Главная Блог ... Интересные судебные решения Оскільки нардеп не був власником нерухомого майна - він не мав підстав передавати таке в оренду та отримувати від цього доходи, отже, враховуючи їх розмір - такі доходи визнано необґрунтованими активами і стягнуто на користь держави (ВС КЦС №991/3401/21 від 27.04.2022 р.) Оскільки нардеп не був власником нерухомого майна ...

Оскільки нардеп не був власником нерухомого майна - він не мав підстав передавати таке в оренду та отримувати від цього доходи, отже, враховуючи їх розмір - такі доходи визнано необґрунтованими активами і стягнуто на користь держави (ВС КЦС №991/3401/21 від 27.04.2022 р.)

Отключить рекламу
- 30ef15b7fbe2e3c193e034a4f779b363.png

Рішення у цій справі було прийнято щодо активів відомого всім нам колишнього нардепа, адвоката та кандидата І.Ківи, який отримав плату за передачу в оренду жомової ями, яка давно вже йому не належала.

Згадайте новину: Знову про кандидата Киву та жомову яму - перша практика стягнення необґрунтованих активів чиновників в дохід держави

Фабула судового акту: Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (далі - САП) було подано позов про визнання необґрунтованими активів у вигляді грошових коштів (1 242 236 грн.), набутих на підставі договору оренди нерухомого майна та грошових коштів у розмірі (10 000 грн.), набутих як комісійні доходи від банка. САП просила про їх стягнення в дохід держави. Мотивувала тим, що нею виявлено факт набуття необґрунтованого активу народним депутатом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування).

Зокрема, 2019 році такий повідомив НАЗК про суттєві зміни у своєму майновому стані, а саме про отримання від ТОВ (орендаря) дохід від здавання в оренду нерухомого майна - жомової ями та гаража. Договором оренди зазначалося, що об'єкт оренди належить орендодавцю (нардепу). Орендна плата за рік сплачувалася одним платежем наприкінці 2019 року. В день отримання орендної плати нардеп отримав і комісійні від банку. Разом із тим, як було встановлено САП, а потім і судами - в 2010 році, через свого представника, нардеп продав жомову яму та гараж. В 2015 році його перепродано взагалі іншій особі, яка в 2019 перепродала його також. Тобто об’єкти не належали нардепу за реєстрами, як на дату укладення договору оренди так і в подальшому.

Так згідно зі щорічною декларацією нардепа за 2019 рік, його сукупний дохід за 2019 рік становив 1 400 679 грн, з яких лише 148 443,00 грн. від Управління справами Апарату Верховної Ради України та 252 грн - від АБ «Укргазбанк» - ті що відповідають терміну «законні доходи», тобто правомірно отримані особою із законних джерел (п. 5 ч. 8 ст. 290 ЦПК України). Отже, різниця між вартістю набутих нардепом активів та його законними доходами складає 1 252 236 грн (1 400 679 грн. - 148 443 грн.).

Суд першої інстанції - Вищий антикорупційний суд - позов задовольнив, і з чим погодилась також Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду, не дивлячись на доводи скаржника.

Згадайте новину: Киву позбавили звання кандидата наук, він планує оскаржити це в суді - все ж таки він адвокат

Розглядаючи справу, ВС КЦС погодився із рішеннями попередніх судів. Мотивуючи своє рішення, ВСК КЦС зазначив наступне:

Законом України від 31 жовтня 2019 року № 263 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» (далі - Закон 263) запроваджено інститут визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Наявність такого інституту стала можливою згідно до Конвенції ООН проти корупції від 2005 року, Рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), відповідно яким країни повинні створювати механізми, які б дозволяли без винесення обвинувального вироку конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом, або інструментів злочину.

П. 12 ч.1 ст. 346 ЦК України до підстав припинення права власності віднесено визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Порядок позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави передбачені Главою 12 ЦПК України.

Згідно із ч. 2 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави пред'являється щодо:

- активів, набутих після дня набрання чинності Законом 263, якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у 500 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену ст. 368-5КК України;

- активів, набутих після дня набрання чинності Законом 263, якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у 500 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, а кримінальне провадження за ст. 368-5КК України, предметом злочину в якому були ці активи, закрите на підставі п. 3, 4, 5, 8, 10 ч. 1 ст. 284 КПК України і відповідне рішення набуло статусу остаточного;

- доходів, отриманих від активів, зазначених в абз 2, 3 цієї частини.

