Стаття 156. Права і обов'язки членів сім'ї власника жилого будинку (квартири)
Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
{Стаття 156 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3187-12 від 06.05.93}
КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":
Аналізуйте судовий акт: Нарешті Велика Палата визначила, що втрата сімейних зв’язків є підставою для виселення колишнього члена сім’ї та припинення сервітуту на житлове приміщення (ВП/ВС у справі № 447/455/17 від 13.10.2020)
Тривалий час судова практика щодо виселення колишніх членів (чоловіків, дружин) сім’ї із житлових приміщень які перебувають у власності позивачів носила вкрай неоднорідний характер.
Окремі суди (з позицією яких я доречи однозначно згоден) таки позиви задовольняли виходячи з того, що зміна сімейного положення, наприклад розлучення, є підставою для припинення сервітуту та посилались на норми ст. 406 ЦК України.
Інші ж «натягивая сову на глобус» посилались на ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та трактували її положення так як їм заманеться.
Звісно, що при такому підході про жодну сталість судової практики й годі говорити, а про захист права власності треба взагалі промовчати.
Але ж нарешті Велика Палата таки поставила крапку у цьому питання за що їй велика вдячність.
У даній справі жінка звернулась до суду із позовом про свого колишнього чоловіка про визнання припиненим права користування житлом мотивуючи його тим, що у період шлюбу вона за власні кошти придбала будинок та проживала у нього разом із дитиною та чоловіком, який у цій справі є відповідачем.
Після розірвання шлюбу припинилася обставина, яка була підставою набуття відповідачем права користування її житловим приміщенням. Однак, відповідач відмовився звільнити будинок і до цього часу продовжує проживати у ньому.
На думку позивача подальше перебування її колишнього чоловіка у будинку є неможливим, оскільки він складається лише з двох житлових кімнат, однією з яких користується син, а в іншій вона не може проживати з відповідачем, оскільки вони не є подружжям, що, у свою чергу, перешкоджає їй володіти і користуватися власним майном.
Судом першої інстанції вказані позовні вимоги було задоволено.
Однак, апеляційний суд посилаючись та застосовуючи рудиментарні норми ЖК УРСР у задоволенні позову відмовив мотивуючи таке рішення тим, що за нормами ч.4 ст. 156 ЖК УРСР до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій ст. 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Незгода із постановою суду апеляційної інстанції стала підставою для подання позивачем касаційної скарги та подальшого направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яка скаргу задовольнила та надала свої такі очікувані висновки щодо згаданих вище правовідносин.
Так, Велика Палата у своїй постанові зазначила, що нормами статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно статті 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
За положеннями статті 156 ЖК УРСР члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. При цьому припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Водночас ВП звернула увагу на те, що звернути увагу, що ЖК УРСР був прийнятий 30 червня 1983 року і він не відображає усіх реалій сьогодення. В свою чергу Цивільний кодекс є кодифікованим актом законодавства, який прийнято пізніше у часі, тому темпоральна колізія вирішується саме на користь норм ЦК України.
Законодавець при прийнятті ЦК України не визначив особливостей застосування норм ЦК України до житлових правовідносин в цілому, разом з тим, відносини, які регулюються ЖК УРСР, у своїй більшості є цивільно-правовими та мають регулюватися саме нормами ЦК України.
Частиною першою статті 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно ч. 1 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
За положеннями ст. 406 ЦК України сервітут припиняється у разі, зокрема, припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.
Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.
Отже, при розгляді питання про припинення права користування колишнього члена сім`ї власника житла, суди мають приймати до уваги як формальні підстави, передбачені статтею 406 ЦК України, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін.
Положення статті 406 ЦК України у спорі між власником та колишнім членом його сім`ї з приводу захисту права власності на житлове приміщення, можуть бути застосовані за умови наявності таких підстав - якщо сервітут був встановлений, але потім припинився. Однак встановлення такого сервітуту презюмується на підставі статті 402, частини першої статті 405 ЦК України.
Дійсна сутність відповідних позовних вимог має оцінюватись судом виходячи з правових та фактичних підстав позову, наведених у позовній заяві, а не лише тільки з формулювань її прохальної частини, які можуть бути недосконалими.
Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
У даній справі припинення права користування відповідача спірним житлом відповідає пропорційності в розумінні положень ст. 8 Конвенції, з огляду на те, що між сторонами спору склалися вкрай неприязні стосунки, відповідач має постійне зареєстроване місце проживання, спірний житловий будинок має дві житлові кімнати, в одній з яких проживає син сторін, якому на час перегляду справи у касаційному порядку виповнилося 13 років, вона з дитиною змушена проживати у батьків, оскільки окрім спірного житлового будинку іншого житла не має, однак змушена забезпечити належні житлові умови не лише для себе, але і для малолітнього сина, який проживає разом з нею.
Разом із тим, встановивши, що права позивачки порушені у контексті статті 8 Конвенції, необхідно зазначити, що порушено і її права, як власниці житлового приміщення, гарантовані також статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Необхідно дотримуватися балансу захисту права власності позивачки, з якою після розірвання шлюбу залишився проживати син, тому відповідач як колишній член її сім`ї втратив право на користування будинком, оскільки він вже не є членом її сім`ї, не зареєстрований у спірному житловому будинку.
Таким чином, у справі, що переглядається, інтереси позивачки, як власника житла та користувача цим житлом, перевищують інтереси колишнього члена сім`ї, у якого припинилися правові підстави користування чужим майном, та який, за доводами позивачки, забезпечено іншим житловим приміщенням, що ним не спростовано.
Отже припинення права користування житловим приміщенням колишнього члена сім`ї власника житлового будинку може бути підтверджено у судовому порядку, якщо це право пов`язане із захистом права власності відповідно до статті 391 ЦК України, за змістом якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналізуйте судовий акт: Здійснені ремонтні роботи є невід`ємною частиною квартири, а тому не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя (ВС/КЦС у справі № 645/1601/16-ц від 24.06.2020)
Незважаючи на досить чітке формулювання в законі поняття спільної сумісної власності подружжя та норм, які регулюють його поділ на практиці досить часто виникають проблемні питання щодо приналежності того чи іншого майна до спільної сумісної власності, визначення частко, які належать одному чи іншому з подружжя, поділі рухомого майна тощо.
У даній справі між колишнім подружжям виник спір щодо поділу майна, яке було набуто ними в шлюбі.
Жінкою було подано позов про поділ автомобіля. В свою чергу чоловіком було подано зустрічний позов у якому останній поставив вимогу поділу між подружжям меблів, побутової техніки, а також поділити витрати, які було ним понесено з покращень квартири, яка належить колишній брудині на праві приватної власності.
Рішенням міськрайонного суду позов колишньої дружини було задоволено повністю. В свою чергу зустрічний позов було задоволено частково – задоволено вимоги про поділ рухомого майна (меблів та техніки), а у задоволенні щодо стягнення вартості поліпшень та ремонтних робіт було відмовлено.
Приймаючи рішення про таку відмову місцевий суд послався на те, що такі роботи проводилися з метою підтримання у належному статті житла для проживання у ньому сім`ї, затрати на ремонт здійснено в межах, визначених положеннями статті 156 ЖК Української РСР, а жодних договорів між сторонами щодо розміру участі у витратах по утриманню квартири і прибудинкової території, проведенню ремонту не укладалося.
Апеляційний суд з вказаним рішенням в частині відмови у стягненні вартості ремонтних робіт погодився.
Позивачем за зустрічним позовом на рішення міськрайонного суду та постанову суду апеляційної інстанції було подано касаційну скаргу.
Натомість Касаційний цивільний суд визнав таку скаргу необґрунтованою та у її задоволенні відмовив.
Приймаючи таке рішення КЦС послався на те, що сторони перебуваючи у шлюбі проживали в квартирі, яка належить колишній дружині.
За нормами статті 156 ЖК Української РСР члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.
Водночас право вимагати стягнення витрат на проведення ремонту будівлі, що належить власникові, у членів сім`ї власника виникає лише у випадку, якщо їх затрати на ремонт жилого приміщення перевищували покладений на них статтею 156 ЖК УРСР обов`язок.
