ЄСПЛ: Судам не слід спиратися на явки з повинною, які були оформлені без участі захисника обвинуваченого. Постанова ЄСПЛ за скаргою N 40852/05 "Шличков проти Російської Федерації" від 09.02.16 р.,набрало чинності 09.05.16 р.

Надані у відсутності адвоката свідчення не можуть вважатися достовірними, оскільки немає ніяких доказів, які б спростовували, що вони могли з'явитися під примусом.

Заявник скаржився, в тому числі на порушення статті 6 Конвенції у зв'язку з тим, що він був засуджений на підставі свідчень, отриманих під примусом за відсутності адвоката.

Суд нагадав, що "... в його обов'язки в принципі не входить визначення того, чи можуть певні види доказів (наприклад, докази, отримані незаконно з точки зору національного законодавства) бути допустимими. Суду належить відповісти на питання, чи був весь розгляд , в тому числі спосіб отримання доказів, справедливим. Дане питання передбачає оцінку законності, а в разі порушення іншого гарантованого Конвенцією права - оцінку характеру встановленого порушення "(п. 80 постанови).

Європейський Суд знову наголосив, що "... право не давати показання та право не свідчити проти себе є загальновизнаними міжнародними стандартами, які лежать в основі поняття справедливого розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції. Сенс цих прав полягає в тому числі в забезпеченні захисту підозрюваних від будь-яких проявів незаконного примусу з боку влади; таким чином їх дотримання допомагає уникнути судових помилок і сприяє реалізації цілей статті 6 Конвенції. Право не свідчити проти самого себе, зокрема, передбачає, що сторона звинувачення в кримінальній справі прагне довести свою версію по справі проти обвинуваченого, не вдаючись до доказів, отриманих шляхом примусу або придушення волі обвинуваченого "(п. 81 постанови).

"Свідчення, отримані в порушення статті 3, за визначенням вважаються недостовірними. Крім того, в кримінальному провадженні вони часто стають безпосереднім приводом для жорсткого поводження. Використання таких показань для визнання людини винною несумісне з гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції" (п. 82 постанови).

Суд встановив, що "... явка з повинною, яку заявник написав за відсутності адвоката в якості свідчення проти самого себе після затримання і взяття під варту, була одним із доказів сторони обвинувачення під час розгляду кримінальної справи. Обласний суд визнав дані показання неприйнятними , однак послався на них при визнанні заявника винним і винесення йому вироку "(п. 84 постанови).

Суд звернув увагу на твердження влади, що "... заявник відмовився від своїх процесуальних прав і посилалися на його письмові свідчення від 19 березня 2004 року. У зв'язку з цим Суд нагадав, що відмова від прав, гарантованих Конвенцією - в тій мірі, в якій це допустимо, - не повинна суперечити будь-яким важливим суспільним інтересам, і повинна бути виражена в однозначному вигляді і супроводжуватися мінімальними гарантіями, порівнянними зі ступенем значущості відмови. з огляду на обставини цієї справи Суд не зміг погодитися з твердженням влади про відмову заявника від своїх прав, так як письмові свідчення від 19 березня 2004 року були надані після написання явки з повинною 18 березня 2004 року. Більш того, заявник не може вважатися таким, що відмовився від права не свідчити проти себе і в світлі висновків Суду, зокрема про жорстоке поводження із заявником в порушення статті 3 Конвенції "(п. 85 постанови).

Європейський Суд прийшов до висновку, що "... внутрішньодержавні суди прийняли явку заявника з повинною як доказ його провини, і що розгляд у справі заявника було несправедливим незалежно від того, яку доказову цінність мали ці свідчення і від того, наскільки вирішальну роль вони зіграли в засудженні заявника "(п. 86 постанови).

Таким чином, мало місце порушення статті 3 Конвенції у її процесуальному та матеріально-правовому аспектах, а також порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Джерело: ОГЛЯД СУДОВОЇ ПРАКТИКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ, No 4 (2016) ПРЕЗИДІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ. По кримінальних справах. ЗАТВЕРДЖЕНО Президією Верховного Суду Російської Федерації20грудня 2016 р.

Аналізуйте судовий акт: Поновлення судом строку оскарження без обгрунтованої підстави є протиправним, порушує принцип правової визначеності та право на справедливий суд (ЕСПЛ, ст. 6 Конвеції про захист прав людини і основоположних свобод)

«Знаходження особи під час судового засідання в металевій клітці не відповідає вимогам ст. 3 Конвенції ( справа "Воронцов та інші проти Росії")

Підписка про невиїзд тривала 9 років, і тільки завдяки рішенню ЕСПЛ – пропозиції про дружнє врегулювання була скасована слідчим суддею ( Дзержинський районний суд м. Харкова від 05 грудня 2016р. у справі № 638/18641/16-к)

Адвокат може коментувати дії судді поза залою суду, щоб привернути увагу громадськості до потенційних недоліків судової системи (ЕСПЛ в світлі статті 10 Конвенції)

"Винтер и другие против Соединенного Королевства" - решение ЕСПЧ от 9 июля 2013 г. по заявлениям № 66069/09, 130/10 и 3896/10 (нарушение статьи 3 Конвенции)