Згідно із ст. 291 ЦПК України суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.

При цьому абз.2, ч.2 статті 81 ЦПК України визначено, що у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов'язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв'язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної ч. 2 ст. 290 ЦПК різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача.

У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони (ч.4 ст.89 ЦПК України).

Отже у цій справі: Судами були встановлені фактичні дані, які підтверджують зв'язок набутих активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної ч. 2 ст. 290 ЦПК різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. Необґрунтованість таких активів відповідач належними та допустимими доказами не спростував.

Зважаючи на наведене І.Ківа, будучи народним депутатом України, тобто особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не маючи права власності на об'єкт оренди та не маючи правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ним, уклав з ТОВ договір без наміру правомірної передачі нерухомого майна в оренду та з метою отримання грошових коштів у розмірі 1 242 236 грн, у зв`язку із чим набув у власність необґрунтований актив у зазначеній сумі та дохід від нього у виді комісійних від банку у розмірі 10 000 грн.

Аналізуйте судовий акт: Депутат сільради, являючись суб`єктом декларування, несвоєчасно без поважних причин опублікував декларацію із запізненням в 10 днів, чим скоїв адміністративне правопорушення (П`ятихатський районний суд, № 190/702/19,23.05.19);

ВС/ККС: У разі вчинення сукупності злочинів один з яких є корупційним, «умовне» покарання НЕ застосовується (ВС/ККС у справі № 234/1940/20 від 27.09.2021);

Вищий антикорупційний суд: Перший вирок, - подання декларацій до НАЗК на паперових носіях не є доказом виконання декларантом вимог ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» (справа № 760/4297/18, 30.10.19);

Нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог антикорупційного законодавства підлягають скасуванню або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку (ВС/КАС,справа №810/2500/16, 31.10.18)

Постанова

Іменем України

27 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 991/3401/21

провадження № 61-18043св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Баховським Михайлом Михайловичем, на рішення Вищого антикорупційного суду від 13 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Воронька В. Д., Біцюка А. В., Широкої К. Ю., додаткове рішення Вищого антикорупційного суду від 17 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Воронька В. Д., Біцюка А. В., Широкої К. Ю., постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Семенникова О. Ю., Михайленка Д. Г., Панкулича В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора 20 травня 2021 року звернулась до Вищого антикорупційного суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання необґрунтованими активів у вигляді грошових коштів у розмірі 1 242 236 грн, набутих у власність відповідачем на підставі договору оренди нерухомого майна від 03 січня 2019 року № 1/2019, грошових коштів у розмірі 10 000 грн, набутих як комісійні доходи від АБ «Укргазбанк» за безготівкове зарахування на поточний рахунок коштів від ТОВ «Компанія «Сіквел», та про їх стягнення в дохід держави.

Позов мотивований тим, що Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою під час реалізації повноважень, визначених частиною п`ятою статті 290 ЦПК України та частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», виявлено факт набуття необґрунтованого активу ОСОБА_1 , який є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Так, 29 серпня 2019 року ОСОБА_1 за результатами виборів по загальнодержавному багатомандатному округу набув повноваження народного депутата України, тобто з цього часу, відповідно до пункту 1 частини першої статті З Закону України «Про запобігання корупції», є особою, уповноваженою на виконання функції держави або місцевого самоврядування.

23 грудня 2019 року ОСОБА_1 письмово повідомив Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) про суттєві зміни у своєму майновому стані шляхом подання відповідного електронного повідомлення до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з якого убачається, що 19 грудня 2019 року він отримав від ТОВ «Компанія «Сіквел» (код ЄДРПОУ 42388203) дохід від здавання в оренду нерухомого майна в розмірі 1 242 236 грн. У подальшому вказану суму було відображено ОСОБА_1 і в декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік.

Підставою для набуття у власність ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 1 242 236 грн став Договір оренди № 1/2019 від 03 січня 2019 року (далі - Договір оренди), відповідно до пункту 1.1 якого ОСОБА_1 як Орендодавець зобов`язувався передати, а ТОВ «Гарден-Клаб-Товар» як Орендар прийняти у строкове платне користування гараж А-1 площею 394,5 кв.м та жомову яму за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Об`єкт оренди).

При цьому, у пункті 1.2 Договору оренди зазначено, що Об`єкт оренди належить Орендодавцю на праві власності на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 16 березня 2007 року.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору оренди розмір орендної плати становить 1 242 236 грн та сплачується одноразово на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 31 грудня 2019 року.

ОСОБА_1 та ТОВ «Гарден-Клаб-Товар» складено Акт від 03 січня 2019 року до Договору оренди, у пункті 2 якого зазначено, що плата за весь строк оренди становить 1 242 236 грн.

19 грудня 2019 року ТОВ «Компанія «Сіквел» (змінена назва ТОВ «Гарден-Клаб- Товар») виплатила ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 242 236 грн.

Крім того, на вказаний рахунок у цей же день ОСОБА_1 отримав комісійні доходи від АБ «Украгазбанк» у розмірі 10 000 грн за безготівкове зарахування на його рахунок вищезазначених коштів від ТОВ «Компанія «Сіквел».

Позивач вважає, що зазначені грошові кошти отримані відповідачем необґрунтовано, оскільки він не є власником Об`єкта оренди та не мав правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ним.

Згідно зі щорічною декларацією ОСОБА_1 , як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» він вказав відомості про такі доходи: 148 191 грн - заробітна плата, отримана за основним місцем роботи, джерело доходу: Управління справами Апарату Верховної Ради України (код ЄДРПОУ 20064120), 1 242 236 грн - дохід від надання майна в оренду, джерело доходу: ТОВ «Компанія «Сіквел» (код ЄДРПОУ 42388203), 10 252 грн - проценти, джерело доходу: АБ «Укргазбанк» (код ЄДРПОУ 23697280).

Тож сукупний дохід ОСОБА_1 за 2019 рік становить 1 400 679 грн, з яких лише 148 443,00 грн (148 191 грн - від Управління справами Апарату Верховної Ради України та 252 грн - від АБ «Укргазбанк») відповідають терміну «законні доходи» як такі, що правомірно отримані особою із законних джерел (пункт 5 частини восьмої статті 290 ЦПК України).

Таким чином, різниця між вартістю набутих ОСОБА_1 активів та його законними доходами складає 1 252 236 грн (1 400 679 грн - 148 443 грн).

Отже, Спеціалізована антикорупційна прокуратура вважає, що кошти в розмірі 1 242 236 грн, отримані ОСОБА_1 від ТОВ «Компанія «Сіквел», а також комісійні доходи від АБ «Укргазбанк» у розмірі 10 000,00 грн є необґрунтованими активами та підлягають стягненню в дохід держави.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Вищого антикорупційного суду від 13 серпня 2021 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України необґрунтований дохід - грошові кошти в розмірі 1 252 236 грн.

Додатковим рішенням Вищого антикорупційного суду від 17 серпня 2021 року визнано необґрунтованими активи у вигляді грошових коштів у розмірі 1 242 236 грн, набутих у власність ОСОБА_1 на підставі договору оренди нерухомого майна від 03 січня 2019 року № 1/2019, та у розмірі 10 000 грн, набутих як комісійні доходи від АБ «Укргазбанк» за безготівкове зарахування на поточний рахунок коштів від ТОВ «Компанія «Сіквел».

Задовольняючи позов, Вищий антикорупційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 , як особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не будучи власником Об`єкта оренди та не маючи правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ним, уклав з суб`єктом господарювання договір без наміру правомірної передачі нерухомого майна в оренду, а з метою отримання грошових коштів у розмірі 1 242 236 грн, в результаті чого набув у власність необгрунтований актив у зазначеній сумі та дохід від нього у вигляді комісійних доходів у розмірі 10 000 грн. Зазначений комісійний дохід також є необгрунтованим активом оскільки має похідний характер від необгрунтованого активу.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, представник ОСОБА_1 - адвокат Баховський М. М. звернувся з апеляційними скаргами.

Постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 жовтня 2021 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Баховського М. М. залишено без задоволення, рішення Вищого антикорупційного суду від 13 серпня 2021 року та додаткове рішення Вищого антикорупційного суду від 17 серпня 2021 року у даній справі залишено без змін.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду погодилася з висновками Вищого антикорупційного суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Узагальнені доводи касаційної скарги

03 листопада 2021 року ОСОБА_1 через представника - адвоката Баховського М. М. звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вищого антикорупційного суду від 13 серпня 2021 року, додаткове рішення Вищого антикорупційного суду від 17 серпня 2021 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 жовтня 2021 року у вищевказаній справі.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення Вищого антикорупційного суду від 13 серпня 2021 року, додаткове рішення Вищого антикорупційного суду від 17 серпня 2021 року та постанова Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 жовтня 2021 року, ухвалені судами з порушенням норма матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

14 грудня 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 16 березня 2007 року Німецька Євангелічно-лютеранська релігійна громада м.Полтави (Продавець) продала ОСОБА_1 (Покупець) гараж, жомову яму, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 28 березня 2008 року (номер витягу 18280693) за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16 березня 2007 року на праві власності належав об`єкт нерухомості (реєстраційний номер 12224476), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 : А-1 - гараж, загальною площею 394,5 км. м; жомова яма.

10 серпня 2010 року на підставі нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу через свого представника ОСОБА_2 ОСОБА_1 (Продавець) продав ОСОБА_3 (Покупець) гараж, площею 394,5 кв.м, та жомову яму, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

26 січня 2015 року на підставі двох нотаріально засвідчених договорів купівлі-продажу ОСОБА_3 продала вказане нерухоме майно ОСОБА_4 .

18 листопада 2019 року ОСОБА_4 на підставі нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу продала гараж та жомову яму, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 .

03 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Гарден-Клаб-Товар» укладено Договір оренди № 1/2019, відповідно до пункту 1.1 якого ОСОБА_1 (Орендодавець) зобов`язувався передати, а ТОВ «Гарден-Клаб-Товар» (Орендар) прийняти у строкове платне користування гараж А-1 площею 394,5 кв.м та жомову яму за адресою: АДРЕСА_1 .

У пункті 1.2 Договору оренди зазначено, що Об`єкт оренди належить Орендодавцю на праві власності на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 16 березня 2007 року.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору оренди розмір орендної плати становить 1 242 236 грн та сплачується одноразово на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 31 грудня 2019 року.

ОСОБА_1 та ТОВ «Гарден-Клаб-Товар» складено Акт від 03 січня 2019 року до Договору оренди, у пункті 2 якого зазначено, що плата за весь строк оренди становить 1 242 236 грн.

19 грудня 2019 року ТОВ «Компанія «Сіквел» (змінена назва ТОВ «Гарден-Клаб- Товар») виплатила ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 242 236 грн, шляхом зарахування їх на банківський рахунок останнього.

Крім того, на вказаний рахунок у цей же день ОСОБА_1 отримав комісійні доходи від АБ «Украгазбанк» у розмірі 10 000 грн за безготівкове зарахування на його рахунок вищезазначених коштів від ТОВ «Компанія «Сіквел».

23 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, у якому у розділі 2 «Доходи, у тому числі подарунки» вказав про отримання 19 грудня 2019 року доходу в розмірі 1 242 236 грн від надання майна в оренду ТОВ «Компанія «Сіквел».

Згідно зі щорічною декларацією ОСОБА_1 , як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» він вказав відомості про такі доходи: 148 191,00 грн - заробітна плата, отримана за основним місцем роботи, джерело доходу: Управління справами Апарату Верховної Ради України (код ЄДРПОУ 20064120), 1 242 236,00 грн - дохід від надання майна в оренду, джерело доходу: ТОВ «Компанія «Сіквел» (код ЄДРПОУ 42388203), 10 252,00 грн - проценти, джерело доходу: АБ «Укргазбанк» (код ЄДРПОУ 23697280), з яких 10 000,00 грн - комісійні доходи за безготівкове зарахування коштів на рахунок від ТОВ «Компанія «Сіквел».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Законом України від 31 жовтня 2019 року № 263-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» (далі - Закон України № 263-IX) запроваджено інститут визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Наявність такого інституту стала можливою згідно до Конвенції ООН проти корупції від 2005 року, Рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), відповідно яким країни повинні створювати механізми, які б дозволяли без винесення обвинувального вироку конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом, або інструментів злочину.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини показовим при розгляді справ про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави є рішення у справі «Гогітідзе та інші проти Грузії» (заява № 36862/05 від 12 травня 2015 року), за яким, зважаючи на такі міжнародні правові механізми як Конвенція ООН проти корупції від 2005 року, Рекомендації Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) і двох відповідних Конвенцій Ради Європи від 1990 та 2005 рр. щодо конфіскації доходів, одержаних злочинним шляхом, Суд зазначає, що звичайні європейські і навіть універсальні правові стандарти можуть існувати і заохочувати, по-перше, до конфіскації майна, що пов`язане із серйозними кримінальними злочинами, зокрема такими, як корупція, відмивання коштів, обіг наркотичних засобів тощо, без попереднього кримінального звинувачення у цих злочинах. По-друге, тягар доведення законності походження майна, яке, як стверджувалось, було отримано незаконним шляхом, міг бути законним чином перекладений на відповідачів цих некримінальних проваджень щодо конфіскації, у тому числі цивільних проваджень in rem. По-третє, заходи щодо конфіскації могли застосовуватись не тільки безпосередньо до майна, яке було отримане незаконним шляхом, а й майна, доходів та інших непрямих прибутків, які були отримані шляхом конвертування або перетворення цінностей, отриманих злочинним шляхом, або змішані з іншим майном, джерело походження якого, можливо, є законним. Зрештою, заходи з конфіскації можуть бути застосовані не тільки до осіб, які безпосередньо звинувачуються у кримінальних злочинах, а й до будь-яких інших третіх осіб, які мають право володіння майном без необхідної добросовісності з метою приховування їхньої злочинної ролі у накопиченні цінностей, які є предметом розгляду у справі [§ 105].

У відповідності до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).

Пунктом 12 частини першої статті 346 Цивільного кодексу до підстав припинення права власності віднесено визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Особливості позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави передбачені Главою 12 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави в суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави щодо активів працівника Національного антикорупційного бюро України, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури чи активів, набутих іншими особами в передбачених цією статтею випадках, звернення до суду та представництво держави в суді здійснюються прокурорами Генеральної прокуратури України за дорученням Генерального прокурора.

Згідно із частиною другою статті 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави пред`являється щодо:

- активів, набутих після дня набрання чинності Законом України № 263-IX, якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5Кримінального кодексу України;

- активів, набутих після дня набрання чинності Законом України № 263-IX, якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, а кримінальне провадження за статтею 368-5Кримінального кодексу України, предметом злочину в якому були ці активи, закрите на підставі пунктів 3, 4, 5, 8, 10 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України і відповідне рішення набуло статусу остаточного;

- доходів, отриманих від активів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї частини.

Частиною четвертоюстатті 290 ЦПК України визначено, що позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Пунктом 1 частини восьмої статті 290 ЦПК України встановлено, що термін "активи" означає грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов`язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.

Під "набуттям активів" слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (пункт 2 частини восьмої статті 290 ЦПК України).

При цьому, згідно із пунктом 3 частини восьмої статті 290 ЦПК України, особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції".

Термін "законні доходи" визначено в пункті 5 частини восьмої статті 290 ЦПК України та означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції".

Згідно із статтею 291 ЦПК України суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.

При цьому абзацом другим частини другої статті 81 ЦПК України визначено, що у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача.

У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони (частина четверта статті 89 ЦПК України).

Положеннями статті 292 ЦПК України встановлено , що активи, визнані судом відповідно до статті 291 цього Кодексу необґрунтованими, стягуються в дохід держави.

Якщо суд відповідно до статті 291 цього Кодексу визнає необґрунтованими частину активів, в дохід держави стягується частина активів відповідача, яка визнана необґрунтованою, а у разі неможливості виділення такої частини - її вартість.

У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів.

Стягнення в дохід держави активів, визнаних судом необґрунтованими, або інших активів відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім випадків здійснення такого стягнення в порядку, встановленому Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Звертаючись до суду з цим позовом, Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора посилалася на те, що кошти в розмірі 1 242 236 грн, отримані ОСОБА_1 від ТОВ «Компанія «Сіквел» за договором оренди нерухомого майна від 03 січня 2019 року № 1/2019, а також отримані від АБ «Укргазбанк» за безготівкове зарахування на банківський рахунок відповідача вищезазначених коштів комісійні доходи у розмірі 10 000 грн, є необґрунтованими активами та підлягають стягненню в дохід держави.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 серпня 2019 року ОСОБА_1 , за результатами виборів по загальнодержавному багатомандатному округу набув повноваження народного депутата України, тобто з цього часу є особою, уповноваженою на виконання функції держави або місцевого самоврядування (пункт 1 частини першої статті З Закону України «Про запобігання корупції»).

Також встановлено, що актив у вигляді грошових коштів у розмірі 1 252 236 грн набутий ОСОБА_1 19 грудня 2019 року, тобто після дня набрання чинності Законом України № 263-IX (чинний з 28 листопада 2019 року), а вартість набутого активу в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу встановлену статтею 368-5Кримінального кодексу України на 2019 рік.

Судами встановлені фактичні дані, які підтверджують зв`язок набутих 19 грудня 2019 року активіву вигляді грошових коштів у розмірі 1 252 236 грн з ОСОБА_1 , як з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. При цьому необґрунтованість таких активів відповідач належними та допустимими доказами не спростував.

Так, судами встановлено, що на момент укладення договору оренди нерухомого майна від 03 січня 2019 року № 1/2019 та на час отримання орендної плати відповідно до вказаної угоди Об`єкт оренди (гараж А-1, площею 394,5 кв.м, та жомова яма за адресою: АДРЕСА_1 ) не перебував у власності ОСОБА_1 .

Відповідачем у передбаченому законодавством порядку шляхом укладення його представником ОСОБА_2 відповідного правочину (нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10 серпня 2010 року) гараж, площею 394,5 кв.м, та жомова яма були відчужені іншій особі - ОСОБА_3 .

Вказаний правочин не є припиненим або таким, що визнаний у встановленому законом порядку недійсним.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Отже з огляду на те, що станом на момент укладення Договору оренди власником Об`єкта оренди відповідач не був, Вищий антикорупційний суд, з висновками якого погодилася Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не мав законних підстав передавати вказане нерухоме майно в оренду та отримувати від цього доходи.

Зважаючи на наведене ОСОБА_1 , будучи народним депутатом України, тобто особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не маючи права власності на Об`єкт оренди та не маючи правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ним, уклав з суб`єктом господарювання договір без наміру правомірної передачі нерухомого майна в оренду та з метою отримання грошових коштів у розмірі 1 242 236 грн, у зв`язку із чим набув у власність необґрунтований актив у зазначеній сумі та дохід від нього у виді комісійних доходів у розмірі 10 000 грн.

При цьому, через відсутність у відповідача ОСОБА_1 жодних правових підстав для отримання коштів за договором оренди нерухомого майна від 03 січня 2019 року № 1/2019, Вищий антикорупційний суд, з висновками якого погодилася Апеляційна палата Вищого антикорупційного, вірно керувався положеннями статті 290 ЦПК та правильно визначив розмір активів, набутих відповідачем необґрунтовано.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що висновки судів про задоволення позову Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора є обґрунтованими й такими, що зроблені на підставі всебічно, повно та об`єктивно наданій оцінці наявних у справі доказів в цілому, так і кожному окремому доказу.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності конкретного банківського документу (доказу) про зв`язок 10 000 грн комісії з орендним платежем є необґрунтованими та спростовуються довідкою банку, із якої вбачається зарахування 19 грудня 2019 року на банківський рахунок ОСОБА_1 № 26208921337849.100101.980 двома транзакціями комісійних доходів на суму 4 672,86 грн та 5 327,14 грн на загальну суму 10 000 грн. за безготівкові зарахування коштів на картковий рахунок від ТОВ «Компанія «Сіквел».

Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на їх законність не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки дія рішення Вищого антикорупційного суду від 13 серпня 2021 року, залишеного без змін постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 жовтня 2021 року, була зупинена ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року, у зв`язку із залишенням цього судового рішення без змін необхідно поновити його дію.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Баховським Михайлом Михайловичем, залишити без задоволення.

Рішення Вищого антикорупційного суду від 13 серпня 2021 року, додаткове рішення Вищого антикорупційного суду від 17 серпня 2021 року, постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 жовтня 2021 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Вищого антикорупційного суду від 13 серпня 2021 року, залишеного без змін постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 жовтня 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов

  • 510

    Просмотров

  • 0

    Коментарии

  • 510

    Просмотров

  • 0

    Коментарии


  • Поблагодарить Отключить рекламу

    Оставьте Ваш комментарий:

    Добавить

    Другие наши сервисы:

    • Бесплатная консультация

      Получите быстрый ответ на юридический вопрос в нашем мессенджере , который поможет Вам сориентироваться в дальнейших действиях

    • ВИДЕОЗВОНОК ЮРИСТУ

      Вы видите своего юриста и консультируетесь с ним через экран, чтобы получить услугу, Вам не нужно идти к юристу в офис

    • ОБЪЯВИТЕ СОБСТВЕННЫЙ ТЕНДЕР

      На выполнение юридической услуги и получите самое выгодное предложение

    • КАТАЛОГ ЮРИСТОВ

      Поиск исполнителя для решения Вашей проблемы по фильтрам, показателям и рейтингу

    Популярные судебные решения

    Смотреть все судебные решения
    Смотреть все судебные решения
    logo

    Юридические оговорки

    Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

    Полный текст