Після ДТП страховку (ОСЦПВ) не виплатять, якщо особа, яка була за кермом застрахованого автомобілю не мала посвідчення водія (ВС/КЦС у справі №161/8578/16 від 10 жовтня 2018р.)

Фабула судового акту: Логічне рішення, яке розтлумачує, що таке керування транспортним засобом на законній підставі, і в якому випадку не виплачується страхове відшкодуванні власнику транспортного засобу, який потрапив у ДТП, якщо їм керувала інша особа.

Мабуть багато хто пам’ятає часи, коли передача власником транспортного засобу у користування іншій особі повинна була обов’язково оформлюватися довіреністю, договором оренди або окремим записом у технічний паспорт цієї особи. Якщо автомобіль потрапляв у ДТП і за кермом був не власник, і без зазначених документів, заподіяну шкоду потерпілий міг стягнути із власника цього автомобілю, як із володільця джерела підвищеної небезпеки.

Декілька років тому цей порядок спростили, і тепер для керування чужим автомобілем достатньо мати серед документів технічний паспорт з будь-яким прізвищем. І шкода у випадку ДТП завжди стягується потерпілим із тієї особи, яка безпосередньо перебуває за кермом, звісно якщо вона порушила ПДР. Або із страхової компанії на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВ).

Але, що робити, коли за кермом автомобілю, який потрапляє у ДТП, перебуває особа, яка позбавлена прав керування ТЗ або ще їх не отримувала. Хоча такий автомобіль і має поліс ОСЦПВ, чи повинна страхова компанія відшкодовувати шкоду в такому випадку?

Ця справа як раз про це, і крапку у ній поставив лише ВС, який відмовив у задоволенні позову власника автомобілю про стягнення страхового відшкодування зі страхової компанії. ВС підкреслив, що відповідно до пункту 1.4, статті 1 ЗУ ««Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при ДТП страхується цивільна відповідальність власника або інших осіб, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим ТЗ вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду. Так, згідно із пунктом 2.2 статті 2 ПДР власник транспортного засобу може передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

В даному випадку за кермом автомобілю перебувала п’яна особа, яка на момент ДТП вже була позбавлена судом прав керування ТЗ. Отже, власник передаючи кермо порушив законодавство, а винуватець ДТП володів автомобілем неправомірно, тому позов до страхової компанії безпідставний.

Водночас, ВС зазначив, що потерпілий має можливість стягнути шкоду безпосередньо із винуватця ДТП на загальних підставах за допомогою іншого позову.

Користуйтеся консультацією: Корисні поради про страхування ОСЦПВ для автолюбителів

Аналізуйте судовий акт: При оформлені ДТП із пільговиком, звільненим від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Європротокол не застосовується, така пригода має бути оформлена за участі працівників поліції (ВС/КЦС, № 204/3413/16-ц, 31.10.18)

Відповідальність за відшкодування збитків, завданих пошкодженням автомобіля в результаті ДТП внаслідок невідповідності стану автомобільної дороги вимогам безпеки руху повинні нести органи місцевого самоврядування (ВССУ, № 373/1281/16-ц, 11.09.17)

Верховний Суд визначив три способу відшкодування шкоди внаслідок ДТП (ВС/КЦС у справі № 910/9029/17 від 27 квітня 2018р.)

Особа, яка не є власником майна, але має права розпоряджатись ним МАЄ право на відшкодування шкоди завданої цьому майну (№ 6-1365цс17 від 11.10.2017)

Страховик має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права (ВСУ від 31 травня 2017р. у справі № 6-2969цс16)

Моментом початку позовної давності для регресної вимоги страховика є день проведення страховиком виплати страхового відшкодування третій особі (потерпілому в деліктному зобов’язанні) (ВСУ від 05.04.2017 № 6-2806цс16)

Під час використання службового автомобіля не у зв'язку з виконанням трудових обов'язків відповідати за заподіяну шкоду повинен сам водій транспортного засобу, а не особа, що є власником автомобіля (ВГСУ, справа № 914/2117/16, від 27.03.17)

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 161/8578/16

провадження № 61-20738св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у складі судді Кихтюка Р. М. від 02 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Волинської області у складі колегії суддів: Лівандовської-Кочури Т. В., Федонюк С. Ю., Грушицького А. І., від 16 січня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (далі - ПАТ «СК «Універсальна») про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Позовна заява мотивована тим, що 31 травня 2015 року ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1, який належав на праві власності ОСОБА_6, порушила Правила дорожнього руху, у зв'язку із чим, пасажири вищевказаного транспортного засобу ОСОБА_6 (його батько) та ОСОБА_7 отримали тілесні ушкодження несумісні з життям та померли в лікарні, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, а транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1, - ОСОБА_6 застрахована в ПАТ «СК «Універсальна».

Вказував на те, що він як син ОСОБА_6 та його спадкоємець має право на відшкодування майнової та моральної шкоди в межах ліміту страхового відшкодування.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_4 просив стягнути з відповідача на його користь 50 000 грн майнової шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля, 14 460 грн витрат на поховання та встановлення надгробного пам'ятника, 14 460 грн у відшкодування моральної шкоди, а також витрати на правову допомогу.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 листопада 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «СК «Універсальна» на користь ОСОБА_4 заподіяну шкоду в розмірі 49 940 грн, 14 660 грн понесених витрат на поховання та спорудження надгробного пам'ятника, 14 660 грн у відшкодування моральної шкоди та 5 300 грн витрат на правову допомогу.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок ДТП автомобіль марки «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1, зазнав механічних пошкоджень, чим позивачу як власнику автомобіля завдано матеріальних збитків, які підлягають стягненню з ПАТ «СК «Універсальна» в межах ліміту страхового відшкодування за виключенням франшизи, оскільки цивільно-правова відповідальність власника вказаного автомобіля на момент ДТП була застрахована у ПАТ «СК «Універсальна».

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на підставі статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПАТ «СК «Універсальна» має відшкодувати позивачу витрати на поховання та спорудження надгробного пам'ятника, а також моральну шкоду.

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 16 січня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «СК «Універсальна» задоволено частково, рішення суду першої інстанції в частині стягнення майнової шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення майнової шкоди в межах страхового ліміту відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності правових підстав для стягнення цієї шкоди із ПАТ «СК «Універсальна», оскільки згідно з умовами договору та вимогами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова компанія не зобов'язана відшкодовувати шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив ДТП.

Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на поховання та спорудження надгробного пам'ятника, моральна шкода у зв'язку зі смертю батька та витрати на правову допомогу.

У березні 2017 року ПАТ «СК «Універсальна» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що власник застрахованого транспортного засобу ОСОБА_6 не мав права передавати керування та користування автомобілем ОСОБА_5, а остання не мала права на експлуатацію вказаного автомобіля, оскільки, як встановлено вироком суду від 01 квітня 2016 року та підтверджено самою ОСОБА_5, вона на момент ДТП не мала посвідчення водія на право керування транспортним засобом. Отже, експлуатація автомобіля здійснювалась ОСОБА_5, яка не мала правомірного та законного права на таку експлуатацію, а тому її цивільно-правова відповідальність не була застрахована згідно з полісом, оскільки згідно з пунктами 1.4, 1.6 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власниками наземних транспортних засобів та особами, відповідальність яких є застрахованою, є особи, які правомірно і на законних підставах експлуатують транспортний засіб.

Судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПУК України в касаційному порядку не переглядаються.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

У справі, що переглядається, установлено, що 31 травня 2015 року ОСОБА_5, всупереч вимог пункту 2.1 Правил дорожнього руху, не маючи посвідчення на право користування транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1, який належав на праві власності ОСОБА_6, виїхавши з другорядної дороги вул. Сарнівської с. Сирники Луцького району на 137 км + 750 м автодороги М-19 сполучення «Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече», що в с. Сирники Луцького району та рухаючись в напрямку м. Ковеля, була неуважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не зреагувала на її зміну, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахувала дорожню обстановку, перетнула вузьку суцільну лінію, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, перед перестроюванням не переконалася, що це буде безпечно і не створить небезпеки іншим учасникам руху, виїхала на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення з автопоїздом в складі автомобіля марки «Renault Magnum», номерний знак НОМЕР_2, та причепа марки «Krone», номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_9, який рухався в зустрічному напрямку.

