Різні умовні прив'язки до місця ДТП у протоколі та в обвинувальному акті, не змінюють самого місця вчинення злочину і не впливають на правомірність вироку (ВС ККС, справа №387/987/20від 07.12.2022 р.)

Фабула судового акту: Особа була засуджена за ч. 2 ст. 286 КК України (на 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки), внаслідок того, що в порушення вимог Правил дорожнього руху України, через наявний стан алкогольного сп`яніння позбавила себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом, не впоралась із керуванням транспортним засобом та виїхала на зустрічну смугу руху, де навпроти будинку № 123 «А» допустила наїзд на пішохода, яка перебувала на краю проїзної частини. Пішохід отримала тілесні ушкодження, які в сукупності відносяться до тяжких і в подальшому спричинили смерть. Апеляційний суд залишив вирок без змін.

Подаючи касаційну скаргу, захисник доводила численні порушення, що призвели до постановлення незаконного та несправедливого через суворість вироку. Так, захисник вважала, що суд неправомірно відмовив стороні захисту у оголошенні перерви, апеляційний суд не перевірив належним чином доводи щодо кваліфікації лікаря (щодо проходження ним тематичного удосконалення за відповідною програмою), що вимірювальний засіб, який використовувався для встановлення стану алкогольного сп`яніння не пройшов своєчасно повірку, на порушення безперервності (на її думку суд після виходу в нарадчу вирішував інші спори) та заперечувала показання свідків. Проте вказані доводи не знайшли свого відображення в дійсних обставинах і були відхилені.

Разом із тим, захисник вказувала, щовстановлене у протоколі огляду місця події місце вчинення ДТП не відповідає місцю, вказаному у обвинувальному акті, що, на її думку, є істотним порушенням вимог КПК України. Заперечуючи, ВС ККС вказав наступне, щодо місця вчинення злочину ДТП:

Місцем вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, є конкретна ділянка дороги, на якій сталася ДТП, що призвела до наслідків у виді смерті потерпілого або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження. При цьому умовна прив`язка цього місця на дорозі до певної адреси будинку, який розташований поруч, не змінює самого місця вчинення злочину, якщо така прив`язка здійснена у різних процесуальних документах відносно різних будинків, які розташовані біля місця ДТП.

Отже у цій справі: У обвинувальному акті місцем вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, зазначено вул. Челюскінців в смт Добровеличківка Добровеличківського району Кіровоградської області навпроти будинку № 123 «А». У протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди зазначено місце ДТП навпроти будинку № 84 по вул. Челюскінців в смт Добровеличківка Добровеличківського району Кіровоградської області.

Вказані будинки по вул. Челюскінців в смт Добровеличківка Добровеличківського району Кіровоградської області знаходяться навпроти один одного по різні боки вказаної вулиці, тому місце дорожньо-транспортної пригоди, вказане в протоколі огляду місця ДТП та у обвинувальному акті, є однаковим, а різними є лише прив`язки цього місця до різних адрес.

При цьому захисник не посилалась на те, що ДТП за участю засудженої відбулося у іншому місці (на іншій ділянці дороги), ніж зазначено у обвинувальному акті чи протоколі огляду місця ДТП й зазначено на схемі до цього протоколу. Таким чином різні прив’язки не вилинули на правомірність вироку.

Аналізуйте судовий акт: У випадку вчинення військовослужбовцем ДТП, навіть під час виконання своїх службових обов’язків, шкода в порядку регресу стягується в суді цивільної юрисдикції (ВС КЦС, справа №688/1852/21 від 21.12.2022 р.);

Закриття провадження у справі про адмінправопорушення з підстав закінчення строків, не є реабілітуючою обставиною - тому це не спростовує факт наявності вини особи в ДТП і не звільняє її від зобов’язання відшкодувати шкоду (ВС КЦС, справа №645/6088/18 від 26.10.2022 р.);

Відсутність судового рішення у кримінальному провадженні, як і невстановлення вини водія - не може бути підставою для відмови в стягненні шкоди, завданої ДТП, зі страховика (ВС КЦС, справа №208/4598/21 від 05.10.2022 р.);

ДТП пасажира без вини водія є страховим випадком, тому моральна шкода (та витрати на поховання) матері загинувшого пасажира підлягає відшкодуванню в рамках закону (ВС КЦС справа №184/1461/20-ц від 26.04.2022 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року

м. Київ

Справа № 387/987/20

Провадження № 51-2534 км 22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_10

суддів ОСОБА_11, ОСОБА_12,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_13,

прокурора ОСОБА_14

засудженої (відеоконференція) ОСОБА_1 ,

захисника (відеоконференція) ОСОБА_15,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_15 в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2021 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 24 травня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020120000000297, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 ), раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області вироком від 04 жовтня 2021 року визнав ОСОБА_1 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначив їй покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Зарахував ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення з 04 вересня 2020 року по 16 лютого 2021 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. Обрав ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу, вирішивши обчислювати їй строк відбування покарання з 04 жовтня 2021 року. Стягнув з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 290 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішив питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком ОСОБА_1 04 вересня 2020 року, приблизно о 14.30 год., в порушення вимог п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України керувала технічно справним автомобілем ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у світлу пору доби по вулиці Челюскінців в смт Добровеличківка Добровеличківського району Кіровоградської області зі сторони вулиці Української армії в напрямку вулиці Суворова, грубо порушуючи вимоги п.п.1.5, 2.3 (б), (д) Правил дорожнього руху України, через наявний стан алкогольного сп`яніння позбавила себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом, щоб мати можливість постійно контролювати напрямок руху та не створювати небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не впоралась із керуванням транспортним засобом та без нагальної потреби, не пов`язаної із забезпеченням безпеки дорожнього руху, порушивши вимоги п.10.1 та 12.1 ПДР України, виїхала на зустрічну смугу руху, де навпроти будинку № 123 «А» допустила наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка перебувала на краю проїзної частини.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, які в сукупності відносяться до тяжких і знаходяться у прямому причинному зв`язку із настанням смерті потерпілої.

Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 24 травня 2022 року апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_1 , її адвоката Осієвської І.В. та прокурора залишив без задоволення, а вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2021 року - без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2021 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 24 травня 2022 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення.

Мотивуючи свої вимоги, захисник зазначає, що суд першої інстанції після закінчення з`ясування обставин та перевірку їх доказами вирішив перейти до судових дебатів, відмовивши стороні захисту у задоволенні клопотання про оголошення перерви для підготовки до судових дебатів, що, на думку захисника, є порушенням принципу рівності сторін. Зазначені обставини залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, який належним чином не перевірив доводів поданої захисником апеляційної скарги і не мотивував свого рішення.

Крім цього вказує, що апеляційний суд не перевірив належним чином доводи щодо кваліфікації лікаря, який проводив огляд на стан сп`яніння засудженої ОСОБА_1 , а саме щодо проходження лікарем тематичного удосконалення за відповідною програмою.

Також посилається на те, що вимірювальний засіб, який використовувався для встановлення стану алкогольного сп`яніння, пройшов повірку 29 листопада 2019 року, й, оскільки інтервал між повірками становить 6 місяців, отримані 04 вересня 2020 року показники не можуть вважатися прийнятними.

Вказує, що встановлене у протоколі огляду місця події місце вчинення ДТП не відповідає місцю, вказаному у обвинувальному акті, що, на її думку, є істотним порушенням вимог КПК України.

Вважає, що показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не можуть вважатися доказами, оскільки вони не були очевидцями ДТП.

Вбачає призначене ОСОБА_1 покарання явно несправедливим через суворість.

Посилається на порушення судом принципу безперервності розгляду справи, оскільки головуючий у першій інстанції суддя Майстер І.П. 01 жовтня 2021 року після останнього слова ОСОБА_1 оголосив про вихід суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку до 10.30 год. 04 жовтня 2021 року, однак на 04 жовтня 2021 року до 10.30 год. у цього судді було призначено до розгляду шість інших справ, й відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень у чотирьох з цих справ було ухвалено відповідні судові рішення.

