ЄСПЛ наголосив, що адвокатська таємниця не зникає, навіть якщо вона зберігається у телефоні клієнта (Černý and Others v. the Czech Republic)

18 грудня 2025 року Європейський Суд з прав людини виніс рішення у справі Černý and Others v. the Czech Republic, щодо захисту адвокатської таємниці.

П’ятеро заявників — адвокати з Чехії, які здійснювали захист у двох кримінальних провадженних: одне за звинуваченнями у членстві у злочинній групі, висуванні неправдивих звинувачень, хабарництві та пособництві цим та іншим злочинам, а інше, що розглядалося паралельно, за звинуваченнями в ухиленні від сплати податків. (Джерело : Судово-юридична газета)

Під час обшуку в будинку, який було призначено в рамках першого кримінального провадження, поліція вилучила смартфон та електронний планшет. Обидва електронні пристрої містили, серед іншого, листування між підозрюваним та його адвокатами, включаючи заявників; різні чернетки судових документів; нотатки щодо правової стратегії в обох кримінальних справах; підготовчі нотатки для допиту свідків; та інші матеріали, захищені адвокатською таємницею.

Позиція національного суду була показовою: адвокатська таємниця і приватність «не мають значення», оскільки не йшлося про перехоплення комунікацій, а лише про використання доказів, знайдених під час обшуку.

Справа дійшла до ЄСПЛ, який чітко заявив:

спеціальний захист адвокатсько-клієнтських комунікацій був би позбавлений сенсу, якби він не поширювався на електронні дані, збережені на пристроях клієнта.

Іншими словами, не має значення, де саме зберігається листування — на ноутбуці адвоката чи в смартфоні підзахисного. Якщо держава отримує доступ до таких матеріалів без належної процедури, це є втручанням у право на повагу до приватного життя і кореспонденції (стаття 8 Конвенції).

Тобто, факт того, що дані знаходилися не у адвоката, а у клієнта, не позбавляє їх привілейованого статусу.

Адвокати мали обґрунтоване очікування конфіденційності — навіть у цифровому середовищі.

ЄСПЛ наголосив: шкода полягає не лише у використанні матеріалів як доказів, а у самому факті доступу до них сторонніх осіб — прокурора та співобвинувачених, інтереси яких можуть прямо суперечити інтересам клієнта.

ЄСПЛ підкреслив: закон у розумінні Конвенції — це не лише текст норми, а й чітка, передбачувана процедура з достатніми гарантіями від свавілля.

У цій справі жодне положення національного законодавства прямо не регулювало порядок перевірки електронних пристроїв клієнта адвоката з метою відокремлення привілейованих матеріалів. Суди намагалися заповнити прогалину аналогіями та загальними принципами, але така практика була суперечливою і непередбачуваною.

Суд окремо наголосив: відсутність процедури фільтрації даних — це системна проблема, яка робить втручання несумісним із вимогами статті 8 Конвенції.

Недостатньо мати загальні норми про обшук або експертизу. Держава зобов’язана створити спеціальний процесуальний механізм, який:

1. дозволяє ідентифікувати потенційно привілейований контент;
2. ізолює його від доступу слідства;
3. забезпечує незалежний судовий контроль;
4. гарантує видалення або повернення таких матеріалів у разі порушення.

Без цього будь-яке «суцільне витягання» цифрових даних перетворюється на неконтрольоване вторгнення у сферу захисту.

З рішення Černý and Others v. the Czech Republic випливає необхідність переосмислення підходу до цифрових доказів. Серед ключових орієнтирів для України:

• запровадження спеціальної процедури фільтрації цифрових даних;
• заборона доступу сторони обвинувачення до потенційно привілейованого масиву до судового вирішення спору;
• процесуальна легітимація адвоката на вимогу вилучення або видалення таких матеріалів;
• створення «матеріального» засобу захисту, здатного реально відновити конфіденційність;
• жорсткі стандарти змагальності у кримінальному та конституційному провадженні.

Автор новини: Тарас Лученко