Внаслідок ДТП, пасажири автомобіля марки «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримали тілесні ушкодження несумісні з життям та померли в лікарні, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, а транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 квітня 2016 року, який набрав законної сили, винною у вчиненні вказаної ДТП визнано ОСОБА_5 (а. с. 37-42).

Цивільно-правова відповідальність осіб, які на законних підставах експлуатують транспортний засіб марки «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1, перед третіми особами, на момент скоєння ДТП, була застрахована ПАТ «СК «Універсальна», згідно з полісом АС/7200313 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25 листопада 2014 року. Страхувальником виступав ОСОБА_6 (а. с. 6).

Згідно зі свідоцтвом про смерть від 16 червня 2015 року ОСОБА_6 помер 16 червня 2015 року (а. с. 7).

Позивач є спадкоємцем ОСОБА_6 та згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08 лютого 2016 року є власником автомобіля марки «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 94).

22 квітня 2016 року ОСОБА_4 звертався до ПАТ «СК «Універсальна» з заявою про виплату страхового відшкодування, яке у добровільному порядку страховою компанією виплачено не було (а. с. 93-96).

У справі, що переглядається, суди виходили з того, що згідно з положеннями статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПАТ «СК «Універсальна» має відшкодувати позивачу майнову та моральну шкоду в межах страхового ліміту відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

З таким висновком судів погодитись не можна з огляду на таке.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Частиною першою статті 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції чинній на час вчинення ДТП, (далі - Закон) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно з пунктом 2 полісу АС/7200313 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25 листопада 2014 року страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Згідно із пунктом 1.4 статті 1 Закону особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Пунктом 1.6 статті 1 Закону передбачено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Відповідно до положень статті 15 Закону України «Про дорожній рух» - право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням транспортного засобу з установленим терміном дії.

Відповідно до визначень Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, у редакції чинній на час вчинення ДТП, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно із пунктом 2.2 статті 2 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Із системного аналізу вказаних положень законодавства та умов укладеного між сторонами договору, вбачається, що необхідною умовою для виникнення обов'язку страховика здійснити страхову виплату за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власнику наземного транспортного засобу є настання страхового випадку, внаслідок якого спричинено шкоду третім особам під час ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, під керуванням власника або особи, яка на законних підставах володіє ним та має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

У справі, що переглядається, установлено, що під час вчинення ДТП, водієм автомобіля марки «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1, була ОСОБА_5

Як встановлено вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 квітня 2016 року, який набрав законної сили, на момент вчинення ДТП ОСОБА_5 не мала посвідчення водія, керувала транспортни засобом всупереч пункту 2.1 Правил дорожнього руху (а. с. 37-42).

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України 2004 року вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що на момент ДТП водій ОСОБА_5 не мала посвідчення водія, тобто не мала законних підстав для керування автомобілем марки «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1, отже вона не відноситься до осіб, відповідальність яких застрахована згідно з полісом № АС/7200313 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25 листопада 2014 року.

Отже підстави для стягнення страхового відшкодування із страхової компанії відсутні, оскільки за страховим полісом від 25 листопада 2014 року була застрахована цивільно-правова відповідальність осіб, які правомірно експлуатували транспортний засіб, однак ОСОБА_5 до таких осіб не відноситься, у зв'язку з відсутністю у неї посвідчення водія відповідної категорії, а тому вказана ДТП не є страховим випадком.

Оскільки факт завдання шкоди позивачу не є страховим випадком, то потерпілий не позбавлений права вимагати відшкодування такої шкоди на підставі загальних правил, передбачених ЦК України.

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400 409 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Волинської області від 16 січня 2017 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: О. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В. Черняк