Главная Блог ... Интересные судебные решения Керівник комунального закладу охорони здоров`я, який реорганізовано шляхом перетворення - не стає автоматично керівником нового реорганізованого закладу (ВС КЦС № 308/8430/19 від 16.02.2022 р.)  Керівник комунального закладу охорони здоров`я, як...

Керівник комунального закладу охорони здоров`я, який реорганізовано шляхом перетворення - не стає автоматично керівником нового реорганізованого закладу (ВС КЦС № 308/8430/19 від 16.02.2022 р.) 

Отключить рекламу
- 90a94fa36e84bbb874df78fe8e3ea43e.png

Основною причиною спору в цій справі стало очікування головного лікаря, яка вважала, що саме вона мала б стати директором у реорганізованому закладі охорони здоров’я. Ніби роботодавець і не звільнив її, але перевівши на посаду “виконуючого обов’язки до призначення нового керівника”, після проведення конкурсу і призначення такого нового керівника - вона фактично не отримує зарплату та не допускається до виконання повноважень директора.

Фабула судового акту: Головний лікар реорганізованої поліклініки звернулася до суду з позовом до міської ради (свого роботодавця) та управління охорони здоров`я - про визнання незаконними та скасування рішення, наказів і зобов`язання вчинити певні дії. Так, вона обіймала посаду головного лікаря в комунальному закладі - міській поліклініці, яка була реорганізована на комунальне некомерційне підприємство (далі - КНП) міської поліклініки, шляхом перетворення. Цим же рішенням (про реорганізацію) її, як головного лікаря, призначено виконуючим обов’язки директора КНП до призначення керівника в установленому законом порядку. Згодом було проведено конкурс і призначено нового керівника (на посаду директора КНП).

Позивач вважала, що конкурс на зайняття вакантної посади директора КНП не міг бути проведений, адже посада керівника КНП не була вакантною, оскільки трудові відносини із нею укладені на невизначений строк та не припинені, так як реорганізація відбулась без скорочення чисельності чи штату працівників, а займана нею посада була лише перейменована. Із цим частково погодився суд першої інстанції, який позов задовольнив в частині зобов'язання роботодавця (міської ради) перевести позивача із посади головного лікаря на посаду директора КНП шляхом укладення з нею контракту.

Водночас, із цим не погодилась апеляційна інстанція, яка скасувала рішення першої - і відмовила у позові повністю. Апеляційний суд вказав, що дія трудового договору керівника попереднього комунального закладу охорони здоров`я, який реорганізовано шляхом перетворення у нову юридичну особу, не продовжується. Пояснював тим, що внаслідок реорганізації комунального закладу відбулись переміни, які супроводжувались змінами у складі за посадами, та штатним розписом новоутвореної юридичної особи не передбачено такої посади як головний лікар із наділенням управлінських функцій. Крім того, до посади директора КНП пред`являються підвищені спеціальні вимоги, що перевіряються шляхом конкурсу - а позивач не приймала участі в конкурсі.

Позивач подала касаційну скаргу. Проте і ВС КЦС не підтримав її доводи - погодився із висновками суду апеляційної інстанції. ВС КЦС вказав:

За змістом ч.4 ст. 36 КЗпП України у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств перетворення одного підприємства в інше) дія трудового договору працівника продовжується.

Пунктом 20 ч.1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються в установленому законом порядку питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

За змістом статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» - керівником закладу охорони здоров`я незалежно від форми власності може бути призначено лише особу, яка відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров`я здійснюються відповідно до законодавства. Керівники державних та комунальних закладів охорони здоров`я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров`я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п`яти років. Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я та порядок укладання контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, а також типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 27 грудня 2017 року № 1094 “Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я”, визначено, що (п. 6 розділу «Умови проведення конкурсу») в чинній на час виникнення спірних правовідносин - орган управління тимчасово (з дня виникнення вакантної посади до призначення керівника закладу за результатами конкурсу) покладає виконання обов`язків керівника закладу на особу з числа штатних працівників закладу.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що трудові відносини, які виникли між виконуючим обов`язки керівника закладу та власником або уповноваженим ним органом не можуть бути встановлені на невизначений термін, оскільки посада виконуючого обов`язки керівника закладу є тимчасовою і припинення таких трудових відносин закон пов'язує з часом призначення керівника закладу за результатами конкурсу.

Крім того, Наказом МОЗ України від 31 жовтня 2018 року № 1977 «Про внесення змін до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск «Охорона здоров`я», розмежовані функції генерального директора (директора) та медичного директора у медичних закладах та встановлено, що особи, призначені на посади керівників у сфері охорони здоров`я до набрання чинності цим наказом, продовжують виконувати свої обов`язки до проведення нових конкурсів.

Отже у цій справі: ВС КЦС визначив, що позивач не є звільненою із посади головного лікаря реорганізованої міської поліклініки, враховуючи норму ч.4 ст. 36 КЗпП України (з огляду на те, що такий запис відсутній в її трудовій книжці й матеріали справи не містять документів про її звільнення). Тож зазначене не може бути підставою для задоволення позовної вимоги про зобов'язання продовжити трудові відносини із позивачем шляхом призначення в порядку переведення її з посади головного лікаря реорганізованого закладу на посаду директора КНП, оскільки призначення на таку посаду здійснюється на підставі конкурсу. Разом із тим, позивач у конкурсі участі не приймала, тому претендувати на цю посаду й не могла.

Декілька висновків ВС КЦС зробив і щодо правильності цивільної юрисдикції (а не адміністративної) для таких справ, адже законодавчими нормами, що регулюють організаційні засади функціонування системи закладів охорони здоров`я не передбачено, що керівник такого закладу є державним службовцем. Жодних посилань на те, що вказана посада відноситься до публічної служби, також немає.

Аналізуйте судовий акт: Працівник має право звернутися з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу без обмеження будь-яким строком, в тому числі, і після ухвалення рішення про поновлення на роботі (ВП ВС справа №755/12623/19 від 08.02.2022 р.);

Процедура звільнення з підстав передбачених трудовим контрактом (п.8 ч.1 ст.36 КЗПП) не підпадає під вимоги встановлені для порядку звільнення працівника з ініціативи роботодавця (ВС КЦС справа №552/2581/20 від 21.07.2021 р.);

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Власник також не зобов'язаний попереджати працівника про таке майбутнє звільнення (ВС КЦС справа № 607/3393/18 від 25.10.2021 р.);

Термін дії строкового трудового договору може визначатись як конкретною датою так і настання певної події (ВС/КЦС у справі № 266/3163/16-ц від 29.04.2021).

Постанова

Іменем України

16 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 308/8430/19

провадження № 61-11031св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Ужгородська міська рада, Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 ,

третя особа - Комунальне некомерційне підприємство «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Готри Т. Ю., Кондора Р. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ужгородської міської ради та Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради про визнання незаконними та скасування рішення, наказів і зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02 січня 2007 року вона призначена на посаду головного лікаря в комунальному закладі «Ужгородська міська поліклініка», який 18 квітня 2019 року за рішенням Ужгородської міською радою № 1505 реорганізовано на комунальне некомерційне підприємство «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради (далі - КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради) шляхом перетворення юридичної особи публічного права. За вказаним рішенням ОСОБА_1 призначено виконуючим обов`язки директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради до призначення керівника в установленому законом порядку, а також уповноважено Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради на оголошення та проведення конкурсу на зайняття посади керівника КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради.

Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради 24 червня 2019 року оголосило конкурс на зайняття вакантної посади директора КНП «Ужгородська міська поліклініка», однак посада керівника КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради не була вакантною, оскільки трудові відносини із ОСОБА_1 укладені на невизначений строк та не припинені, так як реорганізація керованого позивачем закладу відбулась без скорочення чисельності чи штату працівників, а займана нею посада була лише перейменована.

Позивач вважала, що оскаржувані рішення відповідачів прийняті з грубими порушеннями прав позивача, оскільки в порушення норм частини четвертої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник вирішив, що трудові відносини ОСОБА_1 із ним припинені. Окрім цього, проводячи конкурс на посаду директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради відповідачами допущено порушення Порядку проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1094: склад конкурсної комісії нелегітимний; до конкурсу допущено й визначено переможцем особу, яка не відповідає кваліфікаційним вимогам; відеозапис засідання не проводився, а тому прийняті комісією рішення у формі протоколу слід визнати незаконними та скасувати.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 , після уточнення позовних вимог, просила суд:

1) визнати незаконним та скасувати у частині пункту 7, а також у частині пункту 8 - у частині самого пункту - «до призначення керівника в установленому законом порядку», рішення XXXV сесії VII скликання (2-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради від 18 квітня 2019 року за № 1505 «Про створення Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради»;

2) визнати незаконним та скасувати рішення ХLІІ сесії VII скликання (2-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради від 24 грудня 2019 року за № 1834 «Про визнання пункту 8 рішення XXXV сесії VII скликання (2-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради від 18 квітня 2019 року за № 1505 таким, що втратив чинність»;

3) визнати незаконним та скасувати наказ Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради від 21 червня 2019 року № 102 «Про затвердження складу конкурсної комісії»;

4) визнати незаконним та скасувати наказ Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради від 21 червня 2019 року № 103 «Про оголошення конкурсу»;

5) визнати незаконним та скасувати рішення у формі протоколу комісії з проведення конкурсу на зайняття посади директора комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради від 16 липня 2019 року № 1 постійно діючої комісії з проведення конкурсів на зайняття посад керівників комунальних некомерційних підприємств охорони здоров`я Ужгородської міської ради;

6) визнати незаконним та скасувати рішення у формі протоколу комісії з проведення конкурсу на зайняття посади директора комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради від 24 липня 2019 року № 3 постійно діючої комісії з проведення конкурсів на зайняття посад керівників комунальних некомерційних підприємств охорони здоров`я Ужгородської міської ради;

7) визнати незаконним та скасувати розпорядження Ужгородського міського голови від 26 липня 2019 року № 316 «Про призначення ОСОБА_2 »;

8) визнати незаконним та скасувати наказ Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради від 29 липня 2019 року № 121 «Про призначення ОСОБА_2 »;

9) зобов`язати відповідачів подовжити трудові відносини з ОСОБА_1 шляхом призначення в порядку переведення її з посади головного лікаря «Комунальний заклад охорони здоров`я «Ужгородська міська поліклініка» на посаду директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради»;

10) зобов`язати відповідачів внести в трудову книжку ОСОБА_1 запис наступного змісту: у графі 3 - «Комунальний заклад охорони здоров`я «Ужгородська міська поліклініка» з 18 квітня 2019 року реорганізований (перетворений) на КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради», у графі 4 - «рішення XXXV сесії VII скликання (2-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради від 18 квітня 2019 року за № 1505»;

11) допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі у вигляді подовження трудових відносин з ОСОБА_1 шляхом призначення в порядку переведення її з посади головного лікаря «Комунальний заклад охорони здоров`я «Ужгородська міська поліклініка» на посаду директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради».

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2019 року залучено до участі у справі директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 липня 2020 року змінено статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 на співвідповідача.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 липня 2020 року залучено до участі у справі КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Ужгородську міську раду перевести ОСОБА_1 з посади головного лікаря «Комунального закладу охорони здоров`я «Ужгородська міська поліклініка» на посаду директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради шляхом укладення з ОСОБА_1 контракту відповідно до статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я». В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги лише частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту трудових прав позивача є часткове задоволення позовної вимоги під № 9, що полягає у зобов`язанні Ужгородської міської ради перевести ОСОБА_1 із посади головного лікаря Комунального закладу «Ужгородська міська поліклініка» на посаду директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради шляхом укладення з позивачкою контракту відповідно до статті 16 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я».

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу Ужгородської міської ради задоволено.Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 листопада 2020 року скасовано в частині задоволеної позовної вимоги та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідачів продовжити трудові відносини з ОСОБА_1 шляхом призначення в порядку переведення її з посади головного лікаря Комунального закладу охорони здоров`я «Ужгородська міська поліклініка» на посаду директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради відмовлено. У решті вимог рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила суд апеляційної інстанції частково скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення про повне задоволення заявлених нею позовних вимог. У свою чергу Ужгородська міська рада просила суд апеляційної інстанції в своїй апеляційній скарзі скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, виходив із того, що:

до посади керівника комунального закладу охорони здоров`я пред`являються підвищені спеціальні вимоги, пов`язані з відповідністю такої особи єдиним кваліфікаційним вимогам, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, та необхідністю прийняття участі в призначеному конкурсі з подальшим укладення контракту на певний строк;

дія трудового договору керівника попереднього комунального закладу охорони здоров`я, який реорганізовано шляхом перетворення у нову юридичну особу, не продовжується через те, що внаслідок реорганізації комунального закладу відбулись переміни, які супроводжувались змінами у складі за посадами, та штатним розписом новоутвореної юридичної особи не передбачено такої посади як головний лікар із наділенням управлінських функцій;

