Довіреність на представництво в суді, яка не містити посилання на те, що вона видана адвокату, є належним підтвердженням повноважень адвоката на ведення справи в суді (Об'єднана палата ВС/КГС від 12 жовтня 2018 р., № 908/1101/17)

Фабула судовоого акту: Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в Постанові від 12 жовтня 2018 року у справі № 908/1101/17 виклав правовий висновок, проте, що: Жодна норма Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не встановлює, що в довіреності, виданій на ім'я фізичної особи - адвоката, обов'язково зазначається про те, що такий представник є саме адвокатом. Не містить таких вимог ні Господарський процесуальний кодекс України, ні Цивільний кодекс України, яким врегульовано питання представництва за довіреністю.

Відтак об'єднана палата Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, здійсненому в раніше ухваленій постанові у справі №914/2414/17 про те, що довіреність, на підставі якої адвокат здійснює представництво інтересів клієнта у суді, повинна обов'язково містити вказівку, що представник є адвокатом.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/77397730

Аналізуйте судовий акт: Підтвердженням оплати послуг з надання правової допомоги є видатковий касовий ордер (ВС/КГС № 906/194/18 від 05.02.2018)

Суд може зменшити суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, якщо такі витрати не відповідають критеріям реальності та розумності їхнього розміру (ВС/КГС, № 910/15944/17, 24.01.2019)

Розподіл витрат судом на професійну правничу допомогу. Як має бути. (Апеляційний суд м. Києва у справі справа № 753/1203/18 від 28 серпня 2018р.)

Відповідач переміг у касаційному суді: його витрати на адвоката стягуються з позивача, але їх розмір може бути зменшений судом за певних обставин (ВС/КГС у справі № № 923/567/17 від 11 червня 2018р.)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/1101/17

Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Булгакова І.В., Дроботова Т.Б., Катеринчук Л.Й., Львов Б.Ю., Пільков К.М., Селіваненко В.П., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представників учасників судового процесу:

позивача - не з'явилися,

відповідача - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф.С.Б. Плюс"

на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 05.05.2018 (про закриття апеляційного провадження)

(головуючий - Геза Т.Д., судді: Дучал Н.М., Склярук О.І.)

у справі № 908/1101/17 Господарського суду Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф.С.Б. Плюс"

до Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач"

про визнання недійсними рішень наглядової ради від 19.09.2016, від 31.10.2016, від 16.11.2016, оформлених протоколами засідань наглядової ради № б/н від 19.09.2016, № б/н від 31.10.2016 та документом під назвою рішення наглядової ради ПрАТ "Запорізький завод "Перетворювач" № б/н від 16.11.2016,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

1.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.01.2018 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ф.С.Б. Плюс" у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" про визнання недійсними рішень наглядової ради від 19.09.2016, від 31.10.2016, від 16.11.2016, оформлених протоколами засідань наглядової ради № б/н від 19.09.2016, № б/н від 31.10.2016 та документом під назвою "рішення наглядової ради ПрАТ "Запорізький завод "Перетворювач" № б/н від 16.11.2016.

1.2. 05 лютого 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ф.С.Б.Плюс", не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 05.02.2018 на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.18 р. у справі №908/1101/17.

1.3. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2018 апеляційну скаргу позивача залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення її недоліків. А саме, зазначено про необхідність доплатити судовий збір у сумі 4800,00 грн та надати докази, які б підтверджували наявність у ОСОБА_10 повноважень на підписання апеляційної скарги від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф.С.Б.Плюс" відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017р.

1.4. Після виконання скаржником вимог, викладених в ухвалі Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2018, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф.С.Б.Плюс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2018. Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою, підписаною представником позивача ОСОБА_11

1.5. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.05.2018 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф.С.Б.Плюс" на рішення господарського суду Запорізької області від 12.01.2018 на підставі п.2 ч.1 ст.264 Господарського процесуального кодексу України.

1.6. Ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 05.05.2018 мотивована таким.

Провадження у справі №908/1101/17 порушено відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області від 29.05.2017, тобто після набрання чинності Законом України №1401-VIII від 02.06.2016 "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)".

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф.С.Б.Плюс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2018 підписана адвокатом ОСОБА_11 - представником позивача за довіреністю.

