Доказ сплати судового збору повинен містити посилання на той номер справи, у межах якої подається документ, інакше він є недопустимим (ВС/КАС у справі №160/5879/20 від 05.08.2021).

Фабула судового акту: Ця справа про те, як важливо правильно оплатити судовий збір та не помилитись із призначенням платежу.

До суду подано позовну заяву фізичної особи до податкового органу про скасування вимоги зі сплати боргу (недоїмки).

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив і позивач звернувся до суду апеляційної інстанції.

Однак, скарга була залишена без руху до усунення недоліків, а саме – до надання доказів з оплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

На виконання даної ухвали, скаржник звернувся із клопотанням про відкриття апеляційного провадження, до якого надав копію платіжного доручення про сплату до Державного бюджету відповідної суми збору.

Незважаючи на подані документи, суд повернув апеляційну скаргу, особі яка її подала без розгляду. Ухвала мотивована тим, що платіжне доручення в призначенні платежу містить посилання на оплату судового збору за іншою судовою справою, під іншим номером.

Не погоджуючись із ухвалою про повернення апеляційної скарги, позивач звернувся за її касаційним переглядом до Верховного Суду. Касаційну скаргу обґрунтовував тим, що добросовісно сплатив судовий збір, оплата судового збору відбулася по обидвом справам, а отже кошти надійшли до відповідних бюджетів в належній сумі. Таким чином, на думку скаржника, висновок зроблений в оскаржуваній ухвалі про невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху є помилковим.

Отже, на розсуд ВС поставлено питання про належність доказів, що підтверджують сплату судового збору. Варто зауважити, що звернення до касаційного суду з таких підстав є досить суперечливим, адже ВС в такому випадку повинен здійснити оцінку доказу, що не входить до повноважень касаційної інстанції.

Незважаючи на це, ВС все ж таки оцінює законність оскаржуваної ухвали і приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги.

Так, ВС проаналізувавши положення ст. 296 КАС України, що містить обов’язок скаржника сплатити збір, ст. 169, 298 КАС України, що встановлюють наслідки не подання доказів сплати судового збору та ст. 9 ЗУ «Про судовий збір», дійшов до наступних висновків.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Тобто, суд зобов'язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної адміністративної справи.

Натомість, скаржник подав до суду копію платіжного доручення, яка не свідчить про виконання скаржником вимог ухвали суду, оскільки згідно з випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України судовий збір сплачений позивачем згідно з цим платіжним зараховано до спецфонду як судовий збір сплачений по іншій судовій справі, тобто копія зазначеного платіжного доручення підтверджує факт зарахування судового збору по іншій судовій справі.

З огляду на зазначене, подане скаржником платіжне доручення не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, оскільки не підтверджено зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та відсутня інформація про той номер справи, у межах якої подається відповідна скарга.

Тому, підстав для скасування оскаржуваної ухвали ВС немає, а касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Аналізуйте судовий акт: Сплачувати судовий збір може будь-яка особа. Головне – вказати за яким позовом його сплачено (ВП/ВС у справі № 9901/144/20 від 30.09.2020)

Юридичні особи ПОВИННІ своєчасно та у повній мірі сплачувати судовий збір, оскільки законом норм про звільнення таких особі від сплати збору та відстрочення його сплати НЕ передбачено (ВС/КЦС у справі № 641/3706/19 від 07.12.2020)

Судовий збір за декілька прохань суду «визнати протиправним акт», «скасувати», «визнати нечинним», «зобов’язати прийняти рішення», тощо сплачується як за одну позовну вимогу немайнового характеру (ВС/КЦС, №640/21330/18 від 12 листопада 2019р.

Подання позивачем або відповідачем апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір сплаті не підлягає (КАС/ВС від 25.06.2019р, № 194/1112/16-а)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2021 року

м. Київ

справа N 160/5879/20

адміністративне провадження N К/9901/11999/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М.М.,

суддів - Дашутіна І.В., Шишова О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу N 160/5879/20

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про скасування вимоги зі сплати боргу (недоїмки),

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: В.Є. Чередниченко , С.М. Іванов , О.М. Панченко ) від 02 березня 2021 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. До суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому позивач просив скасувати вимогу зі сплати боргу (недоїмки) N ф-6892-57у від 06 червня 2019 року, виданої Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, про сплату боргу (недоїмки) зі сплати соціального внеску у розмірі 200925,09 грн., а саме недоїмка 174506,33 грн. та штраф 26418,76 грн. з ОСОБА_1.

2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Позивач, не погодившись з зазначеним рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

4. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк 10 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги, а саме надання до суду апеляційної інстанції доказу зарахування судового збору в сумі 3015 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України, сплаченого скаржником згідно з квитанцією N 1015700566 від 18 грудня 2020 року.

5. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року скаржник отримав 21 січня 2021 року, що підтверджується повідомленням про доставлення копії ухвали на електронну адресу скаржника.

6. 29 січня 2021 року скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги до отримання відповіді від Головного управління Державної казначейської служби.

7. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року клопотання ОСОБА_1 про продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги у справі N 160/5879/20 - задоволено частково. Продовжено позивачу процесуальний строк встановлений судом для усунення недоліку апеляційної скарги та надано строк 15 днів з дня отримання копії зазначеної ухвали для усунення вищезазначеного недоліку.

8. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року скаржник отримав 09 лютого 2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

9. На виконання ухвали суду апеляційної інстанції, 04 лютого 2021 року скаржник надав до суду апеляційної інстанції клопотання до якого додано копію платіжного доручення N 705087 від 21 грудня 2020 року. Також, скаржник 01 березня 2021 року звернувся до суду з клопотанням щодо відкриття апеляційного провадження у цій справі, оскільки, як він зазначає, факт надходження до спеціального фонду державного бюджету України судового збору сплаченого згідно з квитанцією N 1015700566 від 18 грудня 2020 року підтверджується платіжним дорученням N 705087 від 21 грудня 2020 року.

10. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року апеляційну скаргу позивача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справ N 160/5879/20 повернуто, особі яка її подала.

11. 05 квітня 2021 року, не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року та справу направити на новий розгляд в іншому складі суду, оскільки вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції є необґрунтованою, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

12. Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та встановлено десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.

13. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

14. Письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду по суті.

II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

15. Суд апеляційної інстанції, повертаючи ухвалою від 02 березня 2021 року апеляційну скаргу позивача, виходив із того, що станом на день постановлення цієї ухвали, останній не виконав ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, оскільки надана до суду на виконання вимог ухвали від 19 січня 2021 року копія платіжного доручення N 705087 від 21 грудня 2020 року не свідчить про виконання скаржником вимог цієї ухвали суду, оскільки згідно з випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України судовий збір сплачений позивачем згідно з платіжним дорученням N 705087 від 21 грудня 2020 року зараховано до спецфонду як судовий збір сплачений у справі N 160/10123/20, тобто копія зазначеного платіжного доручення підтверджує факт зарахування судового збору по іншій судовій справі.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджуються з висновками суду апеляційної інстанції, вважає її необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі та перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя.

17. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що останній добросовісно сплатив судовий збір по справі N 160/5879/20 та по справі N 160/10123/20, оплата судового збору відбулася, а отже кошти надійшли до відповідних бюджетів. Таким чином, висновок зроблений в оскаржуваній ухвалі про невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху є помилковим.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), виходить з такого.

19. За положенням пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

20. Частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

21. Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

22. Згідно з частиною другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу, тобто суддя, встановивши невідповідність матеріалів поданої скарги вимогам, встановленим цим Кодексом, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, та у разі не усунення зазначених судом недоліків повертає її.

23. Відповідно до частини другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

24. За положеннями частини третьої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

25. Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункт 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

26. Закон України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року N 3674-VI (далі - Закон N 3674-VI) визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

27. Згідно з частинами першої та другої 2 статті 9 Закону N 3674-VI судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

28. Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Тобто, суд зобов'язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної адміністративної справи.

29. Як вже вказувалось у цій постанові, залишаючи ухвалою від 19 січня 2019 року апеляційну скаргу позивача без руху, суд апеляційної інстанції зазначив про необхідність надання до суду апеляційної інстанції доказу зарахування судового збору в сумі 3015 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України, сплаченого скаржником згідно з квитанцією N 1015700566 від 18 грудня 2020 року.

30. Так, згідно наданих скаржником до суду апеляційної інстанції доказів, судом апеляційної інстанції при прийняті оскаржуваного рішення встановлено, що надана до суду на виконання вимог ухвали від 19 січня 2021 року копія платіжного доручення N 705087 від 21 грудня 2020 року не свідчить про виконання скаржником вимог цієї ухвали суду, оскільки згідно з випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України судовий збір сплачений позивачем згідно з платіжним дорученням N 705087 від 21 грудня 2020 року зараховано до спецфонду як судовий збір сплачений у справі N 160/10123/20, тобто копія зазначеного платіжного доручення підтверджує факт зарахування судового збору по іншій судовій справі.

31. З огляду на викладене, звертаючись до суду із апеляційною скаргою, позивач був зобов'язаний сплатити судовий збір на загальних підставах та надати до суду документ, який підтверджує сплату судового збору саме у межах цієї справи N 160/5879/20. Разом із тим, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, судовий збір за наданим позивачем платіжним дорученням сплачений і зарахований при розгляді іншої адміністративної справи.

32. Отже, з огляду на викладене, в контексті обставин цієї справи Верховний Суд зазначає, що подане платіжне доручення N 705087 від 21 грудня 2020 року, не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, оскільки не підтверджено зарахування судового збору в сумі 3015 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України та відсутня інформація про той номер справи, у межах якої подається відповідна скарга - N 160/5879/20.

33. У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції вважав правильним, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 19 січня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху, в частині надання доказів сплати судового збору саме у справі N 160/5879/20.

34. Разом з тим, Суд звертає увагу скаржника на те, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунено обставини, які зумовили її повернення.

35. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

36. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

37. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

38. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судом не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

39. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

40. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі N 160/5879/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М.М. Яковенко

Судді: Дашутін І.В.

Шишов О.О.