Невиконання судового акта – це бездіяльність особи, яка зобов`язана і має реальну можливість виконати судовий акт (ВС/ККС у справі № 664/2551/18 від 13.07.2021).

Фабула судового акту: Незважаючи на те, що ККУ передбачена кримінальна відповідальність за невиконання рішення суду, все ж таки виконання судових актів із зобов’язаннями немайнового характеру, є утрудненим, через відсутність дієвого механізму їх примусового виконання. Однак, наразі, все частіше з’являються кримінальні провадження по обвинувачення за ст. 382 ККУ, що має дисциплінувати відповідачів-боржників у своєчасності виконання рішень.

В судовому провадженні розглядалась кримінальна справа по обвинуваченню сільського голови у шахрайстві за ст. 190 ККУ та невиконанні судового рішення за ст. 382 ККУ.

Згідно до обставин справи, сільський голова пообіцяв за винагороду укласти від імені ОМС договір на поставку вугілля із одним виробником. При цьому, обвинувачений достеменно знав, що такий договір не може бути укладений насправді, оскільки сільрада вже закупила дану продукцію в межах встановлених лімітів. Передача коштів була зафіксована правоохоронними органами.

Крім того, голова сільради свідомо не виконав рішення суду, щодо поновлення на посаді секретаря виконавчого комітету. На думку сторони обвинувачення, обвинувачений, замість видачі відповідного розпорядження, затягував процес виконання рішення, оскільки виносив його на колегіальний розгляд під час чергової сесії.

Вироком суду голову сільради визнано винуватим у скоєнні інкримінованих правопорушень та призначено відповідне покарання.

Апеляційний суд вирок суду першої інстанції змінив в частині призначення покарання, однак по суті погодився із висновками суду першої інстанції.

Касаційна скарга подана в частині недоведеності винуватості за ст. 382 ККУ. На думку скаржника, до повноважень голови сільської ради, не належало особисте виконання рішення суду, оскільки воно було спрямоване на виконання сільською радою, як окремою юридичною особою.

Касаційний суд із такими доводами не погодився та залишив касаційну скаргу без задоволення через наступні мотиви.

Зокрема, ВС наголосив, що об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст. 382 ККУ, полягає в одному з таких альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: невиконання (ухилення від виконання) рішення суду або перешкоджання їх виконанню. Отже, склад злочину є формальним, його об`єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь - дії (перешкоджання) чи бездіяльність (невиконання). І саме з цього моменту злочин визнається закінченим.

ВС також роз’яснив, що невиконання судового акта - це бездіяльність, яка полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.

В даному випадку суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до функціональних обов`язків сільського голови, останній підписує рішення ради та її виконавчого комітету, здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені законом, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів, видає розпорядження у межах своїх повноважень, а також несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Рішення суду, що не було виконане обвинуваченим фактично встановлювало припинення існування розпорядження сільського голови про звільнення секретаря з посади і він, будучи обізнаним про втрату законної сили відповідного рішення сільської ради, фактично повинен був видати розпорядження про скасування свого наказу про звільнення, однак не зробив цього.

Саме такі дії і свідчили б про належне виконання рішення суду, на думку ВС.

Аналізуйте судовий акт: Право на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення ЄСПЛ презюмується (ВС/КАС у справі № 818/607/17 від 24.03.2020)

Вирок за невиконання рішення суду, або як отримати судимість за ухилення від знесення самовільного будівництва (Голосіївський районний суд м. Києва у справі 752/13360/19 від 05.04.2021).

ВС/КЦС стягнув 10 000 гривень моральної шкоди за бездіяльність державних виконавців, яка призвела до невиконання рішення суду майже 9 років (ВС/КЦС справа № 761/7165/17 від 12.08.2020 р).

Винесення виконавцем постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду, та направлення подання про притягнення до кримінальної відповідальності не можуть бути підставою для закінчення виконавчого провадження (№ 520/17779/14-ц, 16.01.18)

Постанова

Іменем України

13 липня 2021року

м. Київ

справа № 664/2551/18

провадження № 51-678 км 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Кишакевича Л.Ю.,

суддів Остапука В.І., Щепоткіної В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Костюченка К.О.,

прокурора Матолич М.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Карпухіна Ю.Ю. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 26 травня 2020 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Раденськ, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 382 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 26 травня 2020 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді штрафу: за ч. 1 ст. 190 КК в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 850 грн; за ч. 2 ст. 382 КК - 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 17 000 грн з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 17 000 грн з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду сільського голови Козачелагерської сільської ради Олешківського району Херсонської області, використовуючи довірчі з відносини з ОСОБА_3 , які склалися в ході цивільно-правових правовідносин, із метою заволодіння майном потерпілого, шляхом зловживання його довірою, 08 червня 2018 року о 12.40 год, під час зустрічі з ним біля Козачелагерської сільської ради по вулиці Мічуріна, 85 в с. Козачі Лагері Олешківського району Херсонської області, повідомив про намір укласти в серпні-вересні 2018 року договори із ТОВ «Горностаївський твердопаливний склад» на поставку вугілля на адресу Козачелагерської сільської ради та висунув вимогу про передачу йому грошових коштів у сумі 2 200 грн, у якості гарантованої оплати за укладення таких договорів. У разі отримання грошових коштів, ОСОБА_1 наміру виконувати взяті на себе зобов`язання не мав, при цьому усвідомлював, що Козачелагерська сільська рада не має об`єктивної можливості укладати договори в серпні- вересні 2018 року, оскільки ліміт коштів на придбання вугілля, передбачених кошторисом ради на 2018 рік, вичерпано.

У подальшому, ОСОБА_1 19 червня 2018 року о 15.00 год, знаходячись за вищевказаною адресою, отримав від ОСОБА_3 , який попередньо повідомив правоохоронні органи, грошові кошти у сумі 2 200 грн, у якості гарантованої оплати за укладення договорів на поставку вугілля із ТОВ «Горностаївський твердопаливний склад» у серпні-вересні 2018 року. Одержані від ОСОБА_3 , за вказаних обставин належні йому грошові кошти, ОСОБА_1 обернув на свою користь, чим заподіяв ОСОБА_3 майнову шкоду на суму 2 200 грн.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи Козачелагерським сільським головою Олешківського району Херсонської області, та, являючись службовою особою, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , достовірно знаючи про наявність постанови Цюрупинського районного суду від 14 листопада 2017 року за № 664/2376/16-а про поновлення ОСОБА_2 на посаді секретаря Козачелагерської сільської ради, секретаря виконавчого комітету Козачелагерської сільської ради з 05 жовтня 2016 року, а також про необхідність виконання вказаного рішення суду, яке набрало законної сили, маючи реальну можливість виконати дане судове рішення у період часу з 19 грудня 2017 року по 30 січня 2019 року, умисно його не виконував, оскільки ставив дане питання на сесію ради 11 та 21 грудня 2017 року замість винесення відповідного розпорядження, тобто проігнорував і не виконав рішення суду, яке набрало законної сили та не поновив ОСОБА_2 на посаді секретаря Козачелагерської сільської ради Олешківського району Херсонської області VII скликання, секретаря виконавчого комітету Козачелагерської сільської ради Олешківського району Херсонської області.

Ухвалою від 09 листопада 2020 року Херсонський апеляційний суд вирок суду першої інстанції змінив в частині призначення покарання. Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим до покарання у виді штрафу: за ч. 1 ст. 190 КК в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 850 грн; за ч. 2 ст. 382 КК - 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 17 000 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, в органах місцевого самоврядування, на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 17 000 грн з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування, на строк 3 роки. У решті вирок залишено без змін.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник Карпухін Ю.Ю. просить скасувати вищевказані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Свої вимоги мотивує тим, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 382 КК, а його винуватість в цій частині не доведено поза розумним сумнівом, оскільки до повноважень ОСОБА_1 , як голови сільської ради, не належало особисте виконання постанови Цюрупинського районного суду від 14 листопада 2017 року, а вказане рішення стосувалося конкретного зобов`язального суб`єкта - Козачелагерської сільської ради. Крім того, зазначає, що до відома ОСОБА_1 не було доведено про обов`язок особистого виконання рішення суду, а виконавчі документи про штрафні стягнення були спрямовані на сільську раду. Вважає, що вирок та ухвала не відповідають вимогам ст. 370 КПК, оскільки не містять належного обґрунтування прийнятих рішень.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні заперечив щодо задоволення касаційної скарги та просив судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.

При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, і які перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ст. 438 КПК, не підлягають.

При розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Як передбачено ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, встановлених цим Кодексом, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК, полягає в одному з таких альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: невиконання (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду або перешкоджання їх виконанню. За цією нормою матеріального права склад злочину є формальним, адже його об`єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь - дії (перешкоджання) чи бездіяльність (невиконання). І саме з цього моменту злочин визнається закінченим.

Невиконання судового акта - це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні службовою особою, умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили, за обставин, детально викладених у вироку, колегія суддів касаційного суду вважає правильними й такими, що підтверджуються сукупністю зібраних доказів, перевірених у судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оцінених у судовому рішенні судом першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився апеляційний суд, у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Доводи захисника в касаційній скарзі про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при юридичній оцінці дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 382 КК колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі доводи спростовуються перевіреними у кримінальному провадженні доказами.

Так, у судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК, не визнав, оскільки вважав, що в його діях відсутній склад злочину, тому що відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» прийняття секретаря сільської ради здійснюється шляхом обрання відповідною радою, а рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14 листопада 2017 року мало бути виконано не ним, а Козачелагерською сільською радою. При цьому, він повідомив, що за внутрішнім переконанням не бажав поновлювати ОСОБА_2 на посаді.

Незважаючи на таку позицію засудженого, суд першої інстанції належним чином проаналізував і об`єктивно оцінив показання свідків у кримінальному провадженні; зміст копії постанови Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14 листопада 2017 року про скасування рішення Козачелагерської сільської ради Олешківського району Херсонської області ХVІ позачергової сесії сьомого скликання № 201 від 05 жовтня 2016 року про дострокове припинення повноваження секретаря Козачелагерскьої сільської ради ОСОБА_2 та поновленні її на даній посаді, а також акти державного виконавця від 14 та 21 грудня 2017 року, за змістом яких рішення суду про поновлення на посаді секретаря Козачелагерської сільської ради ОСОБА_2 не виконано у зв`язку з перенесенням розгляду даного питання на сесії та із неприйняттям рішення радою по даному питанню.

Водночас, в своєму рішенні суд першої інстанції обґрунтовано послався на функціональні обов`язки сільського голови, відповідно до яких сільський голова підписує рішення ради та її виконавчого комітету, здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені законом, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів, видає розпорядження у межах своїх повноважень, а також несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Крім того, як правильно встановлено судом, в момент набрання законної сили рішення суду про скасування рішення Козачелагерської сільської ради про дострокове припинення повноважень секретаря сільської ради ОСОБА_2 одночасно припинило своє існування розпорядження сільського голови ОСОБА_1 про звільнення ОСОБА_2 з посади і він, будучи обізнаним про втрату законної сили рішенням сільської ради від 05 жовтня 2016 року, фактично повинен був видати відповідне розпорядження про скасування свого наказу про звільнення ОСОБА_2 з посади секретаря сільської ради та своїм розпорядженням поновити її на даній посаді, а невиконання даного обов`язку головою сільської ради підтверджує факт невиконання Козачелагерською сільською радою в особі голови ОСОБА_1 постанови суду про поновлення ОСОБА_2 на посаді секретаря такої ради.

При цьому, будучи уповноваженим на організацію роботи сільської ради, додержання виконання актів органів влади, керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету, ОСОБА_1 не довів до членів сільської ради, що процедура виконання судового рішення не передбачає розгляд кандидатури незаконного звільненого працівника на виборну посаду за аналогічних підстав, які застосовуються під час його прийняття на роботу, а свідчить про одностайне виконання судового рішення, що не вимагає прояву волевиявлення членів сільської ради або наявності бажання безпосередньо у голови ради щодо поновлення на посаді ОСОБА_2 .

Такий висновок обґрунтовано спростовує позицію сторони захисту щодо використання ОСОБА_1 усіх заходів для виконання рішення суду, шляхом винесення на сесію Козачелагерської сільської ради питання про поновлення ОСОБА_2 на посаді, а також твердження засудженого стосовно виключної компетенції сільської ради приймати рішення про обрання та звільнення секретаря сільської ради.

Таким чином, установивши сукупність обставин, що належать до предмета доказування у кримінальному провадженні, суд першої інстанції дійшов умотивованого висновку, з яким погоджується і касаційний суд, про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення і відповідно до встановлених фактичних обставин обґрунтовано кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 382 КК.

При цьому доводи засудженого та його захисника щодо відсутності складу інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК, аналогічні доводам, викладеним у касаційній скарзі сторони захисту, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який дійшов вмотивованого висновку про те, що для виконання судового рішення жодних інших рішень будь-яких органів не потрібно, а тому внесення на розгляд сесії Козачелагерської сільської ради питання про виконання рішення суду не ґрунтується на законі і є способом уникнення від відповідальності за невиконання рішення суду. Крім того, ОСОБА_1 , як службова особа - сільський голова є безпосереднім представником сільської ради, у тому числі повинен здійснювати представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні, як керівник та посадова особа в межах наданих йому повноважень, а тому саме він своїм розпорядженням повинен був, як головна службова особа Козачелагерської сільської ради забезпечити виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_2 на посаді секретаря цієї ради.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що за встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 382 КК кваліфіковано правильно. Підстав вважати, що у кримінальному провадженні було неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій ОСОБА_1 за зазначеною нормою КК, про що йдеться в касаційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

Апеляційний розгляд проведений відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Усі наведені в апеляційних скаргах доводи булиналежним чином перевірені судом апеляційної інстанції, на них надані вмотивовані відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогамстатей 370 419 КПК.

Істотних порушень кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування чи зміни оскаржених судових рішень, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК,

ухвалив:

Вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 26 травня 2020 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Карпухіна Ю.Ю. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню

не підлягає.

Судді:

Л.Ю. Кишакевич В.І. Остапук В.В. Щепоткіна