З довіреності слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ф.С.Б.Плюс" уповноважує ОСОБА_11 бути представником ТОВ "Ф.С.Б.Плюс" та вести від його імені, зокрема, господарські справи в усіх судах з правом підпису від імені ТОВ "Ф.С.Б.Плюс" всіх документів.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що виходячи з системного тлумачення ч.4 ст.60 Господарського процесуального кодексу Українита ч. 3 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", у тексті довіреності обов'язково має бути зазначено, що її видано власне адвокату, а не фізичній особі. Наявність свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю не є належним доказом представництва клієнта саме у конкретній справі.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що ОСОБА_11 набув статус адвоката лише 30.08.2017 та мав право здійснювати адвокатську діяльність з моменту отримання свідоцтва ЗП №001400 про право на заняття адвокатською діяльністю. Таким чином, договір про надання правової допомоги або адвокатських послуг ОСОБА_11 мав право укласти з ТОВ "Ф.С.Б.Плюс" не раніше, ніж 30.08.2017.

Довіреність ТОВ "Ф.С.Б.Плюс" на ім'я ОСОБА_11 датована 07.10.2016, тобто видана до отримання ОСОБА_11 свідоцтва ЗП №001400 про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.08.2017.

Таким чином, суд дійшов висновку, що довіреність б/н від 07.10.2016 видана представнику позивача саме як фізичній особі ОСОБА_11, а не адвокату ОСОБА_11, що не може вважатися належним підтвердженням його повноважень для представництва ТОВ "Ф.С.Б. Плюс" в суді апеляційної інстанції з огляду на приписи ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

2. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

2.1. Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 05.05.2018 скасувати, а справу №908/1101/17 передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

2.2. Скаржник зазначає про помилкове застосування судом апеляційної інстанції приписів п.2 ч.1 ст.264 ГПК України, зважаючи на таке.

2.2.1. Спеціальний закон, який регулює особливості здійснення адвокатської діяльності, не встановлює особливих вимог до довіреності, виданої на підтвердження повноважень адвоката. Жодна з норм закону не встановлює, що в довіреності, виданій на ім'я фізичної особи - адвоката, обов'язково зазначається про те, що такий представник є саме адвокатом.

2.2.2. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються Цивільним кодексом України, які не містять обов'язкових вказівок щодо зазначення в тексті довіреності статусу адвоката як представника. До оформлення довіреності на ім'я адвоката не розповсюджується вимоги законодавства про адвокатуру.

2.2.3. Скаржник звертає також увагу на ту обставину, що залишаючи його апеляційну скаргу спочатку без руху, суд апеляційної інстанції не вказував на неналежність довіреності, на підставі якої представник ОСОБА_11 підписав апеляційну скаргу, а зазначив лише про неналежність засвідчення копії цієї довіреності, що в подальшому позивачем було усунуто.

Жодна норма права не вимагає від довірителя перевидавати довіреність у зв'язку з набуттям його представником статусу адвоката. А висновки суду в цій частині скаржник вважає проявом надмірного судового формалізму, направленого на обмеження доступу до правосуддя.

2.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти вимог та доводів касаційної скарги та просить залишити її без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного господарського суду - без змін.

2.3.1. Відповідач вказує, що підставою для надання адвокатських послуг є договір про надання правової допомоги, однією стороною якого є саме адвокат, тобто особа, яка вже має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

У разі коли повноваження підтверджуються довіреністю, що видана на підставі цього договору, а не самим договором, то й дата видачі довіреності не може бути раніше дати укладення договору про надання правової допомоги. Таким чином, апеляційна скарга ТОВ "Ф.С.Б.Плюс" могла бути підписана ОСОБА_11 лише як адвокатом, а його повноваження повинні бути підтверджені або договором чи ордером, або довіреністю, що видана на підставі договору про надання правових послуг адвокатом, не раніше 30.08.2017. Відтак відповідач вважає правильним та обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.264 ГПК України.

2.3.2. Аналогічні доводи наведені і у письмових поясненнях відповідача, отриманих судом касаційної інстанції 04.10.2016.

3. Надходження касаційної скарги на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

3.1. Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.

3.2. Ухвалою Верховного Суду від 22.08.2018 справу №908/1101/17 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

У зазначеній ухвалі вказано, що колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, здійсненому в раніше ухваленій постанові у справі №914/2414/17 про те, що довіреність, на підставі якої адвокат здійснює представництво інтересів клієнта у суді, повинна обов'язково містити вказівку, що представник є адвокатом.

3.3. Ухвалою від 06.09.2018 справу №908/1101/17 прийнято до розгляду об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

3.4. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2018, у зв'язку з виходом з відпустки суддів Булгакової І.В., Львова Б.Ю., Ткаченко Н.Г., для розгляду справи №908/1101/17 сформовано колегію суддів у складі: Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Булгакова І.В., Дроботова Т.Б., Катеринчук Л.Й., Львов Б.Ю., Пільков К.М., Селіваненко В.П., Ткаченко Н.Г.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.1.2. Відповідно до ч.3 ст.304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Питання, яке розглядається Судом в межах цього касаційного провадження, стосується застосування п.2 ч.1 ст.264 ГПК Українита ч.4 ст.60 ГПК України в аспекті належності документів, якими підтверджуються повноваження адвокатів як представників учасників судового процесу під час розгляду справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

4.2.2. За змістом ч.4 ст.60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

4.2.3. Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

Конституцією України проголошено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ч.2 ст.3 Конституції України).

Виходячи зі змісту ст.131-2 Конституції України, обов'язковою вимогою для здійснення представництва іншої особи у суді є те, що таке представництво може здійснювати виключно адвокат (за винятком випадків, встановлених законом).

4.2.4. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" закріплено перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги: - договір про надання правової допомоги; - довіреність; - ордер; - доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною 3 ст.26 Закону встановлено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Жодна норма Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не встановлює, що в довіреності, виданій на ім'я фізичної особи - адвоката, обов'язково зазначається про те, що такий представник є саме адвокатом. Не містить таких вимог ні Господарський процесуальний кодекс України, ні Цивільний кодекс України, яким врегульовано питання представництва за довіреністю.

В зазначеному аспекті важливим є, щоб особа, яка здійснює представництво за довіреністю, мала статус адвоката та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Тоді як довіреність визначає лише повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти для виконання доручення.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає помилковим висновок апеляційного господарського суду про те, що у тексті довіреності, на підставі якої адвокат здійснює представництво у суді, обов'язково повинно бути вказано, що її видано саме адвокату.

Відтак об'єднана палата Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, здійсненому в раніше ухваленій постанові у справі №914/2414/17 про те, що довіреність, на підставі якої адвокат здійснює представництво інтересів клієнта у суді, повинна обов'язково містити вказівку, що представник є адвокатом.

4.2.5. Разом з тим Суд вважає за необхідне зазначити, що превалюючим завданням судочинства є впровадження ефективного, неупередженого, справедливого та своєчасного захисту прав і свобод особи.

Конституція України гарантує особам право на апеляційний перегляд рішення судів першої інстанції (п.8 ч.1 ст.129 Конституції України).

У пункті 27 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 зі справи "Пелевін проти України" за заявою №24402/02 Суд зазначив, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (див., наприклад, рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17 січня 1970 року, пункт 25, Серія А, № 11). Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Ашінгдан проти Сполученого Королівства", від 28 травня 1985 року, пункт 57, Серія А, №93).

4.2.6. Зважаючи на зазначене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з порушенням п.2 ч.1 ст.264 ГПК України, тому підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження судового розгляду.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно з ч.4 ст.304 ГПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.6 ст.310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

5.2. З огляду на зазначене вище у розділі 4 цієї постанови, суд касаційної інстанції скасовує ухвалу суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження, а справу передає до апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

5.3. Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" постановлено, зокрема, ліквідувати Донецький апеляційний господарський суд та утворити Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові, та Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Донецький апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя у зв'язку із публікацією в газеті "Голос України" повідомлень про початок роботи Східного апеляційного господарського суду та Центрального апеляційного господарського суду з 03.10.2018 року.

Таким чином, справа №908/1101/17 Господарського суду Запорізької області передається для продовження розгляду до Центрального апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 300 301 304 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф.С.Б. Плюс" задовольнити.

2. Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 05.05.2018 у справі № 908/1101/17 скасувати.

3. Справу №908/1101/17 передати до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач