КАС/ВС висловив правову позицію, що судовий збір не слід сплачувати при оскарженні додаткового судового рішення (Об'єднана палата КАС/ВС від 20.12.2019 р. №240/6150/18).

Фабула судового акту: Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення або ухвала суду про відмову в ухваленні додаткового судового рішення можуть бути оскаржені в загальному порядку.

Нормами Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначено вимоги до апеляційної скарги та касаційної скарги. Так, положеннями статті 296 (Форма і зміст апеляційної скарги) та статті 330 (Форма і зміст касаційної скарги) Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до таких скарг додається документ про сплату судового збору. Разом з тим, Кодексом не визначено особливих вимог щодо форми і змісту апеляційної або касаційної скарги на додаткове рішення (додаткову постанову, додаткову ухвалу).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 3 цього Закону судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення.

Разом з тим, у наведеному переліку прямо не визначено, що судовий збір не сплачується і за подання апеляційної чи касаційної скарги на додаткове судове рішення.

Аналізуючи вказані норми, суд дійшов висновку, що такий підхід законодавця обумовлений тим, що ухваленню судового рішення за позовною заявою або заявою процесуального характеру передує стадія відкриття відповідного провадження, на якій суд зобов`язаний перевірити повноту сплати судового збору у відповідності до вимог закону в залежності від обсягу та характеру вимог та/або ціни позову.

При розгляді касаційної скарги Головного управління ДФС у Житомирській області суд дійшов висновку, що вимоги про розподіл судових витрат не відносяться до позовних та не впливають на розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а також враховуючи, що розмір судового збору за подання скарги на рішення суду залежить від суми судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (крім оскарження ухвали суду з процесуальних питань), то і підстави вимагати сплати судового збору за подання апеляційної або касаційної скарги на додаткове рішення (додаткову постанову) суду щодо розподілу судових витрат відсутні.

З урахуванням наведеного, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду прийшла до висновку про необхідність відступу від висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо сплати судового збору при зверненні до суду із скаргою на додаткове судове рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат, викладеного в ухвалах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2019 року (справа №709/2076/17), 24 січня 2019 року (справа №810/2809/17), 25 січня 2019 року (справа №826/7066/18), 03 липня 2019 року (справа №826/8890/18) 19 липня 2019 року (справа №810/2760/17) та 01 липня 2019 року (справа №520/8309/18), оскільки судовий збір не слід сплачувати при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат або встановлено порядок виконання судового рішення, тобто вирішення тих питань, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом.

Телеграм канал з питань оподаткування та аналізу судової практики.

https://t.me/tax_time

Адвокат - Хітько Василь Миколайович.

Аналізуйте судовий акт: Судовий збір за декілька прохань суду «визнати протиправним акт», «скасувати», «визнати нечинним», «зобов’язати прийняти рішення», тощо сплачується як за одну позовну вимогу немайнового характеру (ВС/КЦС, №640/21330/18 від 12 листопада 2019р.

Суд може залишити скаргу, заяву, клопотання без розгляду або повернути їх, якщо вони містять нецензурну лексику, образливі і лайливі слова, символи, вчинення інших дій, що свідчать про очевидну неповагу (ВП ВС,№ 9901/324/19,07.11.19)

Усі документи, які подано за допомогою «Електронного суду» є документами поданими належним чином (ВС/КАС № 640/1374/19 від 10.09.2019)

63000 гривень гонорару за позовну заяву на трьох аркушах – забагато (ВС/КАС № 810/3806/19 від 17.09.2019)

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2019 року

Київ

справа №240/6150/18

провадження №К/9901/21650/19

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Коваленко Н.В.,

суддів: Бевзенка В.М., Калашнікової О.В., Олендера І.Я., Рибачука А.І., Смоковича М.І.,

Ханової Р.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підлуби Агро+» до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Житомирській області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Іваненко Т.В., Граб Л.С., Сторчака В.Ю. від 02 липня 2019 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Підлуби Агро+» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 24.09.2018 № 0024121413, № 0024131413, № 0024141413, № 0024151413, № 0024161413, № 0024171413, № 0024181413, № 0024191413, № 0024201413.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 24 вересня 2018 року за №№ 0024121413, 0024131413, 0024141413, 0024151413, 0024161413, 0024171413, 0024181413, 0024191413, 0024201413.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підлуби Агро+» 8944,73 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Додатковим рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 березня 2019 року задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Підлуби Агро+» про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення з Головного управління ДФС у Житомирській області судових витрат на професійну допомогу та витрат, пов`язаних з прибуттям представника до суду.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підлуби Агро+» витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані, з прибуттям представника Товариства до Житомирського окружного адміністративного суду у зв`язку з розглядом справи, в розмірі 20000,00 грн.

У задоволенні решти вимог відмолено.

4. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на додаткове рішення Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2019 року залишено без руху.

5. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 березня 2019 року повернуто.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, Головне управління ДФС у Житомирській області звернулося із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що Законом України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення, розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на додаткове рішення не визначено. Так, заявник не сплачував судовий збір за подання/розгляд заяви про винесення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу, а його вимоги лише частково задоволені. Скаржник, посилаючись на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України «Про судовий збір», зазначає, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. Тому, виходячи із необхідності дотримання принципу забезпечення апеляційного оскарження рішень адміністративного суду вважає, що ухвала суду про повернення апеляційної скарги є незаконною.

8. Відзив на касаційну скаргу позивач не надав, що не перешкоджає касаційному перегляду ухвали.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року позов задоволено.

10. Додатковим рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 березня 2019 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Підлуби Агро+» про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення з Головного управління ДФС у Житомирській області судових витрат на професійну допомогу та витрат, пов`язаних з прибуттям представника до суду, задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підлуби Агро+» витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані, з прибуттям представника Товариства до Житомирського окружного адміністративного суду у зв`язку з розглядом справи, в розмірі 20000,00 грн.

У задоволенні решти вимог відмолено.

11. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 березня 2019 року залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогам частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не додано документа про сплату судового збору.

12. На виконання вимоги ухвали від Головного управління ДФС у Житомирській області надійшло клопотання, в якому вказує, що нормами Закону України «Про судовий збір» не передбачено сплату судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою на додаткове судове рішення.

13. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на додаткове рішення Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2019 року повернуто на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки її недолік в установлений судом строк усунуто не було.

14. 01 серпня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Житомирській області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року.

15. 04 вересня 2019 року Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

16. 02 грудня 2019 року Верховний Суд під час розгляду касаційної скарги відповідача за результатами аналізу положень Закону України «Про судовий збір» дійшов висновку про те, що судовий збір не підлягає сплаті у разі оскарження додаткового судового рішення щодо визначення судом способу виконання судового рішення у випадку вирішення питання про право або вирішення питання розподілу судових витрат.

17. При цьому, суд встановив, що ці висновки є відмінними від висновків Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду, зазначених в ухвалах колегій суддів Касаційного адміністративного суду як Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів так і Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав. Зокрема, в ухвалі від 21 лютого 2019 року (справа №709/2076/17) Верховний Суд висловив правову позицію, що сплата судового збору за подання скарги на додаткове судове рішення здійснюється у загальному порядку. В ухвалах від 24 січня 2019 року (справа №810/2809/17), 25 січня 2019 року (справа №826/7066/18) також вказано про необхідність сплати судового збору за подання касаційної скарги на додаткові постанови апеляційних судів, якими вирішено питання розподілу судових витрат. Крім того, в ухвалах Верховного Суду від 3 липня 2019 року (справа №826/8890/18), 19 липня 2019 року (справа №810/2760/17) зазначено, що окремого механізму для визначення суми судового збору за подання касаційної скарги на додаткове судове рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу (тобто тих, які відмінні від позовних вимог, і не входять в обрахунок ціни позову при зверненні до суду із позовною заявою), чинне законодавство не містить. Підстави для звільнення особи від сплати судового збору за подання такої касаційної скарги, так само як і пропорційного його зменшення, статтею 8 Закону України «Про судовий збір» не передбачені. А тому при вирішенні даного питання Суд керується підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що сплачувалася при поданні позовної заяви. В ухвалі Верховного Суду від 1 липня 2019 року (справа №520/8309/18) в аналогічному випадку зазначено про необхідність сплати судового збору у розмірі 200% від ставки, що підлягала сплаті при поданні позову з урахуванням ціни позову.

18. Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року у складі колегії суддів справу передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі частини першої статті 346 та статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з необхідністю відступити від висновків Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки різні колегії палати дійшли протилежних правових висновків у подібних правовідносинах.

19. Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року справу призначено до розгляду об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в письмовому провадженні.

20. Аналізуючи обґрунтованість підстав для відступлення від висновку Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду щодо застосування норм Закону України «Про судовий збір» у подібних правовідносинах, а саме щодо сплати судового збору за подання апеляційної/касаційної скарги на додаткове судове рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить з такого.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

22. Згідно з імперативними вимогами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

23. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

24. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

25. Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначені статтею 244 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

26. Судове рішення має містити відповіді на всі заявлені позивачем (третьою особою) вимоги, зазначити у разі потреби їх розмір, а також вирішувати питання про негайне виконання та про судові витрати (вимога повноти рішення). Процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням цієї вимоги.

27. Таким чином, питання розподілу судових витрат та способу виконання судового рішення, у разі вирішення питання про право, є обов`язком суду, що вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.

28. Судові витрати, передбачені статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, є комплексним поняттям, що охоплює два види судових витрат: судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

29. Положеннями частини першої і другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

30. Розподіл судових витрат здійснюється судом або в рішенні по суті спору (якщо сторони надали всі докази на підтвердження судових витрат до виходу суду до нарадчої кімнати), або в додатковому судовому рішенні (якщо сторони скористалися своїм правом подати докази на підтвердження понесення судових витрат).

31. Таким чином, оскарження судового рішення щодо розподілу судових витрат може відбуватися або шляхом оскарження рішення по суті спору в частині розподілу судових витрат, або шляхом оскарження додаткового судового рішення.

32. Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

33. Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

34. Додаткове судове рішення або ухвала суду про відмову в ухваленні додаткового судового рішення можуть бути оскаржені в загальному порядку.

35. Нормами Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначено вимоги до апеляційної скарги та касаційної скарги. Так, положеннями статті 296 (Форма і зміст апеляційної скарги) та статті 330 (Форма і зміст касаційної скарги) Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до таких скарг додається документ про сплату судового збору. Разом з тим, Кодексом не визначено особливих вимог щодо форми і змісту апеляційної або касаційної скарги на додаткове рішення (додаткову постанову, додаткову ухвалу).

36. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України «Про судовий збір».

37. Стаття 1 Закону України "Про судовий збір" визначає поняття судового збору, як збору, що справляється по всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Законом.

38. Стаття 3 Закону визначає як загальний перелік об`єктів справляння судового збору, так і процесуальні документи, за подання яких до суду збір не сплачується.

39. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 3 цього Закону судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення.

40. Разом з тим, у наведеному переліку прямо не визначено, що судовий збір не сплачується і за подання апеляційної чи касаційної скарги на додаткове судове рішення.

41. Аналізуючи вказані норми, суд дійшов висновку, що такий підхід законодавця обумовлений тим, що ухваленню судового рішення за позовною заявою або заявою процесуального характеру передує стадія відкриття відповідного провадження, на якій суд зобов`язаний перевірити повноту сплати судового збору у відповідності до вимог закону в залежності від обсягу та характеру вимог та/або ціни позову.

42. Стаття 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

43. При апеляційному та касаційному оскарженні додаткового судового рішення, ухваленого відповідно до пункту 1 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення, судовий збір підлягає сплаті з огляду на те, що він був сплачений у суді першої інстанції при поданні позовної заяви. Тобто, при розрахунку розміру судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, були враховані ті позовні вимоги, що не були розглянуті судом при вирішенні справи і що зумовило звернення із заявою про ухвалення додаткового судового рішення. В такому разі можна вирахувати розмір судового збору за подання апеляційної чи касаційної скарги, враховуючи розмір судового збору, що підлягав сплаті за ту частину позовних вимог, що не була розглянута судом першої інстанції при вирішенні справи.

44. При апеляційному та касаційному оскарженні додаткових судових рішень, ухвалених відповідно до пунктів 2-3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: при ухваленні рішень, в яких суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення або судом не вирішено питання про судові витрати, судовий бір не сплачується, оскільки розмір судового збору при поданні позову не залежить від того, який спосіб виконання судового рішення, у випадку задоволення позовної вимоги по суті спору, просить обрати позивач, або від вимоги щодо розміру та порядку розподілу судових витрат. Вказані питання не є самостійними позовними вимогами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та не входять до ціни позову, тому не підлягають оплаті окремо при зверненні до суду із позовом або відповідною заявою, передбаченою процесуальним законодавством, тобто не є об`єктом справляння судового збору.

45. При розгляді касаційної скарги Головного управління ДФС у Житомирській області суд дійшов висновку, що вимоги про розподіл судових витрат не відносяться до позовних та не впливають на розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а також враховуючи, що розмір судового збору за подання скарги на рішення суду залежить від суми судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (крім оскарження ухвали суду з процесуальних питань), то і підстави вимагати сплати судового збору за подання апеляційної або касаційної скарги на додаткове рішення (додаткову постанову) суду щодо розподілу судових витрат відсутні.

46. З урахуванням наведеного, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду прийшла до висновку про необхідність відступу від висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо сплати судового збору при зверненні до суду із скаргою на додаткове судове рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат, викладеного в ухвалах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2019 року (справа №709/2076/17), 24 січня 2019 року (справа №810/2809/17), 25 січня 2019 року (справа №826/7066/18), 03 липня 2019 року (справа №826/8890/18) 19 липня 2019 року (справа №810/2760/17) та 01 липня 2019 року (справа №520/8309/18), оскільки судовий збір не слід сплачувати при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат або встановлено порядок виконання судового рішення, тобто вирішення тих питань, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

48. Повертаючи апеляційну скаргу, Головного управління ДФС у Житомирській області, суд апеляційної інстанції позбавив особу права на судовий захист, що є не лише порушенням норм процесуального закону, а також суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

49. У статті 6 Конвенції, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, закріплено принцип доступу до правосуддя.

50. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

51. Згідно з частиною першою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

52. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження

Керуючись статтями 3 242 341 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області задовольнити.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2019 року скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: В.М. Бевзенко

О.В. Калашнікова

І.Я. Олендер

А.І. Рибачук

М.І. Смокович

Р.Ф. Ханова