Нотаріус не лише перевіряє наявність судового рішення в ЄДРСР для реєстрації нерухомості, а зобов’язаний також встановити відповідність поданого рішення за документарною формою та за реквізитами з реєстру, а за неможливості - запитувати копію рішення із суду. (ВС КАС, № 520/671/23 від 18.02.2025 р.)

Фабула судового акту: Нотаріус просила визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України, яким їй тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць.

Справа в тим, що до нього звернулась особа для проведення державної реєстрації прав власності за ним на квартиру на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова. Підстав, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для неприйняття заяви від нього не було. Відповідно до приписів пункту 9 частини 1 статті 26 вищевказаного Закону, факт набуття права власності був встановлений згідно резолютивної частини отриманого судового рішення.

Зміст резолютивної частини рішення в електронній формі повністю відповідав документальній інформації. Зміст та реквізити поданого судового рішення відповідали загальному змісту і реквізитам рішення в електронній формі. У зв`язку з наявністю рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова в Єдиному державному реєстрі судових рішень підстав запитувати копію, засвідчену належним чином, від відповідного суду не було.

Крім того, позивач зазначила, що на момент проведення державної реєстрації була відсутня можливість отримати повну інформацію про зазначене судове рішення, що включає імена сторін, адресу нерухомого майна, тощо, шляхом інформаційного обліку між Державною судовою адміністрацією України та Державним підприємством «Національні інформаційні системи». Можливість отримати повний текст судового рішення безпосередньо в Єдиному державному реєстрі судових рішень була запроваджена тільки з кінця жовтня 2020.

В акті комісією зазначено, що згідно відомостей Реєстру судових рішень встановлено наявність рішення у вищезазначеному реєстрі. Також зазначено, що при перевірці відповідності рішення за документарною інформацією та реквізитами встановлені розбіжності в тексті мотивувальної частини рішення, яке знаходиться у реєстрі судових рішень, та в копії рішення, поданої заявником.

Рішенням суду першої інстанції позов приватного нотаріуса задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем проведено перевірку рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова за допомогою офіційного веб-порталу судової влади України на його наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Факт набуття права власності встановлений згідно резолютивної частини судового рішення.

Зміст та реквізити поданого судового рішення відповідали загальному змісту і реквізитам рішення в електронній формі. Крім того, у нотаріуса, як державного реєстратора, був обов`язок перевірити лише наявність Єдиному державному реєстрі судових рішень наданого судового рішення в електронній формі Також суди виходили з того, що станом на момент проведення державної реєстрації у позивача була відсутня можливість отримати повну інформацію про зазначене судове рішення, що включає імена сторін, адресу нерухомого майна.

Проте із висновками нотаріусу і попередніх суддів не погодився ВС КАС, який зазначив:

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 10 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - №1952-IV) державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до частини 1 статті 31-1 Закону №1952-IV реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.

Отже у цій справі, ВС КАС констатував:

Державний реєстратор прав на нерухоме майно з метою встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого рішення суду обов`язково використовує відомості Єдиного державного реєстру судових рішень за допомогою офіційного веб-порталу судової влади України щодо наявності такого рішення у відповідному реєстрі в електронній формі, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами.

У разі відсутності рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень державний реєстратор прав на нерухоме майно запитує копію такого рішення суду, засвідчену в установленому порядку, від відповідного суду. Направлення запиту до суду про отримання копії рішення суду є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За змістом наведеної норми, у разі вчинення реєстраційних дій на підставі наданого заявником судового рішення державний реєстратор використовує відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, за допомогою якого встановлює три обов’язкові факти:

• наявність такого рішення в реєстрі в електронній формі;
• відповідність рішення в електронній формі за документарною інформацією;
• відповідність рішення в електронній формі за реквізитами.

Таким чином, державний реєстратор не може обмежитись самою лише перевіркою наявності наданого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень в електронній формі, а зобов’язаний також встановити його відповідність за документарною формою та за реквізитами.

Встановлення самої лише наявності в ЄДРСР судового рішення, на підставі якого проводиться реєстраційна дія, та відповідність його за реквізитами не може вважатись належним виконанням державним реєстратором вимог пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1666-VІІІ.

Для забезпечення належного виконання обов’язків з державної реєстрації позивач зобов’язана була відповідно до вимог пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1666-VІІІ витребувати від відповідного суду копію рішення, на підставі якого необхідно провести реєстраційну дію.

Інакший підхід не забезпечить можливість гарантування державою відповідно до статті 3 Закону №1952-IV об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права і створюватиме сприятливі умови для зловживань у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Аналізуйте судовий акт: Вчинення нотаріусом виконавчого напису (як і його скасування) не впливає на перебіг позовної давності: не перериває та не зупиняє її перебіг (ОП ВС КЦС, справа № 554/9126/20 від 13.03.2023 р.);

Нотаріус при вчиненні виконавчого напису має переконатися належним чином як у безспірності розміру заборгованості, так і у самому розмірі такої заборгованості. (ВС КЦС № 947/10174/21 від 15.02.2023 р.);

Напис “нотаріус” на вікні та табличка біля входу у приміщення з найменуванням та графіком роботи нотаріальної контори не є рекламою і не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами. (ВС КАС №1.380.2019.000656 від 06.10.2021 р.);

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень від стягувача, означає неможливість подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису (ВС КЦС № 758/14854/20 від 10.10.2021 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року

м. Київ

справа №520/671/23

адміністративне провадження № К/990/36189/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Берназюк Я.О., Єзеров А.А.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2023 (суддя: Тітов О.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 (судді: Мельнікова Л.В., Рєзнікова С.С., Бегунц А.О.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу, -

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 139/5 від 19.01.2023, яким їй тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць.

Обґрунтовуючи позов позивач покликалась на те, що 10.09.2020 до неї звернувся ОСОБА_2 для проведення державної реєстрації прав власності за ним на кв. АДРЕСА_1 на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05.03.2015 у справі № 641/11172/14-ц. Підстав, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для неприйняття заяви від ОСОБА_2 не було. Відповідно до приписів пункту 9 частини 1 статті 26 вищевказаного Закону, факт набуття права власності був встановлений згідно резолютивної частини отриманого судового рішення. Зміст резолютивної частини рішення в електронній формі повністю відповідав документальній інформації. Зміст та реквізити поданого судового рішення відповідали загальному змісту і реквізитам рішення в електронній формі. У зв`язку з наявністю рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05.03.2015 у справі № 641/11172/14-ц в Єдиному державному реєстрі судових рішень підстав запитувати копію, засвідчену належним чином, від відповідного суду не було.

Крім того, позивач зазначила, що на момент проведення державної реєстрації була відсутня можливість отримати повну інформацію про зазначене судове рішення, що включає імена сторін, адресу нерухомого майна, тощо, шляхом інформаційного обліку між Державною судовою адміністрацією України та Державним підприємством «Національні інформаційні системи». Можливість отримати повний текст судового рішення безпосередньо в Єдиному державному реєстрі судових рішень була запроваджена тільки з кінця жовтня 2020.

Позивач, вважала, що її дії, як приватного нотаріуса, при проведенні державної реєстрації прав, які були предметом камеральної перевірки, були законними та правомірними, а наказ Міністерства юстиції України №139/5 від 09.01.2023 необґрунтованим та незаконним.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є державним реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського округу.

10.09.2020 позивач прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 54000514, на підставі якого у Державному реєстрі прав відкрито розділ № 2167528863101 на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (номер запису 38169173).

На адресу Міністерства юстиції України надійшов лист Київської окружної прокуратури м. Харкова від 27.01.2022 № 50-103-510ВИХ-22, у якому заявник, посилаючись на здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42021222010000243 від 05.11.2021 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України, просив провести перевірку реєстраційних дій державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського округу ОСОБА_1 щодо законності реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , здійснених 14.09.2020 на підставі підробленого судового рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова у справі № 641/11172/14-ц від 05.03.2015.

За результатом розгляду вказаного листа відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та підпункту 4 пункту 4 Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців - підприємців та громадських формувань, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.12.2016 № 990 (далі - Порядок № 990), Міністерством юстиції України прийнято рішення у формі наказу від 20.12.2022 № 3469/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського округу ОСОБА_1».

Відповідачем проведено камеральну перевірку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського округу ОСОБА_1, за результатами якої складено акт від 09.01.2023 № 115/19.1.1/23, з якого вбачається, що за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію права власності від 10.09.2020 № 41368734, поданої ОСОБА_2 , приватним нотаріусом ОСОБА_1. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 54000514 від 10.09.2020, на підставі якого у Державному реєстрі прав відкрито розділ № 2167528863101 на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (номер запису 38169173).

В акті комісією зазначено, що згідно відомостей Реєстру судових рішень встановлено наявність рішення у вищезазначеному реєстрі. Також зазначено, що при перевірці відповідності рішення за документарною інформацією та реквізитами встановлені розбіжності в тексті мотивувальної частини рішення, яке знаходиться у реєстрі судових рішень, та в копії рішення, поданої заявником.

Таким чином, комісія дійшла висновку, що при проведенні вищезазначених реєстраційних дій приватним нотаріусом ОСОБА_1. порушено вимоги пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.10.2016 № 1666-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» (далі - Закон № 1666-VIII), пункту 12 Порядку № 1127, статей 3, 10, 24 Закону № 1952-IV, оскільки подані для державної реєстрації документи не давали змоги встановити набуття права власності за ОСОБА_2 .

В акті від 09.01.2023 комісією запропоновано тимчасово блокувати державному реєстратору - приватному нотаріусу Харківського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць.

Наказом Міністерства юстиції України від 09.01.2023 № 139/5 на підставі наказу Міністерства юстиції України від 20.12.2022 року № 3469/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського нотаріального округу ОСОБА_1» (зі змінами) та відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку № 990 (зі змінами), тимчасово заблоковано державному реєстратору - приватному нотаріусу Харківського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць.

Позивач, не погоджуючись з наказом Міністерства юстиції України від 09.01.2023 № 139/5, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулась до суду з позовом.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2023, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023, позов приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 139/5 від 19.01.2023, яким тимчасово заблоковано доступ приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (однин) місяць.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем проведено перевірку рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 05.03.2015 у справі №641/11172/14-ц за допомогою офіційного веб-порталу судової влади України на його наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Факт набуття права власності встановлений згідно резолютивної частини судового рішення.

Суди виходили з того, що зміст та реквізити поданого судового рішення відповідали загальному змісту і реквізитам рішення в електронній формі.

Також суди виходили з того, що у позивача, як державного реєстратора, був обов`язок перевірити лише наявність Єдиному державному реєстрі судових рішень наданого судового рішення в електронній формі

Також суди виходили з того, що у зв`язку з наявністю рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 05.03.2015 у справі №641/11172/14-ц в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у позивача не було підстав запитувати копію цього рішення у відповідного суду.

Також суди виходили з того, що станом на момент проведення державної реєстрації у позивача була відсутня можливість отримати повну інформацію про зазначене судове рішення, що включає імена сторін, адресу нерухомого майна.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСІБ, ЯКІ ПОДАЛИ КАСАЦІЙНІ СКАРГИ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу.

В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як на підставу касаційного оскарження, покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.10.2016 №1666-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності», відповідно до якого державний реєстратор прав на нерухоме майно з метою встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого рішення суду обов`язково використовує відомості Єдиного державного реєстру судових рішень за допомогою офіційного веб-порталу судової влади України щодо наявності такого рішення у відповідному реєстрі в електронній формі, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами.

Також покликається на обов`язок державного реєстратора при проведенні реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду встановити наявність такого рішення в Реєстрі судових рішень та відповідність за документарною інформацією та реквізитами.

Покликаючись на те, що надане позивачу рішення про визнання права власності на квартиру не є автентичним та унеможливлювало встановити набуття речових прав на нерухоме майно, скаржник зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що зміст і реквізити судового рішення відповідали загальному змісту і реквізитам рішення в електронній формі.

Порушення норм процесуального права скаржник вбачає в тому, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доказам, які не давали змоги встановити набуття права власності за заявником.

Просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову приватного нотаріуса ОСОБА_1

Копію ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги та доданими до неї матеріалів позивач отримала 23.11.2023, третя особа - 25.11.2023, однак правом подати відзиви на касаційну скаргу в порядку статті 338 КАС України не скористались, що відповідно до вказаної норми не перешкоджає перегляду рішення суду попередньої інстанції за наявними в справі матеріалами.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

1.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження державного реєстратора та порядок їх реалізації визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (надалі - Закон №1952-IV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 року № 1127.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону №1952-IV Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 затверджено «Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Порядок № 1127).