оскільки ОСОБА_1 не приймала участі в конкурсі на посаду керівника в новій юридичній особі, у якої змінилась організаційно-правова форма діяльності, то немає підстав вважати, що попередній трудовий договір, укладений із реорганізованим комунальним закладом охорони здоров`я, продовжує свою дію та повинен бути реалізований новою перетвореною юридичною особою;

зміст рішення ХХХV сесії VІІ скликання (2-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради від 18 квітня 2019 року за № 1505 «Про створення Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради», зокрема його пункт 8, яким ОСОБА_1 призначено виконуючим обов`язки директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради до призначення керівника в установленому законом порядку, дає підстави вважати, що ОСОБА_1 усвідомлювала той факт, що виконує обов`язки директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради лише до призначення керівника в установленому законом порядку, тобто до проведення конкурсного відбору претендента на посаду нового керівника. Усвідомлення нею такої ситуації було втілено у намаганні прийняти участь у конкурсі;

матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 бажала прийняти участь у конкурсі або, що вона приймала участь в такому з метою зайняти вакантну посаду директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради;

станом на момент апеляційного розгляду ОСОБА_1 не значиться звільненою з посади головного лікаря Ужгородської міської поліклініки, хоча сам комунальний заклад «Ужгородська міська поліклініка» припинив свою діяльність шляхом перетворення в нову юридичну особу. За наведених обставин відсутні підстави стверджувати, що з боку Ужгородської міської ради як засновника комунального закладу «Ужгородська міська поліклініка» мало місце звільнення ОСОБА_1 із посади головного лікаря Ужгородської міської поліклініки та що трудові відносини наразі юридично припинені за відсутності наказу про її звільнення з такої посади;

зобов`язуючи Ужгородську міську раду перевести ОСОБА_1 на посаду директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради шляхом укладення з ОСОБА_1 контракту відповідно до статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», суд першої інстанції помилково вважав, що внаслідок реорганізації були порушені трудові права ОСОБА_1 та що вона повинна бути переведеною до нової юридичної особи на посаду керівника за контрактом. Позовна вимога під № 9 не містить вимоги щодо порядку укладення контракту, що є свідченням виходу суду за межі заявлених вимог всупереч вимог диспозитивності. Роблячи такий висновок, місцевий суд хибно оцінив обставини справи та при цьому неправильно витлумачив зміст правових норм у контексті фактичних правовідносин, що призвело до безпідставного задоволення, хоч і частково, позовної вимоги під № 9;

вирішуючи позовні вимоги під № 1-8, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що вимоги позивача про визнання незаконними та скасування рішень Ужгородської міської ради в частині про визнання незаконними та скасування наказів Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради; про визнання незаконними та скасування рішень комісії з проведення конкурсу на заняття посади директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради у формі протоколу; про визнання незаконними та скасування розпорядження міського голови Ужгородської міської ради не є належним способом захисту порушеного права позивача, оскільки такі ненормативні акти вичерпали свою дію фактом їх виконання, з чим апеляційний суд погодився;

стосовно позовних вимог, зазначених у заяві під № 10-11 про зобов`язання відповідачів внести у трудову книжку ОСОБА_1 запису відповідного змісту та допущення негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі, то зазначені вимоги, на переконання апеляційного суду, також не підлягають задоволенню як з підстав, наведених судом першої інстанції, так і у зв`язку з тим, що вони є похідними від позовної вимоги, зазначеної під № 9, яка згідно з висновком апеляційного суду не підлягає задоволенню.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою (та доповненням до касаційної скарги у липні 2021 року) на постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 травня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження постанови заявник зазначає застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 04 квітня 2018 року у справі № 753/4687/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 398/3701/16-ц та від 25 листопада 2019 року у справі № 756/3578/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Касаційну скаргу обґрунтовує також тим, що з 31 липня 2019 року відповідачі не допускають ОСОБА_1 до робочого місця, не виплачують заробітну плату, не видають наказів ані про звільнення, ані про переведення, не вносять записи у трудову книжку, чим позбавляють позивача можливості реалізації її конституційного права на працю. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що під час реорганізації комунального закладу в комунальне некомерційне підприємство відбулось скорочення штату, доказів повідомлення позивача про майбутнє вивільнення у зв`язку зі скороченням/істотними змінами в умовах праці та запропонування їй іншої посади (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

У своїй касаційній скарзі заявник посилається, в тому числі, на те, що:

- у матеріалах справи відсутні докази того, що при реорганізації комунального закладу в комунальне некомерційне підприємство (КНП) відбулось скорочення штату. Відсутні докази, що позивачу було повідомлено про майбутнє вивільнення у зв`язку зі скороченням/істотними змінами в умовах праці. Відсутні докази про запропонування позивачу іншої посади. Фактично всі працівники були переведені в КНП на тих же посадах, у тому числі і заступник головного лікаря, яка так і залишилась заступником головного лікаря, а не директора. Тобто змін у складі за посадами не відбувалось. Позивач є головним лікарем реорганізованого закладу;

- висновок апеляційного суду про наявність підстав для проведення конкурсу в зв`язку з нібито вакантною посадою в новому закладі є хибним. Посада керівника головного лікаря в КНП зберіглась, зберіглась і посада заступника головного лікаря. Фактично посада як головного лікаря, так і посада директора в реорганізованому закладі є однією і тією ж посадою. Дані посади є не тотожною чи рівнозначною посадою, вони фактично є однією і тією ж посадою;

- суд першої інстанції не вийшов за межі заявлених позовних вимог, зобов`язавши відповідачів перевести позивача шляхом укладення контракту. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, фактично задовольнив частину позовних вимог у меншому вигляді, оскільки позивач просила перевести її на посаду директора на умовах безстрокового контракту, а суд зобов`язав укласти із позивачем строковий контракт на 3-5 років, як того вимагає положення статті 16 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я»;

- не ґрунтуються на матеріалах справи та не відображають дійсних обставин справи висновки апеляційного суду про те, що позивач усвідомлювала виконання обов`язків директора до призначення нового керівника;

- позивач з моменту її призначення головним лікарем з 2007 року і до моменту подання касаційної скарги є головним лікарем, у матеріалах справи відсутні будь-які докази про призначення позивача на будь-яку іншу посаду, в тому числі і на посаду виконуючого директора КНП. У реорганізованому КНП існує керівник - головний лікар;

- неправильним є твердження апеляційного суду про те, що обраний позивачем спосіб судового захисту є неправильним та не узгоджується із характером правовідносин, оскільки посилання у позовній заяві на норми права, які не підлягають застосуванню у цій справі, не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки суд при вирішення справи враховує підставу (обґрунтування) та предмет позовних вимог;

- реорганізація керованого позивачем закладу відбулась без скорочення чисельності чи штату працівників, а посада, яку вона займала, була лише перейменована. Посада керівника КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради не була вакантною на час прийняття рішення Ужгородської міської ради від 18 квітня 2019 року № 1505 від 18 квітня 2019 року (в частині пункту 7 рішення, що стосується зобов`язання Управління охорони здоров`я на оголошення та проведення конкурсу на заняття посади керівника КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради). Посада головного лікаря КНП не була вакантною як на момент оголошення конкурсу, так і на момент його проведення, підстав для призначення та проведення конкурсу на заміщення посади директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради немає;

- трудові відносини із позивачем укладені на невизначений строк та не припинені. У разі перетворення комунальної установи у КНП, заклад охорони здоров`я продовжує здійснювати свою діяльність в новій організаційно-правовій формі і є правонаступником усіх прав та обов`язків закладу охорони здоров`я, що припиняється, в тому числі - в частині продовження трудових відносин із найманими працівниками, зокрема керівником;

- призначення працівника виконуючим обов`язки на вакантну посаду не допускається;

- Ужгородська міська рада наділена законом обов`язком оголосити конкурс тільки за умови спливу строку трудового договору із позивачем або дострокового припинення трудового договору;

- власником по відношенню до заявника порушено норми частини четвертої статті 36 КЗпП України;

- укладення трудових договорів у формі контракту є обов`язковим лише для осіб, які призначаються на посади керівників закладів охорони здоров`я після 01 січня 2012 року, і не поширюється на керівників цих закладів, призначених до цієї дати;

- конкурс на посаду директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради проведений із численними порушеннями, а претендент ОСОБА_2 не відповідає конкурсним вимогам;

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не визначив розподіл судового збору.

У жовтні 2021 року від КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якій третя особа зазначає про необґрунтованість касаційної скарги, вказує, що рішення суду першої інстанції, який вийшов за межі позовних вимог, порушує права та інтереси діючого керівника підприємства, якого обрано на конкурсній основі та з яким укладений контракт строком на п`ять років, результати конкурсу станом на момент подачі касаційної скарги не оскаржувались, укладений із новим керівником контракт є чинним, та просить закрити провадження у справі, посилаючись на те, що спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Також від КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради у жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій третя особа просить стягнути із позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн.

У жовтні 2021 року від Ужгородської міської ради до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якій співвідповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскільки вона є необґрунтованою, а оскаржувану постанову апеляційного суду, що є законною та обґрунтованою, - без змін.

Інші відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2021 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 23 липня 2021 року про надання строку для усунення недоліків) відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 308/8430/19 із Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У жовтні 2021 року матеріали справи № 308/8430/19 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом апеляційної інстанціїустановлено, що з 02 січня 2007 року ОСОБА_1 призначена на посаду головного лікаря Ужгородської міської поліклініки, згідно з записом № 11 трудової книжки. Запису про звільнення ОСОБА_1 на час розгляду справи судами її трудова книжка не містить.

Рішенням ХХХI сесії VІІ скликання (позачергова) Ужгородської міської ради від 20 грудня 2018 року за № 1375 «Про реорганізацію комунального закладу «Ужгородська міська поліклініка» шляхом перетворення у комунальне некомерційне підприємство «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради», відповідно до статей 52-54 Господарського кодексу України, статей 104-108 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров`я», Постанови Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 року № 208 «Деякі питання удосконалення системи охорони здоров`я», пункту 30 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з метою поліпшення якості медичного обслуговування населення, підвищення економічної ефективності використання активів, збільшенню господарської та фінансової автономії, міська рада вирішила реорганізувати комунальний заклад «Ужгородська міська поліклініка» шляхом перетворення у КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради». Визначено, що КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради» є правонаступником всіх майнових прав та обов`язків реорганізованого шляхом перетворення комунального закладу «Ужгородська міська поліклініка». Утворено комісію з реорганізації шляхом перетворення комунального закладу «Ужгородська міська поліклініка» у складі згідно з додатком. Комісії з реорганізації шляхом перетворення слід повідомити у встановленому законодавством України порядку працівників комунального закладу «Ужгородська міська поліклініка» про реорганізацію закладу шляхом перетворення.

Рішенням ХХХV сесії VІІ скликання (2-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради від 18 квітня 2019 року за № 1505 «Про створення Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради» міська рада вирішила створити юридичну особу публічного права - КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради шляхом реорганізації в результаті перетворення юридичної особи публічного права - комунального закладу «Ужгородська міська поліклініка» (пункт 2 рішення); уповноважено Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради на оголошення та проведення конкурсу на зайняття посади керівника КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради (пункт 7 рішення); призначено ОСОБА_1 виконуючим обов`язки директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради до призначення керівника в установленому законом порядку (пункт 8 рішення).

У спірних правовідносинах відбулась реорганізація установи шляхом перетворення юридичної особи публічного права комунального закладу «Ужгородська міська поліклініка» в КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради.

На виконання рішення ХХХV сесії VІІ скликання (2-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради від 18 квітня 2019 року за № 1505 Управлінням охорони здоров`я Ужгородської міської ради видано наказ від 21 червня 2019 року № 102 про затвердження складу конкурсної комісії, за яким у зв`язку з наявністю вакантної посади керівника КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради утворено комісію з проведення конкурсу на зайняття вказаної вакантної посади та затверджено склад комісії.

Наказом Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради від 21 червня 2019 року № 103 «Про оголошення конкурсу» оголошено конкурс на зайняття вакантної посади директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради, наказано конкурсній комісії оприлюднити інформацію на офіційному сайті Ужгородської міської ради, визначено строк подачі документів для участі у конкурсі по 08 липня 2019 року, тощо.

Протоколом комісії з проведення конкурсу на зайняття посади директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради від 16 липня 2019 року № 1 допущено до участі у конкурсі двох кандидатів з 4-х, які подали заявки, та визначено місце, дату та час конкурсу.

Протоколом комісії з проведення конкурсу на зайняття посади директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради від 18 липня 2019 року № 2 допущено до участі в конкурсі ще одного кандидата - ОСОБА_3 , та відхилено головою комісії ОСОБА_4 вимогу ОСОБА_1 про прийом від неї пакету документів на участь у конкурсі у зв`язку з тим, що термін подачі документів минув.

Протоколом комісії з проведення конкурсу на зайняття вакантної посади директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради від 24 липня 2019 року № 3 більшістю голосів членів комісії прийнято рішення зробити подання на ім`я міського голови про призначення директором КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради ОСОБА_2 .

Розпорядженням Ужгородського міського голови від 26 липня 2019 року № 316 «Про призначення ОСОБА_2 » призначено ОСОБА_2 на посаду директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради з 29 липня 2019 року з укладенням з нею контракту строком на п`ять років.

Наказом Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради від 29 липня 2019 року № 121 «Про призначення ОСОБА_2 » призначено ОСОБА_2 на посаду директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради з 29 липня 2019 року.

Листом виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 08 серпня 2019 року № 2451/03-17, наданому у відповідь на адвокатський запит ОСОБА_5 від 31 липня 2019 року, стверджується, що ОСОБА_1 не звільнена з посади головного лікаря Ужгородської міської поліклініки.

За розпорядженням Ужгородського міського голови від 04 грудня 2019 року № 511 «Про звільнення ОСОБА_2 » звільнено ОСОБА_2 з посади директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради з 04 грудня 2019 року за власним бажанням.

Рішенням ХLII сесії VІІ скликання (2-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради від 24 грудня 2019 року за № 1834 міська рада вирішила визнати таким, що втратив чинність пункт 8 рішення ХХХV сесії VІІ скликання (2-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради від 18 квітня 2019 року за № 1505 «Про створення Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради», який стосувався призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради до призначення керівника в установленому законом порядку.

Наказом Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради від 29 січня 2020 року № 11 «Про оголошення конкурсу» оголошено конкурс на зайняття вакантної посади директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради, наказано оприлюднити на офіційному сайті Ужгородської міської ради інформацію про початок формування конкурсної комісії, яку слід сформувати не пізніше 13 лютого 2020 року.

Розпорядженням Ужгородського міського голови від 03 березня 2020 року № 128 «Про призначення ОСОБА_3 » призначено ОСОБА_3 на посаду директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради з 04 березня 2020 року з укладенням з нею контракту строком на п`ять років.

Згідно з контрактом з директором КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради від 04 березня 2020 року на підставі рішення конкурсної комісії на зайняття вакантної посади директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради» від 03 березня 2020 року, укладеного між Ужгородською міською радою в особі міського голови ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , остання призначена на посаду директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради на строк дії такого п`ять років, який починає діяти з 04 березня 2020 року.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27 липня 2020 року засновником КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради є Ужгородська міська рада, а директором - ОСОБА_3 з 04 березня 2020 року (запис 1); засновником комунального закладу «Ужгородська міська поліклініка» є Ужгородська міська рада, а керівником - ОСОБА_1 (запис 2). Також зазначено, що 20 червня 2019 року проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи у результаті реорганізації.

Нормативно-правове регулювання та мотиви, з яких виходив Верховний Суд

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно зі статтею 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.

За змістом частини четвертої статті 36 КЗпП України у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств перетворення одного підприємства в інше) дія трудового договору працівника продовжується.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи у зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Пунктом 20 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються в установленому законом порядку питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

За змістом статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» заклад охорони здоров`я провадить свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником закладу (уповноваженим ним органом). Керівником закладу охорони здоров`я незалежно від форми власності може бути призначено лише особу, яка відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров`я здійснюються відповідно до законодавства.Керівники державних та комунальних закладів охорони здоров`я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров`я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п`яти років. Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я та порядок укладання контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, а також типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1094 затверджено Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я. Згідно з пунктом 6 розділу «Умови проведення конкурсу» вказаного Порядку в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, орган управління тимчасово (з дня виникнення вакантної посади до призначення керівника закладу за результатами конкурсу) покладає виконання обов`язків керівника закладу на особу з числа штатних працівників закладу.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що трудові відносини, які виникли між виконуючим обов`язки керівника закладу та власником або уповноваженим ним органом не можуть бути встановлені на невизначений термін, оскільки посада виконуючого обов`язки керівника закладу є тимчасовою і припинення таких трудових відносин закон пов`язує з часом призначення керівника закладу за результатами конкурсу.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 235/2741/19 та від 17 червня 2021 року у справі № 352/1754/19.

Доводи касаційної скарги про безстроковість трудових відносин між сторонами не заслуговують на увагу, оскільки трудові відносини, які виникли між виконуючим обов`язки керівника закладу та власником або уповноваженим ним органом, не можуть бути встановлені на невизначений термін, так як посада виконуючого обов`язки керівника закладу є тимчасовою і припинення таких трудових відносин закон пов`язує з часом призначення керівника закладу за результатами конкурсу.

Так, КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради створено згідно з рішенням ХХХV сесії VІІ скликання (2-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради від 18 квітня 2019 року за № 1505 «Про створення Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради» шляхом реорганізації в результаті перетворення юридичної особи публічного права - комунального закладу «Ужгородська міська поліклініка».

Пунктом 8 рішення ХХХV сесії VІІ скликання (2-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради від 18 квітня 2019 року за № 1505 призначено ОСОБА_1 виконуючим обов`язки директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради до призначення керівника в установленому законом порядку.

Зазначений пункт 8 втратив чинність згідно з рішенням ХLII сесії VІІ скликання (2-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради від 24 грудня 2019 року за № 1834 у зв`язку з проведенням конкурсу на зайняття посади директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради та розпорядження міського голови від 26 липня 2019 року № 316 «Про призначення ОСОБА_2 ».

У пункті 7.2 статуту новоствореного КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради, що міститься в матеріалах справи, вказано, що поточне керівництво (оперативне управління) підприємством здійснює директор, який призначається на посаду, або звільняється з неї з дотриманням вимог чинного законодавства України. З директором укладається контракт, в якому зазначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність директора, умови звільнення з посади (припинення дії контракту), інші умови найму, передбачені контрактом та чинним законодавством.

Після створення нової юридичної особи - КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради виникли підстави для призначення нового керівника (директора) згідно з його статутом.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується із доводами, що посада головного лікаря та директора є фактично однією і тією ж посадою, оскільки статут КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради не визначає головного лікаря керівником цього підприємства.

Наказом МОЗ України від 31 жовтня 2018 року № 1977 «Про внесення змін до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск «Охорона здоров`я», що набрав чинності з 01 січня 2019 року, внесено зміни до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого та впровадженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29 березня 2002 року № 117.

Цим наказом розмежовані функції генерального директора (директора) та медичного директора у медичних закладах та встановлено, що особи, призначені на посади керівників у сфері охорони здоров`я до набрання чинності цим наказом, продовжують виконувати свої обов`язки до проведення нових конкурсів.

До Випуску 78 «Охорона здоров`я» Довідника кваліфікаційних характеристик професій включено нові кваліфікаційні характеристики: медичний директор та виключено кваліфікаційні характеристики таких посад для нових призначень після 01 січня 2019 року: головний лікар лікувально-профілактичного закладу; головний лікар обласної, центральної міської, міської, центральної районної та районної лікарень; заступник головного лікаря обласної, центральної міської, міської, центральної районної та районної лікарень; заступник головного лікаря з медсестринства. Працівники, які обіймали посади заступника головного лікаря з медсестринства, до набрання чинності цього наказу продовжують виконувати свої обов`язки.

Суд касаційної інстанції погоджується із висновком апеляційного суду, що ОСОБА_1 не є звільненою із посади головного лікаря Ужгородської міської поліклініки, враховуючи норму частини четвертої статті 36 КЗпП України, а також з огляду на те, що такий запис відсутній в її трудовій книжці й матеріали справи не містять документів про її звільнення.

Водночас зазначене не може бути підставою для задоволення позовної вимоги про зобов`язання подовжити трудові відносини із ОСОБА_1 шляхом призначення в порядку переведення її з посади головного лікаря «Комунальний заклад охорони здоров`я «Ужгородська міська поліклініка» на посаду директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради», оскільки призначення на посаду керівника комунального закладу здоров`я здійснюється на підставі проведеного конкурсу, який складається із таких етапів: 1) прийняття рішення про проведення конкурсу; 2) формування конкурсної комісії (у разі необхідності оновлення її складу); 3) підготовка до проведення конкурсу (оприлюднення оголошення про проведення конкурсу, прийняття документів від осіб, які бажають взяти участь у конкурсі, перевірка поданих документів на відповідність установленим вимогам); 4) проведення конкурсу (заслуховування конкурсної пропозиції та проведення співбесіди з кандидатами (претендентами), визначення переможця конкурсу); 5) оприлюднення результатів конкурсу.

Створення нової юридичної особи публічного права стало підставою для прийняття власником рішення про оголошення та проведення конкурсу на зайняття посади керівника КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1094 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я».

У зв`язку із установленою процедурою призначення на вакантну посаду керівника комунального закладу охорони здоров`я, наказом Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради від 21 червня 2019 року № 103 «Про оголошення конкурсу» оголошено конкурс на зайняття вакантної посади директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради, наказано конкурсній комісії оприлюднити інформацію на офіційному сайті Ужгородської міської ради, визначено строк подачі документів для участі у конкурсі, а вже протоколом комісії з проведення конкурсу на зайняття вакантної посади директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради від 24 липня 2019 року № 3 більшістю голосів членів комісії прийнято рішення зробити подання на ім`я міського голови про призначення директором КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради ОСОБА_2 .

Позивач не брала участі у проведенні конкурсу на зайняття посади директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради (у протоколі комісії з проведення конкурсу на зайняття посади директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради від 18 липня 2019 року № 2 вказано, що головою комісії ОСОБА_4 відхилено вимогу ОСОБА_1 про прийом від неї пакету документів на участь у конкурсі у зв`язку з тим, що термін подачі документів давно минув) та не була оголошена переможцем такого конкурсу, відповідно підстав укладати із нею контракт як з директором КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради немає, апеляційний суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість відповідної позовної вимоги.

Невнесення відомостей про реорганізацію комунального закладу «Ужгородська міська поліклініка» до трудової книжки позивача свідчить про порушення кадрового обліку на підприємстві, проте зазначене не може бути підставою для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 під № 9. Окрім цього, сама позивач входила до складу комісії з реорганізації комунального закладу «Ужгородська міська поліклініка» згідно з рішенням ХХХI сесії VІІ скликання (позачергова) Ужгородської міської ради від 20 грудня 2018 року за № 1375, на яку відповідно до пункту 6.2 цього рішення було уповноважено повідомити у встановленому законодавством України порядку працівників комунального закладу «Ужгородська міська поліклініка» про реорганізацію шляхом перетворення.

Щодо доводів касаційної скарги про правильність рішення суду першої інстанції та відсутність виходу за межі позовних вимог, то колегія суддів звертає увагу на таке.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 ЦПК України визначені завдання та основні засади цивільного судочинства, зокрема, змагальність та диспозитивність.

Частина п`ята статті 12 ЦПК України передбачає, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

ЦПК України не надає суду такого права, як вихід за межі позовних вимог з власної ініціативи, оскільки норми матеріального права не повинні суперечити нормам процесуального права, якими суд керується при вирішенні спору (стаття 3 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Позовна вимога під номером № 9 була сформульована наступним чином: «зобов`язати відповідачів подовжити трудові відносини з ОСОБА_1 шляхом призначення в порядку переведення її з посади головного лікаря «Комунальний заклад охорони здоров`я «Ужгородська міська поліклініка» на посаду директора КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради».

Натомість суд першої інстанції при її задоволенні прийняв рішення у відповідній частині: «Зобов`язати Ужгородську міську раду перевести ОСОБА_1 з посади головного лікаря «Комунального закладу охорони здоров`я «Ужгородська міська поліклініка» на посаду директора Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради, шляхом укладення з ОСОБА_1 контракту відповідно до статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», що свідчить про правильність висновку апеляційного суду про вихід за межі позовних вимог судом першої інстанції у цій частині.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не визначив розподіл судового збору не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки згідно з частиною третьою статті 259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті, і відповідно до змісту статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати, отже заявник не позбавлена права звернутися із відповідною заявою до апеляційного суду про ухвалення додаткового рішення з цього приводу.

З огляду на прохальну частину касаційної скарги, в якій заявник просить залишити в силі рішення першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог під № 1-8, 10-11, суд касаційної інстанції не надає оцінку доводам касаційної скарги, що пов`язані із цими вимогами. Окрім того, позовні вимоги під № 10-11 (зобов`язати відповідачів внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 та допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі) є похідними від позовної вимоги під № 9.

Посилання заявника на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 04 квітня 2018 року у справі № 753/4687/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 398/3701/16-ц та від 25 листопада 2019 року у справі № 756/3578/17, зводяться до незгоди заявника з висновками апеляційного суду стосовно встановлення обставин справи та оцінкою ним доказів. Посилаючись на загальні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, заявник намагається досягти повторної оцінки доказів, однак суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Окрім цього, фактичні обставини у перерахованих справах відрізняються від тих, що установлені судами у цій справі, яка переглядається в касаційному порядку. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти лише такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Посилання в касаційній скарзі на те, що з 31 липня 2019 року відповідачі не допускають ОСОБА_1 до робочого місця та не виплачують заробітну плату, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки зазначене не було предметом позовних вимог заявника.

З огляду на те, що матеріали справи не містять підтвердження про звільнення ОСОБА_1 із посади головного лікаря чи необхідність призначення її директором КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради», то пов`язані із цим аргументи касаційної скарги про порушення права на працю чи відсутність доказів того, що під час реорганізації комунального закладу в комунальне некомерційне підприємство відбулось скорочення штату, доказів повідомлення позивача про майбутнє вивільнення у зв`язку зі скороченням/істотними змінами в умовах праці та запропонування їй іншої посади, також відхиляються.

Щодо клопотання КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради про закриття провадження у справі

У своєму відзиві третя особа просить закрити провадження у справі, оскільки, на її думку, вимоги позивача не могли та не можуть розглядатись у порядку цивільного судочинства, а спір, який виник між сторонами, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, з приводу чого колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що до предметної юрисдикції адміністративних судів відносяться справи у спорах з проводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Таким чином, основною характеризуючою ознакою трудових спорів, які можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства, є публічний характер таких трудових правовідносин.

Визначення поняттю «публічна служба» надається в пункті 17 частини першої статті 4 КАС України, відповідно до якого такою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Законодавчими нормами, що регулюють організаційні засади функціонування системи закладів охорони здоров`я не передбачено, що керівник такого закладу є державним службовцем. Жодних посилань на те, що вказана посада відноситься до публічної служби, також немає.

У свою чергу предметом розглядуваного спору є трудові відносини позивача з відповідачами як працівника та роботодавця щодо її трудової діяльності як головного лікаря закладу охорони здоров`я у зв`язку з його реорганізацією, отже, спір є приватноправовим і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегією суддів Верховного Суду також прийнято до уваги, що у матеріалах справи міститься ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 260/1167/19 про закриття провадження щодо частини позовних вимог у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради, Постійно діючої комісії з проведення конкурсів на зайняття посад керівників комунальних некомерційних підприємств охорони здоров`я Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування рішень, згідно з якою суд дійшов висновку, що наступні позовні вимоги ОСОБА_1 : визнати незаконним та скасувати наказ Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради від 21 червня 2019 року № 102 «Про затвердження складу конкурсної комісії»; визнати незаконним та скасувати протокол комісії з проведення конкурсу на зайняття посади директора комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради від 16 липня 2019 року № 1, постійно діючої комісії з проведення конкурсів на зайняття посад керівників комунальних некомерційних підприємств охорони здоров`я Ужгородської міської ради; визнати незаконним та скасувати протокол комісії з проведення конкурсу на зайняття посади директора комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради від 24 липня 2019 року № 3, постійно діючої комісії з проведення конкурсів на зайняття посад керівників комунальних некомерційних підприємств охорони здоров`я Ужгородської міської ради; визнати незаконним та скасувати розпорядження Ужгородського міського голови від 26 липня 2019 року № 316 «Про призначення ОСОБА_2 »; визнати незаконним та скасувати наказ Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради від 29 липня 2019 року № 121 «Про призначення ОСОБА_2 »; зобов`язати Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради внести в трудову книжку позивачки запис наступного змісту: у графі 3 - «Комунальний заклад охорони здоров`я «Ужгородська міська поліклініка» з 18 квітня 2019 року реорганізований (перетворений) на Комунальне некомерційне підприємство «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради», у графі 4 - «рішення XXXV сесії VII скликання (2-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради від 18 квітня 2019 року за № 1505», мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Також у матеріалах справи міститься ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 260/1167/19 про залишення без розгляду частини позовних вимог у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради, Постійно діючої комісії з проведення конкурсів на зайняття посад керівників комунальних некомерційних підприємств охорони здоров`я Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування рішень, згідно з якою суд залишив без розгляду наступні позовні вимоги ОСОБА_1 : визнати незаконним та скасувати в частині пункту 7, а також в частині пункту 8 - в частині самого пункту - «до призначення керівника в установленому законом порядку», рішення XXXV сесії VII скликання (2-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради від 18 квітня 2019 року за № 1505 «Про створення Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради»; визнати незаконним та скасувати наказ Управління охорони здоров`я Ужгородської міської ради від 21 червня 2019 року № 103 «Про оголошення конкурсу», оскільки на момент звернення до Закарпатського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом на розгляді в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області вже перебувала справа між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, відкритими для публічного доступу, ці ухвали не переглядались у порядку апеляційного чи касаційного порядку та набрали законної сили.

За таких обставин, закриття провадження у справі створить позивачеві перешкоди у реалізації права на судовий захист, а тому відповідне клопотання третьої особи не підлягає задоволенню із підстав, зазначених вище.

Посилання заявника в обґрунтування своєї позиції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 9901/284/19 (провадження № 11-585заі19) не приймається, оскільки у ній міститься висновок про те, що оскаржуваний Указ Президента України є актом індивідуальної дії, і, оскільки позивач не є учасником (суб`єктом) правовідносин з призначення Глави Адміністрації Президента України, тому такий Указ не породжує для позивача права на захист, тобто права на звернення із адміністративним позовом. Посилання заявника в обґрунтування своєї позиції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 807/300/18 (провадження № 11-456апп19) також не приймається, оскільки у ній Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у цій справі відсутній трудовий спір, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські дії та рішення органу місцевого самоврядування, які впливають на права та законні інтереси невизначеного кола осіб, відтак цей спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 14-4зц18, від 11 квітня 2015 року у справі № 14-98цс18, від 22 серпня 2018 року у справах № 14-278цс18 і № 14-294цс18, від 13 березня 2019 року у справі № 14-21цс19, на які посилається заявник, висновки про те, що спір, який виник із приводу звільнення позивача з публічної служби, вимоги поновити останнього на посаді, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, з огляду на висновок про те, що правовідносини у цій справі є відмінними, також не приймаються.

Фактичні обставини у перерахованих справах відрізняються від тих, що установлені судами у цій справі, яка переглядається в касаційному порядку. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти лише такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Щодо вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Визначаючи суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частиною дванадцятою статті 141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради зазначило про наявність у неї витрат на правову допомогу, а у заяві про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради просило Верховний Суд стягнути із позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат заявником надано: копію ордеру, виданого Адвокатським об`єднанням «СД Груп» (далі - АО «СД Груп»), на надання правничої (правової) допомоги КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду адвокатом Силадій М. І., від 20 жовтня 2021 року, серія АО № 1042481, на підставі договору про надання правової допомоги від 04 серпня 2020 року № 02-08; копію посвідчення адвоката України на ім`я Силадій М. І. ; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗР № 21/1851 на ім`я Силадій М. І. ; копію договору про надання правової допомоги від 04 серпня 2020 року № 02-08, укладеного між КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради (клієнт) та АО «СД Груп»; рахунок на оплату від 20 грудня 2021 року № 1 на загальну суму послуг у розмірі 18 000,00 грн; детальний опис робіт, наданих АО «СД Груп» при розгляді справи № 308/8430/19, від 20 жовтня 2021 року на загальну суму послуг у розмірі 18 000,00 грн.

У наданому рахунку на оплату перераховані наступні послуги: (1) підготовка та подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи - 500,00 грн (0,5 год); (2) ознайомлення з матеріалами справи у суді - 1 000,00 грн (1 год); (3) вивчення документів, у тому числі, позовної заяви та додатків до неї, відзивів та додатків до них, консультація щодо стратегії відстоювання інтересів підприємства у суді - 1 500,00 грн (1,5 год); підготовка та подання письмових пояснень на 9 аркушах для суду та сторін - 2 000,00 грн (2 год); подання клопотання про відкладення розгляду справи - 500,00 грн (0,5 год); заява про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - 500,00 грн (0,5 год); подання відзиву на апеляційні скарги - 3 500,00 грн (3,5 год); участь у судових засіданнях в апеляційній інстанції - 2 500,00 грн (2,5 год); подання відзиву на касаційну скаргу - 6 000,00 грн (3 год).

Матеріали справи містять підтвердження, що КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, заперечувала проти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, водночас підстав для стягнення із останньої на користь КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради витрат у розмірі 18 000,00 грн колегія суддів Верховного Суду не вбачає, ураховуючи нижче викладене.

Відповідно до частин першої-другої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно зі статтею 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції має містити, у тому числі, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Аналогічні положення містяться у статті 416 ЦПК України стосовно постанови суду касаційної інстанції.

Отже, кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями статті 134 зазначеного кодексу особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.

За вказаних обставин вирішення питання стосовно витрат, які позивач поніс у судах першої та апеляційної інстанцій, має вирішуватися з урахуванням положень частини 2 статті 134 ЦПК України, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду.

Виходячи із наведеного, вирішення питання про розподіл витрат у сумі 12 000,00 грн, які третя особа понесла у судах попередніх інстанцій, є передчасним та вказані кошти не можуть бути стягнуті судом касаційної інстанції.

Стосовно інших витрат у розмірі 6 000,00 грн, то колегія суддів Верховного Суду звертає на увагу на те, що при обчисленні гонорару потрібно керуватися, зокрема, умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно з пунктом 1.1 договору про надання правової допомоги від 04 серпня 2020 року № 02-08, укладеного між КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради та АО «СД Груп», адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені даним договором, а клієнт зобов`язується прийняти (отримати) та оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного договору.

Відповідно до пункту 4.6 зазначеного договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість.

Разом з тим суду касаційної інстанції не надано підписаного сторонами договору акта, що засвідчує обсяг наданої юридичної допомоги і її вартість. Окрім цього, у договорі від 04 серпня 2020 року № 02-08 немає посилання на номер справи чи спірні правовідносини, що дає можливість ідентифікувати його як підставу надання правової допомоги третій особі саме у справі № 308/8430/19, рахунок на оплату послуг, наданих 20 жовтня 2021 року, датований 20 грудня 2021 року, тобто датою, що не наступила, детальний опис робіт не містить посилання на укладений сторонами договір, що не дає можливість визначити правову підставу надання послуг юридичного характеру та порядок їх надання.

Отже, у задоволенні заяви про розподіл витрат у сумі 6 000,00 грн, які третя особа понесла у зв`язку з наданням відзиву на касаційну скаргу, має бути відмовлено у зв`язку з недоведеністю понесення КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради таких витрат у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд, належним чином дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку, врахувавши фактичні обставини із заявленими позовними вимогами, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні оскаржуваної позовної вимоги ОСОБА_1 та пов`язану із цим необхідність скасування рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Наведені у касаційній скарзі доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права та зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі апеляційним судом обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів саме в тому контексті, який, на думку позивача, підтверджує обґрунтованість заявлених нею позовних вимог (в оскаржуваній частині).

Обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, аналогічні доводам позивача у тексті позовної заяви та апеляційній скарзі, вони були предметом дослідження апеляційного суду та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні апеляційним судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).Оскаржувана постанова відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради про закриття провадження у справі відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 травня 2021 року залишити без змін.

У задоволенні заяви Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000,00 грн відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак

  • 916

    Просмотров

  • 0

    Коментарии

  • 916

    Просмотров

  • 0

    Коментарии


  • Поблагодарить Отключить рекламу

    Оставьте Ваш комментарий:

    Добавить

    Другие наши сервисы:

    • Бесплатная консультация

      Получите быстрый ответ на юридический вопрос в нашем мессенджере , который поможет Вам сориентироваться в дальнейших действиях

    • ВИДЕОЗВОНОК ЮРИСТУ

      Вы видите своего юриста и консультируетесь с ним через экран, чтобы получить услугу, Вам не нужно идти к юристу в офис

    • ОБЪЯВИТЕ СОБСТВЕННЫЙ ТЕНДЕР

      На выполнение юридической услуги и получите самое выгодное предложение

    • КАТАЛОГ ЮРИСТОВ

      Поиск исполнителя для решения Вашей проблемы по фильтрам, показателям и рейтингу

    Популярные судебные решения

    Смотреть все судебные решения
    Смотреть все судебные решения
    logo

    Юридические оговорки

    Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

    Полный текст