Главная Блог ... Интересные судебные решения Навіть якщо перереєстрація місця проживання з сином покращить житлові умови - це не виключає необхідність подання документів для перереєстрації за встановленим нормативно переліком (ВС КАС справа № 420/5505/20 від 09.09.2021 р.) Навіть якщо перереєстрація місця проживання з сино...

Навіть якщо перереєстрація місця проживання з сином покращить житлові умови - це не виключає необхідність подання документів для перереєстрації за встановленим нормативно переліком (ВС КАС справа № 420/5505/20 від 09.09.2021 р.)

Отключить рекламу
- 0_06625200_1640604260_61c9a26410321.png

У цій справі ВС КАС розглядало відмову органу, що здійснює реєстрацію місця проживання, в зв’язку з неподанням заявником всього необхідного переліку документів, для зняття з реєстрації та реєстрації їх за новою адресою. Акцентовано увагу на квитанції про сплату адміністративного збору і на висновку органу опіки та піклування, як документу щодо реєстрації дитини.

Фабула судового акту: Позивач, який працював викладачем, проживав із сином у гуртожитку - де і були зареєстровані. Мати проживала окремо, шлюб із батьком було розірвано рішенням суду, проте в рішенні не вирішувалось питання про визначення місця проживання малолітньої дитини.

Згодом, позивачу за місцем проходження служби з метою поліпшення житлових умов виділено житло в іншому гуртожитку квартирного типу - у який вони із сином переїхали. Тому позивач намагався перереєструватися із сином за новим місцем проживання.

Звернувшись департаменту надання адміністративних послуг відповідної міської ради (далі - Департамент) - він отримав відмову з підстав ненадання необхідних документів. Звертаючись вдруге, позивач, разом із заявою надав вже копію паспорта громадянина України та довідку про проходження служби у військовій частині. Однак йому знову було відмовлено із тої же підстави. Втретє, надавши ще копію свідоцтва про народження сина, копію паспорта громадянина України, копію довідки про реєстрацію місця проживання, копію рішення про розірвання шлюбу із матір‘ю сина та висновок органу опіки та піклування - позивач знову отримав відмову з тої ж підстави.

Тому він звернувся до суду з позовом до Департаменту де просив: визнати протиправними та скасувати відмови, а також зобов`язати Департамент зняти з реєстрації його та сина з місця реєстрації та зареєструвати за новою адресою. Разом із цими вимогами були вимоги про відшкодування позивачу майнової (матеріальної) та моральної шкоди (проте жодним із судів ці вимоги задоволені не були).

Суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні позову, оскільки визнав правомірними відмови відповідача у проведенні реєстрації їх місця проживання, зазначивши, що приписами Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Правилами реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. №207 (далі - Правила реєстрації №207) чітко визначено, що для реєстрації особа подає органу реєстрації квитанцію про сплату адміністративного збору. Крім того - оскільки в рішенні суду про розірвання шлюбу не вирішувалось питання про визначення місця проживання малолітньої дитини, а висновок органу опіки та піклування - не може вважатися рішенням про визначення місця проживання малолітньої дитини, оскільки він складений відповідно до приписів пункту 5 статті 19 Сімейного кодексу України для надання до суду в справі щодо розв'язання спору про визначення місця проживання дитини (а не для цієї справи).

Водночас, суд апеляційної інстанції задовольнив його позовні вимоги частково, скасував відмови та зобов’язав зняти і зареєструвати позивача і сина. Департамент подав касаційну скаргу.

ВС КАС, задовольняючи касаційну скаргу Департаменту, залишив в силі рішення суду першої інстанції. Своє рішення суд мотивував наступним:

Так, згідно із статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Відповідно до Порядку реєстрації №206 - для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації(у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору;документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). У разі подання заяви представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі). Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Квитанція про сплату адміністративного збору подається разом із документами - а не як заявляє позивач - сплачується на момент оформлення заяви після отримання згоди на реєстрацію.

Щодо порядку реєстрації місця проживання дитини, який закріплений у пункті 18 Правил реєстрації №207, за ним - у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами за цими Правилами обов'язковою є підтвердження письмової згоди на реєстрацію дитини від двох батьків, а у випадку відсутності підтвердження згоди одного з батьків (незалежно від причин такої відсутності) - підтвердження дотримання інтересів дитини відповідним рішенням органу опіки та піклування або суду.

Відповідно до статті 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію.

Невеликий відступ - за новим Законом України “Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні”, що набрав чинності з 1 грудня 2021 року - і щодо дитини віком до 10 років, і щодо дитини віком від 10 до 14 років задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників. Єдине що - для дитини від 10 до 14 років - є можливість встановлення іншого місця проживання за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном). Детальніше про цей закон читайте новину- Спростили порядок реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання: огляд прийнятого законопроекту №5463.

Отже у цій справі: Позивач не надав квитанції про сплату адміністративного збору та письмової згоди другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків або рішення суду чи рішення органу опіки та піклування, яким визначено місце проживання дитини. Разом із тим, у наданому заявником рішенні суду про розірвання шлюбу із матір’ю не вирішувалось питання про визначення місця проживання малолітньої дитини, а лише розірвано шлюб між позивачем та його подружжям. Наданий же висновок органу опіки та піклування складений відповідно до приписів пункту 5 статті 19 Сімейного кодексу України для надання до суду стосовно розв'язання спору щодо визначення місця проживання дитини - тобто не є рішенням про визначення місця проживання малолітньої дитини, а тому не є документом, передбаченим пунктом 18 Правил реєстрації № 207.

Таким чином, ВС КАС, визнав відмову у проведенні зняття із реєстрації та реєстрації за новою адресою позивача і сина - правомірною та зазначив, що те що перереєстрація місця проживання позивача разом з сином не буде порушувати інтереси дитини, оскільки за новим місцем проживання житлові умови для нього покращуються і це не створить додаткових перешкод для спілкування його з матір'ю - не мають значення для спірних правовідносин і не виключають необхідність подання документів за переліком, визначеним пунктом 18 Правил реєстрації №208.

Аналізуйте судовий акт: Орган реєстрації НЕ МАЄ ПРАВА вимагати надання договору найму квартири для реєстрації місця проживання особи (КАС/ВС у справі № 523/9759/16-а від 01.08.2019);

При виселенні з іпотечного майна, відсутність постійного житлового приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення (ВС у справі № 290/853/19 від 15.07.2021 р.);

Виселення з квартири, ЧАСТКА у якій придбана за іпотечний кредит є НЕМОЖЛИВИМ (ВС/КЦС № 295/4514/16-ц від 10.10.2019);

Відтепер згода іпотекодержателя на реєстрацію місця проживання в іпотечному житлі НЕ потрібна (6-й апеляційний адмінсуд у справі № 640/14809/20 від 28.09.2021)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 420/5505/20

адміністративне провадження № К/9901/18290/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 420/5505/20

за адміністративним позовомОСОБА_1 який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргоюДепартаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року (колегія суддів: головуючий суддя Кравченко К.В., судді Джабурія О.В., Вербицька Н.В.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, в якому просив:

1.1. визнати протиправними та скасувати відмови відповідача від 14.04.2020 у знятті з реєстрації його ( ОСОБА_1 ) та його сина ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , та відмови від 14.04.2020 року про реєстрацію його та його сина за адресою АДРЕСА_2 ;

1.2. зобов`язати відповідача зняти з реєстрації його ( ОСОБА_1 ) та його сина ОСОБА_2 з місця реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , та зареєструвати за адресою АДРЕСА_2 , за документами, які було подано 14.04.2020 року;

1.3. зобов`язати відповідача відшкодувати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майнову (матеріальну) шкоду у розмірі 9962,91 грн;

1.4. зобов`язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради відшкодувати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 118144,95 грн.

1.5. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, відповідач протиправно відмовляв позивачу та його сину у перереєстрації місця проживання за вказаними адресами, оскільки для вчинення такої перереєстрації позивач надав усі необхідні для цього документи, в тому числі і висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітнього сина. Однак, працівники відповідача не визнали надані позивачем документи належними для здійснення перереєстрації і безпідставно відмовили позивачу та його сину в проведенні такої перереєстрації, чим завдали їм матеріальну та моральну шкоду.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимоги відмовлено.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції визнав правомірними відмови відповідача у проведенні реєстрації місця проживання позивача та його сина внаслідок неподання позивачем до своїх заяв від 14.04.2020р. усіх необхідних документів та відхилив доводи позивача, зазначивши, що приписами Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»та Правилами реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. №207чітко визначено, що для реєстрації особа подає органу реєстрації квитанцію про сплату адміністративного збору. Також суд першої інстанції зазначив, що в рішенні Малиновського районного суду м. Одеси від 29.10.2019 року по справі № 521/16883/18 не вирішувалось питання про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , а лише розірвано шлюб між позивачем та ОСОБА_3 , а висновок органу опіки та піклування від 28.12.2019 року №3503/01-20 не може вважатися рішенням про визначення місця проживання малолітньої дитини, оскільки він складений відповідно до приписів пункту 5 статті 19 Сімейного кодексу Українидля надання до суду в справі щодо розв`язання спору про визначення місця проживання дитини, що підтверджується листом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 13.08.2020 року № 2128/01-20.

3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано.

3.1. Прийнято у справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , задоволено частково.

3.2. Скасовано відмову Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 14.04.2020 року у знятті з реєстрації ОСОБА_1 та його сина ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , та відмову від 14.04.2020 року про реєстрацію ОСОБА_1 та його сина ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 .

3.3. Зобов`язано Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради зняти з реєстрації ОСОБА_1 та його сина ОСОБА_2 з місця реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , та зареєструвати ОСОБА_1 та його сина ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 .

3.4. В решті позовних вимог відмовлено.

ІІІ. Касаційне оскарження

4. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати це судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позову повністю.

4.1. Підставою звернення з касаційною скаргою позивач зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України(якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

4.2. На обґрунтування підстав оскарження зазначає про те, що, на його думку, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.04.2020 у справі №642/5375/17 та від 11.07.2019 у справі №296/8597/16-а.

4.3. Вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішення встановив факт того, що висновок органу опіки та піклування не є тим документом, на підставі якого законом передбачено можливість зняти/зареєструвати місце проживання дитини без згоди матері. Крім цього, суд не звернув увагу на те, що позивач не подав квитанції про сплату адміністративного збору для зняття/реєстрації місця проживання, що є самостійною підставою для відмови у вчиненні таких дій.

4.4. Вказує, що суд безпідставно дійшов висновку про те, що відмова Департаменту у знятті/реєстрації є необгрунтованою, оскільки цей висновок грунтується виключно на фактичних обставинах щодо місця постійного проживання позивача та його сина. При цьому, не визнавши дії/рішення чи бездіяльність відповідача протиправними, суд зобов`язав його до вчинення певних дій.

5. Наголошує, що суд не встановив та не обгрунтував протиправності спірних відмов та не врахував, що Департамент не наділений повноваженнями з`ясовувати місце фактичного проживання особи чи встановлювати коло осіб, які проживають разом.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

6. Позивач є батьком ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 від шлюбу позивача з ОСОБА_3 , шлюб з якою розірвано рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 29.10.2019р.

7. Цим рішення суду місце проживання дитини з одним з батьків не визначалось.

8. За матеріалами справи позивач проходить військову службу на посаді викладача кафедри РАЛ. Факультету ПС РАО у Військовій академії (м. Одеса) за адресою АДРЕСА_1 і постійно проживає разом зі своїм сином ОСОБА_2 , мати якого проживає окремо.

9. Позивач разом з сином зареєстровані за місцем проживання у гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 .

10. У січні 2019 року позивачу за місцем проходження служби з метою поліпшення житлових умов виділено житло в гуртожитку квартирного типу за адресою АДРЕСА_2 , у якій вони з сином постійно проживають з березня 2019 року і по цей час.

11. Вперше позивач звернувся до відповідача із заявою про перереєстрацію його та його сина за новим місцем постійного проживання в квітні 2019 року, але отримав від відповідача відмову з підстав ненадання необхідних документів.

12. 14 квітня 2020 року позивач звернувся до відповідача вдруге із заявою про реєстрацію місця проживання його за адресою АДРЕСА_2 , до якої додав копію паспорта громадянина України та довідку про проходження служби у військовій частині.

13. Рішенням відповідача від 14 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви позивача від 14.04.2020 року в реєстрації місця проживання відмовлено з підстав ненадання позивачем необхідних документів або інформації.

14. 14 квітня 2020 року позивач також звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 , до якої додано копію свідоцтва про народження, копію паспорта громадянина України, копію довідки про реєстрацію місця проживання, копію рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29.10.2019 року по справі № 521/16883/18, висновок органу опіки та піклування.

15. Рішенням Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 14 квітня 2020 року у реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 відмовлено. У рішенні зазначено, що особа не подала необхідних документів або інформації.

16. Позивач, не погоджуючись з такими відмовами, звернувся до суду із цим позовом.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

17. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

18. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

19. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

20. Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією Україниі закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і випадки їх обмеження встановлює та регулює Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

21. Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

22. Згідно із статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

23. Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації(у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору;документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). У разі подання заяви представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі). Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

24. Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

25. Відповідно до статті 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку. Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

26. Згідно із пунктами 4, 8 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання. Документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративні послуги».

27. Відповідно до пункту 11 Правил реєстрації місця проживання № 207 орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

28. Згідно із пунктом 18 Правил реєстрації місця проживання № 207 для реєстрації місця проживання особа або її представник подає: 1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатку 6, 7 або 8; 2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами; 3) квитанцію про сплату адміністративного збору(у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу); 4) документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників); право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах); проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби); 5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку); 6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

29. У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами).

30. Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників. У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків(крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

VI. Позиція Верховного Суду

31. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС Українисуд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Отже, перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства Україниздійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові доказиабо додатково перевіряти докази.

33.1. З огляду на вказане Верховний Суд не приймає до розгляду подані позивачем докази, що надійшли до Суду з клопотанням 17.08.2021.

33.2. Підставою для відкриття касаційного провадження в цій справі стало посилання позивача на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України(якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

33.3. В обгрунтування цього позивач вказав на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.04.2020 у справі №642/5375/17 та від 11.07.2019 у справі №296/8597/16-а.

34. Суди попередніх інстанцій встановили, що спірні правовідносини виникли у зв?язку із тим, що, на думку позивача, відповідач протиправно відмовив позивачу та його сину в перереєстрації місця проживання з одного гуртожитку по АДРЕСА_1 до іншого по АДРЕСА_2 . Предметом спору у цій справі є відповідні рішення відповідача.

35. Аналізуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а також вирішуючи питання щодо правильності їх застосування судами першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд зазначає таке.

36. Порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і випадки їх обмеження встановлює та регулює Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

37. Крім цього, порядок реєстрації місця проживання дитини закріплений у пункті 18 Правил №207, за яким у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами за цими Правилами обов`язковою є підтвердження письмової згоди на реєстрацію дитини від двох батьків, а у випадку відсутності підтвердження згоди одного з батьків (незалежно від причин такої відсутності) - підтвердження дотримання інтересів дитини відповідним рішенням органу опіки та піклування або суду.

38. Суд апеляційної інстанції встановив, що визначені відповідачем у спірних правовідносинах підстави для відмови в такій перереєстрації для позивача та його сина є різними, а саме: підставою для відмови позивачу відповідач визначив ненадання квитанції про сплату адміністративного збору, а підставою для відмови сину позивача відповідач визначив відсутність письмової згоди другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

39. Втім, такий висновок суду апеляційної інстанції не підтверджується матеріалами справи та встановленими судом першої інстанції обставинами справи.

40. Так, суд першої інстанції на підставі наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів встановив, що звертаючись 14.04.2020 року до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради із заявами про реєстрацію свого та його сина місця проживання за іншою адресою позивач не надав квитанції про сплату адміністративного збору.

41. Водночас, суд першої інстанції не взяв до уваги доводи позивача про те, що адміністративний збір сплачується на момент оформлення заяви після отримання згоди на реєстрацію.

42. Верховний Суд вважає вказаний висновок суду першої інстанції обгрунтованим, оскільки приписами Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Правилами реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207 чітко визначено, що для реєстрації особа подає органу реєстрації квитанцію про сплату адміністративного збору.

43. Означене не спростовано під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

44. Верховний Суд наголошує, що з аналізу норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини вбачається, що для реєстрації місця проживання особа подає, зокрема, свідоцтво про народження дітей або дані щодо реєстрації малолітніх дітей за місцем проживання одного із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування), також, заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи, (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

45. Суд першої інстанції встановив і вказане не спростовано під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, що при поданні 14.04.2020 року до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини заявником до заяви не додано квитанцію про сплату адміністративного збору та письмової згоди другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків або рішення суду чи рішення органу опіки та піклування, яким визначено місце проживання дитини.

46. Втім, заявник для реєстрації місця проживання малолітньої дитини надав копію рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29.10.2019 року по справі № 521/16883/18 та висновок органу опіки та піклування від 28.12.2019 року № 3503/01-20.

47. Верховний Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у рішенні Малиновського районного суду м. Одеси від 29.10.2019 року по справі № 521/16883/18 не вирішувалось питання про визначення місця проживання малолітньої дитини, а лише розірвано шлюб між позивачем та його подружжям. Водночас, висновок органу опіки та піклування від 28.12.2019 року № 3503/01-20 складений відповідно до приписів пункту 5 статті 19 Сімейного кодексу України для надання до суду стосовно розв`язання спору щодо визначення місця проживання дитини, що підтверджується листом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 13.08.2020 року № 2128/01-20. Тобто, висновок органу опіки та піклування від 28.12.2019 року № 3503/01-20 не є рішенням про визначення місця проживання малолітньої дитини, а тому не є документом, передбаченим пунктом 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207.

48. Ухвалюючи рішення про визнання протиправними спірних рішень відповідача, суд апеляційної інстанції не погодився з обґрунтованістю відмови Департаменту у проведенні перереєстрації, урахувавши фактичні обставини щодо місця постійного проживання позивача та його сина, які вже склались і існують з березня 2019 року, а також те, що позивач разом зі свої сином в березні 2019 переїхав до іншого, більш кращого житла, в межах однієї АДРЕСА_2, не змінюючи адміністративно-територіальної одиниці свого проживання, і фактично проживають там на цей час.

49. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що за цих обставин перереєстрація місця проживання позивача разом з сином в кімнаті АДРЕСА_2 буде направлена на дотримання вимог Закону №1382і така зміна реєстрації не буде порушувати інтереси дитини ОСОБА_2 , оскільки за новим місцем проживання житлові умови для нього покращуються і це не створить додаткових перешкод для спілкування його з матір`ю.

50. Однак, Верховний Суд вважає такі висновки суду апеляційної інстанції необгрунтованими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, оскільки ці обставини не мають значення для спірних правовідносин і не виключають необхідність подання документів за переліком, визначеним пунктом 18 Правил.

51. Підставою прийняття спірних рішень відповідачем визначено ненадання відповідних документів або інформації, що відповідає змісту пункту 11 Правил.

52. Таким чином, Верховний Суд зазначає, що оскільки позивач до органу реєстрації не подав документи або інформацію, передбачену пунктом 18 Правил №207, то відповідач обґрунтовано відмовив у здійсненні реєстрації його та його сина місця проживання.

53. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права висловлено Верховним Судом у постановах від 27.04.2020 у справі №642/5375/17 та від 11.07.2019 у справі №296/8597/16-а.

54. Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено ненадання позивачем всіх документів, визначених пунктом 18 Правил, тому Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для скасування спірних рішень відповідача, оскільки останній у спірних правовідносинах діяв відповідно до приписів чинного законодавства.

55. Водночас, суд першої інстанції дійшов правильного висновку по суті цього спору.

56. Також суд першої інстанції правильно вказав про відсутність підстав для задоволення решти вимог позову як похідних.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги.

57. Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду.

58. За цих обставин Верховний Суд доходить висновку суд апеляційної інстанції помилково скасував законне рішення суду першої інстанції, який дійшов правильного висновку по суті спору в цій справі.

59. Водночас, Верховний Суд враховує, що згідно зі п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

60. Крім цього, у контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

61. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, оскільки за правилами Кодексу адміністративного судочинства Україниоб?єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

62. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанцій повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

63. Статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

64. Зважаючи на приписи статей 349, 352 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

65. Отже, касаційна скарга підлягає задоволенню повністю.

VIІ. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року задовольнити.

2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у цій справі скасувати.

3. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О.В. Калашнікова

  • 1714

    Просмотров

  • 0

    Коментарии

  • 1714

    Просмотров

  • 0

    Коментарии


  • Поблагодарить Отключить рекламу

    Оставьте Ваш комментарий:

    Добавить

    Другие наши сервисы:

    • Бесплатная консультация

      Получите быстрый ответ на юридический вопрос в нашем мессенджере , который поможет Вам сориентироваться в дальнейших действиях

    • ВИДЕОЗВОНОК ЮРИСТУ

      Вы видите своего юриста и консультируетесь с ним через экран, чтобы получить услугу, Вам не нужно идти к юристу в офис

    • ОБЪЯВИТЕ СОБСТВЕННЫЙ ТЕНДЕР

      На выполнение юридической услуги и получите самое выгодное предложение

    • КАТАЛОГ ЮРИСТОВ

      Поиск исполнителя для решения Вашей проблемы по фильтрам, показателям и рейтингу

    Популярные судебные решения

    Смотреть все судебные решения
    Смотреть все судебные решения
    logo

    Юридические оговорки

    Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

    Полный текст