Підставою отримання приватним виконавцем основної винагороди є фактичне виконання виконавчого документа, а сума основної винагороди визначається у відсотках саме до фактично стягнутої суми (ВС КАС, справа №280/13057/21 від 28.09.2022 р.)

Фабула судового акту: Боржник, з якого мало б бути звернуто стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса, не погодився із сумою виконавчого збору, який намагався з нього стягнути приватний виконавець. Той, при прийнятті своєї постанови про відкриття виконавчого провадження, в частині стягнення виконавчого збору (основної винагороди) написав суму у розмірі 5820000 доларів США (USD), яка була вирахувана як 10 % від суми заборгованості за кредитним договором. Боржник оскаржив постанову до адміністративного суду, зазначивши, що 10 % мали б вираховуватись від оціненої вартості майна, на яке було звернено стягнення у цьому процесі, але аж ніяк не від суми всієї заборгованості.

Суди першої та другої інстанції погодились із доводами скаржника, скасувавши спірну постанову виконавця в цій частині. Розглядаючи касаційну скаргу виконавця, ВС КАС теж не знайшов підстав для скасування попередніх рішень. ВС КАС мотивував наступним:

За правилами ч.5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів).

Відповідно до ч.1-4 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (надалі - Закон № 1403-VIII)за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

1. фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;
2. відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). ч.5-6 цієї ст. Закону № 1403-VIIIзакріплено, що основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Абзацом 1 п. 19 ПКМУ від 08 вересня 2016 року № 643 “Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця” (надалі - Порядок № 643) урегульовано, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм у їх сукупності, підставою отримання приватним виконавцем основної винагороди є фактичне виконання (повне або часткове) виконавчого документа та сума основної винагороди визначається у відсотках до фактично стягнутої суми.

Отже у цій справі: Суму основної винагороди в розмірі 5820000,00 доларів США обраховано приватним виконавцем як 10 відсотків від суми заборгованості за договором кредитної лінії за основною сумою кредиту (тілом кредиту). Втім ця сума є сумою заборгованості саме боржника за кредитом, а не позивача (боржника у виконавчому провадженні), а стягнення звернуто на предмет іпотеки - нерухоме майно боржника.

Отже, предметом примусового виконання виконавчого напису нотаріуса є не стягнення заборгованості за кредитним договором, а звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, що належить позивачу на праві приватної власності, і саме з вартості переданого в іпотеку майна має розраховуватися сума основної винагороди приватного виконавця.

Аналізуйте судовий акт: У виконавчому провадженні щодо виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір НЕ стягується, якщо таке рішення НЕ може бути виконане без участі боржника (СУД у справі № 802/354/17-а від 20.06.2017р.);

Виконавчий збір не стягується після спливу строку на добровільне виконання рішення суду, якщо д/в не вчиняв виконавчі дії, а боржник пізніше добровільно виконав рішення суду (ВСУ у справі №6-785цс15 від 6 липня 2015р.);

Арешт знімається навіть у випадку повернення виконавчих документів і знищення матеріалів виконавчого провадження, якщо у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність (ВС КЦС, справа №2/0301/806/11 від 13.07.2022 р.);

Для стягнення заборгованості з аліментів стягувач вправі як оскаржувати дії державного виконавця, так і пред'являти окремий позов на загальних підставах (ВС КЦС справа №682/1277/20 від 26.01.2022 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 280/13057/21

провадження № К/990/21768/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Уханенка С. А.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича - адвоката Штабовенка Дениса Всеволодовича на рішення Запорізького окружного адміністративного суду, ухвалене 18 січня 2022 року в складі головуючого судді Артоуз О. О., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду, прийняту 18 квітня 2022 року у складі колегії суддів: головуючого судді Олефіренко Н. А., суддів: Білак С. В., Шальєвої В. А.

І.Суть спору

1.В грудні 2021 року Приватне акціонерне товариство «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» (надалі також позивач, ПрАТ «Запорізький завод надпотужних трансформаторів») звернулося до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича (надалі також відповідач, приватний виконавець Сколибог О. С.), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження №67883808 від 14 грудня 2021 року в частині стягнення виконавчого збору у розмірі 5820000 доларів США (USD).

