Подання ДФС про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна не є об'єктом справляння судового збору (ВС/КЦС у справі № 826/4553/17 від 11 грудня 2018 р.)

Фабула судового акту: 11 грудня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 826/4553/17, адміністративне провадження №К/9901/38123/18 (ЄДРСРУ № 78468395) досліджував питання щодо сплати судового збору за заявою органу ДФС щодо подання про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

У розумінні статті 2 вказаного Закону платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України подання визначено як форму звернення до суду органів Державної фіскальної служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень.

(!!!) Отже, подання як форма звернення до суду передбачена Кодексом адміністративного судочинства України.

Окрім того, стаття 4 Закону України «Про судовий збір» встановлює вичерпний перелік документів за подання яких необхідно сплатити судовий збір.

Вказане подання Закон України «Про судовий збір» не відносить до об'єктів, за який справляється судовий збір.

ВИСНОВОК: Таким чином, подання органу Державної фіскальної служби, передбачене статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, не є об'єктом справляння судового збору.

Коментар: адвокат Евгений Морозов

Аналізуйте судовий акт: Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо сплати судового збору органами ДФС не є підставою поновлення строку на апеляційне оскарження. (ВС/КАС у справі № 804/958/17 від 13 листопада 2018 р)

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

11 грудня 2018 року

справа № 826/4553/17

адміністративне провадження №К/9901/38123/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2017 року (суддя - Аблов Є.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року (судді - Губська О.А., Парінов А.Б., Беспалов О.О.) у справі №826/4553/17 за позовом Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЗ Холдинг" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,

У С Т А Н О В И В:

31 березня 2017 року на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло подання Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, заявник у справі, скаржник у справі), в якому останній просив прийняти постанову, якою підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "СЗ Холдинг" (далі - Товариство). Окрім того, податковий орган в зазначеній заяві просив відстрочити сплату судового збору до вирішення справи по суті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2017 року в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, подання залишено без руху в зв'язку з його невідповідністю приписам статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України "Про судовий збір", оскільки до нього не додано доказів сплати судового збору в сумі 1600,00 гривень, та надано податковому органу строк до 17 годині 00 хвилин 04 квітня 2017 року для усунення зазначеного недоліку.

Копію ухвали суду отримано представником податкового органу Мельником А.А. особисто в приміщенні суду 04 квітня 2017 року, що підтверджується розпискою наявною в матеріалах справи (а.с.12).

04 квітня 2017 року заявником у справі повторно подано клопотання про відстрочення сплати судового збору обґрунтоване неможливістю сплатити судовий збір через відсутність відповідних бюджетних асигнувань.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року, подання, на підставі 2 частини 4 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, повернуто скаржнику у справі у зв'язку з не усуненням останнім у встановлений судом строк недоліків подання.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права просив постановлені судами ухвали скасувати та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає, що рішення суддів попередніх інстанцій є повністю законними та обґрунтованими, оскільки ними чітко дотримано норми процесуального законодавства.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

У розумінні статті 2 вказаного Закону платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України подання визначено як форму звернення до суду органів Державної фіскальної служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень.

Отже, подання як форма звернення до суду передбачена Кодексом адміністративного судочинства України.

Окрім того, стаття 4 Закону України «Про судовий збір» встановлює вичерпний перелік документів за подання яких необхідно сплатити судовий збір.

Вказане подання Закон України «Про судовий збір» не відносить до об'єктів, за який справляється судовий збір.

Таким чином, подання органу Державної фіскальної служби, передбачене статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, не є об'єктом справляння судового збору.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що Головне управління ДФС у місті Києві має сплатити судовий збір за звернення до суду із поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, а відповідно суд першої інстанції безпідставно повернув подання контролюючого органу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин Суд дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України направленню до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року у справі №826/4553/17 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф. Ханова

І.А. Гончарова

І.Я. Олендер