Пільга по сплаті судзбору, стосовно вимог про стягнення зарплати та поновлення на роботі - не поширюється на вимоги про стягнення сер.заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. (КЦС ВС №705/2159/19 від 02.02.2022 р.)

Фабула судового акту: В суді розглядався позов працівника до підприємства, в якому працівник вимагала:

- визнання незаконними та скасування наказів про зміну в організації виробництва і звільнення, поновлення на роботі;

- зміну формулювання наказу;

- стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- стягнення частини заробітної плати;

- відшкодування моральної шкоди.

В процесі працівник звернулась із заявою про забезпечення позову у справі за її позовом. Просила суд накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, рахунки роботодавця (ПП) в межах суми 200 000 грн та заборонити до набрання чинності рішення у цій справі будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти дії щодо рухомого та нерухомого майна ПП. В обґрунтування поданої заяви вона зазначала, серед іншого, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Водночас, ухвалою міськрайонного суду заяву про забезпечення позову повернуто, з підстав ненадання підтвердження сплати судового збору за подання заяви. Не погодившись із ухвалою суду і з тим що вона має платити судзбір - позивач оскаржила її до апеляційного суду.

Апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції, мотивуючи тим що особа звернулась до суду із заявою про забезпечення позову у справі про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, а тому звільнена від сплати судового збору. Роботодавець подав касаційну скаргу, в якій - не погоджуючись із рішенням апеляції вказав що позовна заява містить також вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за які позивач не звільнена від сплати судзбору.

ВС КЦС, погодившись із касаційною скаргою, вказав наступне:

Згідно пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою заяви про забезпечення позову встановлено судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу (де в тому числі вказаний обов’язок надати підтвердження оплати судзбору) - повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

За п. 1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судзбору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже у цій справі: Верховний Суд не погодився із вказаними висновками апеляційного суду, бо останній не врахував для забезпечення яких саме позовних вимог працівник подавала заява про забезпечення позову.Так, безпосередньо в тексті заяви про забезпечення позову позивач зазначила, що «у разі невжиття заходів забезпечення позову не буде можливості реально стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та грошові кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду».

Вказане дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову, які вона просила застосувати у заяві були спрямовані на забезпечення виконання можливого рішення суду, зокрема, в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Натомість пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», стосується позовних вимог про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі і не поширюється на вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування роботодавцем моральної шкоди.

Таким чином, працівник у силу закону не була звільнена від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Аналізуйте судовий акт: Розмір оплати праці працівників різних кваліфікацій не може бути одинаковим - при встановленні розміру оплати бухгалтера та маляра необхідно дотримуватись міжкваліфікаційних співвідношень. (ВС КАС справа № 816/1889/16 від 04.06.2021 р.);

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Власник також не зобов'язаний попереджати працівника про таке майбутнє звільнення (ВС КЦС справа № 607/3393/18 від 25.10.2021 р.);

ВС КЦС висловився стосовно підстав звільнення працівника за ч.3 ст.40 КЗПП - у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, якщо раніше застосовувались дисциплінарні заходи (ВС КЦС справа № 761/45743/19 від 15.09.2021 р.);

Щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби (ВП ВС 825/997/17 від 10.11.2021 р.).

Постанова

Іменем України

02 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 705/2159/19

провадження № 61-17168св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - приватне підприємство «Центр-Монтаж-Енерго»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго», в інтересах якого діє адвокат Моспан Віталій Віталійович, на постанову Черкаського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Василенко Л. І., Єльцова В. О.,

від 28 вересня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову у справі за її позовом до приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» (далі - ПП «Центр-Монтаж-Енерго») про визнання незаконними та скасування наказів про зміну в організації виробництва і звільнення, поновлення на роботі, зміну формулювання наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення частини заробітної плати, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначала, серед іншого, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Просила суд накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, рахунки

ПП «Центр-Монтаж-Енерго» в межах суми 200 000 грн та заборонити до набрання чинності рішення у цій справі будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти дії щодо рухомого та нерухомого майна ПП «Центр-Монтаж-Енерго».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області, у складі судді Піньковського Р. В., від 13 серпня 2021 року заяву про забезпечення позову повернуто ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції, повертаючи заяву про забезпечення позову, виходив із того, що вона подана без додержання вимог статті 151 ЦПК України, а саме до заяви не надано документ, що підтверджує сплату судового збору.

Короткий зміст постанови суду першої інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційні скаргиОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області

від 13 серпня 2021 року скасовано, матеріали за заявою про забезпечення позову направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову у справі про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, а тому звільнена від сплати судового збору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ПП «Центр-Монтаж-Енерго» - адвокат Моспан В. В., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, залишивши в силі ухвалу суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19 жовтня 2021 року представник ПП «Центр-Монтаж-Енерго» - адвокат Моспан В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано із суду першої інстанції копії матеріалів справи щодо вирішення питання про забезпечення позову.