2.В обґрунтування позовних вимог зазначає про безпідставність оскаржуваної постанови, оскільки відповідач не посилається на дійсну вартість майна та не зазначає докази щодо оцінки такого майна, а на власний розсуд визначає основну суму заборгованості. Відтак, враховуючи, що законодавцем встановлено, що розмір винагороди приватного виконавця встановлюється у розмірі 10% від стягнутої ним суми або вартості майна, відповідачем протиправно взято в розрахунок загальну суму заборгованості по кредитному договору, а не суму повернутих коштів чи вартості майна.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3.На виконанні у приватного виконавця Сколибога О. С. перебуває виконавче провадження ВП 67883808 з примусового виконання виконавчого напису № 140, який видав 13 лютого 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевельова В.М. про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: корпус №2 (два) інв.. №330, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 31726223101, загальною площею 24912,70 кв.м., що розташований за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Випробувачів, 2, який належить ПAT «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» на користь AT «Міжнародний резервний банк». Загальна сума заборгованості Приватного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖТРАНСФООРМАТОР» перед Акціонерним товариством «СБЕРБАНК» за Договором про відкриття кредитної лінії №72-В/12/08/КЛ-КБ від 21 вересня 2012 року станом на 16 жовтня 2019 року за основною сумою кредиту (тілом кредиту) становить 58200000,00 доларів США.

14 грудня 2021 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №67883808 щодо примусового виконання виконавчого напису №140, виданого 13 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського МНО Шевельова В. М. Зобов`язано боржника протягом 5 робочих днів подати до приватного виконавця декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, в розмірі 5820000,00 доларів США та 21800,00 гривень.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О. С. про відкриття виконавчого провадження №67883808 від 14 грудня 2021 року в частині стягнення виконавчого збору у розмірі 5820000,00 доларів США (USD).

5.Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні розміру основної винагороди в оскаржуваній постанові приватний виконавець не врахував того, що підставою для сплати приватному виконавцю винагороди є вчинення ним виконавчих дій із забезпечення повного або часткового стягнення з боржника на користь стягувача зазначеної у виконавчому документі суми. В той же час, в межах зазначеного виконавчого провадження грошові кошти, присуджені на користь стягувача, приватним виконавцем з боржника не стягувались, а відтак, відсутні підстави для стягнення основної винагороди.

6. Третій апеляційний адміністративний суд із такими висновками суду першої інстанції погодився.

IV. Касаційне оскарження

7. Представник відповідача адвокат Штабовенко Денис Всеволодович (надалі - представник відповідача)подав касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

8. Верховний Суд ухвалою від 05 вересня 2022 року відкрив касаційне провадження за скаргою представника відповідача Штабовенка Д. В. на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, дійшовши висновку про необхідність перегляду указаних судових рішень на предмет правильності застосування положень статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (надалі - Закон № 1404-VIII) з урахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі № 260/801/19, від 10 вересня 2020 року у справі № 120/1417/20-а, від 28 жовтня 2020 року у справі № 640/13697/19, від 29 січня 2021 року у справі № 640/13434/19, від 26 серпня 2021 року у справі № 380/6503/20, від 21 січня 2021 року у справі № 160/5321/20, від 27 квітня 2021 року у справі № 580/3444/20, від 03 червня 2021 року у справі № 640/17286/20, від 08 липня 2021 року у справі № 360/2855/20, від 24 грудня 2021 року у справі № 200/3149/21-а.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

9.Частиною першою статті 341 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

10.Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

12.Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (надалі - Закон № 1403-VIII) встановлено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

13.За змістом частини першої статті Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

14.Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

15. За правилами частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

16. При цьому, відповідно до визначення частини першої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчим збором є збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

17. За змістом частин другої та третьої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

18. Відповідно до частин першої-четвертої статті 31 Закону № 1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

19. Частинами п`ятою та шостою цієї статті Закону № 1403-VIII закріплено, що основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

20. Постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (надалі - Порядок № 643).

21. Абзацом 1 пункту 19 Порядку № 643 урегульовано, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

22.За приписами статті 36 Закону № 1403-VIII рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом.

VI. Позиція Верховного Суду

23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

25. Отож,перегляд судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

26.Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

27.Виходячи з аналізу вищенаведених норм у їх сукупності, підставою отримання приватним виконавцем основної винагороди є фактичне виконання (повне або часткове) виконавчого документа та сума основної винагороди визначається у відсотках до фактично стягнутої суми.

28.За змістом абзацу восьмого статті 1 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

29.Відповідно до статті 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

30. Як установлено судами попередніх інстанцій, 18 липня 2013 року між ПАТ «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» (правонаступником прав та обов`язків якого є позивач ПрАТ «Запорізький завод надпотужних трансформаторів») (Іпотекодавець), що є майновим поручителем юридичної особи - ПАТ «Запоріжтрансформатор» (Боржник), та ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» (правонаступником прав та обов`язків якого є АТ «Сбербанк») (Іпотекодержатель), укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сіпяковим О. С. та зареєстрований в реєстрі за №747.

