Фраудаторним може виявитися будь-який правочин, який укладений на шкоду кредиторам, в тому числі, у межах справи про банкрутство. Тому суд визнав фраудаторною угоду, що переводила борг із платоспроможного на завідомо неплатоспроможного боржника (ВС КГС, справа №910/17629/18 (910/12093/20) від 09.02.2023 р.)

Фабула судового акту: У справі про банкрутство, відкритою за заявою кредитора щодо ТОВ-ки боржника, арбітражний керуючий ТОВ-ки подав позов про визнання недійсним договору переведення боргу (як фраудаторного) та стягнення коштів з цього кредитора.

Так, арбітражний керуючий виявив, що колись ТОВ-ка боржник уклала договір поставки із кондитерською фабрикою, перевела аванс, але кондитерська фабрика не поставила товар та і не повернула аванс. Потім, кондитерська фабрика уклала договір переведення боргу (адже аванс залишився неповернутим) на кредитора, що в той час вже заборгував перед зовсім іншим підприємством значну суму, достатню для неплатоспроможності. Згодом, цей же кредитор, подав заяву про відкриття справи про банкрутство до тієї ж ТОВ, якій сам заборгував (на підставі іншого боргу). При цьому ні повернення авансу, ні зарахування зустрічних вимог не відбулося, а керуючий ще й знайшов пов’язану особу.

Справа розглядалася неодноразово. У підсумку суди визнали договір переведення боргу фраудаторним, тобто недійсним і зобов’язали кондитерську фабрику все ж таки повернути аванс. ВС КГС погоджуючись із такими висновками, навів критерії фраудаторності у справах про банкрутство.

Чинним законодавством не встановлено заборон на укладення договору про переведення боргу в залежності від фінансового стану сторони договору, однак платоспроможність боржника та наявність у нього майна, на яке може бути звернене стягнення, відіграють істотну роль при укладенні такого виду договору, як договір про переведення боргу. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочину боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), тобто дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Частиною 3 ст. 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Згідно з ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку (постанова від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19) ВС КГС).

Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

• момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;
• контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);
• щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов`язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема через суд.

У сучасному українському законодавстві, як і в іноземних правопорядках, оспорювання так званих підозрілих угод божника є одним з найважливіших юридичних інструментів консолідації та збільшення конкурсної маси шляхом повернення до неї майна боржника, переданого іншим особам.

Отже, фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 КУзПБ на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин 3, 6 ст. 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Отже у цій справі: Верховний Суд визнав, що спірним договором переведення боргу фактично замінено сторону у зобов`язанні перед кредитором з діючого на неплатоспроможне підприємство, враховуючи, що станом на дату укладання спірного правочину таке вже знаходилось у скрутному майновому стані, тобто зміст оспорюваного договору не відповідає критеріям розумності та добросовісності, що є підставою для визнання його недійсним.

Слід зауважити, що відповідно до правової позиції ВС КГС, викладеної у постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16,приписист. 42 КУзПБ у частині підстав визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, підлягають застосуванню приписи ст. 20 Закону про банкрутство. В цьому випадку застосовується річний строку, передбачений положеннями ст. 20 Закону про банкрутство щодо визначення підстав, за якими оспорюваний правочин може визнаватися недійсним, оскільки саме ця норма права існувала на час укладення та виконання оспорюваного правочину (договору). Крім того, ст. 20 Закону про банкрутство є спеціальною щодо загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів боржника недійсними, оскільки наведена норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Аналізуйте судовий акт: Діти (у т.ч. повнолітні), батьки, особи під опікою/піклуванням відносяться до членів сім`ї боржника (у процедурі банкрутства) - незалежно від того, чи проживають такі з ним, чи пов`язані спільним побутом, правами та обов`язками (ВС КГС №910/6639/20 від 22.09.2021 р.);

ВС відступив: відмова у відкритті касаційного провадження у справі про банкрутство незаконна, суд розтлумачив застосування п.4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ (ВС/КГС у справі № 913/849/14 від 27.08.2020 р.);

ПЕРШЕ рішення про визнання фізособи банкрутом (Господарський суд Запорізької області № 908/3329/19 від 26.03.2020);

Нарахування штрафних санкцій в період дії мораторію у зв'язку із порушенням справи про банкрутство (6-ААС від 22.01.2019 р. у справі №826/13172/18).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 910/17629/18 (910/12093/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивач - Різник О.Ю.,

відповідач-1 - не з`явився,

відповідач-2 - Галь А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі"

на постановуПівнічного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В. - головуючий, Грек Б.М., Поляков Б.М.)

