Курсова різниця, яка змінила вартість товару - не стягується, якщо договір не містить формули для її розрахунку і відсутні офіційні дані НБУ для її обґрунтування у позові (ВГСУ від 20 квітня 2016 р. у справі № 922/5514/15)

Фабула судового акту: Судова практика однозначно нам показує, що прив’язувати в договорі ціну товару (послуги) до валюти дозволяється, проте розрахунки повинні все одно відбуватись в гривні, тому прямо прописувати ціну товару в валюті заборонено.

Тому в договорах, в даному випадку в договорі поставки обладнання прописаний такий пункт, як валютне застереження. Проте прописаний він був неправильно, і це призвело до відмови судом в позові про стягнення курсової різниці вартості поставленого обладнання.

Постанова ВГСУ показує наскільки важливо при визначенні в договорі ціни товару із прив’язкою до валюти – визначити формулу, за якою курсова різниця буде розраховуватись, і на підставі якої можливо буде довести стягнення курсової різниці в суді.

ВГСУ також підкреслив, що відомості із офіційного сайту НБУ щодо коливання курсу валюти по відношенню до гривні, тому довести конкретну суму курсову різницю позивачу не вдалось.

Аналізуйте судовий акт: Борги в іноземній валюті не індексуються на підставі статті 625 ЦК України (Постанова ВСУ від 27 січня 2016р. у справі № 6-771цс15)

Суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (ВГСУ у справі №904/4950/15)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 922/5514/15

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Грека Б.М., Студенця В.І., за участі представників сторін С. Коновалова (дов. від 12.03.2016), М. Гужви (дов. від 18.12.2015), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕА-Україна" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2016 року у справі № 922/5514/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕА-Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "КАДМ" про стягнення,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕА-Україна" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "КАДМ" про стягнення 113 613 грн 24 коп. з підстав неналежного виконання умов договору поставки від 20 липня 2012 року № 19.07.12.

Відповідач позов не визнав і подав заяву про застосування позовної давності.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17 листопада 2015 року (суддя О. Присяжнюк) у задоволенні позову відмовлено з мотивів спливу позовної давності.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2016 року змінені мотиви відмови в позові та рішення залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕА-Україна" просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування апеляційним господарським судом статей 533 627 632 Цивільного кодексу України, статей 32 34 43 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАДМ" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 20 липня 2012 року сторони уклали договір поставки № 19.07.12 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язався придбати і поставити вентиляційне обладнання, а відповідач (покупець) - прийняти та сплатити його вартість.

Умовами договору сторони погодили, що загальна вартість обладнання складає 3 075 157 грн 68 коп.; у зв'язку з тим, що частина імпортної складової є майже всією сумою договору, загальна сума даного договору підлягає зміні при врахуванні зміни курсу євро, встановленого Національним банком України. Такий перерахунок виконується, якщо курс євро змінився більш ніж на 2,0 відсотки за період від дати підписання даного договору до дати надходження коштів, згідно пункту 6.2 на розрахунковий рахунок продавця (пункти 4.1, 4.2 договору).

Порядок здійснення розрахунків визначений пунктом 6.2. договору, відповідно до якого покупець здійснює передоплату в розмірі 50 відсотків від вартості обладнання - 1 537 578 грн 84 коп. у продовж 3-х банківських днів з моменту підписання договору і остаточна оплата в розмірі 50 відсотків від вартості обладнання - 1 537 578 грн 84 коп. у продовж 3-х банківських днів з моменту письмового повідомлення про поставку на склад позивача.

Модель, кількість товару та ціну сторони узгодили у Специфікації.

У період з 25 липня по 27 вересня 2012 року покупець перерахував продавцю 3 075 157 грн 68 коп. і поставка обладнання здійснена з 12 по 25 вересня ц.р.

Позивач, посилаючись на пункт 4.2 договору, просить стягнути з відповідача вартість обладнання, з урахуванням зміни курсу євро по відношенню до суми договору, у розмірі 113 613 грн 24 коп.

Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд застосував до спірних правовідносин за заявою сторони позовну давність.

Переглядаючи рішення, господарський суд апеляційної інстанції встановив, що право позивача не порушено і відмовив у позові з цієї підстави.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України і урахуванням особливостей передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Господарського кодексу України).

За правилами частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 189 Господарського кодексу України передбачено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Згідно з приписами статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина 2 статі 533 Цивільного кодексу України).

Господарські суди виходили з того, що передбачене пунктом 4.2 договору право коригування загальної суми договору за своєю правовою природою є курсовою різницею між національною та іноземною валютою (євро) за період з дати підписання даного договору до дати надходження коштів.

Норми чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Проте у договорі сторонами не визначили частину імпортної складової суми договору та грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Розділом 6 договору сторони визначили, що оплата обладнання здійснюється в національній валюті України. З тексту поданих суду специфікацій та накладних випливає, що грошові зобов'язання сторони також виконувалися у гривні.

Таким чином сторони провели господарську операцію, у якій грошове зобов'язання було виражене в національній валюті України і у разі прострочення оплати повинні застосовуватись загальні правила частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо обов'язку боржника на вимогу кредитора компенсувати інфляційні втрати. Проте, як убачається з матеріалів справи та не спростовується позивачем, відповідач вчасно та в повному обсязі сплачував грошові кошти за кожну партію поставленого обладнання.

Апеляційним господарським судом установлено, що розрахунок суми доплат у зв'язку зі зміною курсу євро був здійснений позивачем поза умовами договору, оскільки відсутні відомості із офіційного сайту Національного банку України щодо коливання курсу євро по відношенню до національної валюти України. Водночас договір не містить формули, за якою здійснюється розрахунок розміру платежу за партію поставленого обладнання, скоригованої на суму курсової різниці.

Апеляційний господарський суд дійшов також обґрунтованого висновку про помилкове застосування господарським судом до спірних правовідносин позовної давності, оскільки за змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи і у разі коли право особи не порушено, суд має відмовити в позові з підстав його необґрунтованості.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115 1117 1119 11111/?utm_source=Reshenie_v_Zakon&utm_medium=Reshenie_v_Zakon&utm_campaign=Reshenie_v_Zakon> 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2016 року у справі № 922/5514/15 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕА-Україна" без задоволення.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя Б. М. Грек Суддя В. І. Студенець