Недобудову за рішенням суду можна знести без згоди її власника, тобто без участі боржника у виконавчому провадженні (ВС/КГС у справі № 924/315/17 від 25 вересня 2020 р.)

Фабула судового акту: Після винесення рішення суду тяганина часто не закінчується, а іноді – тільки починається.

Справа, що пропонується до уваги, пов’язання з оскарженням дій державного виконавця.

Міська рада (позивач) звернулась суду зі скаргою на дії державної виконавчої служби, у якій просила скасувати постанову старшого державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Так, у 2017 році, рішенням суду було задоволено позовні вимоги міської ради про зобов’язання повернути земельну ділянку та з привести її в попередній стан шляхом знесення незавершеного будівництва (бази відпочинку), проте неодноразові спроби спонукати відповідача виконати судове рішення виявилися безуспішними.

Після набранням судовим рішенням законної сили та отримання судового наказу міська рада подала його на виконання до виконавчої служби, де за не виконання судового рішення виконавець спочатку наклав на відповідача штраф, а потім направив у правоохоронні органи повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (невиконання судового рішення або перешкоджання його виконанню). Пізніше виконавець виніс постанову, якою закінчено виконавче провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що, на думку скаржника, виконавець не вжив всіх необхідних дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду про знесення об’єкту незавершеного будівництва.

Апеляційний суд дотримався тієї позиції, що неправомірні дії зі сторони виконавця в даній справі відсутні, а судове рішення неможливо виконати без участі боржника (відповідача), оскільки для його виконання і повернення земельної ділянки боржник (відповідач) має знести об’єкт незавершеного будівництва, привести земельну ділянку у попередній стан. На думку суду такі дії без участі боржника неможливі.

Позиція ВС: ВС не погодився з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність у діях виконавця порушень, оскільки та обставина, що саме боржник (відповідач) за судовим рішенням зобов’язаний вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки судове рішення хоч і зобов`язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та свідоме ухилення боржника від його виконання.

Враховуючи, що обставин, за яких судове рішення не може бути виконано без участі відповідача (боржника) не встановлено, ВС вважає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про правомірність винесеної виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження.

Аналізуйте судовий акт: Для уникнення виконавчого збору слід оскаржувати постанову про стягнення САМЕ виконавчого збору, а не постанову про відкриття виконавчого провадження (ВС /КАС у справі справа № 360/4369/19 від 26 серпня 2020 р.)

Оскільки державному виконавцю не було надано дозволу на проведення опису та арешту майна боржника, правомірним є його звернення до суду з поданням про надання дозволу на примусове проникнення до квартири (ВС/КАС,справа №826/10431/17,01.11.19)

Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено порядку та умов контролю БОРЖНИКОМ механізму розподілу державним виконавцем коштів при примусовому виконанні виконавчих листів (Справа №591/5520/17 )

Постанова державного виконавця, яка оформлена із порушеннями, є НІКЧЕМНОЮ, а отже НЕ може бути оскаржена (ВС/КЦС № 235/4897/14-ц від 05.06.2019)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 924/315/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги Хмельницької міської ради (далі - Рада) та Заступника прокурора Рівненської області (далі - Прокурор)

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду (головуючий - Юрчук М. І, судді: Крейбух О. Г., Тимошенко О. М.) від 10.06.2020 у справі Господарського суду Хмельницької області

за позовом Ради

до Приватного підприємства "Ультрасервіс" (далі - ПП)

про зобов`язання повернути земельну ділянку з приведенням її у попередній стан шляхом знесення незавершеного будівництва

1. Короткий зміст вимог скарги

1.1. 27.01.2020 Рада звернулась Господарського суду Хмельницької області зі скаргою на дії Другого відділу державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - ВДВС), у якій просила поновити строк на подання скарги та скасувати постанову старшого державного виконавця ВДВС (далі - Виконавець) про закінчення виконавчого провадження від 24.09.2018 ВП 55638644 (далі - Постанова).

1.2. Скарга мотивована тим, що Виконавець не вжив всіх необхідних дій, спрямованих на примусове виконання рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.05.2017 у справі № 924/315/17 (далі - Судове рішення), яким задоволено позовні вимоги Ради до ПП про зобов`язання повернути земельну ділянку площею 3800 кв.м., розташовану по вул. Нижня Берегова, 2/4Б, кадастровий № 6810100000:33:001:0030 (далі - Земельна ділянка), з приведенням її в попередній стан шляхом знесення незавершеного будівництва бази відпочинку з поліпшеними апартаментами та кімнатами гуртожиткового типу (далі - Незавершене будівництво), у зв`язку з чим Рада не може реалізувати свої права володіння, користування та розпорядження цим майном.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області (суддя Крамар С. І.) від 05.02.2020 скаргу Ради задоволено; Постанову скасовано.

2.2. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що Судовим рішенням ПП зобов`язано повернути Раді Земельну ділянку з приведенням її в попередній стан шляхом знесення Незавершеного будівництва, однак, та обставина, що саме ПП (боржник) зобов`язане вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) шляхом примусового виконання; хоча Судове рішення і зобов`язує саме ПП (боржника) вчинити дії, однак не є нерозривно пов`язаним з його особою та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання; обов`язковість Судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення ПП (боржника) або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів; Судове рішення має майновий характер (повернення майна), у зв`язку з чим виконання наказу про повернення Раді визначеного у ньому майна не підпадає під регулювання статті 63 Закону; Виконавець своїми діями порушує права та охоронювані законом інтереси Ради.

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 05.02.2020 скасовано; прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні скарги Ради.

2.4. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що неправомірні дії зі сторони Виконавця відсутні; Судове рішення неможливо виконати без участі ПП (боржника), оскільки для його виконання і повернення Земельної ділянки територіальній громаді м. Хмельницького ПП (боржник) має знести Незавершене будівництво, привести цю ділянку у попередній стан шляхом здійснення відновлювальних і рекреативних заходів та передати її Раді у стані, у якому вона передавалась за відповідним договором оренди, при цьому такі дії (етапи виконання виконавчого документу) без участі боржника неможливі; висновок суду першої інстанції про можливість виконання Судового рішення без участі боржника з посиланням на те, що це рішення має майновий (а не зобов`язальний) характер помилковий, оскільки суперечить вимогам Закону та Інструкції з організації примусового виконання рішень; Виконавець дотримався вимог статті 19 Конституції України та діяв у спосіб та порядок, визначені Законом, а безрезультатність вжитих ним заходів не може бути розцінена як неправомірні дії або неправомірна бездіяльність і не є підставою для задоволення скарги Ради; апеляційний господарський суд, дотримуючись меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 269 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України), не здійснював перегляд ухвали Господарського суду Хмельницької області від 28.01.2020, якою Раді поновлено строк на подання скарги та призначено цю скаргу до розгляду, на дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, однак зазначив, що Рада не надала доказів звернення із повідомленням до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення, скарга на дії Виконавця мала бути подана Радою не пізніше 29.10.2018, а Рада у скарзі не навела жодних ґрунтовних підстав пропуску строку на її подання.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. 01.07.2020 та 17.07.2020 Рада та Прокурор звернулись з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 і залишити в силі ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 05.02.2020.

4. Доводи Скаржників, викладені в касаційних скаргах

4.1. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину третю статті 63 Закону та порушив приписи статті 236 ГПК України, а також не врахував конституційні засади здійснення судочинства, зокрема, верховенство права та обов`язковість судового рішення, передбачені статтею 129 Конституції України, оскільки дійшов неправильного висновку, що Виконавець вчинив усі необхідні дії, спрямовані на виконання Судового рішення, мотивуючи це тим, що знесення Незавершеного будівництва та повернення Земельної ділянки Раді неможливо виконати без участі ПП (боржника). Виконавець міг без участі ПП організувати дії, спрямовані на знесення Незавершеного будівництва, за допомогою залучених осіб та техніки.

4.2. Апеляційний суд порушив принцип мирного володіння особою своїм майном, передбачений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки позбавив Раду (законного власника Земельної ділянки) будь-якого ефективного способу захисту свого майнового права.

4.3. Виконавець не обґрунтував у Постанові, в чому полягає неможливість виконання Судового рішення без участі ПП, яка саме його участь необхідна для примусовому виконанні цього рішення, та протиправно не вжив заходів примусового виконання, передбачених Законом, а суд апеляційної інстанції усунувся від дослідження цих обставин та позбавив Раду можливості поновити свої права шляхом виконання Судового рішення.

4.4. Суд апеляційної інстанції не врахував вимоги частини першої статті 18 ГПК України, за якими судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. 14.09.2020 ПП подало відзив на касаційні скарги Ради та Прокурора, в якому просило залишити їх без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

5.2. Відзив обґрунтований доводами, які подібні до мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою Суду від 31.08.2020 відкрито касаційне провадження за скаргами Ради та Прокурора у письмовому провадженні; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 15.09.2020.

7. Встановлені судами обставини

7.1. 24.05.2017 Судовим рішенням задоволено позов Ради до ПП про зобов`язання повернути Земельну ділянку з приведенням її в попередній стан шляхом знесення Незавершеного будівництва.

7.2. 06.06.2017 на виконання Судового рішення видано наказ (далі - Наказ).

7.3. Рада пред`явила Наказ для виконання до ВДВС, який постановою від 25.07.2017 відкрив провадження ВП 54370273.

7.4. З урахуванням апеляційного оскарження Судового рішення у межах виконавчого провадження ВП 54370273 було ухвалено постанову про повернення Наказу.

7.5. 23.01.2018 після апеляційного розгляду, за результатами якого Судове рішення залишено без змін, Рада повторно направила Наказ ВДВС, який 25.01.2018 відкрив виконавче провадження ВП № 55638644.

7.6. Для належного виконання Судового рішення Виконавець виставив ПП вимогу за № 2794 від 25.01.2018 про повернення Раді Земельної ділянки з приведенням її в попередній стан шляхом знесення Незавершеного будівництва, а також здійснив контроль виконання цієї вимоги. Актом від 21.02.2018 зафіксовано невиконання ПП Судового рішення.

7.7. Виконавець виставив ПП такі самі вимоги № 11873 від 13.03.2018, № 302277 від 03.07.2018, а також здійснив контроль їх виконання та склав акти від 14.03.2018, від 26.06.2018, від 13.08.2018, якими зафіксував невиконання боржником Судового рішення.

7.8. Систематичне ігнорування ПП (боржником) вимог Виконавця та ухилення від виконання Судового рішення стало підставою про винесення 15.03.2018 постанови про накладення на ПП 5100 грн штрафу (т. 2, а. с. 74).

7.9. Неодноразові спроби спонукати засновника ПП (боржника), який свідомо ухиляється від виконання Судового рішення, виконати його не призвели до позитивного результату.

7.10. 24.09.2018 ВДВС направив Хмельницькому відділу поліції ГУНП у Хмельницькій області повідомлення за вих.№ 40654 про вчинення кримінального правопорушення (невиконання судового рішення або перешкоджання його виконанню), у якому просив притягнути до кримінальної відповідальності засновника ПП, та направити інформацію про прийняте рішення за результатами цього повідомлення (т. 1, а. с.68-69).

7.11. 24.09.2018 Виконавець, посилаючись на пункт 11 частини першої статті 39 Закону, виніс постанову, якою закінчено виконавче провадження ВП № 55638644. Копія постанови та виконавчий документ надіслані на адресу Ради 24.09.2018 (т. 2, а. с. 66-67).

7.12. 03.04.2019 Рада заявою за вих.№ 02-14-564 скерувала Наказ на адресу ВДВС.

7.13. 10.04.2019 ВДВС виніс повідомлення про повернення виконавчого документа суду, яке Рада отримала 22.04.2019 (т. 2, а. с.17-18).

7.14. Після отримання оригіналу Наказу від Господарського суду Хмельницької області суду Рада 23.12.2019 ще раз надіслала його ВДВС (т. 2, а. с.14).

7.15. 27.12.2019 ВДВС виніс повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання (т. 2, а. с.13).

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначено статтею 63 Закону, відповідно до частин першої-третьої якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

8.2. Отже, відповідно до наведеної норми повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

8.3. Суди встановили, що за Судовим рішенням ПП (боржника) зобов`язано вчинити певні дії, а саме повернути Раді Земельну ділянку з приведенням її в попередній стан шляхом знесення Незавершеного будівництва; після набранням Судовим рішенням законної сили та отримання Наказу Рада 23.01.2018 подала його на виконання ВДВС, який 25.01.2018 відкрив виконавче провадження ВП № 55638644; для виконання Судового рішення Виконавець неодноразово звертався до ПП з відповідними вимогами від 25.01.2018, від 13.03.2018 та від 03.07.2018, які ПП у добровільному порядку не виконало, що зафіксована в актах від 21.02.2018, від 14.03.2018, від 26.06.2018, від 13.08.2018;15.03.2018 Виконавець наклав на ПП 5100 грн штрафу; 24.09.2018 ВДВС направив у правоохоронні органи повідомлення про вчинення ПП кримінального правопорушення (невиконання судового рішення або перешкоджання його виконанню); 24.09.2018 Виконавець, посилаючись на пункт 11 частини першої статті 39 Закону, виніс Постанову, якою закінчено виконавче провадження ВП № 55638644; 03.04.2019 та 23.12.2019 Рада повторно направляла Наказ на адресу ВДВС, однак 10.04.2019 та 27.12.2019 він повертав його без виконання.

8.4. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, та відмовляючи у задоволенні скарги Ради, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що неправомірні дії зі сторони Виконавця відсутні, оскільки Судове рішення неможливо виконати без участі ПП (боржника). На думку суду апеляційної інстанції, для виконання Судового рішення і повернення Земельної саме ПП (боржник) має знести Незавершене будівництво та привести цю ділянку у попередній стан шляхом здійснення відновлювальних та рекреативних заходів, а такі дії (етапи виконання виконавчого документу) без участі боржника неможливі.

8.5. Суд апеляційної інстанції не навів інших мотивів, за яких він дійшов висновку про те, що Судове рішення не може бути виконане без участі ПП (боржника). При цьому суди не встановили обставин, з яких випливала б неможливість виконання Судового рішення, зокрема, з Постанови, яка за встановленими обставинами обґрунтована лише посиланнями на пункт 11 частини першої статті 39 Закону.

8.6. Беручи до уваги наведене, Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність у діях Виконавця порушень, оскільки та обставина, що саме ПП (боржник) за Судовим рішенням зобов`язаний вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 63 Закону, оскільки Судове рішення хоч і зобов`язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та свідоме ухилення ПП від його виконання. У цьому висновку Суд враховує правовий висновок, викладений у пункті 12 постанови Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14.

8.7. Суд також звертається до висновків, викладених у постанові від 13.02.2018 у справі № 923/182/13-г, в якій Верховний Суд визнав непереконливими та необґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо неможливості виконання рішення суду у цій справі без вчинення саме Боржником певних дій з посиланням на порядок і спосіб, визначені при задоволенні позовних вимог в повному обсязі в редакції Позивача, який самостійно зазначив предмет позову саме таким чином, оскільки неможливість виконання рішення суду без участі боржника зумовлене тим, що таке виконання має бути нерозривно пов`язане з особою боржника, тобто відповідні дії, вчинити які зобов`язано за рішенням суду, можуть бути здійснені лише боржником. В оскаржуваних судових рішеннях відсутні обґрунтування підстав, за яких суди дійшли висновку про те, що виконати рішення у цій справі без участі Відповідача (Боржника) неможливо, враховуючи також наявність у справі матеріалів виконавчого провадження щодо призначення державним виконавцем виконавчих дій та здійснення підготовчих дій з виконання рішення суду, які суди попередніх інстанцій не дослідили та оцінку яким не надали (пункт 11).

8.8. При ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції не врахував також, що статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з вимогами частини першої статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

8.9. Усвідомлюючи, що практика Європейського суду з прав людини не підлягає застосуванню у цій справі при вирішенні питань, пов`язаних із захистом прав Ради ratione personae, Суд все ж звертається до неї для розкриття значення принципу обов`язковості судового рішення.

8.10. У рішенні "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27.08.1991, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див. mutatis mutandis рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21.02.1975 (980_086), серія А, № 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

8.11. У справі "Глоба проти України" Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S.A." проти Португалії" (Comingersoll S.A. v. Portugal) [ВП], заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV). Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії" (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі "Ясюнієне проти Литви" ("…"), заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.2005 у справі "Фуклев проти України" (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).

8.12. Таким чином встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Такий правовий висновок викладено у пункті 13 постанови Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14.

8.13. Суд зауважує, що твердження суду апеляційної інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, що Рада не надала доказів звернення із повідомленням до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення, скарга на дії Виконавця мала бути подана Радою не пізніше 29.10.2018, а Рада у скарзі не навела жодних ґрунтовних підстав пропуску строку на її подання, не мають правового значення при касаційному розгляді цієї справи, оскільки суд апеляційної інстанції з посиланням на межі апеляційного перегляду справи (стаття 269 ГПК України) не здійснював перегляд ухвали Господарського суду Хмельницької області від 28.01.2020, якою скаргу Ради призначено до розгляду, та не досліджував законності її ухвалення, зокрема, в частині поновлення Раді строку на подання скарги на дії ВДВС.

8.14. З огляду на викладене, враховуючи, що обставин, за яких Судове рішення не може бути виконано без участі ПП (боржника) не встановлено, Суд вважає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про правомірність винесеної Виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження.

8.15. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

8.16. Враховуючи наведене, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду має бути скасована із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції, у зв`язку з чим касаційні скарги Ради та Прокурора підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 300 301 308 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Хмельницької міської ради та Заступника прокурора Рівненської області задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 у справі № 924/315/17 скасувати, ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 05.02.2020 у справі № 924/315/17 - залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак