Договір суборенди приміщення комунального навчального закладу, що використовується не за освітнім призначенням та в цілях, не пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу, підлягає визнанню недійсним (ВС/КГС, № 917/782/20, від 14.04.2021 р.)

Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube
У цій справі суд визнав недійсним договір суборенди комунального майна навчального закладу, який діяв більше 8-ми років, оскільки спірне майно передано в суборенду з метою використання його під стрілецький тир, тобто для діяльності, не пов`язаної з навчально-виховним процесом, а отже порушено імперативні приписи законодавства про освіту.

Фабула судового акту: За договором оренди, укладеним між міською радою та Управлінням освіти виконкому у 2012 році, останньому було передано в користування нерухоме майно – нежитлові приміщення під навчальні заклади. Так, через декілька днів після укладення основного договору оренди, між Управлінням освіти виконкому (суборендодавець) та стрілецьким клубом (суборендар у формі ТОВ) було укладено договір суборенди згідно із яким ТОВ отримало в погодинну суборенду окреме нежитлове приміщення стрілецького тиру, яке знаходиться на балансі Управління освіти виконкому, для використання як стрілецького тиру.

Право на погодинну суборенду ТОВ одержав на підставі розпорядження міського голови виконкому тої ж міської ради, де вказувалося про те що надано дозвіл Управлінню на здачу ТОВ цих приміщень під стрілецький тир.

У 2020 році, вважаючи порушеними інтереси територіальної громади, до суду звернувся прокурор із позовом де наголошував, що договір суборенди, укладений між відповідачами (Управлінням і стрілецьким клубом), не відповідає вимогам Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на час укладення договору суборенди приміщення). Вказував, що об`єкт оренди використовується не за освітнім призначенням та в цілях, не пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу, суборендарем допущено перепрофілювання приміщення, що вважає підставою для визнання такого договору недійсним та повернення орендованого майна балансоутримувачу.

Суди першої і другої інстанції повністю відмовили прокурору в позові. Вказали, що спірне приміщення за своїм цільовим призначенням ще до передачі його в суборенду було стрілецьким тиром. Цільове призначення приміщення не змінене, воно продовжує функціонувати як тир. Крім того стрілецьким клубом були отримані дозволи на право відкриття та функціонування тиру (майстерень з ремонту зброї) та ліцензію на ремонт та торгівлю вогнепальною зброєю. Вказані дозволи були надані на здійснення діяльності саме в спірному приміщенні. Прокурором була подана касаційна скарга на ці рішення.

ВС КГС касаційну скаргу прокурора задовольнив, рішення першої і другої інстанції скасував, визнав договір суборенди недійсним, а приміщення зобов’язав звільнити та повернути балансоутримувачу. Своє рішення обґрунтував наступним:

1) Те що відповідачами укладено договори про надання послуг з проведення стрільб з дрібнокаліберної гвинтівки з учнями та вчителями закладів освіти не означає що в суборенду передано приміщення для використання в навчально-виховному процесі, адже стрілецький клуб не є освітнім закладом, для нього визначено зовсім інші види діяльності (Коди КВЕД). Водночас, наявність дозволів та ліцензій на проведення їх діяльності в приміщеннях не може бути підставою для використання об`єкта освіти не за цільовим призначенням, бо така господарська дія-ть порушує імперативні приписи.

2) Суд встановив, що спірний договір укладено з порушенням таких вимог:

- пп. 2 п. 8 постанови КМУ від 27.08.2010р. № 796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності» де вказано, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в (прим. автора: пункт діє, нещодавніми змінами додано сюди лише слово “освітній”) навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

- п. 3.19 ДСанПіН утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу № 5.5.2.008-01 від 14 серпня 2001 року № 63, де передбачено, що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов`язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

(прим.автора: зараз замість них діє Санітарний регламент для закладів загальної середньої освіти, затверджений Наказом МОЗ від 25.09.2020 року № 2205, де в п.11 Розділу І, зазначено, подібне що: здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання державних та комунальних закладів освіти підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання не за освітнім призначенням, крім випадків передбачених законодавством, не дозволяється.

- ч. 5 статті 63 Закону України «Про освіту» (в редакції старого закону від 23.05.91 р.), де передбачено, що об`єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

(Прим. автора – хоча Суд посилається на закон, який діяв в момент укладення договору, а згодом вже було прийнято новий Закон “Про освіту” від 05.09.2017 р. – тим не менш, вказане вище положення колишнього закону в новому законі розкрито ще конкретніше. Відповідно до ч. 4 ст.80 - об’єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов’язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства).

Отже, у цій справі: спірне приміщення передане в суборенду стрілецькому клубу всупереч забороні, встановленій чинним законодавством, оскільки спірне майно передано в оренду з метою використання його під стрілецький тир, тобто для діяльності, не пов`язаної з навчально-виховним процесом. З огляду на це, спірне приміщення навчального закладу використовується не за освітнім призначенням та в цілях, не пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу.

Зважаючи на те що спірний договір укладено з порушенням перелічених вище норм –він підлягає визнанню недійсним за приписами статей 203, 215 ЦКУ, як такий, що суперечить актам цивільного законодавства.

Аналізуйте судовий акт: Як розрахувати розмір поліпшень орендованого майна для відшкодування (ВС/КГС у справі №905/435/19 від 24.02.2021);

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів (ОП ВС/КГС у справі 910/12787/17 від 16.10.2020 р);

При встановленні наявності обману суд має враховувати стандарт поведінки розумного учасника ділового обороту, який наділений схожими характеристиками зі стороною, введеною в оману (ВС/КГС у справі № 910/18745/19 від 11 лютого 2021р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 917/782/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,

за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 (головуючий суддя Тихий П. В., судді Россолов В. В., Терещенко О. І.) і рішення Господарського суду Полтавської області від 07.10.2020 (суддя Семчук О. С.) у справі

за позовом керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади міста Полтави в особі Полтавської міської ради Полтавської області

до 1) Управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський стрілецький клуб»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальний заклад «Полтавська гімназія «Здоров`я» № 14 Полтавської міської ради Полтавської області,

про визнання недійсним договору, зобов`язання звільнити та повернути майно,

за участю представників:

прокурора - Зарудяної Н. О.,

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - не з`явився,

третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2020 року керівник Полтавської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом в інтересах держави в особі територіальної громади міста Полтави в особі Полтавської міської ради Полтавської області до Управління освіти Виконавчого комітету Полтавської міської Ради (далі - Управління освіти виконкому) та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський стрілецький клуб» (далі - ТОВ «Полтавський стрілецький клуб»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунального закладу «Полтавська гімназія «Здоров`я» № 14 Полтавської міської ради Полтавської області (далі - КЗ «Полтавська гімназія «Здоров`я» № 14) про визнання недійсним укладеного 17.02.2012 між відповідачами договору погодинної суборенди № 1-с приміщення тиру (далі - договір суборенди приміщення), а також про зобов`язання ТОВ «Полтавський стрілецький клуб» звільнити та повернути балансоутримувачу приміщення тиру площею 500,5 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Полтава, вул. П. Орлика, 30.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір суборенди приміщення укладено з порушенням норм статей 4, 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки в цьому договорі не вказано, яке саме індивідуально визначене майно передається в оренду, не зазначено його місцезнаходження, склад, що унеможливлює ідентифікувати таке майно, та відсутня умова страхування майна, суборендарем не здійснено страхування орендованого майна. Прокурор також зазначає, що визначений договором суборенди приміщення розмір орендної плати не відповідає Методиці розрахунку та порядку використання плати за оренду комунального майна міста, затвердженої рішенням Полтавської міської ради від 09.08.2007.

3. Крім цього, прокурор зазначає про порушення вимог частини п`ятої статті 63 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на час укладення договору суборенди приміщення) оскільки об`єкт оренди використовується не за освітнім призначенням та в цілях, не пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу, суборендарем допущено перепрофілювання приміщення, оскільки приміщення навчального закладу передане в оренду суб`єкту господарювання, господарська діяльність якого пов`язана зі зберіганням зброї та бойових припасів до неї, та використовується ТОВ «Полтавський стрілецький клуб» як тир.

4. Вказує, що на його думку, прийняття рішення про передачу в оренду приміщення навчального закладу не лише суперечить імперативній забороні, визначеній чинним законодавством, а також створює загрозу для отримання освіти дітьми в безпечних умовах.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

5. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 164910435, власником будівель КЗ «Полтавська гімназія «Здоров`я» № 14, у тому числі приміщення тиру за адресою: м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 30, є територіальна громада м. Полтави в особі Полтавської міської ради.

6. 13.02.2012 Полтавська міська рада та Управління освіти виконкому уклали договір оренди № 17/14 (далі - договір оренди).

7. Згідно з пунктом 1.1 договору оренди орендодавець (Полтавська міська рада) передає, а орендар (Управління освіти виконкому) приймає на умовах, визначених договором, в оренду нежитлові приміщення за адресами згідно із переліком (додаток 1: пункт 61 - НВО № 14 площею 3821 кв. м за адресою: м. Полтава, вул. Паризької комуни, 30), які повинні бути використані під навчальні заклади і знаходяться на балансі Управління освіти виконкому. Згідно з пунктом 3.1.1. вказаного договору оренди орендар має право передавати в суборенду тільки з письмового дозволу орендодавця частину об`єкта оренди. Плата за суборенду не повинна перевищувати орендної плати орендаря. Відповідно до пункту 5.2 договору оренди орендна плата з 01.01.2012 становить 1 грн 20 коп. на рік.

8. Відповідно до пункту 3.2 договору оренди орендар зобов`язаний використовувати орендоване приміщення відповідно до його цільового призначення та умов цього договору. В разі виявлення нецільового використання орендованого приміщення орендодавцем складається відповідний акт, який є підставою для розірвання договору оренди.

9. Згідно з пунктом 3.2.6 договору оренди в місячний термін з дня підписання розпорядження про дозвіл на укладання договору орендар зобов`язаний застрахувати за рахунок власних коштів об`єкт оренди в страховій компанії на користь власника територіальної громади міста; надати орендодавцю копію страхового полісу; постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди нежитлове приміщення було застрахованим.

10. У подальшому сторонами договору оренди укладено низку додаткових договорів до нього, а саме: від 27.08.2013 № 129/17, від 15.01.2014 № 2/17, від 11.11.2014 № 224/17, від 23.03.2015 № 90/17, від 24.03.2016 № 437/17, від 02.01.2017 № 2/17, від 09.10.2017 № 142/17, від 23.10.2019 № 192/1, від 02.12.2019 № 255/1.

11. Вказаними змінами до договору оренди уточнено зміну назв вулиць та орендованих площ в додатку 1, зокрема, адреса закладу КЗ «Полтавська гімназія «Здоров`я» № 14 - м. Полтава, вул. П. Орлика, 30, площею 4538,20 кв. м та продовжено строк дії договору до 30.12.2022.

12. 17.02.2012 між Управлінням освіти виконкому (суборендодавець) та ТОВ «Полтавський стрілецький клуб» (суборендар) було укладено договір погодинної суборенди № 1-с. Згідно з вказаним договором ТОВ «Полтавський стрілецький клуб» отримало в погодинну суборенду окреме нежитлове приміщення стрілецького тиру за адресою: м. Полтава, вул. Паризької Комуни (нині вул. Пилипа Орлика), 30, площею 417,9 кв. м, яке знаходиться на балансі Управління освіти виконкому, для використання як стрілецького тиру.

13. У пункті 1.1 договору суборенди приміщення вказується про те, що право на погодинну суборенду суборендар одержав на підставі розпорядження міського голови виконкому Полтавської міської ради від 13.02.2012 № 37-р.

14. Згідно з пунктом 5.1 розпорядження міського голови виконкому Полтавської міської ради від 13.02.2012 № 37-р надано дозвіл Управлінню освіти виконкому на здачу в погодинну суборенду приміщень з 01.01.2012 площею 417,9 кв. м за адресою: вул. Паризької Комуни, 30 (ПНВО № 14) ТОВ «Полтавський стрілецький клуб» під стрілецький тир.

15. Розділ 5 договору суборенди приміщення визначає розмір плати за договором та порядок розрахунку між сторонами. Так, плата за 1 годину суборенди встановлюється у розмірі 12,05 грн за 1 год.

16. За змістом пункту 7.1 договору суборенди приміщення строк дії договору встановлюється з 01.01.2012 по 31.12.2014.

17. Згідно з актом прийому-передачі в суборендне користування нежитлового приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Парижської Комуни, 30, вказане приміщення Управлінням освіти виконкому передане ТОВ «Полтавський стрілецький клуб» 17.02.2012.

18. 31.12.2014 між Управлінням освіти виконкому та ТОВ «Полтавський стрілецький клуб» укладено угоду № 249-д про зміни та доповнення до договору суборенди приміщення, якою продовжено строк дії договору до 30.12.2017.

19. Угодою про зміни та доповнення до договору суборенди приміщення від 14.12.2017 № 705-д збільшено площу орендованого приміщення до 607,2 кв. м та продовжено строк дії договору суборенди приміщення до 31.12.2019.

20. 02.01.2019 угодою про зміни та доповнення до договору суборенди приміщення № 926-д зменшено площу орендованого приміщення до 503,8 кв. м.

21. Угодою про зміни та доповнення до договору суборенди приміщення від 14.11.2019 № 15-д визначено, що орендоване майно складається з приміщення площею 497,7 кв. м, яке використовується погодинно, і 6,1 кв. м, яке використовується постійно (кімната зберігання зброї).

22. 09.01.2020 укладено угоду про зміни та доповнення до договору суборенди приміщення № 26-д, якою визначено, що орендоване майно складається з приміщення площею 494,4 кв. м, яке використовується погодинно, і 6,1 кв. м, яке використовується постійно (кімната зберігання зброї), продовжено строк дії договору до 31.12.2021.

23. Звертаючись до господарського суду з позовом, прокурор зазначив, що ним було здійснено вивчення стану додержання вимог діючого законодавства під час надання в оренду державного та комунального майна освітніх закладів міста та встановлено, що договір суборенди, укладений між відповідачами, не відповідає вимогам Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на час укладення договору суборенди приміщення), що є підставою для визнання такого договору недійсним та повернення орендованого майна балансоутримувачу.

24. Листом від 03.04.2020 № 35-3830вих-20 прокурор запропонував Полтавській міській раді звернутися до суду з позовом про визнання недійсним договору суборенди приміщення. Полтавська міська рада, проігнорувавши обставини, викладені в листі прокуратури, скерувала його для розгляду до Управління освіти виконкому.

25. Оскільки компетентний орган - Полтавська міська рада протягом розумного строку після отримання листа прокуратури самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, прокурор, вважаючи порушеними інтереси територіальної громади м. Полтави згідно із частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся з позовом до суду.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

26. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.10.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 у справі № 917/782/20, в позові відмовлено повністю.

27. Судові рішення мотивовано тим, що площа суборендованого майна при укладенні договору суборенди приміщення була визначена та погоджена саме позивачем, сама по собі зміна площі об`єкта суборенди не є підставою для визнання договору недійсним. Суди вказали, що в оспорюваному договорі суборенди приміщення немає вказівки щодо страхування приміщення, у той час як згідно з пунктом 3.2.6 договору оренди обов`язки щодо страхування предмета оренди були покладені на орендаря - Управління освіти виконкому.

28. Щодо невідповідності чинному законодавству визначеного договором суборенди розміру орендної плати, то суди зазначили, що сторонами при укладенні спірного договору застосована орендна ставка 15 %, оскільки в переліку орендних ставок не визначена позиція «використання в якості стрілецького клубу». Крім того, пунктом 4.1 статуту ТОВ «Полтавський стрілецький клуб» передбачено також інші види діяльності товариства, такі як оптова, роздрібна торгівля спортивними, промисловими та продовольчими товарами та інше, тому сторонами була використана орендна ставка за інше використання орендного майна - 15 %.

29. Суди також зазначили, що спірне приміщення за своїм цільовим призначенням ще до передачі його в суборенду було стрілецьким тиром. Цільове призначення приміщення не змінене, воно продовжує функціонувати як тир. ТОВ «Полтавський стрілецький клуб» були отримані дозволи на право відкриття та функціонування тиру та майстерень з ремонту вогнепальної, холодної зброї, спецзасобів та ліцензію на здійснення господарської діяльності з ремонту та торгівлі вогнепальною зброєю. Вказані дозволи були надані Міністерством внутрішніх справ України ТОВ «Полтавський стрілецький клуб» на проведення відповідної діяльності в приміщенні стрілецького клубу за адресою навчального закладу на вул. П. Орлика, 30 в м. Полтаві, таким чином, у ТОВ «Полтавський стрілецький клуб» наявні всі дозвільні документи на здійснення діяльності стрілецького тиру саме в спірному приміщенні.

30. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прокурором не доведено належними та достатніми доказами те, що діяльність тиру в суборендованому приміщенні якимось чином шкодить життю чи здоров`ю дітей.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

31. У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 та рішення Господарського суду Полтавської області від 07.10.2020 у справі № 917/782/20 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги

32. Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

33. На обґрунтування підстав касаційного оскарження прокурор посилається на те, що суди неправильно застосували норми статей 26, 51, 61, 63 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на час укладення договору суборенди приміщення), статей 4, 10, 19, 22, 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на час укладення договору суборенди приміщення) без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 905/1266/17, від 20.02.2018 у справі № 910/9914/17, від 10.04.2018 у справі № 906/165/17, від 04.07.2018 у справі № 902/653/17, від 25.07.2018 у справі № 906/143/17, від 10.10.2018 у справі № 917/1934/17 щодо порушення вимог законодавства про освіту, про оренду державного та комунального майна під час оренди майна навчального закладу та його використання не за цільовим призначенням суб`єктом господарювання, який не є учасником навчально-виховного процесу.

34. При цьому прокурор також зазначає, що згідно з імперативними приписами частини п`ятої статті 63 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на час укладення договору суборенди приміщення) об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

35. Крім того, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо дотримання сторонами при визначенні істотних умов договору безпечних умов перебування дітей в навчальному закладі.

36. У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Позиція Управління освіти виконкому

37. У відзиві на касаційну скаргу Управління освіти виконкому зазначає, що оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими та прийняті з дотриманням приписів норм матеріального та процесуального права. Просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора.

Позиція ТОВ «Полтавський стрілецький клуб»

38. Оскільки відзив стосовно касаційної скарги поданий ТОВ «Полтавський стрілецький клуб» 14.04.2021, тобто з порушенням встановленого судом строку (до 12.04.2021), причин пропуску цього строку у відзиві не наведено, суд залишає його без розгляду.

Позиція КЗ «Полтавська гімназія «Здоров`я» № 14

39. КЗ «Полтавська гімназія «Здоров`я» № 14 правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченим статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

40. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

41. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, прокурор оскаржує судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

42. У поданій касаційній скарзі позивач, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказав, що суди неправильно застосували норми статей 26, 51, 61, 63 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на час укладення договору суборенди приміщення), статей 4, 10, 19, 22, 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на час укладення договору суборенди приміщення) без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 905/1266/17, від 20.02.2018 у справі № 910/9914/17, від 10.04.2018 у справі № 906/165/17, від 04.07.2018 у справі № 902/653/17, від 25.07.2018 у справі № 906/143/17, від 10.10.2018 у справі № 917/1934/17.

43. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

44. Прокурор, звертаючись з позовом про визнання договору суборенди приміщення недійсним, обґрунтовував його тим, що спірний договір суперечить вимогам частини п`ятої статті 63 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на час укладення договору суборенди приміщення), оскільки об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням, тобто встановлено законодавчу заборону використання його з іншою метою. У зв`язку з цим просив визнати договір суборенди приміщення недійсним та повернути балансоутримувачу приміщення тиру площею 500,5 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Полтава, вул. П. Орлика, 30.

45. Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

46. Відповідно до приписів частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

47. Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

48. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

49. Частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

50. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

51. Частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

52. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

53. Відповідно до статті 2 Закону України від 23.05.1991 № 1060-XII «Про освіту» (тут і далі за текстом в редакції, чинній на час укладення договору суборенди приміщення; втратив чинність у зв`язку з прийняттям 05.09.2017 Закону України «Про освіту» № 2145-VIII), завданням законодавства України про освіту є регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загально-культурної підготовки громадян України.

54. Частиною другою статті 18 Закону України «Про освіту» визначено, що заклади освіти, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного закладу освіти.

55. Система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти (стаття 28 Закону України «Про освіту»).

56. Структура освіти включає, зокрема, дошкільну освіту, загальну середню освіту (стаття 29 Закону України «Про освіту»).

57. Згідно зі статтею 9 Закону України від 13.05.1999 № 651-XIV «Про загальну середню освіту» (в редакції, чинній на час укладення договору суборенди приміщення) до загальноосвітніх навчальних закладів належать у тому числі школи І-ІІІ ступенів.

58. Фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання (частини перша та четверта статті 61 Закону України «Про освіту»).

59. При цьому частиною першою статті 63 Закону України «Про освіту» передбачено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством, а в частині п`ятій цієї статті встановлено, що об`єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

60. Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що об`єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти (аналогічний правовий висновок про застосування норм права викладений в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17 та у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 906/143/17, від 10.10.2018 у справі № 917/1934/17).

61. У підпункті 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності» вказано, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

62. Крім того, пунктом 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14 серпня 2001 року № 63, передбачено, що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов`язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

63. Отже, виходячи зі змісту вищенаведених правових положень, як додаткові джерела фінансування навчальних закладів законом передбачається можливість залучати, у тому числі, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Проте надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18).

64. Як встановили суди попередніх інстанцій, згідно з пунктом 5.1 розпорядження міського голови виконавчого комітету Полтавської міської ради від 13.02.2012 № 37-р надано дозвіл Управлінню освіти виконкому на здачу в погодинну суборенду приміщень з 01.01.2012 площею 417,9 кв.м. за адресою: вул. Паризької Комуни, 30 (ПНВО № 14) ТОВ «Полтавський стрілецький клуб» під стрілецький тир.

65. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 164910435 власником будівель КЗ «Полтавська гімназія «Здоров`я» № 14, у тому числі приміщення тиру за адресою: м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 30, є територіальна громада м. Полтави в особі Полтавської міської ради.

66. 17.02.2012 між Управлінням освіти виконкому та ТОВ «Полтавський стрілецький клуб» було укладено договір суборенди приміщення. Згідно з вказаним договором ТОВ «Полтавський стрілецький клуб» отримало в погодинну суборенду окреме нежитлове приміщення стрілецького тиру за адресою: м. Полтава, вул. Паризької Комуни (нині вул. Пилипа Орлика), 30, площею 417,9 кв. м, яке знаходиться на балансі Управління освіти виконкому, для використання як стрілецького тиру.

67. Отже, приміщення, передане в суборенду за оскаржуваним договором, входить до складу приміщень КЗ «Полтавська гімназія «Здоров`я» №14.

68. Приписами частини п`ятої статті 63 Закону України «Про освіту» встановлено, що об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

69. Вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог зазначеної норми законодавець визначає обов`язкове використання об`єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов`язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди). Невикористання певного приміщення навчальним закладом не свідчить про неприналежність цього приміщення до об`єкта освіти. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 905/1266/17, від 10.04.2018 у справі № 906/165/17, від 04.07.2018 у справі № 902/653/17.

70. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що в суборенду передано приміщення для використання в навчально-виховному процесі, оскільки між відповідачами укладено договори про надання послуг з проведення стрільб з дрібнокаліберної гвинтівки з учнями та вчителями закладів освіти м. Полтави.

71. Адже відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Полтавський стрілецький клуб» не є освітнім закладом. Для нього визначено наступні види діяльності: Код КВЕД 93.11 Функціювання спортивних споруд (основний); Код КВЕД 93.12 Діяльність спортивних клубів; Код КВЕД 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг; Код КВЕД 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 33.11 Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів (т. 1, а. с. 88, 89).

72. Наявність дозволів Міністерства внутрішніх справ України, наданих ТОВ «Полтавський стрілецький клуб» на проведення відповідної діяльності в приміщенні стрілецького клубу за адресою навчального закладу на вул. П. Орлика, 30 в м. Полтаві, не може бути підставою для використання об`єкта освіти не за цільовим призначенням, оскільки така господарська діяльність порушує імперативні приписи частини п`ятої статті 63 Закону України «Про освіту».

73. Отже, спірне приміщення передане в суборенду ТОВ «Полтавський стрілецький клуб» всупереч забороні, встановленій чинним законодавством, оскільки спірне майно передано в оренду з метою використання його під стрілецький тир, тобто для діяльності, не пов`язаної з навчально-виховним процесом КЗ «Полтавська гімназія «Здоров`я» № 14.

74. З огляду на це, спірне приміщення навчального закладу використовується не за освітнім призначенням та в цілях, не пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу.

75. Крім того, відповідно до пункту 11.11 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.10.1998 за № 637/3077, у навчальних закладах, спортивних товариствах, які не мають створених на підставі дозволів органів внутрішніх справ на відкриття та функціонування стрілецьких тирів і стрільбищ, зберігання зброї та бойових припасів до неї, крім навчальної, заборонено.

76. Прокурором до позовної заяви додано копію безстрокової ліцензії серії АВ № 601493 від 05.04.2012, виданої Міністерством внутрішніх справ України ТОВ «Полтавський стрілецький клуб», на ремонт вогнепальної зброї невійськового призначення, торгівлю вогнепальною зброєю невійськового призначення, боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду (т. 1, а. с. 84).

77. Таким чином, приміщення навчального закладу передане в суборенду ТОВ «Полтавський стрілецький клуб», господарська діяльність якого пов`язана зі зберіганням зброї та бойових припасів до неї, що прямо заборонено законом.

78. Отже, виходячи з викладеного, спірний договір суборенди приміщення укладений з порушенням вимог частини п`ятої статті 63 Закону України «Про освіту», пункту 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 № 63, підпункту 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності», у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним за приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України, як такий, що суперечить актам цивільного законодавства.

79. Також підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання звільнити нежитлове приміщення та повернення його балансоутримувачу, оскільки визнання недійсним договору суборенди приміщення має правовим наслідком повернення цього приміщення суборендодавцю в порядку і на умовах, які встановлені законом.

80. Щодо інших доводів прокурора про підстави недійсності договору суборенди приміщення, викладених у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає таке.

81. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

82. ЄСПЛ зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення ЄСПЛ від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» (Trofimchuk v. Ukraine, заява № 4241/03).

83. З огляду на те, що сама по собі суперечність договору суборенди приміщення актам цивільного законодавства є достатньою підставою для визнання його недійсним відповідно до приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України, тому інші доводи касаційної скарги прокурора не оцінюються.

84. За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема частини п`ятої статті 63 Закону України «Про освіту».

85. Звідси касаційна скарга прокурора є обґрунтованою, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, отримала підтвердження під час касаційного провадження.

86. Щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, визначеної пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, то колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що скаржник не зазначив норми права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись. Водночас наведеною раніше у цій справі судовою практикою суду касаційної інстанції підтверджується наявність висновків Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах відповідних норм права.

87. З огляду на викладене касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

88. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

89. Відповідно до частин першої, третьої статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

90. Зважаючи на викладене, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат

91. За змістом пункту 1 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

92. У зв`язку з тим, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, то судові витрати за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг підлягають перерозподілу, а саме підлягає стягненню з Управління освіти виконкому на користь Полтавської обласної прокуратури судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2102,00 грн, за подання апеляційної скарги в сумі 3153,00 грн та за подання касаційної скарги в сумі 4204,00; з ТОВ «Полтавський стрілецький клуб» на користь Полтавської обласної прокуратури - судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2012,00 грн, за подання апеляційної скарги в сумі 3153,00 грн та за подання касаційної скарги в сумі 4204,00 грн.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 та рішення Господарського суду Полтавської області від 07.10.2020 у справі № 917/782/20 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

4. Визнати недійсним укладений 17.02.2012 між Управлінням освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавський стрілецький клуб» договір № 1-с погодинної суборенди приміщення тиру, яке розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 30.

5. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавський стрілецький клуб» звільнити та повернути балансоутримувачу - Управлінню освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради приміщення тиру, площею 500,5 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 30.

6. Стягнути з Управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м. Полтава, Полтавська обл., 36000, код ЄДРПОУ 02145725) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, Полтавська обл., 36000, код ЄДРПОУ 02910060) 9459,00 грн (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять гривень 00 коп.) судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський стрілецький клуб» (вул. Балакіна, 8, кв. 33, м. Полтава, Полтавська обл., 36003, код ЄДРПОУ 37829669) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, Полтавська обл., 36000, код ЄДРПОУ 02910060) 9459,00 грн (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять гривень 00 коп.) судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.

8. Доручити видати наказ Господарському суду Полтавської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Г. М. Мачульський

Є. В. Краснов

2330
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярные судебные решения
Популярные события
ЕСПЧ
0