ЄСПЛ зобов’язав Україну сплатити 2500 євро за неналежне доказування вини особи СПРАВА «БОНДАР ПРОТИ УКРАЇНИ»

Під час розгляду скарги на вирок суд вирішив не допитувати ще раз ключового свідка, який спочатку відмовився від показань, але згодом відкликав цю заяву.

Ситуацію крізь призму Конвенції розглядав Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Бондар проти України» (заява № 18895/08), передає інформаційний ресурс ECHR: Ukrainian Aspect.

Михайло Бондар був заарештований за підозрою у вбивстві. Попри зізнання, був звільнений, коли суддя виявив, що проти нього було недостатньо доказів.

Згодом один свідок повідомив, що бачив Бондара на задньому дворі жертви з кров’ю на руках приблизно в час вбивства. Також були свідчення інших осіб, яким Бондар начебто зізнавався у вчиненні злочину. Розслідування було відновлене і Бондар був знову заарештований, коли з’явилися нові докази від іншого свідка, яка повідомила, що підозрюваний зізнався їй у вбивстві, коли вони мешкали в одному селі.

Зрештою Бондар був визнаний винним у вбивстві і засуджений до 13 років ув’язнення. Суд першої інстанції посилався на заяви п’яти свідків на досудовому слідстві і їх перехресний допит у суді.

Бондар оскаржував вирок на тій підставі, що свідок відмовилася від своїх свідчень під тиском. Але свідок відкликала свою відмову. Втім, суд відмовився знову викликати її. Верховний Суд підтвердив рішення суду першої інстанції. Клопотання Бондара про відновлення провадження також не було задоволене.

Посилаючись, зокрема, на ч. 1 та п. «d» ч. 3 статті 6 (право на справедливий судовий розгляд і право на присутність та допит свідків) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Бондар звернувся до ЄСПЛ. Він стверджував, що провадження проти нього було несправедливим, оскільки суди посилалися на його зізнання, отримане під примусом, і вони не викликали знову ключового свідка.

Суд у Страсбурзі погодився із доводами заявника в частині способу, у який національні суди використали в якості доказів показання ключового свідка та призначив справедливу сатисфакцію моральної шкоди у розмірі 2500 євро.

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Згадайте новину: До спірних правовідносин слід застосовувати закон, що діяв на момент їх виникнення (справа «Дімопулос проти Туреччини»)

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 138 (2019)
16.04.2019

Бондар проти України (заява № 18895/08)

Заявник, Михайло Бондар, є громадянином України, який народився в 1960 році. Він помер в 2012 році і його мати продовжила заяву від його імені.

Справа стосувалася його твердження, що його катували для отримання зізнання у вбивстві, а також те, що кримінальне провадження стосовно нього було несправедливим.

Пан Бондар був заарештований у серпні 2003 року за підозрою у вбивстві. Він зізнався, але був звільнений, коли суддя виявив, що проти нього було недостатньо доказів.

Під час наступного розслідування один свідок повідомив, що бачив пана Бондара на задньому дворі жертви з кров’ю на руках приблизно в час вбивства, в той час як три інші свідки повідомили, що він зізнався їм. Розслідування було призупинене у 2004 році, оскільки було неможливо встановити особу винного.

Проте розслідування було відновлене у 2007 році і пан Бондар був знову заарештований, коли з’явилися нові докази від іншого свідка, О. О. повідомила, що пан Бондар зізнався їй у вбивстві, коли вони мешкали в одному селі.

Пан Бондар був притягнутий до суду і був визнаний винним у вбивстві в 2008 році. Він був засуджений до 13 років ув’язнення. Суд першої інстанції посилався на досудові заяви п’яти свідків і їх перехресний допит у суді.

Пан Бондар подав касаційну скаргу стверджуючи, зокрема, що О. відмовилася від своїх свідчень у листі до суду першої інстанції зазначивши, що вона знаходилася під тиском слідчого. Згодом О. відкликала свою відмову від свідчень і суд відмовився знову викликати її як свідка. Верховний суд підтвердив рішення суду першої інстанції і запит пана Бондара у 2009 році про відновлення провадження також був безуспішним.

Посилаючись, зокрема, на статтю 6§ 1 та 3 (d) (право на справедливий судовий розгляд і право на присутність та допит свідків) Європейської конвенції з прав людини пан Бондар стверджував, що провадження проти нього було несправедливим, оскільки суди посилалися на його зізнання, отримане під примусом, і вони не викликали знову О. як свідка.

Порушення статті 6 § 1 і 3 (d) щодо способу, у який національні суди зверталися до доказів О.

Справедлива сатисфакція: 2500 євро (моральна шкода).

Згадайте новину: Чи поширюються гарантії діяльності адвоката на позапроцесуальне спілкування з клієнтом? (справа «Алтай проти Туреччини»)

Автор новини: адвокат Дроздов Олександр Михайлович