Копія довіреності, яка засвідчена представником самостійно підтверджує його право на підписання апеляційної скарги (ВС/ККС у справі № 310/4879/19 (2-а/310/109/19) від 21 жовтня 2020 р.)

Чи може представник за довіреністю підтвердити свої повноваження на підписання апеляційної скарги копією довіреності, яка засвідчена у встановленому законодавством порядку ним самим?

Процесуальне законодавство не забороняє цього, проте правила логіки підказують нам, що суддя, отримавши таку довіреність не має можливості пересвідчитися щодо наявності у представника повноважень на засвідчення цієї довіреності.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки матеріали справи не містять доказів наявності у представника повноважень на засвідчення довіреності, це свідчить про те, що довіреність не засвідчена у встановленому законом порядку, а отже не є документом, що підтверджує право особи, яка підписала апеляційну скаргу на вчинення такої дії.

Позиція Верховного Суду: ВC зайняв протилежну позицію, зазначивши, що закон не встановлює обов’язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або ж безпосередньо керівником юридичної особи, що видав довіреність.

Представник юридичної особи або органу державної влади вправі подавати копію довіреності на підтвердження своїх повноважень, така копія довіреності може бути засвідчена ним самостійно, але беззаперечним є той факт, що в такому разі копія довіреності, долучена до матеріалів справи, має бути засвідчена суддею, або в іншому порядку встановленому законом, зокрема, представником самостійно.

Також Верховним Судом зауважено, що повернення заяв (скарг) за наявності у суду процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи відповідних повноважень під час розгляду справи (скарги) містить ознаки зайвого формалізму та ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

До того ж, суд апеляційної інстанції у силу пункту 2 частини першої статті 305 КАС України наділений повноваженням закрити апеляційне провадження у випадку, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Аналізуйте судовий акт: Чинна та належно оформлена довіреність з необхідним обсягом повноважень є достатнім підтвердженням повноважень адвоката як представника сторони (ВС/КГС № 904/4098/18 від 27.03.2019)

І все ж таки в ордері необхідно зазначати КОНКРЕТНИЙ суд у якому адвокат буде представляти інтереси клієнта (ВС/КГС у справі № 911/2636/19 від 17.08.2020)

ВП/ВС: Повноваження адвоката можуть підтверджуватись і завіреною копією ордеру та без надання копії договору (ВП/ВС у справі № 320/5420/18 від 01.07.2020)

Надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема лише на підставі довіреності, не допускається (ВС/ВП № 817/66/16)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 310/4879/19(2-а/310/109/19)

адміністративне провадження № К/9901/30470/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Мартинюк Н.М.,

суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №310/4879/19(2-а/310/109/19)

за позовом ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, поліцейського батальйону №4 роти №2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Національної поліції України Баранця Вадима Володимировича

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

за касаційною скаргою Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Чепурнова Д.В., суддів Мельника В.В., Сафронової С.В.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення ЕАВ №1247209 від 20 червня 2019 року, винесену поліцейським батальйону №4 роти №2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України сержантом поліції Баранцем Вадимом Володимировичем щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - «КУпАП») і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі: 510,00 гривень.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 серпня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправними дії поліцейського батальйону №4 роти №2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України сержанта Баранця В.В. при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 132-1 КУпАП.

Скасовано постанову про адміністративне правопорушення ЕАВ №1247209 від 20 червня 2019 року, винесену поліцейським сержантом поліції батальйону №4 роти №2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Баранцем В.В. щодо ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 серпня 2019 року Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (надалі також - «УПП в Дніпропетровській області», «відповідач 1») оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року апеляційну скаргу УПП в Дніпропетровській області на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 серпня 2019 року повернуто скаржнику.

Апеляційний суд, приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги, виходив з того, що апеляційна скарга УПП в Дніпропетровській області підписана представником за відсутності підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва.

Додана до апеляційної скарги копія довіреності, яка засвідчена представником Машталер А.А., не може бути належним доказом дійсної волі особи, що її видала, на уповноваження іншої представляти її інтереси. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, засвідченої у визначеному законом порядку), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому довірителем. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво.

Отже, скаржником до апеляційної скарги додано копію довіреності, з якої неможливо встановити дійсне волевиявлення довірителя, і копія якої не засвідчена у встановленому законом порядку, відповідно до частини третьої статті 55 і частини шостої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).

У касаційній скарзі УПП в Дніпропетровській області просить скасувати цю ухвалу суду апеляційної інстанції й направити справу для продовження розгляду до того ж суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Зокрема, скаржник зазначає, що апеляційна скарга була подана представником УПП в Дніпропетровській області ДПП НП України. На підтвердження повноважень до апеляційної скарги додавалася копія довіреності, завірена начальником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Жуковим Є.О. Оскільки частиною третьою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - «КАС України») визначено, що довіреності від імені юридичної особи публічного права видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те особи і засвідчуються печаткою такої особи публічного права (за наявності). Тому копія довіреності, засвідчена начальником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України як особою, яка таку довіреність надала, є такою, що засвідчена у визначеному законом порядку уповноваженою на те особою.

Інші учасники справи не подали відзив на касаційну скаргу.

Ознайомившись із доводами скаржника, Верховний Суд вважає необхідним задовольнити касаційну скаргу з огляду на таке.

ІІ. МОТИВИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до КАС України, зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу ІІІ «Перегляд судових рішень».

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга УПП у Дніпропетровській області у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України (у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з приписами частини першої статті 292 КАС України судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є апеляційний адміністративний суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружний адміністративний суд), що ухвалив рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша статті 293 КАС України).

У відповідності до приписів статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається заявнику в разі, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Згідно з частиною першою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Нормами частини третьої статті 55 КАС України визначено, що юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Частиною восьмою статті 59 КАС України встановлено, що у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що право на подання і підписання апеляційної скарги має особисто керівник або представник на підставі довіреності. Копія довіреності може засвідчуватися суддею або у визначеному законом порядку. Крім того, при наявності в матеріалах справи копії довіреності або іншого документу, що посвідчує повноваження представника, останній при зверненні до суду з апеляційною скаргою може не подавати підтвердження своїх повноважень.

Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Суд апеляційної інстанції встановив, що додана до апеляційної скарги копія довіреності видана Департаментом патрульної поліції на ім`я Машталер А.А., засвідчена самою Машталер А.А., при цьому матеріали справи не містять і до апеляційної скарги не надано доказів наявності у Машталер А.А. повноважень на вчинення таких дій, що свідчить про те, що довіреність не засвідчена у встановленому законом порядку, а отже не є документом, що підтверджує право особи, яка підписала апеляційну скаргу на вчинення такої дії.

Разом з тим, Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до матеріалів справи апеляційна скарга від імені УПП в Дніпропетровській області підписана представником Машталер А.А., на підтвердження повноважень якої надано копію довіреності від 4 січня 2019 року №182/41/3/01-2019, яка видана за підписом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Жуковим Є.О.

Зі змісту вказаної довіреності слідує, що Департамент патрульної поліції Національної поліції України уповноважує Машталер А.А. представляти інтереси Департаменту патрульної поліції і його структурних підрозділів, територіальних (відокремлених) підрозділів (у тому числі УПП в Дніпропетровській області) у всіх судах з усіма правами, які надані чинним законодавством позивачу, відповідачу, третій особі, у тому числі з правом підписувати (завіряти), подавати і отримувати будь-які документи і копії документів. Крім того, зі змісту довіреності, Машталер А.А. займає посаду інспектора взводу №2 роти №3 батальйону №1 УПП в Дніпропетровській області.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що питання належного посвідчення довіреностей, наданих до суду представником органу державної влади, було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №826/5500/18.

Визначаючи чи у законний спосіб здійснено засвідчення копії довіреності, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що законодавством не встановлено жодних обмежень щодо зазначення у змісті довіреності посилання на уповноваження представника на засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, а також щодо подання таких копій до будь-якого підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, державних органів, суду. У разі коли до адміністративного суду звертається представник юридичної особи, закон не встановлює обов`язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або ж безпосередньо керівником юридичної особи, що видав довіреність.

Тлумачення положень статті 59 КАС України в протилежному аспекті, на думку Великої Палати Верховного Суду, є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя. Наведене випливає і з практичної реалізації нотаріального посвідчення копій довіреності та (або) посвідчення копій довіреності керівником юридичної особи, що її видав, пов`язаної із настанням збитків матеріального характеру, часовими затратами та ін. Таке неправомірне обмеження права на доступ до суду полягає у надмірному формалізмі.

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду слід вважати підтвердженими повноваження представника юридичної особи на підставі завіреної ним копії довіреності, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності та за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення певної дії.

Отже, представник юридичної особи або органу державної влади вправі подавати копію довіреності на підтвердження своїх повноважень, така копія довіреності може бути засвідчена ним самостійно, але беззаперечним є той факт, що в такому разі копія довіреності, долучена до матеріалів справи, має бути засвідчена суддею, або в іншому порядку встановленому законом, зокрема, представником самостійно.

Отже, долучена до матеріалів апеляційної скарги копія довіреності від 4 січня 2019 року №182/41/3/01-2019 є належним документом, що підтверджує право особи, яка підписала апеляційну скаргу, на вчинення такої процесуальної дії.

У зв`язку з викладеним, Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з посиланням на відсутність доказів на підтвердження наявності у Машталер А.А. права підписувати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у цій справі від імені відповідача 1.

Верховний Суд наголошує на тому, що повернення заяв (скарг) за наявності у суду процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи відповідних повноважень під час розгляду справи (скарги) містить ознаки зайвого формалізму та ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

До того ж, суд апеляційної інстанції у силу пункту 2 частини першої статті 305 КАС України наділений повноваженням закрити апеляційне провадження у випадку, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Так, у рішенні від 4 грудня 1995 року у справі «Bellet v. France» («Беллет проти Франції», Серії A №333B, пункт 36) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - «Конвенція») містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 25 січня 2000 року у справі «Miragall Escolano and Othersv. Spain» («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», заяви №38366/97, №38688/97, №40777/98, №40843/98, №41015/98, №41400/98, №41446/98, №41484/98, №41487/98, №41509/98) і у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Pйrez de Rada Cavaniles v. Spain» («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», заява №3256-57) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року №11-989заі18.

Разом з тим, Верховний Суд відхиляє доводи відповідача 1, що копія довіреності, додана до апеляційної скарги на ім`я Машталер А.А., засвідчена начальником Департаменту патрульної поліції, оскільки зазначене не відповідає дійсності. З матеріалів справи вбачається, що вказана довіреність посвідчена самою Машталер А.А., на що звертає увагу й суд апеляційної інстанції.

Водночас зазначене не впливає на помилковість висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з посиланням на відсутність доказів на підтвердження наявності у Машталер А.А. права підписувати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у цій справі від імені відповідача 1.

За наведеного правового регулювання й обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Отож, зважаючи на положення статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

З огляду на результат касаційного розгляду й відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі №310/4879/19(2-а/310/109/19) скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції - Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………

…………………………….

…………………………….

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду