Корупційна рота: чому Насіров, Сольвар, Журіло, Зонтов, Цвігун і ще 50 ділків пішли воювати

Насіров, Сольвар, Журіло, Зонтов, Цвігун і ще з півсотні інших сумновідомих ділків пішли воювати. Нібито. Справжня «корупційні рота», яка складається із підсудних хапуг: за допомогою мобілізації вони намагаються уникнути відповідальності — суду, вироку або ж взагалі тюрми.

«На жаль, під час повномасштабного вторгнення і коли було трошки змінено законодавство з цього приводу, з кожним роком все більше і більше фігурантів намагаються використати цю лазівку. І станом на зараз дійсно є плюс-мінус 50 справ в Вищому антикорупційному суді, де так чи інакше намагалися або використали вже це питання для затягування розгляду справи», — розповідає заступниця виконавчого директора з юридичних питань Transparency International Ukraine Катерина Риженко.

Служба в армії стала не лише почесним обов’язком, а й раптом юридичним щитом. Бо якщо обвинувачений в корупції мобілізувався — суд може поставити справу на паузу. На тижні. На місяці. А іноді на роки. І це вже не винятки, це — тенденція. Хто з хапуг пішов у корупційну роту — читайте в матеріалі Хапуга.UA.

Роман Насіров

Віднедавна це, мабуть, найвідоміший сапер країни. Раніше більше відомий як голова державної фіскальної служби — Роман Насіров. Його звинувачують в отриманні найбільшого задокументованого хабаря в українській історії — 722 млн грн.

За ці кошти Насіров мав забезпечити відшкодування податку на додану вартість компаніям, підконтрольним власнику агрохолдингу «Укрлендфармінг» Олегу Бахматюку, на суму понад 3 млрд 2 млн гривень.

Та поки суд розглядав справу на сотні мільйонів, Насіров добровільно вступив до 101 окремої бригади охорони Генштабу ЗСУ, в інженерно-саперну роту. Мобілізувався 7 квітня, просто під час судових дебатів на посаду сапера, за лічені дні до винесення вироку.

Сам Насіров заявив — в нього відбулась переоцінка цінностей і служити він хоче, аби бути корисним в збройних силах.

Але таке сміливе прагнення швидко закінчилось — рівно тоді, як фігурант дізнався, що бригада, в яку його мобілізують, виконує завдання на лінії бойового зіткнення, відтак запросив переведення.

Служба тривала недовго — не пройшло і трьох днів, як командир відхилив наказ про прийняття Насірова до складу військової частини через його протиправність.

«Після того, як скасували цей наказ про мобілізацію, продовжує стандартний хід розгляду його судової справи, тобто далі йде, суд засідає, тим не менш не можна відзначити, що поки вирішувалося це питання, поки розглядалися ці всі клопотання, поки йшов весь цей хаос з мобілізацією, не мобілізацією і тому подібне, пана Насірова, це затягло час. Тобто це забрало енну кількість засідань, поки всі ці речі були судом проаналізовані, заслухані сторони тощо, і в чому і полягала ідея сторони захисту — затягнути судовий розгляд. Звичайно, у випадку Насірова, слава Богу, знову ж таки, не був зупинений судовий розгляд зовсім, бо він мобілізувався. Але, тим не менш, час втрачений, строки давності в справі Насірова невпинно спливають. І кожний виграний тиждень, місяць — це вже перемога на руку Насірова, що він і отримав, граючись з мобілізацією і можливістю затримати розгляд своєї справи», — пояснює заступниця виконавчого директора з юридичних питань Transparency International Ukraine Катерина Риженко.

Ціль досягнута частково. Суд Насірова не зупинили, але кілька тижнів у кишені. А в справі, де строки давності повільно, але впевнено спливають, це вже півперемога. І якщо для Насірова — це був триденний саперний демарш, то інші фігуранти вирішили підійти до цієі справи стратегічніше.

Віталій Цвігун

Віталій Цвігун — екскерівник філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця». Людина, яку підозрюють у завданні понад 92 мільйонів гривень збитків «Укрзалізниці» під час закупівлі палива. Якщо коротко: паливо купували за завищеною ціною.

Як саме? Через компанію «Вог Аеро Джет» — добре знайому тим, хто стежить за тендерною кухнею: ця фірма регулярно фігурувала у держзакупівлях пального й не раз опинялась у центрі корупційних скандалів.

А у серпні 2023 року Цвігун мобілізується. Не на передову, а в тил. Начальником речової служби у військовій частині в Чернівцях. На перший погляд — служив чесно, навіть з’являвся на засідання суду — онлайн, із Чернівецького апеляційного. Але згодом повідомляє: командир не дозволяє брати участь у судових засіданнях. А трохи згодом адвокати Цвігуна подають клопотання: мовляв, давайте все-таки зупинимо провадження. Людина ж служить. Однак суд клопотання відхилив. Бо служба — тилова. І, перепрошую, до автомату — далеко. Отже, не заважає брати участь у судовому процесі.

І ось тут — поворот. Після відмови суду Цвігун несподівано переводиться до іншої військової частини. Але виглядає це не як кар’єрне зростання, а як спроба знайти частину з більш гнучким командуванням.

Це вже не просто використання мобілізації. Це — маневрування. Стратегія з чіткою метою: виграти час. Втекти не з країни — втекти у формальності.

Руслан Журило

«Якщо говорити про такі відомі випадки, які сталися за останній час, це, наприклад, справа і фігурант Руслан Журило. Це колишній голова правління об’єднаної гірничо-хімічної компанії», — розповідає заступниця виконавчого директора з юридичних питань Transparency International Ukraine Катерина Риженко.

Руслан Журило — ім’я, добре відоме не лише НАБУ, а й глядачам, які бодай раз чули про справу Миколи Мартиненка. Саме з ним Журило фігурує у справі про розкрадання понад 17 мільйонів доларів на закупівлі «СхідГЗК» уранового концентрату.

А також у ще одній — щодо експортних махінацій ОГХК на 300 мільйонів гривень.

«І от він мобілізувався в квітні 23-го року. І відповідно за законодавство, провадження щодо нього було зупинено. Але він зараз проходить службу на посаді, як не помиляюсь, сержанта з матеріального забезпечення», — каже Катерина Риженко.

Журило мобілізувався на посаду сержанта з матеріального забезпечення. Така служба наче не заважає бути на зв’язку із судом, але справа стоїть. Формально — за законом. Фактично — класичне затягування.

«Ну якби теж питання, наскільки така підстава і така мобілізація може заважати йому брати, наприклад, віддалено участь в судових засіданнях», — розповідає Катерина Риженко.

Юрій Зонтов

Замінити лаву підсудних на окопи вирішив і Юрій Зонтов — брат ексголови окружного адміністративного суду Києва Павла Вовка. Разом з іншим адвокатом за 100 тисяч доларів Зонтов обіцяв через свого брата «вирішити питання» з одним із суддів ОАСКу. Його обвинувачують у шахрайстві, підбурюванні до хабаря та недостовірному декларуванні. Але найбільше запам’ятались не судові статті, а сейф, який знайшли під час обшуку.

У ньому — мільйони готівки, предмети антикваріату, родинні фото і навіть 100 шекелів.

«Він брат ексголови ОАСКа. Його там і в шахрайстві обвинувачують і в підбурюванні до хабаря, і бархання в деклараціях. І він теж мобілізувався до війська, буквально відносно недавно, на початку квітня. І теж найближчим часом будуть розглядати в суді питання зупинення його кримінального провадження, просто ще не встигли. І відповідно до існуючого законодавства, навіть зараз, без цих змін, які пропонує законопроект недавнішній, то він теж буде зупинено, провадження щодо нього, тому що він мобілізований, служить в армії», — розповідає Катерина Риженко.

Смішно? Можливо. Але тільки до моменту, коли усвідомлюєш: у країні, де щодня гинуть справжні воїни, хтось із фігурантів справ НАБУ може відбутися службовою характеристикою замість вироку.

Руслан Сольвар

А от кому не вдалось провернути схему зі службою, так це колишньому нардепу Руслану Сольвару. Він отримав 361 тис. грн компенсації з держбюджету за винайм номера в готелі «Київ». Але, як виявилось, житло у обранця було, Сольвар отримав квартиру у спадщину. Може він про неї просто забув?

І буквально за один крок до винесення рішення по його справі екснардепу раптово вручають повістку і одразу відправляють на фронт. Але врешті-решт вирок все ж винесли — три роки позбавлення волі за зловживання службовим становищем.

«А з Сольваром трошки інша історія і якраз, можливо, навіть ще більш показова в рамках існуючого законопроєкту. Тому що Сольвар намагався мобілізуватися за контрактом якраз. І в такому випадку, за існуючим законодавством, суду не було обов’язку зупиняти судовий розгляд. І тому суд продовжив засідання і Сольвар був притягнутий до відповідальності, тобто він вже має вирок і відбуває його», — каже Катерина Риженко.

Найстрашніше — не сама мобілізація фігурантів. А те, що весь процес законний. Бо закон дозволяє уникнути відповідальності за скоєні злочини, зараз — лише для мобілізованих. Але новий законопроєкт додає ще й контрактників.

Тобто, захотів — підписав контракт, і суд чекає роками, а там може й забудуть. Причому це не жарт, а майже прийняте рішення.

На перший погляд — турбота про військових. Але на ділі — схема, що дозволяє топкорупціонерам заморозити справу до демобілізації. А далі — дивись, і строки давності минули. «Інцидент вичерпано», як кажуть у протоколах.

«Особливо в корупційних, в топ-корупційних злочинах. Зараз це той спосіб та лазівка, яку намагаються часто використовувати як частину своєї стратегії захисту в топ-корупційних справах. Тому в цьому питанні цей законопроект дійсно створює додаткову підставу для зупинення судового розгляду, а відповідне зупинення розгляду введе до більш довгих строків розгляду справи в суді, що потенційно може призвести і до сплину строків давності справи і відповідне уникненню відповідальності фігуранту», — каже Катерина Риженко.

Механізм простий: підзахисний мобілізується — розгляд справи зупиняється. Формально — через неможливість участі. Але що робити, якщо служба — тилова? Якщо обвинувачений фізично може підключитися до засідання по відеозвʼязку, але не хоче?

«Абсолютно вірно. Немає жодних запобіжників, про ті, які я згадувала, що можливо дати можливість суду перевіряти, робити запити, якщо інформація про характер служби показує, що ніяких перепон участі в засіданні для фігуранта немає, так і проводити засідання. Ці всі речі законопроєкт не адресує», — каже Катерина Риженко.

Жодних фільтрів. Жодного аналізу ситуації. Жодної перевірки — чи справді людина не може бути на суді. Поки тисячі українців гинуть за свободу на фронті, інші — намагаються використати війну як індульгенцію. Закон має захищати тих, хто боронить державу, але не повинен ставати прикриттям для тих, хто обкрадав її до і тим більше під час війни.