У грудні 2021 року витребувані матеріали надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Шиповича В. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ПП «Центр-Монтаж-Енерго» мотивована помилковістю висновків апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Заявник зазначає, що апеляційний суд не взяв до уваги той факт, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, тоді як позовна заява містить також вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконним та скасування наказів про зміну в організації виробництва, зміну формулювання наказу, за які позивач не звільнена від сплати судового збору, у тому числі при подачі заяви про забезпечення позову.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні скарги, вважаючи, що середній заробіток за час вимушеного прогулу є різновидом заробітної плати, а тому судовий збір за пред`явлення такої вимоги не стягується. Вимога про відшкодування моральної шкоди на користь працівника є похідною від вимоги про поновлення на роботі, за якою вона звільнена від сплати судового збору. Вважає, що апеляційний суд обґрунтовано відкрив апеляційне провадження та правильно скасував ухвалу суду першої інстанції.

Позиція Верховного Суду

За змістом частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові), після її перегляду в апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК Українипереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Статтею 151 ЦПК Українивизначені вимоги до форми та змісту заяви про забезпечення позову.

Зокрема, за змістом частини шостої статті 151 ЦПК Українидо заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до частини десятої статті 153 ЦПК Українисуд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Згідно підпункту 4 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»за подання фізичною особою заяви про забезпечення позову встановлено судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, оскільки така заява подана у справі про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Однак Верховний Суд не в повній мірі погоджується із вказаними висновками апеляційного суду, який не врахував для забезпечення яких саме позовних вимог ОСОБА_1 подана заява про забезпечення позову від 11 серпня 2021 року.

Так, безпосередньо в тексті заяви про забезпечення позову від 11 серпня 2021 року позивач зазначила, що «у разі невжиття заходів забезпечення позову не буде можливості реально стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та грошові кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду».

Вказане дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову, які просила застосувати ОСОБА_1 у заяві від 11 серпня 2021 року були спрямовані на забезпечення виконання можливого рішення суду, зокрема, в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Натомість пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», стосується позовних вимог про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі і

не поширюється на вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування роботодавцем моральної шкоди.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 761/943/18, від 15 лютого

2021 року в справі № 372/4328/19, від 17 червня 2021 року у справі

№ 725/5849/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 265/5327/20.

Таким чином, ОСОБА_1 у силу закону не була звільнена від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову від 11 серпня

2021 року.

Заяв (клопотань) про відстрочення або розстрочення сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, зменшення його розміру або звільнення від його сплати ОСОБА_1 суду першої інстанції не подавала.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

За таких обставин, встановивши відсутність документу про сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку, що подана заява не відповідає вимогам частини шостої статті 151 ЦПК України, а тому правильно повернув її заявникові відповідно до положень частини десятої статті 153 ЦПК України.

При цьому повернення заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню до суду.

Помилкове зазначення в ухвалі Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 серпня 2021 року про неможливість її апеляційного оскарження, не вплинуло на правильність застосування судом положень частини десятої статті 153 ЦПК України, а реалізація ОСОБА_1 право на апеляційне оскарження вказаного судового рішення було забезпечено Черкаським апеляційним судом.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Оскільки апеляційним судом помилково скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка відповідає закону, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року скасуванню, а ухвала Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 серпня 2021 року залишенню без змін.

Відповідно до положеньстатті 413 ЦПК Українисуд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексумежах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

ОСОБА_1 подала клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивоване наявністю, на її думку, виключної правової проблеми при застосуванні судами положень Закону України «Про судовий збір»щодо сплати судового збору за вимоги про відшкодування моральної шкоди в справах про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК Українисуд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Колегією суддів не встановлено наявності виключної правової проблеми у розглядуваній справі та підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

З приводу сплати судового збору за вимоги про відшкодування моральної шкоди у трудових спорах на даний час існує усталена практика підтверджена, зокрема, висновками Верховного Суду у вищевказаних постановах у справах № 265/5327/20, № 725/5849/20, № 761/943/18, підстав для відступу від яких колегією суддів не встановлено.

Питання розподілу судових витрат, понесених відповідачем при зверненні до суду із розглядуваною касаційною скаргою, може бути вирішено за результатами ухвалення рішення у справі по суті заявленого спору.

Керуючись статтями 400 409 413 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Касаційну скаргу приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» задовольнити.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року скасувати, залишивши в силі ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 серпня 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. СинельниковО. В. БілоконьН. Ю. СакараС. Ф. ХоптаВ. В. Шипович