі №333/6785/19 від 17.08.2021);

Той факт, що небезпеку для руху створено внаслідок власної протиправної поведінки пішохода, не звільняє водія від виконання вимог ПДР (ВС/ККС у справі № 759/2926/16-к від 10 грудня 2019 р.);

ВИРОК: Неналежний стан дороги є підставою для виправдання особи у вчиненні ДТП (Арбузинський райсуд Миколаївської області у справі № 467/225/17 від 09.09.2021);

Значна матеріальна шкода при угоні автомобіля повинна полягати у реальних збитках, які поніс потерпілий (ВС/ККС у справі № 662/937/17 від 18.08.2021).

Постанова

іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 310/7407/19

провадження № 51-2472км21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Єремейчука С. В.,

суддів Стороженка С. О., Чистика А. О.,

за участю:

секретаря судового засідання Мішиної О. О.,

прокурора Сингаївської А. О.,

представника цивільного відповідача Калюжного С. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного відповідача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - адвоката Тихонова Володимира Владиленовича на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 червня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 лютого 2021 року щодо

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого у цьому ж місті ( АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 24 травня 2019 року близько 09:20, керуючи технічно справним автомобілем «Форд Транзит» (фургон малотонажний оперативний) д. н. з. НОМЕР_1 , рухався проїзною частиною просп. Східного зі сторони вул. Морської в напрямку вул. Грецької в м. Бердянську Запорізької області. В цей же час у зустрічному напрямку для водія ОСОБА_1 , керуючи велосипедом типу ХВЗ «Україна» з підвісним двигуном внутрішнього згоряння, рухався прямо велосипедист ОСОБА_2 . Під час руху в районі будинку № 220 водій ОСОБА_1 , порушивши вимоги пунктів 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху, виконуючи поворот ліворуч з відповідного крайнього положення на проїзній частині цього напрямку, не переконався в безпеці маневру, не дав дороги велосипедисту ОСОБА_2 , який рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого відбулось зіткнення велосипеда із задньою правою боковою частиною фургону «Форд Транзит». У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) потерпілому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк»), третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо» (далі - ТДВ СК «Кредо»), задоволено частково.

Стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь потерпілого ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 50 000 грн.

Вирішено питання щодо судових витрат і речових доказів у провадженні.

Запорізький апеляційний суд ухвалою від 23 лютого 2021 року вирок місцевого суду залишив без змін, а апеляційну скаргу представника цивільного відповідача АТ «Ощадбанк» - адвоката Тихонова В. В. - без задоволення.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

За змістом касаційної скарги адвокат Тихонов В. В., не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, ухваленими щодо ОСОБА_1 у частині вирішення цивільного позову, через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати їх і призначити новий розгляд цивільного позову ОСОБА_2 до АТ «Ощадбанк» в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. Свою позицію обґрунтовує тим, що цивільно-правова відповідальність щодо автомобіля, власником якого є АТ «Ощадбанк», була застрахована, а тому завдану шкоду в межах суми страхового відшкодування має бути стягнуто зі страхової компанії, тож належним відповідачем за вказаним цивільним позовом є ТДВ СК «Кредо». Також не погоджується з визначеним розміром моральної шкоди, стягнутої на користь потерпілого ОСОБА_2 з АТ «Ощадбанк». Додає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені порушення вимог закону, не дав вичерпних відповідей на його доводи, а тому ухвала суперечить приписам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Позиції учасників судового провадження

На касаційну скаргу заперечень від учасників судового провадження не надходило.

Потерпілий ОСОБА_2 та представник цивільного відповідача АТ «Ощадбанк» - адвокат Тихонов В. В. подали до суду клопотання про здійснення касаційного провадження без їх участі.

У судовому засіданні представник цивільного відповідача Калюжний С. С. підтримав касаційну скаргу, прокурор Сингаївська А. О. заперечила проти її задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.

Висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 , правильності кваліфікації його дій у касаційній скарзі адвокат Тихонов В. В. не оспорює.

За приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. Під час вирішення питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.

Під істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону згідно з ч. 1 ст. 412 КПК необхідно розуміти такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Статтею ст. 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Доводи касаційної скарги представника цивільного відповідача про неправильне вирішення місцевим та апеляційним судами цивільного позову у цьому кримінальному провадженні є обґрунтованими з огляду на таке.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Під час вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Проте суди попередніх інстанцій під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 у частині вирішення цивільного позову зазначених вимог закону не дотрималися.

Як вбачається з матеріалів криміналього провадження, внаслідок вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно матеріальну та моральну шкоди. З метою їх відшкодування потерпілий звернувся з цивільним позовом до АТ «Ощадбанк», з яким засуджений ОСОБА_1 на момент вчинення злочину перебував у трудових відносинах.

Під час судового розгляду за ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 січня 2020 року на підставі клопотання представника цивільного відповідача АТ «Ощадбанк» - адвоката Тихонова В. В. ТДВ СК «Кредо» залучено до участі в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог стосовно предмета спору на стороні цивільного відповідача, оскільки між АТ «Ощадбанк» в особі філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» та ТДВ СК «Кредо» укладено договір (поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/6727161, відповідно до якого АТ «Ощадбанк» застрахував автомобіль «Форд Транзит» (фургон малотонажний оперативний), д. н. з. НОМЕР_1 , та який на момент ДТП був чинний.

Згідно з полісом про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності у разі настання страхового випадку страхова компанія зобов`язується здійснити виплату страхового відшкодування, зокрема, за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілого та його майну, на суму завданих збитків, але не більше встановленого в договорі ліміту страхової суми: 200 000 грн - за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю; 100 000 грн - за шкоду, заподіяну майну.

На підставі ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або згаданим вище Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 зазначеного Закону).

Усупереч викладеному, незважаючи на встановлення того факту, що на момент вчинення кримінального правопорушення цивільно-правову відповідальність володільця транспортного засобу було застраховано у ТДВ СК «Кредо» та був наявний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд дійшов передчасного висновку про стягнення всього розміру заподіяної потерпілим моральної шкоди виключно з АТ «Ощадбанк».

Вказане залишив без уваги суд апеляційної інстанції, який, порушуючи вимоги ст. 419 КПК, доводів викладених в апеляційній скарзі представника цивільного відповідача, належним чином не перевірив та без зазначення належних мотивів прийнятого рішення необґрунтовано погодився з визначеним місцевим судом порядком відшкодування потерпілому заподіяної злочином моральної шкоди.

З огляду на встановлені порушення вимог кримінального процесуального закону інших доводів у касаційній скарзі Суд не перевіряє.

За таких обставин вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову не можна визнати законними й обґрунтованими.

На підставі вищенаведеного Суд дійшов висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо ОСОБА_1 у частині вирішення цивільного позову підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу представника цивільного відповідача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - адвоката Тихонова В. В. задовольнити.

Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 червня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 у частині вирішення цивільного позову скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

С. В. Єремейчук С. О. Стороженко А. О. Чистик