Крім цього, захисник у касаційній скарзі зазначає про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, незгоду з оцінкою судом певних доказів.

Позиції учасників судового провадження

Засуджена та захисник підтримали подану касаційну скаргу і просили її задовольнити.

Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги.

Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

За змістом статей 433 438 КПК України суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Перевіривши кримінальне провадження в касаційному порядку, колегія суддів убачає, що вказаних вимог закону суди дотрималися.

Доводи захисника про порушення принципу рівності сторін у зв`язку із ненаданням стороні захисту часу для підготовки до судових дебатів колегія суддів вважає безпідставними.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в судовому засіданні 17 вересня 2021 року судом першої інстанції було закінчено з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, після чого захисником ОСОБА_18 було заявлено клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні з метою підготовки до судових дебатів.

Суд відмовив у задоволенні клопотання захисника, після чого захисник заявила відвід головуючому у зв`язку із сумнівами в його неупередженості, тому головуючий оголосив перерву до вирішення питання про відвід. Тобто 17 вересня 2021 року судові дебати не відбулись.

В подальшому після вирішення 28 вересня 2021 року заяви про відвід судді ОСОБА_16 і відмови в її задоволенні, 01 жовтня 2021 року в судовому засіданні було проведено судові дебати, де виступила сторона захисту. Зокрема захисник ОСОБА_17 також надала для приєднання до матеріалів провадження свою промову в судових дебатах в друкованому вигляді, яка наявна в матеріалах кримінального провадження (т. 2 а. с. 225-227).

Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що право сторони захисту належним чином підготуватись і виступити в судових дебатах порушено не було.

Стосовно доводів щодо порушень у процедурі перевірки особи на стан сп`яніння колегія суддів вбачає наступне.

Згідно з матеріалами кримінального провадження після ДТП 04 вересня 2020 року ОСОБА_1 була доставлена до Добровеличківської ЦРЛ для проведення огляду на виконання вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103.

Огляд ОСОБА_1 був проведений лікарем наркологом ОСОБА_7 із використанням технічного засобу Алконт 01СУ № 8009-06, про що складено відповідний акт огляду (т. 1 а. с. 155-156), у якому зафіксовано результат обстеження (2.0 проміле). За наслідками огляду було складено висновок від 04 вересня 2022 року, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння (т. 1 а. с. 95).

Спростовуючи доводи апеляційної скарги захисника щодо кваліфікації лікаря, який проводив огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння, суд апеляційної інстанції вказав, що огляд ОСОБА_1 був проведений лікарем наркологом, тобто спеціалістом вузького профілю, тому його висновок із описанням виконуваних ним тестів не викликає сумніву.

Крім цього сторона захисту не вказує на конкретні порушення під час проведення огляду лікарем, а також, висловлюючи сумніви у кваліфікації лікаря, не надає жодних доказів того, що лікар нарколог ОСОБА_8 , будучи зобов`язаним проходити тематичне удосконалення за відповідною програмою, не проходив його. Тому доводи сторони захисту в цій частині є необґрунтованими.

Також в матеріалах кримінального провадження наявне видане ДП «Укрметртестстандарт» свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки від 29 листопада 2019 року № 12-02/2642, відповідно до якого Газоаналізатор Алкон 01СУ № 8009-06 пройшов повірку (т. 1 а. с. 157-158). Вказане свідоцтво чинне до 29 листопада 2020 року, тобто було чинним і в день проведення лікарем огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння (04 вересня 2020 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду щодо відсутності порушень при використанні вказаного вище пристрою для проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння.

Стосовно доводів про невідповідність місця вчинення ДТП, зазначеному в протоколі огляду місця події, місцю, яке указане в обвинувальному акті, колегія суддів вбачає наступне.

Місцем вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, є конкретна ділянка дороги, на якій сталася ДТП, що призвела до наслідків у виді смерті потерпілого або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження. При цьому умовна прив`язка цього місця на дорозі до певної адреси будинку, який розташований поруч, не змінює самого місця вчинення злочину, якщо така прив`язка здійснена у різних процесуальних документах відносно різних будинків, які розташовані біля місця ДТП.

У обвинувальному акті місцем вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, зазначено вул. Челюскінців в смт Добровеличківка Добровеличківського району Кіровоградської області навпроти будинку № 123 «А».

У протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди зазначено місце ДТП навпроти будинку № 84 по вул. Челюскінців в смт Добровеличківка Добровеличківського району Кіровоградської області (т. 1 а. с. 82-90).

Вказані будинки по вул. Челюскінців в смт Добровеличківка Добровеличківського району Кіровоградської області знаходяться навпроти один одного по різні боки вказаної вулиці, тому місце дорожньо-транспортної пригоди, вказане в протоколі огляду місця ДТП від 04 вересня 2020 року та у обвинувальному акті, є однаковим, а різними є лише прив`язки цього місця до різних адрес.

При цьому захисник у касаційній скарзі не посилається на те, що ДТП за участю засудженої ОСОБА_1 відбулося у іншому місці (на іншій ділянці дороги), ніж зазначено у обвинувальному акті чи протоколі огляду місця ДТП від 04 вересня 2020 року й зазначено на схемі до цього протоколу.

Стосовно доводів про те, що показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не можуть вважатися доказами, оскільки вони не були очевидцями ДТП, то зазначені свідки у своїх свідченнях не зазначали, що безпосередньо бачили момент ДТП, однак надали суду показання щодо обставин, які сприймали безпосередньо і які стосуються моменту, що передував ДТП, та обстановки після ДТП, тому доводи захисника в цій частині є також безпідставними.

Крім цього, колегія суддів не може погодитись з доводами касаційної скарги захисника щодо порушення місцевим судом принципу безперервності судового розгляду.

З матеріалів кримінального провадження та аудіозапису судового засідання вбачається, що в судовому засіданні 01 жовтня 2021 року після останнього слова обвинуваченої суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення вироку до 10.30 год. 04 жовтня 2021 року. При цьому на 04 жовтня 2021 року в період з 8.10 год. до 10.20 год. у судді ОСОБА_16 було призначено до розгляду сім справ, в частині з яких цього дня були постановлені судові рішення.

Представником потерпілого ОСОБА_9 адвокатом ОСОБА_19 до апеляційного суду було надано відповідь на адвокатський запит до Добровеличківського районного суду Кіровоградської області щодо розгляду суддею ОСОБА_20 справ 04 жовтня 2021 року.

Зі змісту цієї відповіді встановлено, що окремі з цих справ, призначених до 10.30 год. 04 жовтня 2021 року, були розглянуті після виходу суду із нарадчої кімнати і проголошення вироку щодо ОСОБА_1 , а інші справи були відкладені. Тобто до виходу судді з нарадчої кімнати жодних судових засідань суддя не проводив, тому доводи касаційної скарги в цій частині також є безпідставними (т. 3 а.с. 112, 113).

Не є обґрунтованими й доводи касаційної скарги захисника щодо суворості призначеного ОСОБА_1 покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Як убачається з матеріалів справи, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких; дані про особу засудженої, яка не одружена, має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштована, має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася.

За відсутності обставин, які пом`якшують покарання, суд обґрунтовано визнав обставиною, яка його обтяжує, вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. Також судом враховано, що ОСОБА_1 вину визнала частково, не визнавала вчинення ДТП у стані алкогольного сп`яніння, не розкаялася, не просила вибачення у потерпілого, не відшкодовувала заподіяну шкоду.

З огляду на ці обставини суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України строком на 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Виходячи з указаних обставин, суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 покарання, яке є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів, з чим погоджується і колегія суддів касаційного суду.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши вирок місцевого суду в апеляційному порядку, належно проаналізував доводи апеляційних скарг і надав на них вичерпні відповіді згідно з вимогами КПК України. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Під час розгляду кримінального провадження істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, не встановлено.

Тому, керуючись ст. ст. 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2021 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 24 травня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_21 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_22 ОСОБА_23 ОСОБА_24