Ураховуючи те, що сторони проживали в квартирі, що належить колишній дружині позивача за зустрічним позовом протягом 13 років суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що вказані грошові кошти за час спільного проживання подружжя були витрачені для ремонту та реконструкції житла, в якому вони проживали, з метою поліпшення умов життя та в інтересах сім`ї, а тому обґрунтовано відмовили у задоволенні зустрічного позову у цій частині.
Здійснені ремонтні роботи є невід`ємною частиною квартири та не є окремим об`єктом спільної сумісної власності подружжя, тому розподілу не підлягають.
Аналізуйте судовий акт: Право користування житлом може бути припинено судом на підставі ст. 406 ЦК України – «припинення сервітуту», при цьому користувач виселяється (ВСУ від 15 травня 2017р. у справі № 6-2931цс16)
Життєва ситуація, коли є власник будинку - мати (позивач), яка в ньому не проживає, син та невістка (відповідач), які перебуваючи у шлюбі проживали в цьому будинку і були за згодою матері зареєстровані. Після розлучення невістка понад 6 місяців не проживає у будинку матері та має інше місце проживання, що встановлено судом. Перед матір’ю постає завдання виселити невістку, а у невістки «интерес из вредности» утриматись у будинку та зберегти реєстрацію.
Отже, власниця будинку подала позов про виселення невістки і у відповідь отримала зустрічний позов від невістки про вселення. Суд першої інстанції став на бік власниці та задовільнив первісний позов, проте суди апеляційної та касаційної інстанцій відмовили матері та вселили невістку у її будинок.
Позиція ВСУ у цій справі насамперед цікава нормою закону, яку використав ВСУ для вирішення цього спору. ВСУ прийшов до висновку, що ст. 64, 156 ЖК УРСР "Права і обов'язки членів сім'ї власника жилого будинку (квартири)" та ст. 405 ЦК України були неправильно застосовані судами апеляційної та касаційної інстанцій, і рішення ухвалене на користь невістки є помилковим. У подібних правовідносинах слід застосовувати частину другу ст. 406 ЦК України – «припинення сервітуту», і тому рішення суду першої інстанції при виселення невістки є правильним.
Отже, маємо новий підхід ВСУ у житлових спорах про виселення/вселення, де право на проживання колишнього члена сім’ї розглядається як сервітут, який припиняється судом за позовом власника житлового приміщення при наявності обставин, які мають істотне значення. В даному випадку - це фактичне тривале непроживання особи у будинку та наявність у неї іншого місяця проживання.
Власник будинку (позивач) звернувся до суду з позовом до двох відповідачів, з одним з яких раніше перебував у шлюбі, і на підставі ст. 156 ЖК УРСР, ст.ст.16, 386, 391, 405 ЦК України, просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим будинком, зняти їх з реєстраційного обліку та виселити.
В обґрунтування вимог позивач зазначав, що він є єдиним власником зазначеного будинку, право власності в порядку спадкування на який за ним визнано рішенням суду.
Суд першої інстанції позов задовольнив, виходячи з того, що на час розгляду справи позивач є єдиним власником вказаного вище житлового будинку, у якому з 2007 року були зареєстровані відповідачі.
Суд апеляційної інстанції вказане рішення скасував, позов задовольнив частково, і при цьому виходив з того, що відповідачі були зареєстровані у будинку з 2007 року та проживали в ньому як члени сім'ї позивача, з яким один з відповідачів перебував у зареєстрованому шлюбі до 2013 року, а тому припинення її сімейних відносин з власником будинку не позбавляє права користування займаним приміщенням, з чим погодився і суд касаційної інстанції.
ВССУ у своєму рішення спирався на наступні приписи законодавства.
Відповідно до ст. 156 ЖК Української РСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст.162 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Підстави виселення членів сім'ї (колишніх членів сім'ї) власника будинку передбачені ст. 156, ч. 1 ст. 116 ЖК Української РСР.
Таке виселення згідно із ч. 1 ст. 116 ЖК Української РСР може мати місце, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом із ним, систематично руйнують або псують жиле приміщення, або використовують його не за призначення, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, заходи запобігання і громадського вплив виявились безрезультатними, виселення винних н вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
- Стаття 1. Право громадян Української РСР на житло
- Стаття 2. Завдання житлового законодавства Української РСР
- Стаття 3. Житлове законодавство Союзу РСР і Української РСР
- Стаття 4. Житловий фонд
- Стаття 5. Державний житловий фонд
- Стаття 6. Призначення жилих будинків і жилих приміщень
- Стаття 7. Виключення з житлового фонду жилих будинків і жилих приміщень
- Стаття 8. Переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі
- Стаття 8-1. Переведення у жилі будинки садових і дачних будинків
- Стаття 9. Житлові права громадян
- Стаття 10. Житлові обов'язки громадян
- Стаття 11. Компетенція Союзу РСР у галузі регулювання житлових відносин
- Стаття 12. Компетенція Української РСР у галузі регулювання житлових відносин
- Стаття 13. Державне управління в галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду
- Стаття 14. Компетенція виконавчих комітетів обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду
- Стаття 15. Компетенція виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду
- Стаття 16. Компетенція виконавчих комітетів селищних, сільських Рад народних депутатів у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду
- Стаття 17. Компетенція Міністерства житлово-комунального господарства Української РСР у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду
- Стаття 18. Управління житловим фондом
- Стаття 19. {Статтю 19 виключено на підставі Закону № 3187-12 від 06.05.93} Органи, які здійснюють управління громадським житловим фондом
- Стаття 20. {Статтю 20 виключено на підставі Закону № 3187-12 від 06.05.93} Органи, які здійснюють управління фондом житлово-будівельних кооперативів
- Стаття 21. Участь громадських організацій, трудових колективів і громадян в управлінні державним і громадським житловим фондом та в забезпеченні його схоронності
- Стаття 22. Громадський контроль за забезпеченням громадян жилими приміщеннями
- Стаття 23. Обов'язок державних органів враховувати пропозиції громадських організацій, трудових колективів і громадян
- Стаття 24. Житлово-експлуатаційні організації
- Стаття 25. Типове положення про житлово-експлуатаційну організацію
- Стаття 26. Передача забудовниками виконавчим комітетам місцевих Рад народних депутатів та іншим організаціям для заселення частини жилої площі у новоспоруджених будинках
- Стаття 27. Розподіл жилої площі в будинках, споруджених за рахунок коштів, переданих у порядку пайової участі
- Стаття 28. Державний облік житлового фонду
- Стаття 29. Завдання державного контролю за використанням і схоронністю житлового фонду
- Стаття 30. Органи, які здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду
- Стаття 31. Право громадян на одержання жилого приміщення
- Стаття 32. Вік, з якого громадяни здійснюють право на одержання жилого приміщення
- Стаття 33. Забезпечення жилими приміщеннями потребуючих поліпшення житлових умов членів житлово-будівельних кооперативів, громадян, які мають жилий будинок (квартиру) у приватній власності, та інших громадян, що проживають у цих будинках (квартирах)
- Стаття 34. Підстави для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов
- Стаття 35. Наслідки штучного погіршення житлових умов
- Стаття 36. Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за місцем проживання
- Стаття 37. Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за місцем роботи
- Стаття 38. Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов
- Стаття 39. Порядок взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов
- Стаття 40. Перебування громадян на обліку потребуючих поліпшення житлових умов. Зняття з обліку
- Стаття 41. Контроль за станом обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов
- Стаття 42. Надання жилих приміщень громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов
- Стаття 43. Черговість надання громадянам жилих приміщень
- Стаття 44. Перенесення черговості на одержання жилих приміщень
- Стаття 45. Першочергове надання жилих приміщень
- Стаття 46. Позачергове надання жилих приміщень
- Стаття 46-1. Забезпечення жилим приміщенням дитячих будинків сімейного типу
- Стаття 47. Норма жилої площі
- Стаття 48. Розмір жилого приміщення, що надається громадянам
- Стаття 48-1. Порядок та розмір надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення
- Стаття 49. Додаткова жила площа
- Стаття 50. Вимоги, що ставляться до жилих приміщень
- Стаття 51. Порядок надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів
- Стаття 52. Порядок надання жилих приміщень у будинках відомчого житлового фонду
- Стаття 53. Порядок надання жилих приміщень у будинках громадського житлового фонду
- Стаття 54. Надання жилого приміщення, що звільнилося у квартирі
- Стаття 55. Заселення жилих приміщень у будинках, переданих виконавчим комітетам місцевих Рад народних депутатів, а також у будинках, споруджених із залученням коштів у порядку пайової участі
- Стаття 56. Заселення жилих приміщень, переданих забудовниками виконавчим комітетам місцевих Рад народних депутатів та іншим організаціям
- Стаття 57. Оскарження рішень з питань обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень
- Стаття 58. Ордер на жиле приміщення
- Стаття 59. Підстави і порядок визнання ордера на жиле приміщення недійсним
- Стаття 60. Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень
- Стаття 61. Договір найму жилого приміщення. Укладення договору найму жилого приміщення
- Стаття 62. Застосування правил цивільного законодавства Союзу РСР і Української РСР до відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення
- Стаття 63. Предмет договору найму жилого приміщення
- Стаття 64. Права і обов'язки членів сім'ї наймача
- Стаття 65. Право наймача на вселення інших осіб у займане ним жиле приміщення
- Стаття 65-1. Придбання громадянам займаних ними жилих приміщень у приватну власність
- Стаття 66. Плата за користування житлом
- Стаття 67. Плата за комунальні послуги
- Стаття 68. Строки внесення квартирної плати та плати за комунальні послуги
- Стаття 69. Пільги по квартирній платі та платі за комунальні послуги
- Стаття 70. Безплатне користування жилим приміщенням з опаленням і освітленням
- Стаття 71. Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами
- Стаття 72. Порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням
- Стаття 73. Бронювання жилого приміщення
- Стаття 74. Умови, за яких бронювання жилого приміщення не допускається
- Стаття 75. Видача охоронного свідоцтва (броні)
- Стаття 76. Розірвання договору найму на заброньоване жиле приміщення
- Стаття 77. Правила бронювання жилих приміщень
- Стаття 78. Права і обов'язки тимчасово відсутніх наймача та членів його сім'ї
- Стаття 79. Право на обмін жилого приміщення
- Стаття 80. Обмін жилого приміщення в разі відсутності згоди між членами сім'ї
- Стаття 81. Обмін частини жилого приміщення
- Стаття 82. Обмін жилих приміщень у будинках підприємств, установ, організацій
- Стаття 83. Набрання чинності угодою про обмін жилими приміщеннями
- Стаття 84. Порядок обміну жилих приміщень
- Стаття 85. Обмін жилих приміщень у будинках, розташованих на території Української РСР та іншої союзної республіки
- Стаття 86. Умови, за яких обмін жилими приміщеннями не допускається
- Стаття 87. Визнання обміну жилими приміщеннями недійсним
- Стаття 88. Наслідки визнання обміну жилими приміщеннями недійсним
- Стаття 89. Правила обміну жилих приміщень
- Стаття 90. Право наймача вимагати надання йому жилого приміщення меншого розміру замість займаного
- Стаття 91. Піднайом жилого приміщення
- Стаття 92. Вселення членів сім'ї піднаймача
- Стаття 93. Умови, за яких здача жилого приміщення в піднайом не допускається
- Стаття 94. Наслідки недодержання встановленого порядку здачі жилого приміщення в піднайом
- Стаття 95. Плата за користування жилим приміщенням за договором піднайму
- Стаття 96. Вилучення жилого приміщення, використовуваного для одержання нетрудових доходів
- Стаття 97. Припинення договору піднайму
- Стаття 98. Тимчасові мешканці
- Стаття 99. Виселення піднаймачів і тимчасових жильців у разі припинення договору найму жилого приміщення
- Стаття 100. Переобладнання і перепланування жилого будинку і жилого приміщення
- Стаття 101. Надання громадянам жилих приміщень у зв'язку з капітальним ремонтом жилого будинку
- Стаття 102. Надання громадянам іншого жилого приміщення, якщо в результаті капітального ремонту займане ними жиле приміщення не може бути збережене або його розмір істотно зміниться
- Стаття 103. Зміна договору найму жилого приміщення
- Стаття 104. Зміна договору найму жилого приміщення на вимогу члена сім'ї наймача
- Стаття 105. Зміна договору найму жилого приміщення на вимогу наймачів, які об'єдналися в одну сім'ю
- Стаття 106. Зміна договору найму жилого приміщення внаслідок визнання наймачем іншого члена сім'ї
- Стаття 107. Розірвання договору найму жилого приміщення наймачем
- Стаття 108. Розірвання договору найму жилого приміщення на вимогу наймодавця
- Стаття 109. Виселення з жилих приміщень
- Стаття 110. Виселення з наданням громадянам іншого благоустроєного жилого приміщення
- Стаття 111. Надання жилого приміщення у зв'язку із знесенням будинку або переобладнанням будинку (жилого приміщення) в нежилий
- Стаття 112. Надання жилого приміщення у зв'язку з виселенням з будинків (жилих приміщень), що загрожують обвалом
- Стаття 113. Вимоги, що пред'являються до благоустроєного жилого приміщення, яке надається у зв'язку з виселенням
- Стаття 114. Виселення з наданням громадянам іншого жилого приміщення
- Стаття 114-1. Виселення з дитячих будинків сімейного типу
- Стаття 115. Виселення з жилих приміщень з наданням громадянам іншого жилого приміщення в інших випадках
- Стаття 116. Виселення без надання громадянам іншого жилого приміщення
- Стаття 117. Виселення громадян у разі визнання ордера недійсним
- Стаття 118. Службові жилі приміщення
- Стаття 119. Категорії осіб, яким може бути надано службові жилі приміщення
- Стаття 120. Службові жилі приміщення у будинках, що належать колгоспам
- Стаття 121. Порядок надання службових жилих приміщень
- Стаття 122. Ордер на службове жиле приміщення
- Стаття 123. Порядок користування службовими жилими приміщеннями
- Стаття 124. Виселення з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення
- Стаття 125. Особи, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення
- Стаття 126. Жиле приміщення, що надається в зв'язку з виселенням з службового жилого приміщення
- Стаття 126-1. Надання народним депутатам України службових жилих приміщень і користування ними
- Стаття 127. Гуртожитки
- Стаття 128. Порядок надання жилої площі в гуртожитках
- Стаття 129. Ордер на жилу площу в гуртожитку
- Стаття 130. Порядок користування жилою площею в гуртожитках
- Стаття 131. Примірне положення про користування гуртожитками
- Стаття 132. Виселення з гуртожитків
- Стаття 132-1. Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання
- Стаття 132-2. Порядок надання і користування жилими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання
- Стаття 133. Право громадян на вступ до житлово-будівельного кооперативу і одержання в ньому жилого приміщення
- Стаття 134. Облік громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу
- Стаття 135. Умови прийому громадян до членів житлово-будівельного кооперативу
- Стаття 136. Черговість прийому до членів житлово-будівельного кооперативу
- Стаття 137. Порядок організації і діяльності житлово-будівельних кооперативів
- Стаття 138. Контроль виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів за діяльністю житлово-будівельних кооперативів
- Стаття 139. Допомога держави житлово-будівельним кооперативам
- Стаття 140. Передача житлово-будівельному кооперативу рівноцінного жилого будинку замість того, що зноситься
- Стаття 141. Надання членові житлово-будівельного кооперативу квартири
- Стаття 142. Переважне право члена житлово-будівельного кооперативу на одержання жилого приміщення, що звільнилося в будинку кооперативу
- Стаття 143. Обмін жилого приміщення членом житлово-будівельного кооперативу
- Стаття 144. Найом жилого приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу
- Стаття 145. Користування жилим приміщенням членами сім'ї члена житлово-будівельного кооперативу
- Стаття 146. Поділ жилого приміщення між подружжям
- Стаття 147. Виключення з житлово-будівельного кооперативу
- Стаття 148. Виселення з будинку житлово-будівельного кооперативу
- Стаття 149. Визначення прав і обов'язків члена житлово-будівельного кооперативу
- Стаття 150. Користування жилим будинком (квартирою), що належить громадянинові
- Стаття 151. Обов'язки власника по забезпеченню схоронності жилого будинку (квартири)
- Стаття 152. Порядок проведення переобладнання і перепланування приміщень приватного житлового фонду
- Стаття 153. Сприяння держави в ремонті та благоустрої жилих будинків (квартир), що належать громадянам
- Стаття 154. Контроль за утриманням будинків (квартир), що належать громадянам
- Стаття 155. Гарантії прав громадян, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру)
- Стаття 156. Права і обов'язки членів сім'ї власника жилого будинку (квартири)
- Стаття 157. Виселення членів сім'ї власника жилого будинку (квартири)
- Стаття 158. Договір найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові
- Стаття 159. Предмет і строк договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові
- Стаття 160. Права і обов'язки членів сім'ї наймача жилого приміщення у будинку (квартирі), що належить громадянинові
- Стаття 161. Право наймача на вселення інших осіб у займане ним жиле приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові
- Стаття 162. Плата за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові
- Стаття 163. Збереження жилої площі за тимчасово відсутніми наймачем та членами його сім'ї
- Стаття 164. Обмін жилими приміщеннями в будинках (квартирах), що належать громадянам
- Стаття 165. Виселення наймача на час капітального ремонту жилого будинку (квартири), що належить громадянинові
- Стаття 166. Зміна договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові
- Стаття 167. Розірвання наймачем договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові
- Стаття 168. Припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові. Розірвання договору за вимогою наймодавця
- Стаття 169. Виселення наймача в разі припинення договору найму жилого приміщення
- Стаття 170. Дія договору найму жилого приміщення при переході права власності на жилий будинок (квартиру) до іншої особи
- Стаття 171. Забезпечення жилими приміщеннями громадян, будинки яких підлягають знесенню у зв'язку з вилученням земельних ділянок
- Стаття 172. Перенесення жилих будинків та будівель, що підлягають знесенню
- Стаття 173. Спорудження на новому місці жилих будинків, будівель та пристроїв для громадян, будинки яких підлягають знесенню
- Стаття 174. Порядок надання квартир, відшкодування вартості будинків (квартир), будівель та пристроїв, що зносяться, і умови їх перенесення
- Стаття 175. Забезпечення схоронності житлового фонду
- Стаття 176. Обов'язки наймодавця по забезпеченню схоронності житлового фонду
- Стаття 177. Обов'язки громадян по забезпеченню схоронності жилих будинків
- Стаття 178. Сприяння громадянам у проведенні поточного ремонту жилих приміщень
- Стаття 179. Додержання вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями
- Стаття 180. Експлуатація та ремонт державного житлового фонду в містах і селищах міського типу
- Стаття 181. Технічне обслуговування та ремонт будинків громадського житлового фонду і будинків житлово-будівельних кооперативів
- Стаття 182. Експлуатація та ремонт житлового фонду в сільській місцевості
- Стаття 183. Планування капітального ремонту державного житлового фонду
- Стаття 184. Фінансування затрат на експлуатацію та ремонт державного житлового фонду
- Стаття 185. Фінансування затрат на експлуатацію та ремонт громадського житлового фонду
- Стаття 186. Фінансування затрат, зв'язаних з експлуатацією та ремонтом нежилих будівель і нежилих приміщень у жилих будинках
- Стаття 187. Фінансування затрат на експлуатацію та ремонт будинків житлово-будівельних кооперативів
- Стаття 188. Матеріально-технічне забезпечення експлуатації та ремонту житлового фонду
- Стаття 189. Відповідальність за неналежне використання житлового фонду та інші порушення житлового законодавства
- Стаття 190. Відшкодування шкоди, заподіяної житловому фонду
- Стаття 191. Порядок вирішення житлових спорів
- Стаття 192. Забезпечення жилими приміщеннями громадян, направлених за кордон
- Стаття 193. Міжнародні договори
Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.