31. Згідно пункту 1.1. Іпотечного договору, у відповідності до цього договору в забезпечення виконання зобов`язань Боржника, які випливають із договору про відкриття кредитної лінії №72-В/12/08/КЛ-КБ, укладеного між Боржником і Іпотекодержателем 21 вересня 2012 року, з усіма змінами і доповненнями до нього укладеними протягом строку його дії, які (зобов`язання) перелічені у статті 2 цього договору та можуть виникнути в майбутньому за чинним Основним договором, Іпотекодавець передає Іпотекодержателю в іпотеку майно, зазначене в пункті 3.1. цього договору.

32. Відповідно до абзацу першого пункту 3.1. Іпотечного договору предметом іпотеки за цим договором є корпус 2 інв. № 330 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 31726223101), розташований за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Випробувачів, будинок 2 (два).

33. Згідно пункту 3.2. Іпотечного договору заставна вартість предмету іпотеки складає 31172780,00 гривень, що за офіційним обмінним курсом НБУ/крос-курсом станом на 18 липня 2013 року (1 долар США = 7,993 грн.) становить 3900010,01 доларів США.

34. Суму основної винагороди в розмірі 5820000,00 доларів США обраховано приватним виконавцем як 10 відсотків від суми заборгованості за договором кредитної лінії №72-В/12/08/КЛ-КБ від 21 вересня 2012 року станом на 16 жовтня 2019 року за основною сумою кредиту (тілом кредиту).

35. Втім, сума 58200000,00 доларів США є сумою заборгованості саме ПАТ «ЗАПОРІЖТРАНФОРМАТОР», а не позивача (боржника у виконавчому провадженні), а стягнення звернуто на предмет іпотеки - нерухоме майно боржника.

36. Отже, предметом примусового виконання виконавчого напису нотаріуса є не стягнення заборгованості за кредитним договором, а звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, що належить позивачу на праві приватної власності, і саме з вартості переданого в іпотеку майна має розраховуватися сума основної винагороди приватного виконавця.

37. Натомість, обрахунок приватним виконавцем основної винагороди здійснено в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, в розмірі 5820000,00 доларів США за договором про відкриття кредитної лінії №72-В/12/08/КЛ-КБ від 21 вересня 2012 року.

38. Відтак, висновки судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваної постанови приватного виконавця, зумовленої недотриманням положень статті 31 Закону № 1403-VIII та пункту 19 Порядку № 643, є правильним, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

39. Поряд з цим, при вирішенні питання щодо можливості застосування правових позицій Верховного Суду необхідно враховувати, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених фактичних обставин у кожній конкретній справі окремо.

40. З огляду на вказане, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на застосування судом апеляційної в оскаржуваному судовому рішенні положень статті 31 Закону № 1403-VIII та статті 45 Закону № 1404-VIII без урахування висновків Верховного Суду, оскільки вони сформовані на підставі відмінних фактичних обставин справи.

41. Так, спірним у цій справі є правомірність стягнення приватним виконавцем суми основної винагороди, обрахованої в розмірі 10 відсотків від вартості нерухомого майна, яке належить позивачу та переданого ним як поручителем в іпотеку з метою забезпечення умов за договором кредитної лінії №72-В/12/08/КЛ-КБ від 21 вересня 2012 року.

42. Ураховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду констатує, що обставини у цій справі, та, відповідно, спірні правовідносини у справах № 260/801/19, № 120/1417/20-а, № 640/13697/19, № 640/13434/19, № 380/6503/20, № 160/5321/20, № 580/3444/20, № 640/17286/20, № 360/2855/20, № 200/3149/21-а не є подібними, а відтак правові позиції, викладені Верховним Судом у прийнятих за наслідками перегляду цих справ у касаційному порядку щодо застосування положень статті 31 Закону №1403-VIII та статті 45 Закону № 1404-VIII, не є релевантною до спірних правовідносин у справі №280/13057/21.

43. Спірні правовідносини у вказаних справах хоча і стосувалися питання правомірності стягнення приватними виконавцями основної винагороди, втім не є тотожними до правовідносин у цій справі в аспекті правильності обрахунку його розміру.

44. З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що висновки, викладені Верховним Судом у вказаних постановах, не підлягали до застосування судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваних судових рішень у цій справі.

45. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

46. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

47. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

48.Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича - адвоката Штабовенка Дениса Всеволодовича залишити без задоволення.

2. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 280/13057/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

С. А. Уханенко