Відповідно до пункту 12 Порядку № 1127 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 31-1 Закону №1952-IV реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» (Закон №1666-VІІІ) до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно з метою встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого рішення суду обов`язково використовує відомості Єдиного державного реєстру судових рішень за допомогою офіційного веб-порталу судової влади України щодо наявності такого рішення у відповідному реєстрі в електронній формі, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами.

У разі відсутності рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень державний реєстратор прав на нерухоме майно запитує копію такого рішення суду, засвідчену в установленому порядку, від відповідного суду. Направлення запиту до суду про отримання копії рішення суду є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За змістом наведеної норми, у разі вчинення реєстраційних дій на підставі наданого заявником судового рішення державний реєстратор використовує відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, за допомогою якого встановлює три обов?язкові факти:

- наявність такого рішення в реєстрі в електронній формі;

- відповідність рішення в електронній формі за документарною інформацією;

- відповідність рішення в електронній формі за реквізитами.

Таким чином, державний реєстратор не може обмежитись самою лише перевіркою наявності наданого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень в електронній формі, а зобов?язаний також встановити його відповідність за документарною формою та за реквізитами.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності у державного реєстратора обов?язку перевірити лише наявність Єдиному державному реєстрі судових рішень наданого судового рішення в електронній формі не можна визнати обґрунтованими.

2.

Відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України «Про доступ до судових рішень» (Закон № 3262-IV).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 3262-IV судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3262-IV загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.

Відповідно до статті 7 Закону № 3262-IV у текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу, серед іншого, не можуть бути розголошені місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, а також будь-які відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій також виходили з того, що зміст резолютивної частини рішення в електронній формі повністю відповідав документарній інформації.

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на час вчинення спірної реєстраційної дії у позивача не було повного доступу до реєстру судових рішень, який би дозволяв відповідно до статті 7 Закону № 3262-IV встановити адресу та ідентифікувати особу, щодо якої таке рішення постановлено, оскільки такі відомості в електронній формі рішення були знеособлені.

За таких обставин, позивач не мала можливості забезпечити виконання вимог пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1666-VІІІ в частині встановлення відповідності судового рішення в електронній формі за документарною інформацією лише з використанням відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень.

Встановлення самої лише наявності в ЄДРСР судового рішення, на підставі якого проводиться реєстраційна дія, та відповідність його за реквізитами не може вважатись належним виконанням державним реєстратором вимог пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1666-VІІІ.

Для забезпечення належного виконання обов?язків з державної реєстрації позивач зобов?язана була відповідно до вимог пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1666-VІІІ витребувати від відповідного суду копію рішення, на підставі якого необхідно провести реєстраційну дію.

Інакший підхід не забезпечить можливість гарантування державою відповідно до статті 3 Закону №1952-IV об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права і створюватиме сприятливі умови для зловживань у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій в цій частині також не можна визнати обґрунтованими.

3.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №152-IV за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №1952-IV підставою для відмови в державній реєстрації прав є подання документів, що не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до частини 1 статті 37-1 Закону №1952-IV контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 37-1 Закону №1952-IV за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення слугували встановлені під час перевірки розбіжності між текстами електронної та наданої на реєстрацію паперової версії судового рішення та невиконання позивачем вимог пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1666-VІІІ щодо витребування копії рішення у відповідного суду.

За таких обставин, відповідач обґрунтовано дійшов висновку що подані позивачу для державної реєстрації документи не давали змоги встановити набуття ОСОБА_2 права власності, порушення позивачем під час вчинення реєстраційних дій вимог пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1666-VIII, пункту 12 Порядку № 1127, статей 3, 10, 24 Закону № 1952-IV та прийняв рішення про тимчасове блокування позивачу доступу до Державного реєстру прав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Враховуючи викладене, касаційну скаргу слід задовольнити, рішення судів першої і апеляційної інстанції скасувати та постановити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 341 345 351 355 356 359 КАС України,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 у справі №520/671/23 скасувати.

У задоволенні позову Приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Я.О. Берназюк

А.А. Єзеров