Доктор юридичних наук Медведчук забувся, що користуватися неоформленою землею не можна - повернуто землю на Трухановому острові

За касаційною скаргою прокуратури міста Києва державі повернуто земельну ділянку загальною площею 1,7 га на Трухановому острові вартістю понад 25 млн гривень.

Прокуратурою встановлено та доведено факт незаконного зайняття та використання землі юридичною особою без відповідних правовстановлюючих документів.

За результатами слідчих дій, які тривали з 2019 року, поліцією встановлено, що на цій землі розташувалась тренувальна база охоронців, що охороняють нардепа від ОПЗЖ Віктора Медведчука.

Обставини справи: Прокуратура міста Києва звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до громадської організації (далі – ГО) «Клуб «Козак» про зобов’язання повернути земельну ділянку площею 1, 7 га на Трухановому острові у м. Києві шляхом приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, звільнивши її від розміщених на ній будівель та споруд.

Земельна ділянка, що підлягала вилученню була виділена ГО ще у 1964 році рішенням виконкому Київської міської ради. У 2001 році між ГО та міською радою укладено договір резервування земельної ділянки для розміщення водно-спортивної бази терміном на 3 роки. Із набранням чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» повноваження власника спірної земельної ділянки належать Київській міській раді. Починаючи з 2004 року ГО не було вжито заходів щодо оформлення землі, при цьому залишаючись єдиним землекористувачем цієї землі.

Господарський суд м. Києва погодився із доводами прокурора, що земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів. Довів також той факт, що відповідачем не набуто правомірно та не зареєстровано у встановленому законом порядку права власності на збудовані об’єкти нерухомості (у 2014 р. ГО намагалась довести через суд право власності на старі радянські споруди спортивно-оздоровчого комплексу, але суд відмовив, бо організація не змогла довести, що будівлі добросовісно набуті). З огляду на те, що нерухомість на спірній земельній ділянці не є власністю організації, то це може кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки.

Крім цього, ГО не сплачувався земельний податок, обґрунтовуючи такі дії тим, що у організації не було правових підстав для такої сплати. Обов’язок зі сплати земельного податку виникає у особи в силу фактичного використання земельної ділянки, незалежно від дотримання цією особою вимог земельного та цивільного законодавства щодо порядку оформлення права користування чи власності на землю.

Дослідивши усі обставини справи, рішенням господарського суду м. Києва позов прокурора задоволено та зобов’язано юридичну особу повернути територіальній громаді земельну ділянку звільнивши її від розміщеного на ній майна. Далі, судом апеляційної інстанції вказане рішення скасовано та відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеною постановою апеляційної інстанції Київською міською прокуратурою оскаржено її до Верховного Суду, який підтримав доводи прокурора та залишив в силі рішення суду першої інстанції про повернення земельної ділянки територіальній громаді міста.

Під час розгляду справи ВС звернув увагу на те, що відповідно до ЗКУ у редакції 1992 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після одержання документа, що посвідчує відповідне право володіння або користування землею. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Момент виникнення права власності та користування земельною ділянкою нерозривно пов’язаний з необхідністю отримання відповідних правовстановлюючих документів на землю.

Договір резервування земельної ділянки не може породжувати право на користування земельною ділянкою, оскільки за своєю правовою природою не є договором, який би надавав особі будь-яких правомочностей щодо неї. Зазначений договір не є тим документом на підставі якого виникають права на землю, а є способом врегулювання організаційно-адміністративних відносин між його сторонами, оскільки умовами вищезазначеного договору обумовлено виключно право ГО на отримання часу для подальшого оформлення права власності або користування зарезервованою земельною ділянкою.

Обов’язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, тому відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Варто звернути увагу на те, якби громадська організація мала у власності будівлі на цій землі та вживала заходів щодо отримання землі у власність або користування, то встановити факт самовільного зайняття землі, при наявності таких дій, було б вкрай важко.

Цікавим є те, що ГО під час апеляційного розгляду справи вказано, що у неї на підставі укладання договору резервування виникли правомірні очікування щодо спірної земельної ділянки. На це ВС відреагував так: використовуючи земельну ділянку понад 20 років без правових на те підстав, вести експлуатацію нерухомості на землі не може розглядатися як правомірне очікування в контексті застосування Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. «Набути» право правомірного очікування можна за умови дотримання всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу та за умови, що дії матимуть добросовісний характер.

Враховуючи усі наведені докази, касаційна скарга за позовом прокурора задоволена та громаді міста Києва повернута земельна ділянка вартістю понад 25 млн грн. Вільний доступ містян до берега річки тепер відкритий, оскільки паркан, який оточував 11,5 кв.м. Труханового острова підлягає знесенню.

Джерело: юридичний ресурс Протокол.