ПК України не містить обов'язку контролюючого органу повторно вручати платнику податків податкову вимогу у разі зміни суми податкового боргу (ВС/КАС у справі справа №818/1117/16 від 19 лютого 2019 р.)

Фабула судового акту: Відтак, контролюючий орган не має повноважень надсилати платнику податків другу податкову вимогу, зокрема, якщо в інтегрованій картці платника податків у зв'язку з поданням Товариством уточнюючих декларацій з орендної плати з юридичних осіб та декларацій з земельного податку рахувалась заборгованість з земельного податку, що не можна вважати перериванням податкового боргу, навіть за умов, що з одного виду податку (орендна плата з юридичних осіб) заборгованість погашена, а з іншого (земельний податок з юридичних осіб) виникла.

Податкова вимога в розумінні пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України це - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною в розумінні пп. 60.1.1 п. 60.1 ст.60 ПК України, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

Відтак підсумовуючи викладене вище, безперервність податкового боргу обумовлює відсутність правових підстав у податкового органу для відкликання першої податкової вимоги та додаткового надсилання другої вимоги.

Друзі, відвідайте Телеграм канал з питань оподаткування та аналізу судової практики з податкових спорів.

https://t.me/tax_time

Старший юрист ЮФ "П.С.П. ПРАВО" – Хітько Василь

Аналізуйте судовий акт: Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності (ВС/КАС № 822/1817/18 від 23.10.2018)

Не отримання платником податку ППР не свідчить про узгодженість грошового зобов’язання платника податків, а отже не є підставою для стягнення податкового боргу (ВС/КАС № 802/467/16-а від 28.08.2018)

Після допуску фіскалів до планової документальної виїзної перевірки наказ про призначення такої перевірки навіть незаконний вичерпує свою дію і НЕ може бути скасований судом (ВС/КЦС у справі №804/1113/16 від 13 березня 2018 р.)

Індивідуальна податкова консультації є юридичним фактом, створює або припиняє права та обов’язки платника податків і може бути визнана судом недійсною у випадку невідповідності закону.(ВС/КАС № 813/2617/15 від 20 лютого 2018р.)

Перелік підстав для направлення органом ДФС запиту є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає (ВС/КАС № 826/12244/14 від 20.02.2018)

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 лютого 2019 року

справа №818/1117/16

адміністративне провадження №К/9901/31681/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції місті Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у складі судді Осіпової О.О.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року у складі суддів Бегунца А.О., Рєзнікової С.С., Старостіна В.В.,

у справі №818/1117/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 13 квітня 2016 року форми «Ю» №4450-23, з мотивів її безпідставності.

30 листопада 2016 року постановою Сумського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року, позов задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу від 13 квітня 2016 року форми "Ю" №4450-23.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій висновувалися на аналізі положень пунктів 59.1, 59.5 статті 59, підпункту 60.1.1пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, врахували обставини щодо направлення податковим органом платнику податків першої податкової вимоги від 11 лютого 2016 року № 1065-23 та безперервність боргу, який станом на час направлення другої податкової вимоги (спірної) Товариством не погашений, та здійснили висновок про відсутність правових підстав для відкликання першої податкової вимоги та додаткового надсилання контролюючим органом другої вимоги.

У лютому 2017 року відповідачем до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову. Позивач вказує, що станом на 06 квітня 2016 року після погашення суми податкового боргу в повному обсязі з орендної плати з юридичних осіб в інтегрованій картці платника вже обліковувалася переплата у сумі 345 142,33 грн. А нарахування по земельному податку з юридичних осіб в сумі 4 398 723,73 грн в ІКП було здійснено 06 квітня 2016 року, до даного періоду заборгованості по даному податку не було.

10 березня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, справу з суду першої інстанції не витребувано.

21 квітня 2017 року від Товариства надійшли заперечення на касаційну скаргу податкового органу, в яких позивач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

01 березня 2018 року матеріали касаційної скарги №К/9901/31681/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

03 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги прийнято до провадження, справу № 818/1117/16 витребувано з суду першої інстанції.

16 березня 2018 року справа № 818/1117/16 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 16 лютого 2016 року на адресу Товариства надійшла податкова вимога податкового органу від 11 лютого 2016 року №1065-23 про сплату платником податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 9 769 897,07грн, в тому числі, за основним платежем - 7 498 466,41 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 271 430,66 грн.

06 квітня 2016 року Товариством відповідно до положень статті 50 Податкового кодексу України подано до податкового органу уточнюючі декларації з орендної плати з юридичних осіб за 2014-2016 роки, якими зменшено зобов'язання попереднього періоду.

Станом на 07 квітня 2016 року позитивне сальдо розрахунків з бюджетом на користь Товариства склало 345 142,33 грн, що підтверджується актом звірення №3233-20 від 14 квітня 2016 року. В інтегрованій картці з орендної плати з юридичних осіб станом на 06 квітня 2016 року обліковувалася переплата в сумі 345 142,33 грн.

06 квітня 2016 року Товариством подані податкові декларації з плати за землю, якими платник донарахував зобов'язання з земельного податку за період з лютого 2014 року до грудня 2016 року.

У зв'язку з поданням Товариством вищезазначених декларацій в інтегрованій картці платника з земельного податку з юридичних осіб станом на 06 квітня 2016 року обліковувалась заборгованість у розмірі 4 398 723,73 грн.

18 квітня 2016 року Товариством отримано податкову вимогу податкового органу від 13 квітня 2016 року №4450-23 про наявність суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 4398723,73 грн.

При вирішенні спірних правовідносин, судами попередніх інстанцій проаналізовано положення пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, за якими платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Частина друга пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналіз наведених норм зумовив висновок судів попередніх інстанцій, з яким погоджується Суд, що Податковий кодексу України не містить обов'язку контролюючого органу повторно вручати платнику податків податкову вимогу у разі зміни суми податкового боргу. Відтак, контролюючий орган за встановлених обставин у цій справі не має повноважень надсилати платнику податків другу податкову вимогу, зокрема в інтегрованій картці платника податків 06 квітня 2016 року у зв'язку з поданням Товариством уточнюючих декларацій з орендної плати з юридичних осіб та декларацій з земельного податку рахувалась заборгованість з земельного податку, що не можна вважати перериванням податкового боргу, навіть за умов, що з одного виду податку (орендна плата з юридичних осіб) заборгованість погашена, а з іншого (земельний податок з юридичних осіб) виникла.

Податкова вимога в розумінні підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України це - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною в розумінні підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, станом на 06 квітня 2016 року за платником одночасно обліковувався борг з орендної плати та з земельного податку з юридичних осіб, з 07 квітня 2016 року Товариство мало податковий борг з земельного податку з юридичних осіб, а тому надіслана платникові податків перша податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії.

Відтак, безперервність податкового боргу обумовлює відсутність правових підстав у податкового органу для відкликання першої податкової вимоги та додаткового надсилання другої вимоги.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність прийняття спірної податкової вимоги від 13 квітня 2016 року форми "Ю" №4450-23, з огляду на що остання підлягає скасуванню.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції місті Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року у справі №818/1117/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий