Нарахування та виплата зарплати, начебто, і звична справа для бухгалтера, однак потребує неабиякої уважності

Головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в області Олена Коломійчук провела семінар з питань виплати заробітної плати. На семінар було запрошено фізичних осіб - підприємців та бухгалтерів підприємств різних форм власності, йдеться на сайті kr.dsp.gov.ua

Олена Коломійчук підкреслила, що наразі проводиться активна робота щодо соціального захисту працівників, забезпечення мінімальних гарантій в оплаті праці.

Строки та періодичність виплати заробітної плати працівникам закріплені в ст. 115 КЗпП і ст. 24 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР.

Нарахування та виплата зарплати, начебто, і звична справа для бухгалтера, однак потребує неабиякої уважності. Адже помилка в розрахунках та порушення строків виплати загрожують відповідальністю не лише бухгалтеру, а й керівнику підприємства чи установи, та порушують права працівників. Тож спробуймо розібратися зі строками виплати авансу та зарплати працівникам, які висуває трудове законодавство.

Строки та періодичність виплати зарплати працівникам закріплені в ст. 115 КЗпП і ст. 24 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР.

Цими нормами передбачено, що виплата зарплати повинна здійснюватися:

у робочі дні за графіком роботи підприємства;

не рідше ніж двічі на місяць, а проміжок часу між цими двома виплатами не має перевищувати 16 календарних днів;

не пізніше 7-ми днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Визначаючи в колдоговорі (іншому нормативному акті роботодавця, погодженому з профспілкою) конкретні дати для виплати зарплати, роботодавцям необхідно дотримуватись одночасно всіх наведених вище умов.

З огляду на це можна сформулювати конкретні числа місяця, у які потрібно вкластися під час виплати зарплати за першу половину місяця (аванс) і за звітний місяць:

зарплата за місяць має виплачуватися не пізніше 7-го числа місяця, а отже, повинна провадитися в період із 1-го по 7-е число.

якщо зарплата за місяць виплачується із 1-го по 7-е число місяця, тоді, аби дотриматися проміжку не більш ніж 16 календарних днів між виплатами, аванс має виплачуватися із 16-го по 22-е число. Аналогічні дати наводило й Мінсоцполітики в листі від 09.12.2010 р. № 912/13/155-10.

Згадайте новину: З ПЕРШОГО СІЧНЯ 2019 РОКУ ІЗ ЗМІНОЮ МІНІМАЛЬНОЇ ЗАРПЛАТИ ЗМІНИТЬСЯ І РОЗМІР ФІНАНСОВИХ САНКЦІЙ ЗА ПОРУШЕННЯ КЗпПУ

Тому й виходить, що підприємство може визначити в колдоговорі такі дати виплати зарплати й авансу, відповідно:

• 1-е та 16-е (17-е) числа;

• 2-е та 17-е (18-е) числа;

• 3-е та 18-е (19-е) числа;

• 4-е та 19-е (20-е) числа;

• 5-е та 20-е (21-е) числа;

• 6-е та 21-е (22-е) числа;

• 7-е та 22-е числа.

Чому на 23-е число не можна виплачувати аванс? А все через те, що виплата має бути проведена не пізніше 7-го дня, який слідує за першою половиною місяця, а після 15-го числа 7-й день припадає якраз на 22-е число.

Конкретні строки виплати авансу та зарплати необхідно прописати в колдоговорі чи іншому нормативному акті роботодавця, приміром, у Положенні про оплату праці, що погоджені з виборним органом первинної профспілки чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а за відсутності таких органів — представниками, обраними й уповноваженими трудовим колективом).

Тобто роботодавець має встановити в названих документах саме конкретні дати виплати авансу та зарплати, приміром, 7-е та 22-е число місяця, а не проміжки часу з 1-го по 7-е число та з 16-го по 22-е число місяця.

Однак, якщо день виплати збігається із вихідним, святковим або неробочим днем, тоді зарплата виплачується напередодні (ч. 2 ст. 115 КЗпП, ч. 2 ст. 24 Закону про оплату праці). Зважаючи на те, що це законодавча вимога, прописувати її в нормах колдоговору чи положення про оплату праці не потрібно, як і не варто щомісяця в таких документах коригувати дати виплати зарплати з поправкою на вихідні дні.

Згадайте новину: ЄСВ-2019: основні положення

ГУ Держпраці інформує про відповідальність за невиплату індексації доходів населення

Головне управління Держпраці у Луганській області нагадує, що індексація доходів населення є складовою заробітної плати, тому її невиплата вважається порушенням законодавства про працю.

Індексація грошових доходів населення – це законодавчо встановлений механізм підвищення грошових доходів населення, який дозволяє частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Звертаємо увагу, що відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ (далі – Закон № 2017) індексація доходів населення є державною соціальною гарантією.

Заробітна плата підлягає індексації відповідно до частини п’ятої статті 95 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) та статті 33 3акону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі – Закон № 108).

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, оплата праці, у т. ч. працюючим пенсіонерам, індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Індексацію зобов’язані проводити всі роботодавці незалежно від форми власності (стаття 19 Закону № 2017).

Норми та гарантії в оплаті праці, встановлені КЗпП та частиною першою статті 12 Закону № 108, є мінімальними державними гарантіями в оплаті праці. До них належить й індексація заробітної плати. Невиконання роботодавцем обов’язку щодо індексації заробітної плати є недотриманням мінімальних гарантій в оплаті праці.

Юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, згідно зі статтею 265 КЗпП несуть фінансову відповідальність у розмірі: 10 мінімальних заробітних плат (на сьогодні – 41730 грн) за недотримання мінімальних гарантій в оплаті праці за кожного працівника, стосовного якого допущено порушення. Фінансові санкції до роботодавця за ненарахування індексації застосовують органи Держпраці.

За ненарахування, несвоєчасне проведення, проведення з порушенням Порядку індексації зарплати передбачена адміністративна відповідальність за статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Органи Держпраці складають протоколи про таке правопорушення (стаття 255 КУпАП). Розглядаються ці справи виключно судом (стаття 221 КУпАП).

Адміністративне стягнення за таке порушення законодавства становить:

• від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі – НМДГ) - від 510 до 1700 грн (частина перша статті 41 КУпАП);
• від 100 до 300 НМДГ - від 1700 до 5100 грн – за скоєні особою повторно протягом року порушення після притягнення до адміністративної відповідальності або стосовно неповнолітнього працівника, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює, що виховують дитину до 14 років або дитину з інвалідністю (частина друга статті 41 КУпАП).

Відповідні штрафи накладаються на посадових осіб підприємства (як правило, на директора, головного бухгалтера) або на роботодавця-підприємця.

Згадайте новину:Штрафні санкції за порушення трудового законодавства збільшено