Носіння маски є правом особи, а не обов’язком! (Постанова Корольовського районного суду м. Житомира у справі № 296/9104/20 від 27.01.2021)

Фабула судового акту: Носити маску для особистого захисту чи не носити кожен вирішує для себе сам, однак нав’язування є недопустимим. Тому, пропоную звернути увагу на постанову Корольовського районного суду м. Житомира.

23.10.2020 р. у м. Житомир ОСОБА_1 о 14 год. 20 хв. ОСОБА_1 в період карантину перебував у громадському транспорті без засобів індивідуального захисту, чим порушив вимоги п.1, п.10 Постанови КМУ №641 від 22.07.2020 р. вчинивши адміністративне порушення, що передбачене ст. 44-3 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак від представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Ткачука В.В. до суду надійшли письмові заперечення, відповідно до яких, під час розгляду справи, адвокатом було заявлено клопотання про виклик НПУ, з метою їх допиту, які в свою чергу не з’явилися до суду, тому суд детально вивчивши матеріали справи, вважає, що протокол відносно ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП, взагалі не має будь-якої юридичної сили, оскільки, згідно пп. 1, п. 10 постанови КМУ від 22 липня 2020 року № 641 обмежує конституційні права та свободи громадян, що суперечить ст.1,3,6,8,19,64 Конституції України, а тому нормативно-правового акту у частині відповідних обмежень, не підлягає застосуванню судом при вирішенні справи про адміністративне правопорушення. Таким чином, адвокат просить закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного порушення.

Ст. 44-3 КУпАП передбачає відповідальність фізичних осіб та посадових осіб за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Отже, диспозиція ст. 44-3 КУпАП є бланкетною, а тому при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності за цією статтею потрібно звертатися до конкретних правил і норм, які регулюють відносини боротьби з інфекційними хворобами, зокрема до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641.

В постанові суд зазначає, що згідно зі ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, тобто в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, а також не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Суд наголосив, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України.

Враховуючи викладене, таке обмеження може встановлюватися виключно законом актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні, а встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України, (п. 3.2 Рішення КСУ від 28 серпня 2020 року Конституційний суд України №1-14/2020(230/20) у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів).

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституції України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суд при розгляді справи має оцінювати зміст нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй (п. 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»).

Суд вважає, що п. 1, п.10 постанови КМУ від 22 липня 2020 року №641 обмежено конституційні права і свободи громадянина, що суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України, а тому такий нормативно правовий акт у частині відповідних обмежень не підлягає застосуванню судом при вирішенні справи про адміністративне правопорушення. Тому, на думку суду, порушення особою правил карантину, які встановлені не у конституційний спосіб, не є підставою адміністративною відповідальності.

Виходячи з вищевикладених обставин справи, суд вирішив, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного порушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.

Аналізуйте судовий акт: Відчинені двері магазину не свідчать про його роботу, а отже не є порушенням карантину (Жовтневий райсуд м. Запоріжжя у справі № 331/1132/20 від 06.04.2020)

Суд: визнав винною у порушенні правил щодо карантину людей (ст. 44-3 КУпАП) посадову особу магазину-закусочної та оштрафував її на 34000 гривень (Постанова Мар`їнського районного суду, № 237/1196/20, від 23.03.20)

Справа № 296/9104/20

3/296/353/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2021 р. м.Житомир

Суддя Корольовського районного суду м.Житомира Янчук Н.П., з участю представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвоката Ткачука В.В., розглянула протокол, який надійшов з УПП в Житомирській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; народженого в м.Житомирі; проживає: АДРЕСА_1 , працює: інструктор ПП «Фобос»,

за ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А:

23.10.2020 року о 14 год. 20 хв. ОСОБА_1 перебував в період карантину за адресою: м.Житомир, майдан С.П.Корольова, 4/2, в м.Житомирі, в громадському транспорті без засобів індивідуального захисту, чим порушив вимоги п.1, п.10 Постанови КМУ №641 від 22.07.2020 року та таким чином, вчинив адміністративне порушення, передбачене ст.44-3 КУпАП.

Правопорушник в судове засідання не з`явився.

Від представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Ткачука В.В. до суду надійшли письмові заперечення, згідно яких, під час розгляду справи, було заявлено клопотання про виклик працівників поліції, з метою їх допиту, однак вони не з`явилися, детально вивчивши матеріали справи, вважає, що протокол відносно ОСОБА_1 за ст.44-3 КУпАП, взагалі не має будь-якої юридичної сили, оскільки, пп.1, п.10 постанови КМУ від 22 липня 2020 року № 641 обмежує конституційні права та свободи громадян, що суперечить ст.1 3 6 8 19 64 Конституції України, а тому нормативно-правового акту у частині відповідних обмежень, не підлягає застосуванню судом при вирішенні справи про адміністративне правопорушення. Тому просить закрити провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ст.44-3 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного порушення.

Стаття 44-3 КУпАП передбачає відповідальність фізичних осіб та посадових осіб за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Диспозиція ст.44-3 КУпАП є банкетною, а тому при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності за цією статтею потрібно звертатися до конкретних правил і норм, які регулюють відносини боротьби з інфекційними хворобами, зокрема до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №641.

При цьому, суд зазначає, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29. 40 47 51 52 55 56 57 58 59 60 61 62 63 Конституції України. Суд наголошує, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1 3 6 8 19 64 Конституції України, (п. 3.2 Рішення КСУ від 28 серпня 2020 року Конституційний суд України №1-14/2020(230/20) у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів...).

Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суд при розгляді справи має оцінювати зміст нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй (п.2 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»).

Суд вважає, що п.1, п.10 постанови КМУ від 22 липня 2020 року №641 обмежено конституційні права і свободи громадянина, що суперечить статтям 1 3 6 8 19 64 Конституції України, а тому такий нормативно правовий акт у частині відповідних обмежень не підлягає застосуванню судом при вирішенні справи про адміністративне правопорушення. На думку суду, порушення особою правил карантину, які встановлені не у конституційний спосіб, не є підставою адміністративною відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи вищевикладене, вважаю, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного порушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.

Керуючись ст.ст.п.1 ст.247, ст.ст.283-285 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного порушення.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом десяти днів.

Cуддя Н. П. Янчук