Коли суд може позбавити обвинуваченого права на допит свідка (справа «Фамуляк проти України»)

Незважаючи на те, що обвинувачений не міг повторно допитати свідків проти нього під час повторного судового розгляду, Європейський суд з прав людини не побачив у цьому порушення конвенційних гарантій.

Йдеться про рішення ЄСПЛ у справі «Фамуляк проти України» (заява № 30180/11), передає інформаційний ресурс ECHR: Ukrainian Aspect.

Павло Фамуляк був заарештований за підозрою в нападі та пограбуванні особи та згодом був визнаний судом винним у вчиненні злочину. Суд першої інстанції покладався на показання потерпілого, його дружини і співробітників поліції, які проводили розслідування, а також на той факт, у Фамуляка був знайдений мобільний телефон жертви.

Втім, апеляційний суд скасував це рішення і передав справу для повторного розгляду. Він вимагав, зокрема, щоб додаткові аспекти нападу, а саме те, що заявник кинув цеглу в жертву і вдарив його пляшкою, були відображені в рішенні суду першої інстанції.

Під час другого провадження суд знову засудив Фамуляка, допитавши потерпілого та розглянувши протоколи допиту усіх свідків, що були складені під час першого судового розгляду. Але стороні захисту не надали можливості провести перехресний допит потерпілого. Апеляційний та Верховний суди відхилили претензії Фамуляка, зокрема щодо того, що під час повторного судового розгляду він не мав можливості піддавати жертву або співробітників поліції перехресному допиту.

Згадайте новину: Неможливість допитати понятих в суді не завжди порушує конвенційні гарантії («Гарбуз проти України»)

Тоді засуджений звернувся до Європейського суду з прав людини. Він, зокрема, стверджував про порушення ч. 1 та п. «d» ч. 3 ст. 6 (право на справедливий судовий розгляд / право на присутність і допит свідків) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод через те, що його справа була передана для повторного розгляду іншому судді суду першої інстанції і, отже, йому повинно було бути дозволено повторно допитати свідків обвинувачення.

Суд у Страсбурзі зауважив, що надання дозволу обвинуваченому провести очну ставку зі свідком у присутності судді, який в кінцевому підсумку буде вирішувати справу, було важливою процесуальною гарантією в кримінальному провадженні. Тому зміна складу суду першої інстанції після слухання важливого свідка, як, наприклад, у справі заявника, як правило, викликає повторний допит свідка. Проте у цій справі Суд виявив, що існували достатні процесуальні гарантії для того, щоб компенсувати той факт, що заявник не мав можливості знову піддати свідків перехресному допиту.

Крім того, у будь-якому випадку, підстави апеляційного суду для скасування первинного рішення суду першої інстанції були в значній мірі технічними. Дійсно, він не ставив під сумнів провину заявника, але подав запит для проведення повторного розгляду справи для надання більшої кількості інформації про напад заявника на жертву.

На підставі цього ЄСПЛ відхилив скарги П.Фамуляка як явно необґрунтовані.

Згадайте новину: Об'єктивних виправдань тривалому провадженню у суді не існує - ЄСПЛ

Прес-реліз,

виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 165 (2019)
02.05.2019

Провадження в справі про грабіж було справедливим незважаючи на той факт, що обвинувачений не міг повторно допитати свідків проти нього під час повторного судового розгляду

У своєму рішенні у справі Фамуляк проти України (заява № 30180/11) Європейський суд з прав людини більшістю голосів оголосив заяву неприйнятною. Рішення є остаточним.

Справа стосувалася твердження заявника стосовно того, що провадження проти нього за грабіж за обтяжуючих обставин було несправедливим. Він стверджував, зокрема, що його справа була передана для повторного розгляду іншому судді без можливості допитати свідків проти нього.

Суд підкреслив принцип стосовно того, що, для того, щоб гарантувати справедливість у кримінальному провадженні, обвинувачений повинен мати можливість провести очну ставку зі свідком за присутності судді, який в кінцевому підсумку вирішить справу.

Проте Суд виявив, що в цій справі існувало достатньо процесуальних гарантій для того, щоб компенсувати той факт, що заявник не мав можливості знову провести перехресний допит свідків під час свого нового судового розгляду іншим суддею і забезпечити, щоб провадження взагалі було справедливим.

Зокрема, він мав можливість в повному обсязі допитати свідків проти нього під час першого судового розгляду, в той час як новий суддя мав можливість покладатися на протоколи їх свідчень під час повторному розгляді справи і особисто допитав ключового свідка, жертву.

Основні факти

Заявник, Павло Фамуляк, є громадянином України, який народився у 1980 році і мешкає в м. Львів (Україна).

Пан Famulyak був заарештований у липні 2007 року за підозрою в нападі та пограбуванні особи. Він зробив заяву в поліції пояснюючи, що він провів час з жертвою в ніч нападу, але заперечував будь-яке правопорушення. Під час допиту йому не допомагав адвокат, але його попередили про його конституційне право не робити викривальні заяви.

Він підтримував свою заяву протягом наступного провадження за обвинуваченням у грабежі за обтяжуючих обставин, у тому числі і під час судового розгляду.

Пан Famulyak був визнаний винним за звинуваченнями у грудні 2007 року і засуджений до дев’яти років ув’язнення. Суд першої інстанції покладався на свідчення жертви, його дружини і співробітників поліції, які проводили розслідування, той факт, що мобільний телефон жертви був знайдений у заявника та на медичні звіти про ушкодження жертви.

Апеляційний суд скасував це рішення і передав справу для повторного розгляду. Він вимагав, зокрема, щоб додаткові аспекти нападу, а саме те, що заявник кинув цеглу в жертву і вдарив його пляшкою, були відображені в рішенні суду першої інстанції.

Пан Famulyak був знову засуджений у червні 2009 року. Новий суддя суду першої інстанції допитав жертву та розглянув протоколи всіх свідчень свідків, зареєстровані під час першого судового розгляду. Проте захист не мав можливості піддавати жертву перехресному допиту.

У грудні 2009 року та квітні 2011 року Апеляційний суд та Верховний суд відхилили апеляції пана Famulyak стверджуючи про процесуальні порушення, а саме про те, що йому не був наданий адвокат, коли він спочатку був затриманий, а саме те, що під час повторного судового розгляду він не мав можливості піддавати жертву або співробітників поліції перехресному допиту.

Скарги, процедура та склад Суду

Заява була подано до Європейського суду з прав людини 6 травня 2011 року.

Посилаючись на статтю 6 §1 і 3 (с) (право на справедливий судовий розгляд / право на правову допомогу за власним вибором) пан Famulyak скаржився на те, що він і його співпідсудний були допитані протягом перших днів їх затримання без адвоката, а також на те, що їх заяви були використані проти них. Він далі стверджував відповідно до статті 6§ 1 і 3 (d) (право на справедливий судовий розгляд / право на присутність і допит свідків), що його справа була передана для повторного розгляду іншому судді суду першої інстанції і, отже, йому повинно було бути дозволено повторно допитати свідків звинувачення.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Angelika Nußberger (Німеччина), Голова,

Yonko Grozev (Болгарія),

Ganna Yudkivska (Україна),

Síofra O’Leary (Iрландія),

Mārtiņš Mits (Латвія),

Lәtif Hüseynov (Aзербайджан),

Lado Chanturia (Грузія),

а також Claudia Westerdiek, Секретар Секції.

Рішення Суду

Суд повторив, що надання дозволу обвинуваченому провести очну ставку зі свідком за присутності судді, який в кінцевому підсумку буде вирішувати справу, було важливою процесуальною гарантією в кримінальному провадженні. Тому зміна складу суду першої інстанції після слухання важливого свідка, як, наприклад, у справі заявника, як правило, викликає повторний допит свідка.

Проте у цій справі Суд виявив, що існували достатні процесуальні гарантії для того, щоб компенсувати той факт, що заявник не мав можливості знову піддати свідків перехресному допиту.

По-перше, заявник мав можливість в повному обсязі допитати свідків, а саме жертву та співробітників поліції під час початкового судового розгляду.

Крім того, новий суддя суду першої інстанції мала протоколи всіх свідчень свідків, наданих під час першого судового розгляду з метою забезпечення належного розуміння нею доказів.

Крім того, вона допитала жертву під час повторного судового розгляду і тому мала можливість спостерігати за ним і сформувати думку про його свідчення. Це було важливо, оскільки свідчення жертви були одним з ключових елементів доказів проти заявника. З іншого боку, докази співробітників поліції, ймовірно, не відіграли вирішальної ролі для засудження заявника, а Апеляційний суд, скасовуючи початкове засудження, не вимагав роз’яснення щодо їх свідчень.

У будь-якому випадку, підстави Апеляційного суду для скасування початкового рішення суду першої інстанції були в значній мірі технічними. Дійсно, він не ставив під сумнів провину заявника, але подав запит для проведення повторного розгляду справи для надання більшої кількості інформації про напад заявника на жертву.

Суд встановив, що загальній справедливості судового розгляду не була завдана шкода ні тим фактом, що заявникові не допомагав адвокат під час його допиту в поліції. Зокрема, заява, зроблена ним під час цього допиту, істотно не вплинула на його положення, і її неможливо вважати самообвинувачувальною. Національні суди не покладалися ні набудь-який безпосередньо інкримінуючий елемент у ній, та ні на будь-які протиріччя між нею і наступними заявами заявника. Крім того, заявник ніколи не відмовлявся від своєї початкової заяви.

Подібним чином заява його співпідсудного не була безпосередньо інкримінуючою. Та вона не була вирішальним елементом у справі проти заявника.

Як підсумок, Суд вважав, що всі скарги заявника відповідно до статті 6§1 і 3 (с) і (d) були явно необґрунтованими і відхилив їх як неприйнятні.

Автор новини: адвокат Олександр Дроздов