Науково-практичний коментар до статті 408 Цивільного процесуального кодексу України (Відмова позивача від позову та укладення сторонами мирової угоди)

Стаття 408. Відмова позивача від позову та укладення сторонами мирової угоди

1. Незалежно від того, за касаційною скаргою кого з учасників справи було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій.

2. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206 і 207 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.

1. Коментована стаття, відповідно до одного з найважливіших принципів цивільного процесу – принципу диспозитивності, передбачає право позивача відмовитися від позову та право сторін укласти між собою мирову угоду з додержанням правил ЦПК України незалежно від того, хто подав касаційну скаргу. Диспозиція наведеної частини статті є бланкетною, оскільки вона відсилає до інших статей цього Кодексу, а саме 206 (відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем) та 207 (мирова угода сторін).

Так, згідно з частинами першою-третьою статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 206 ЦПК України суд не приймає відмову позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Таким чином, суд касаційної інстанції отримавши заяву позивача про відмову від позову, повинен перевірити: чи відповідає така заява вимогам статей 206, 408 ЦПК України? Якщо заява відповідає вимогам наведених статей, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, якою одночасно визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та закриває провадження у справі. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина друга статті 256 ЦПК України).Необхідно зазначити, що при відмові від позову, у разі укладення мирової угоди на стадії перегляду рішення в касаційному порядку, скаржник (заявник) також має право на повернення з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні касаційної скарги, на підставі частини другої статті 142 ЦПК України[1]. Аналогічні положення закріплені у частині четвертій статті 7 Закону України «Про судовий збір», яка встановлює підстави та порядок повернення судового збору.

Сторони, як було зазначено, відповідно до принципу диспозитивності мають право укласти між собою мирову угоду. Мирова угода, відповідно до частини 5 статті 207 ЦПК України, не є для суду обов’язковою. Так, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:

1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або

2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

2. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206 і 207 ЦПК України, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.

Необхідно зазначити, що упровадження у цивільне процесуальне законодавство інституту визнання рішення нечинним, передбаченого частиною 2 коментованої статті є новелою ЦПК України (в редакції від 15 грудня 2017 року). Відтепер суду касаційної інстанції надані повноваження в разі подання заяви про відмову від позову чи мирову угоду сторін, постановити ухвалу про прийняття відмови від позову або про затвердження мирової угоди, при цьому одночасно не скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, як це було раніше, а, визнавши судові рішення нечинними, тобто такими, що не породжують правових наслідків.

Така новела є цілком раціональною. Питання про дію прийнятих раніше судових актів має дуже серйозне значення. Приймаючи відмову позивача від позову або затверджуючи мирову угоду, суд касаційної інстанції не вирішує вимоги, викладені в касаційній скарзі, не з’ясовує чи є оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, а тому фактично він не наділений повноваженням скасовувати рішення cудів першої та апеляційної інстанції. Оскільки, обов’язковою підставою для скасування є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, запровадивши у цивільне процесуальне законодавство інституту визнання рішення нечинним, законодавець цілком логічно і послідовно врегулював питання дії рішень судів першої та апеляційної інстанцій в разі прийняття судом касаційної інстанції відмови від позову чи затвердженні мирової угоди.

[1]Див.,наприклад,ухвала у справі№ 520/666/16-ц від12 вересня 2018 року: Верховний Суд [Електронний ресурс] / Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу:http://reyestr.court.gov.ua/Review/76886573

Сусанна Сулейманова,

кандидат юридичних наук,

старший викладач кафедри цивільного процесу

Національного університету «Одеська юридична академія»

Автор статті: Сулейманова Сусанна Рефатівна