та рішенняГосподарського суду міста Києва від 22.08.2022 (суддя Мандичев Д.В.)

у справі№910/17629/18(910/12093/20)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бестом" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі"

провизнання недійсним правочину та стягнення коштів у розмірі 2750000,00 грн

в межах справи№910/17629/18

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Бестом"

пробанкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи

1. У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії ліквідаційної процедури перебуває справа №910/17629/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом" (далі - ТОВ "Бестом", боржник), провадження у якій відкрито ухвалою суду від 20.02.2019 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт" (далі - ТОВ "Укройлпродукт").

2. Постановою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 у справі №910/17629/18 ТОВ "Бестом" визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.

Стислий виклад позовних вимог

3. У серпні 2020 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ "Бестом" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Демчана О.І. до ТОВ "Укройлпродукт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" (далі - ТОВ "ТД "Житомирські ласощі") про визнання недійсним договору переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018 (далі - договір переведення боргу) та стягнення коштів у розмірі 2750000,00 грн на підставі договору поставки №27/12/16БТД від 27.12.2016 (далі - договір поставки) в межах справи №910/17629/18 про банкрутство ТОВ "Бестом".

4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним договором переведення боргу фактично замінено сторону у зобов`язанні перед кредитором з діючого на неплатоспроможне підприємство, що призвело до неможливості стягнення боргу у розмірі 2750000,00 грн за договором поставки. Ліквідатор зазначав, що станом на дату укладання договору переведення боргу ТОВ "Укройлпродукт" вже знаходилось у скрутному майновому стані, позаяк ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 відкрито провадження у справі №910/18966/19 про банкрутство ТОВ "Укройлпродукт" та визнано грошові вимоги ТОВ "Фактор Нафтогаз" до вказаного товариства в розмірі 17532204,85 грн.

5. В обґрунтування заяви ліквідатор ТОВ "Бестом" посилався на підстави недійсності вказаного договору переведення боргу, визначені спеціальними нормами статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства(далі - КУзПБ), так і загальними нормами Цивільного кодексу України(далі - ЦК України).

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

6. У ході виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Бестом", арбітражним керуючим Демчаном О.І. отримано від попереднього керівника товариства - Сахно С.А. за актом приймання-передачі від 28.07.2020 установчі документи та бухгалтерську документацію товариства, зокрема: оригінал договору поставки №27/12/16БТД від 27.12.2016, укладений між ТОВ "Бестом" та ТОВ "ТД "Житомирські ласощі", оригінал видаткової накладної №РН-0000002 від 20.12.2016, оригінал договору переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018, укладений між ТОВ "ТД "Житомирські ласощі", ТОВ "Укройлпродукт" та ТОВ "Бестом".

7. Відповідно до п. 1.1 договору поставки постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар (а саме кондитерські вироби) у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

8. За змістом п. 5.2 договору поставки поставка товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту попередньої оплати.

9. В силу п. 5.3 та п. 5.4 договору поставки розрахунок здійснюється в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України. Днем здійснення платежу вважаться день, в який сума, що підлягає сплаті, поступає на розрахунковий рахунок постачальника.

10. Згідно з п. 6.4 договору поставки покупець має право вимагати від постачальника поставки якісного і конкурентоздатного товару в кількості і строк передбаченого замовленням покупця і даним договором; вимагати від постачальника належного виконання його обов`язків.

11. Відповідно до банківської виписки по особовому рахунку ТОВ "Бестом" № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ "Фортуна-Банк" (код МФО банку 300904), 30.12.2016 ТОВ "Бестом" перерахувало ТОВ "ТД "Житомирські ласощі" грошові кошти у розмірі 2750000,00 грн як передплату за кондитерські вироби згідно з договором поставки. Вказаний факт також підтверджується поданою до органів ДПС податковою накладною від 30.12.2016 №541.

12. Проте постачальник не виконав умови договору поставки та не поставив покупцеві товар (кондитерські вироби), за який останнім 30.12.2016 було сплачено грошові кошти у розмірі 2750000,00 грн.

13. В подальшому, 01.10.2018 між ТОВ "ТД "Житомирські ласощі" (первісний боржник), ТОВ "Укройлпродукт" (новий боржник) та ТОВ "Бестом" (кредитор) укладено договір переведення боргу.

14. Відповідно до умов договору переведення боргу останнім регулюються відносини, пов`язані з заміною сторони (первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає з договору поставки №27/12/16БТД від 27.12.2016, укладеного між первісним боржником та кредитором (далі - основний договір) (п. 1.1).

15. Пунктом 2.1 договору переведення боргу передбачено, що первісний боржник переводить на нового боржника основний борг (грошове зобов`язання), який виник на підставі основного договору, та, станом на 1 жовтня 2018 року, складає 2750000,00 грн.

16. У п. 2.2 договору переведення боргу визначено, що новий боржник повинен оплатити кредитору загальну суму заборгованості, зазначену в п. 2.1 цього договору, протягом 10 (десяти) робочих днів після його підписання.

17. Однак, визнаний первісним боржником та новим боржником борг перед кредитором у загальному розмірі 2750000,00 грн, станом на дату подання заяви про визнання недійсним договору не був сплачений.

18. Також станом на дату укладання договору переведення боргу у ТОВ "Бестом" вже була наявна заборгованість перед ТОВ "Укройлпродукт" на суму 1136800,00 грн, яка підтверджена такими рішеннями: - рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 у справі №910/9844/17, яким стягнуто з ТОВ "Бестом" на користь ТОВ "Укройлпродукт" суму боргу в розмірі 1000000,00 грн та 15000,00 грн судового збору; - рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/20948/17, яким стягнуто з ТОВ "Бестом" на користь ТОВ "Укройлпродукт" 120000,00 грн та 1800,00 грн судового збору.

19. В подальшому, ліквідатором банкрута установлено, що станом на дату укладання договору переведення боргу - кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "Укройлпродукт" (код 37036907) значився ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ).

20. У заяві позивач зазначає, що ініціюючий кредитор у справі про банкрутство ТОВ "Бестом" є пов`язаною особою із ОСОБА_1 та станом на дату укладання договору переведення боргу ТОВ "Укройлпродукт" вже знаходилось у скрутному майновому стані, а ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 відкрито провадження у справі №910/18966/19 про банкрутство ТОВ "Укройлпродукт" та визнано грошові вимоги ТОВ "Фактор Нафтогаз" до ТОВ "Укройлпродукт" в розмірі 17532204,85 грн.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

21. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

22. Постановою Верховного Суду від 12.01.2022 у справі №910/17629/18(910/12093/20) ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 у справі №910/17629/18(910/12093/20) скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

23. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що у справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій (окрім помилкового застосування норм ст. 42 КУзПБ, замість ст. Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(далі - Закон про банкрутство)) в межах наявних в них повноважень, передбачених ст.ст. 86 237 269 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України), не надали належної правової оцінки заявленим вимогам скаржника з урахуванням визначених ним підстав заявлених вимог (фактичної підстави - вчинення правочинів на шкоду кредиторам та правової підстави, яка, окрім приписів ст. 42 КУзПБ, ґрунтується на загальних нормах ЦК України).

24. При цьому Верховний Суд виходив з того, що обмежившись висновком про те, підписання договору переведення боргу (01.10.2018) не є відмовою боржника від своїх майнових вимог, господарські суди попередніх інстанцій не дослідили обставини можливості виконання зобов`язань за спірним договором новим боржником (ТОВ "Укройлпродукт"), щодо якого в подальшому (05.02.2020) відкрито провадження у справі про банкрутство ініційоване на підставі рішення суду від 14.05.2019 у справі №910/2471/19.

25. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 позов задоволено повністю; визнано недійсним договір переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018, укладений між ТОВ "ТД "Житомирські ласощі", ТОВ "Укройлпродукт" та ТОВ "Бестом"; стягнуто з ТОВ "ТД "Житомирські ласощі" на користь ТОВ "Бестом" 2750000,00 грн попередньої оплати за договором поставки №27/12/16БТД від 27.12.2016.

26. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 залишено без змін.

27. Судові рішення прийнято із посиланням на приписи ст. 12 ГПК України, ст. 42 КУзПБ, ст.ст. 3 11 13 16 202 203 215 216 520 530 601 655 663 693 712 ЦК України, ст. 20 Закону про банкрутствота мотивовані тим, що зміст оспорюваного договору про переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018 не відповідає критеріям розумності та добросовісності, є фраудаторним, що укладений на шкоду кредиторам, а отже, такий правочин підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 7 КУзПБна підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та ч.ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України.

28. Також господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з ТОВ "ТД "Житомирські ласощі" на користь ТОВ "Бестом" 2750000,00 грн суми попередньої оплати, оскільки покупець - ТОВ "Бестом" належним чином виконало умови договору поставки №27/12/16БТД від 27.12.2016 перерахувавши ТОВ "ТД "Житомирські ласощі" суму передоплати за товар, у той час як останнє в порушення взятих на себе зобов`язань після отримання суми попередньої оплати, не поставило ТОВ "Бестом" товар на вказану суму, внаслідок чого ТОВ "Бестом" вправі вимагати повернення вартості недопоставленого товару на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

29. ТОВ "ТД "Житомирські ласощі" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, просить "скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2022, залишивши в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарський суду від 12.10.2021та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Бестом" відмовити в повному обсязі".

30. Скаржник подав уточнення до прохальної частини касаційної скарги та просить "скасувати постанову Північного апеляційного господарський суду від 23.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2022, залишивши в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 у справі №910/12093/20".

31. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

32. Так, скаржник вважає, що господарські суди не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 13, ст. 215 ЦК України(щодо визнання недійсності правочину), викладених у постановах від 27.01.2020 у справі №761/26815/17, від 01.04.2020 у справі №182/2214/16-ц, від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц, від 24.07.2019 у справі №405/1820/17, від 14.07.2020 у справі №754/2450/18; суди не врахували висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №922/1903/18 щодо застосування положень ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутстводо правовідносин, що склалися до 21.10.2019.

33. На думку скаржника, наявні матеріали справи не містять доказів фраудаторності, а отже й недійсності договору переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

34. Адвокатське об`єднання "Агентство банкрутства реструктуризації" подало відзив до Верховного Суду, в якому проти задоволення касаційної скарги заперечує та вважає, що оскаржувані судові рішення мають бути залишені без змін.

35. У відзиві зазначено про те, що господарські суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що зміст оспорюваного договору про переведення боргу №01 -10/18 від 01.10.2018 не відповідає критеріям розумності та добросовісності, є фраудаторним, що укладений на шкоду кредиторам, а отже, такий правочин підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 7 КУзПБна підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин 3, 6 ст. 13 ЦК України.

36. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

37. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог провизнання недійсним договору переведення боргу та стягнення коштів у розмірі 2750000,00 грн на підставі договору поставки в межах справи №910/17629/18 про банкрутство ТОВ "Бестом".

38. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1, 2 ст. 300 ГПК України).

39. Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що оспорюваний договір переведення боргу укладено сторонами 01.10.2018, а провадження у справі про банкрутство ТОВ "Бестом" відкрито 20.02.2019 на підставі Закону про банкрутство.

40. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16,приписи ст. 42 КУзПБу частині підстав визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, підлягають застосуванню приписи ст. 20 Закону про банкрутство.

41. Верховний Суд погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про необхідність застосування в цьому випадку річного строку, передбаченого положеннями ст. 20 Закону про банкрутствощодо визначення підстав, за якими оспорюваний правочин може визнаватися недійсним, оскільки саме ця норма права існувала на час укладення та виконання оспорюваного правочину (договору).

42. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій правильно врахували позицію Верховного Суду у цій же справі у постанові від 12.01.2022, оскільки направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зауважив, що ураховуючи укладення спірного правочину 01.10.2018 та відкриття провадження у цій справі про банкрутство 20.02.2019, тобто до введення в дію КУзПБ, судам належало самостійно надати правову кваліфікацію спірним правовідносинам, врахувати необхідність застосування положень ст. 20 Закону про банкрутство, зокрема й з огляду на встановлений законодавцем річний строк для звернення із заявою про визнання правочину недійсним на підставі спеціальних норм вказаного Закону.

43. Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК Українивказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

44. Суди встановили, що на підставі договору про переведення боргу ТОВ "ТД "Житомирські ласощі" (первісний боржник) перевело на нового боржника (ТОВ "Укройлпродукт") основний борг (грошове зобов`язання), який виник перед ТОВ "Бестом" (кредитор) на підставі договору поставки №27/12/16БТД від 27.12.2016 в сумі 2750000,00 грн, тобто укладання договору про переведення боргу призвело до автоматичного збільшення розміру зобов`язань нового боржника, який приймає на себе зобов`язання, якщо договором не погоджено умов щодо відплатності переведення боргу.

45. Внаслідок укладення договору про переведення боргу ТОВ "Укройлпродукт" стало зобов`язаною стороною та безоплатно прийняло на себе зобов`язання з виплати боргу в розмірі 2750000,00 грн, однак усупереч вимогам п. 2.2 договору про переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018, новий боржник не сплатив кредитору ТОВ "Бестом" суму заборгованості в розмірі 2750000,00 грн.

46. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що чинним законодавством не встановлено заборон на укладення договору про переведення боргу в залежності від фінансового стану сторони договору, однак платоспроможність боржника та наявність у нього майна, на яке може бути звернене стягнення, відіграють істотну роль при укладенні такого виду договору, як договір про переведення боргу.

47. У цьому зв`язку суди встановили, що відповідно до змісту ухвали Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 про відкриття провадження у справі №910/18966/19 про банкрутство ТОВ "Укройлпродукт" вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2019у справі №910/2471/19 стягнуто з ТОВ "Укройлпродукт" на користь ТОВ "Фактор Нафтогаз" заборгованість в сумі 1500000,00 грн та 22500,00 грн судового збору. У вищевказаному рішенні також зазначено, що банківськими виписками по рахунку позивача за період з 21.07.2015 по 20.10.2016 підтверджується здійснення ТОВ "Фактор Нафтогаз" передоплати за товар на загальну суму 17506704,85 грн. При цьому матеріали справи містять акт звірки взаєморозрахунків за період з01.07.2015 по 12.02.2019, підписаний уповноваженими представниками ТОВ "Фактор Нафтогаз" і ТОВ "Укройлпродукт" та скріплений печатками. Вказаним актом звірки взаєморозрахунків підтверджено, що станом на 12.02.2019 заборгованість ТОВ "Укройлпродукт" перед ТОВ "Фактор Нафтогаз" становить 17506704,85 грн.

48. Отже, маючи значні фінансові зобов`язання, що було підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство, ТОВ "Укройлпродукт" додатково прийняло на себе зобов`язання зі сплати 2750000,00 грн за договором про переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018.

49. Крім зазначеного, господарські суди встановили, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату укладання договору переведення боргу кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "Укройлпродукт" значився ОСОБА_1 , який є пов`язаною особою з ініціюючим кредитором ТОВ "Укройлпродукт" у справі про банкрутство ТОВ "Бестом".

50. Так, у межах справи про банкрутство ТОВ "Бестом" до Господарського суду міста Києва ліквідатором ТОВ "Бестом" подано заяву про визнання недійсним договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №11-10/П від 11.10.2017 та застосування реституції шляхом повернення перерахованих на користь ОСОБА_1 з рахунку ТОВ "Бестом" на підставі договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №11-10/П від 11.10.2017 коштів у загальному розмірі 4800465,00 грн.

51. Разом з тим, станом на дату укладання договору про переведення боргу, у ТОВ "Бестом" вже була наявна заборгованість перед ТОВ "Укройлпродукт" на суму 1136800,00 грн, що підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 у справі №910/9844/17, яким стягнуто з ТОВ "Бестом" на користь ТОВ "Укройлпродукт" суму боргу в розмірі 1000000,00 грн та 15000,00 грн судового збору та рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/20948/17, яким стягнуто з ТОВ "Бестом" на користь ТОВ "Укройлпродукт" 120000,00 грн та 1800,00 грн судового збору, що і стало підставою для провадження у справі про банкрутство ТОВ "Бестом".

52. У цьому зв`язку суди відхилили доводи ТОВ "ТД "Житомирські ласощі" щодо часткового погашення ТОВ "Бестом" наявної заборгованості перед ТОВ "Укройлпродукт" шляхом укладення спірного договору про переведення боргу, оскільки таких умов договір про переведення боргу не містить, а відповідних дій щодо зарахуванням зустрічних однорідних вимог сторонами не вчинялося.

53. Отже, борг ТОВ "Бестом" перед ТОВ "Укройлпродукт" у розмірі 1136800,00 грн був підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Бестом" за заявою ТОВ "Укройлпродукт", тобто не був погашений за оспорюваним договором про переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018.

54. Також судом враховані посилання ТОВ "ТД "Житомирські ласощі" на те, що відповідно до акта приймання-передачі до договору купівлі-продажу цінних паперів №ЦБ-160117 від 16.01.2017 ТОВ "Укройлпродукт" прийняло цінні папери (вексель) номінальною вартістю 7298650,00 грн від ТОВ "ТД "Житомирські ласощі", заборгувавши останньому станом на 30.09.2018 суму коштів у розмірі 6252434,11 грн, однак відповідачі не подали належних та допустимих доказів укладення договору про переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018 саме у зв`язку з наявністю боргу за ТОВ "Укройлпродукт" перед ТОВ "ТД "Житомирські ласощі" за договором купівлі-продажу цінних паперів №ЦБ-160117 від 16.01.2017, тобто наявність договору купівлі-продажу цінних паперів №ЦБ-160117 від 16.01.2017 та заборгованості за ним жодним чином не має правового відношення до укладення оспорюваного договору про переведення боргу.

55. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що укладений боржником договір переведення боргу по суті містить ознаки фраудаторного правочину.

56. Верховний Суд погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

57. Стаття 20 Закону про банкрутствоє спеціальною щодо загальних, установлених ЦК Українипідстав для визнання правочинів боржника недійсними, оскільки наведена норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

58. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

59. Враховуючи визначені позивачем підстави заявлених вимог із посиланням на приписи ст.ст. 3 13 11 202 509 525 526 626 627 628 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України(далі - ГК України), це не виключає можливості звернення кредитора з позовом про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України ГК Україничи інших законів (див. висновок викладений у п. 138 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).

60. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених закономспособів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.

61. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочину боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

62. Так, у позовній заяві ліквідатор посилався, зокрема, на порушення при укладенні оспорюваного договору переведення боргу загальних засад законодавства щодо необхідності дотримання добросовісності при вчиненні дій учасниками цивільних правовідносин (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), а також щодо недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

63. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), тобто дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

64. Частиною 3 ст. 13 ЦК Українивизначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

65. Згідно з ч. 5 ст. 203 ЦК Україниправочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

66. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

67. Оцінюючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд вважає за необхідне врахувати правову позицію, викладену в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19).

68. Так, у постанові від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19) судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо суті позовних вимог дійшла таких висновків.

69. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

70. Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

71. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

72. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: - момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі; - контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); - щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

73. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).

74. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

75. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17)).

76. Цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов`язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема через суд.

77. У сучасному українському законодавстві, як і в іноземних правопорядках, оспорювання так званих підозрілих угод божника є одним з найважливіших юридичних інструментів консолідації та збільшення конкурсної маси шляхом повернення до неї майна боржника, переданого іншим особам.

78. Отже, фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 КУзПБна підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК Українияк такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин 3, 6 ст. 13 ЦК Україниз підстав недопустимості зловживання правом. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

79. Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Подібна правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом у своїх постановах, зокрема від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17), від 13.10.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011.

80. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України) (відповідний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц), а також у постановах Верховного Суду України від 19.10.2016 (провадження №6-1873цс16), від 23.08.2017 у справі №306/2952/14-ц та 09.09.2017 у справі №359/1654/15-ц.

81. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що спірним договором переведення боргу фактично замінено сторону у зобов`язанні перед кредитором з діючого на неплатоспроможне підприємство, враховуючи, що станом на дату укладання спірного правочину (01.10.2018) ТОВ "Укройлпродукт" вже знаходилось у скрутному майновому стані, тобто зміст оспорюваного договору не відповідає критеріям розумності та добросовісності, що є підставою для визнання його недійсним.

82. При цьому Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на те, що господарські суди попередніх інстанцій не врахували висновок суду касаційної інстанції, викладений у постанові від 20.05.2020 у справі №922/1903/18 про визначення критеріїв для визнання недійсним договору переведення боргу, передбачених положеннями ст. 20 Закону про банкрутство. У справі №922/1903/18 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що обставини виключають застосування до спірних правовідносин положень ст. 20 Закону про банкрутство, оскільки оспорювані правочини було вчинено у 2014 році, тоді як провадження у справі про банкрутство було відкрито 30.07.2018, тобто майже через чотири роки.

83. У справі №922/1903/18 Верховний Суд дійшов висновку, що "боржник, який вчиняє дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Водночас будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі №405/1820/17 від 24.07.2019, №910/8357/18 від 28.11.2019)… Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може".

84. Отже, доводи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.05.2020 у справі №922/1903/18 про визначення критеріїв для визнання недійсним договору переведення боргу, передбачених положеннями ст. 20 Закону про банкрутство, є безпідставним, оскільки вирішуючи питання щодо наявності підстав для визнання договору як фраудаторного Верховний Суд у справі №922/1903/18 виходив з загальних вимог ЦК Українита обставин, які склалися у наведеній справі, тобто по суті обставини у наведеній справі є схожими зі справою, що переглядається, і висновки в обох справах не суперечать один одному.

85. Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 13, ст. 215 ЦК України(щодо визнання недійсності правочину), викладених у постановах від 27.01.2020 у справі №761/26815/17, від 01.04.2020 у справі №182/2214/16-ц, від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц, від 24.07.2019 у справі №405/1820/17, від 14.07.2020 у справі №754/2450/18, відхиляються Верховним Судом, з огляду на таке.

86. Так, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі №761/26815/17, предметом позову якого було скасування (визнання недійсним) рішення загальних зборів членів ОСББ в частині встановлення з 01.01.2015 плати на утримання та обслуговування житлово-будинкового комплексу у розмірі 7,00 грн за 1 кв.м нежитлових приміщень, які знаходяться в приватній власності юридичних та фізичних осіб, зроблено висновок, що "недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".

87. У постанові Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №182/2214/16-ц, предметом позову якого було визнання договорів недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення запису про державну реєстрацію прав власності, міститься висновок про те, що обраний позивачами, які не є власниками спірного майна, спосіб захисту в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а не звернення до суду з позовом до добросовісного набувача із віндикаційним позовом, оскільки позивач не є власником спірного майна, відповідає вимогам закону.

88. У постанові від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц, предметом позову якого було визнання нікчемним договору банківського вкладу, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

89. У постанові від 24.07.2019 у справі №405/1820/17, предметом позову якого було визнання недійсним договору дарування квартири, зроблено висновок про те, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

90. У постанові від 14.07.2020 у справі №754/2450/18, предметом позову якого було визнання договорів купівлі-продажу недійсними, зроблено висновок про те, що будь-який правочин, який вчиняється боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, який спрямований на обмеження його платоспроможності, має ставитися під сумнів та сам по собі набуває ознак фраудаторного правочину.

91. Верховний Суд зауважує, що висновки суду апеляційної інстанції не суперечать наведеним висновкам Верховного Суду, оскільки у справі, що розглядається, та в наведених скаржником справах, суди встановили різні фактичні обставини та прийняли відповідні рішення, що не свідчить про різне застосування одних і тих самих норм у подібних правовідносинах.

92. З огляду на приписи ч.1, ч. 2 ст. 300 ГПК Україниу даній справі Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зокрема щодо наявності або відсутності підстав для визнання договору переведення боргу недійсним як фраудаторного та щодо обґрунтованості застосування господарськими судами положень ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутстводо правовідносин, що склалися до 21.10.2019.

93. У касаційній скарзі не міститься підстав, доводів та мотивів щодо неправильного застосування судами першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ "ТД "Житомирські ласощі" на користь ТОВ "Бестом" 2750000,00 грн суми попередньої оплати за договором поставки.

94. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Проніна проти України", згідно якого пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

95. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

96. У контексті вказаної практики Верховний Суд вважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

97. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженої постанови, як і аргументи про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм, не знайшли свого підтвердження за під час касаційного перегляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

98. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про задоволення вимог арбітражного керуючого у справі обґрунтованим. Суди попередніх інстанцій правильно застосували норми процесуального і матеріального права до цих правовідносин сторін.

99. Відповідно до ст. 309 ГПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексумежах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

100. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, - без змін.

Судові витрати

101. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 у справі №910/17629/18(910/12093/20) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді В. Білоус

В. Пєсков