Василь Хітько: Найактуальніші постанови Верховного Суду з податкових спорів восени

І. Верховний Суд у постанові від 07.11.2018 у справі № П/811/824/17 дійшов правового висновку про те, що наказ на перевірку є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. При цьому, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків. А за результатами реалізації прав, що випливають із вказаного наказу, податковим органом складено не лише акт перевірки, а й прийняті податкові повідомлення-рішення.

Отже, податковим органом фактично була реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, у зв'язку з чим оспорюваний наказ не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, а відтак, задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки, по-перше, такий наказ відповідача не є юридично значимим для позивача, по-друге, після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77665203.

ІІ. Верховний Суд у постанові від 24.10.2018 у справі № 803/3817/15 дійшов висновку, що податкові зобов'язання зі сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів під час здійснення розрахункових операцій.

Аналогічна правова позиція вже неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27 березня 2018 року по справі №813/4238/15, від 20 квітня 2018 року по справі №820/10856/15, від 20 червня 2018 року по справі №803/1118/16.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77375088.

ІІІ. Верховний Суд у постанові від 07.11.2018 р. у справі №816/1403/17 дійшов висновку, що право платника податків на внесення змін до податкової накладної, що була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку із зміною кількісних та вартісних показників, внесених до такої податкової накладної.

Коригування податкового зобов'язання здійснено позивачем в межах строку дії договірних відносин у податковому (звітному) періоді, в якому такі зміни відбулися фактично.

Аналогічних висновків дотримується Верховний Суд, під час вирішення аналогічних справ, зокрема постанова від 19.04.2018, справа №810/30/16 (провадження №К/9901/3887/17).

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77661857.

IV. Постанова Верховного Суду від 22.10.2018 у справі №821/1431/17, де суд дійшов висновку, що згідно з абз.7 п. 12888/ed_2018_09_06/pravo1/T10_2755.html?pravo=1#12888" rel="nofollow" target="_blank">87.1 ст 12887/ed_2018_09_06/pravo1/T10_2755.html?pravo=1#12887" rel="nofollow" target="_blank">87 ПК України, не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що джерелом погашення податкового боргу з податку на додану вартість можуть бути кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що і було здійснено відповідачем у межах спірних правовідносин.

Зазначена правова позиція Суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.04.2018 у справі № 805/4337/16-а.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77310688.

V. Постанова Верховного Суду від 22.10.2018 у справі №805/3092/16-а, де суд наголошує на тому, що відповідно до ч. 4 статті 4 Закону № 2464 особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналіз даної норми свідчить про те, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов: по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

З огляду на вищенаведені положення Законів, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до ст 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» мають право на пільги щодо сплати за себе єдиного внеску згідно з ч. 4 статті 4 Закону № 2464, оскільки ця норма не містить жодних обмежень та умов щодо набуття фізичною особою-підприємцем статусу пенсіонера за віком.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77310275.

VI. Постанова Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №809/2400/15, де суд наголосив, що камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Разом з тим, зважаючи на вимоги наведених норм права, вбачається відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати податкових зобов'язань, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв'язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки. Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Водночас, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому ст 12693/ed_2018_09_06/pravo1/T10_2755.html?pravo=1#12693" rel="nofollow" target="_blank">77, 12709/ed_2018_09_06/pravo1/T10_2755.html?pravo=1#12709" rel="nofollow" target="_blank">78 ПК України.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77375077.

VIІ. Постанова Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №203/2660/17, де колегія суддів вважає, що у межах спірних відносин особу притягнуто до відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску у той час, коли кошти зараховані на казначейський рахунок. Зазначена обставина не може бути кваліфікована як несвоєчасна сплата, оскільки кошти перераховано своєчасно хоча і на помилковий, але на дійсний казначейський рахунок органу доходів і зборів. Крім того, вина керівника підприємства у складі цього адміністративного правопорушення не встановлена та недоведена, сам факт помилкового перерахування коштів не доводить наявність вини позивача.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77361249.

VIІІ. Постанова Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №826/7971/15 де колегія суддів зазначила, шо податковим органом не дотримано при проведенні перевірки вимоги п. 85.9 ст. 85 ПК України та не вжито посадовими особами заходів, спрямовані на отримання вилучених первинних документів податкового та бухгалтерського обліку. На підставі п. 44.6 ст. 44 ПК України виїмка документів або інше їх вилучення правоохоронними органами є поважними причинами ненадання платником податків первинних документів під час перевірки.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77361512.

IX. Постанова Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №804/3230/17, де колегія суддів вважає, що ПК України не містить застережень щодо строку сплати податку у разі якщо останній день строку його сплати припадає на вихідний або святковий день.

Водночас в Європейській конвенції про обчислення строків (ETS N 76) від 16.05.1972,

підписаній державами - членами Ради Європи, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, у статті 5 визначено, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо diesadquem (для цілей цієї Конвенції термін «diesadquem» означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77416884.

X. Постанова Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №810/5487/13-а, де колегія суддів вважає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, який є відображенням дій працівників податкових органів, не породжує правових наслідків для платника податків і, відповідно, не порушує його прав.

Внесена до ІС «Податковий блок» інформація на підставі такого акта використовується податковими органами для інформаційно-аналітичного забезпечення їхньої діяльності і не зумовлює для платника податків змін у структурі податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 17 листопада 2015 року у справі №826/17248/14 та у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №804/12413/13-а.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77360898.

XІ. Постанова Верховного Суду від 24.10.2018 у справі 804/4291/17, де колегія суддів вважає, що системний аналіз положень Закону України «Про плату за землю» та Податкового Кодексу України свідчить про те, що ці норми пов'язують виникнення податкового обов'язку орендаря по сплаті орендної плати за землю з наявністю чинного договору про оренду земельної ділянки та фактичним перебуванням землі у користуванні орендаря, а не з реєстрацією права оренди земельної ділянки, обов'язок щодо чого встановлений нормами Закону України «Про оренду землі» та Земельного Кодексу України земельного законодавства.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 815/1735/14.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77416722.

XІІ. Постанова Верховного Суду від 24.10.2018 у справі 805/1735/16-а, де колегія суддів зазначає, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу №436/95).

Аналогічна правова позиція вже неодноразово була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 11 грудня 2012 року (справа №21-400а12), від 04 листопада 2015 року (справа №825/554/15-а), а також Верховним Судом у постанові від 31 липня 2018 року (справа №813/2229/17).

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77360893.

XІІІ. Постанова Верховного Суду від 30.10.2018 у справі 805/2449/15-а, де колегія суддів вважає, що підставою для звільнення платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо вчасної сплати єдиного внеску, є факт перебування такого платника на обліку в контролюючому органі, розташованому на території населених пунктів, де проводиться антитерористичної операція.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції за невиконання обов'язків платника єдиного внеску не застосовуються до платників єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Сертифікат Торгово-промислової палати України не є підставою для звільнення платників від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо вчасної сплати єдиного внеску, в даному випадку достатньо факту перебування платника податку на обліку в контролюючому органі розташованому на території населеного пункту де проводиться АТО.

Подання платником єдиного внеску заяви довільній формі до контролюючого органу для звільнення від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій не вимагається.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77543437.

XІV. Постанова Верховного Суду від 30.10.2018 у справі 824/997/16-а, де колегія суддів вважає, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання та його сплати, пов'язане саме з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за подальший переказ сум податкового зобов'язання відповідальність несе банк.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77537665.

Автор дайджесту: Василь Хітько