Неосвітлення номерного знаку не є адміністративним порушенням, якщо умисел водія на приховування знака не доведено (Другий апеляційний адміністративний суд №554/1984/24 від 29.05.2024 р.)

Фабула судового акту: Водій звернувся до районного суду з адміністративним позовом до поліції, з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн. за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та закрити провадження.

Справа в тому, що після зупинки автомобіля патрульний інспектор зупинив його через відсутність підсвітки заднього номерного знаку автомобіля. Позивач відразу після повідомлення інспектора усунув на місці наявну несправність. Всупереч відновлення освітлення номерного знака на автомобілі, рядовий склав постанову про притягнення водія до адміністративної відповідальності, хоча водій стверджував, що правил дорожнього руху не порушував, перед початком руху перевірив справжність усіх освітлювальних приладів, які справно працювали. Конструкцією транспортного засобу не передбачено повідомлення водія про непрацююче освітлення номерного знаку під час руху, тому він, як водій, під час руху не міг знати про можливу несправність.

Хоча рішенням районного суду у задоволенні позовних вимог водія відмовлено, оскарживши у впеляційній інстанції, водій добився скасування постанови і закриття справи. Апеляційний суд пояснив:

Відповідно до п. 2.9. "в" ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Частиною 1 статті 121-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знаку з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знаку.

Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).

Отже, суб`єктивна сторона правопорушення за ст. 121-3 КУпАП характеризується умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Проте, відповідачами (поліцією) не надано суду будь-яких доказів щодо наявності вини у діях водія, який перед виїздом перевірив та впевнився у технічній справності свого автомобіля (що також не було спростовано відповідачами).

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Отже у цій справі:

Колегія суддів зазначила, що наданий відповідачем відеозапис не містить чіткого відображення неосвітлення номерного знаку у темну пору доби, оскільки під час руху він засвітлений фарами патрульного автомобілю, крім того відеозапис не містить доказів того, що вказані дії позивача спрямовані на умисне приховування номерного знака.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким постанову про накладення стягнення необхідно скасувати, а справу - закрити.

Аналізуйте судовий акт: Якщо конструкцією транспортного засобу грязезахисні фартухи та бризговики не передбачені, то їх відсутність не буде порушенням вимог ПДР. (Томашпільський районний суд Вінницької області № 146/1457/24 від 14.10.2024 р.);

Інспектор поліції не надала можливості водію оглянути докази порушення ним ПДР отже постанова і штраф підлягають скасуванню (Ковпаківський районний суд м.Суми 592/8016/23 від 06.07.2023 р.);

Сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення (КАС ВС від 08.07.2020 р., № 177/525/17);

Якщо поліцейський не зафіксував факту порушення ПДР, його вимоги про пред`явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу, є неправомірними (2-й апеляційний адмінсуд від 29.07.2021 у справі № 524/7029/20).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 р.Справа № 554/1984/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Курило Л.В. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 22.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Савченко Л.І., вул. Навроцького, 5, м. Полтава, Полтавська, 36002, повний текст складено 22.03.24 року по справі № 554/1984/24

за позовом ОСОБА_1

до Поліцейського взводу № 2 роти № 4, 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області рядовий поліції Козленка Дениса Романовича , Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України

про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до поліцейського взводу № 2 роти № 4 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області рядового поліції Козленка Дениса Романовича, Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив суд:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА № 01435156 від 13.02.2024, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн. за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та закрити провадження .

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що 13.02.2024 близько 23 год.30 хв., керуючи автомобілем Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався, дотримуючись правил дорожнього руху по вул. Небесної Сотні, повернув на вул. Конституції в м. Полтаві. Позивач вказує, що за ним повернула машина патрульної поліції ввімкнула синьо-червоні маячки. Після зупинки автомобіля патрульний інспектор представився рядовим поліції ОСОБА_2 та попросив пред`явити документи. ОСОБА_1 вказує, що на його прохання озвучити причину зупинки інспектор повідомив, що у нього є всі достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення. Правопорушення, на думку поліцейського, полягало у відсутності підсвітки заднього номерного знаку автомобіля. Позивач зазначає, що відразу після повідомлення інспектора поліції він усунув на місці наявну несправність. Всупереч відновлення освітлення номерного знака на автомобілі, рядовий патрульної поліції ОСОБА_2 склав постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. ОСОБА_1 стверджує, що правил дорожнього руху не порушував, перед початком руху перевірив справжність усіх освітлювальних приладів, які справно працювали. Конструкцією транспортного засобу не передбачено повідомлення водія про непрацююче освітлення номерного знаку під час руху, тому він, як водій, під час руху не міг знати про можливу несправність. Позивач вказує, що одразу після повідомлення від представника патрульної поліції про відсутність підсвітки номерного знаку, усунув вказані недоліки.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22.03.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22.03.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що під час розгляду справи відповідачами не надано суду будь-яких доказів щодо наявності вини у діях позивача, який перед виїздом перевірив та впевнився у технічній справності свого автомобіля. Також зазначає, що у спірному випадку, на підтвердження доводів правомірності постанови відповідач надав доказ вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, яким є відеозапис з нагрудної камери інспектора УПП, однак вказаний відеозапис не містить відображення обставин події правопорушення, в тому числі спрямованого на умисне приховування номерного знаку.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що позовна заява та апеляційна скарга грунтується виключно на припущеннях, оскільки позивачем не додано доказів, які б свідчили про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що оскаржувана постанова є обгрунтованою та відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що 13.02.2024 о 23 год. 29 хв. в м. Полтаві по вул. Конституції, 2 ОСОБА_3 керував транспортним засобом Skoda Fabia, номерний знак НОМЕР_1 , на якому в темну пору доби не був освітлений державний номерний знак, чим порушив п.п. 2.9 (в) ПДР України.

У зв`язку з допущенням вказаного порушення відносно позивача винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1435156 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн.

Не погодившись з вказаною постаново, позивач оскаржив її до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необгрунтованості.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанціїю. враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про "Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно із ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до пункту 1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.9. "в" ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Частиною 1 статті 121-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знаку з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знаку.

Згідно із п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу, зокрема, повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб; ґ) поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 2.4 (а) ПДР встановлено обов`язок водія на вимогу поліцейського зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Згідно із нормами КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини 1, 2 статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).

Відповідно до абз. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).

Отже, суб`єктивна сторона правопорушення за ст. 121-3 КУпАП характеризується умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, відповідачами не надано суду будь-яких доказів щодо наявності вини у діях ОСОБА_1 , який перед виїздом перевірив та впевнився у технічній справності свого автомобіля (що також не було спростовано відповідачами).

У ч. 3 ст. 62 Конституції України наголошується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Також, в спірному випадку, на підтвердження доводів правомірності постанови відповідач надав доказ вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, яким є відеозапис з нагрудної камери інспектора УПП.

Колегія суддів зазначає, що наданий відповідачем відеозапис не містить чіткого відображення неосвітлення номерного знаку у темну пору доби, оскільки під час руху він засвітлений фарами патрульного автомобілю, крім того відеозапис не містить доказів того, що вказані дії позивача спрямовані на умисне приховування номерного знака.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови.

Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з п.2 ч.1ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС Українипідставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242 243 250 308 310 315 317 321 322 325 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 22.03.2024 по справі № 554/1984/24 скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Поліцейського взводу № 2 роти № 4, 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області рядового поліції Козленка Дениса Романовича, Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА № 01435156 від 13.02.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн. за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та закрити провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя А.О. БегунцСудді Л.В. Курило Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 29.05.2024 року