До спірних правовідносин слід застосовувати закон, що діяв на момент їх виникнення (справа «Дімопулос проти Туреччини»)

Застосування у спорі з приводу правового статусу нерухомості норми зворотною силою, хоча це й відповідало національному закону, складало порушення права на справедливий судовий розгляд.

Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у справі «Дімопулос проти Туреччини» (№ 37766/05), передає інформаційний ресурс ECHR: Ukrainian Aspect.

Агаті Теодора Дімопулос успадкувала власність на турецькому острові, класифіковану як «земельна ділянка для будівництва» та «природний об’єкт».

Після перегляду плану землекористування, власність була зареєстрована в земельному кадастрі на ім’я казначейства. Дімопулос відкрила провадження для скасування свідоцтва про право власності на ім’я Казначейства та присвоєння землі. Але під час провадження до Закону про охорону культурної та природної спадщини були внесені зміни. Згідно з новими положеннями земельна ділянка, класифікована як «природний об’єкт» не могла бути присуджена позивачці. Оскільки за загальним правилом поправка до законодавства застосовувалася до незавершених справ, які не були вирішені остаточним рішенням, національний суд відхилив позов Дімопулос.

Посилаючись, зокрема, на ч. 1 ст. 6 (право на справедливий судовий розгляд) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Дімопулос звернулася до Страсбургу. Вона стверджувала, що застосування поправки до законодавства до її справи із зворотною силою складало порушення її права на справедливий судовий розгляд.

ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції та присудив 6 тис. євро справедливої сатисфакції моральної шкоди.

Згадайте новину: Чи поширюються гарантії діяльності адвоката на позапроцесуальне спілкування з клієнтом? (справа «Алтай проти Туреччини»)

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 116 (2019)
02.04.2019

Дімопулос проти Туреччини (№ 37766/05)

Заявник, пані Агаті Теодора Дімопулос (Agathi Teodora Dimopulos), є громадянкою Туреччини, яка народилася в 1976 році і мешкає в м. Салоніки (Греція).

Справа стосувалася запиту про перерозподіл майна, класифікованого як “природний об’єкт”, яке було передане Казначейству, коли були внесені зміни в план землекористування.

Пані Dimopulos успадкувала власність на турецькому острові Гьокчеада (Імроз), класифіковану як “земельна ділянка для будівництва” та розташовану на Yeni Mahelle Kuzulimanı. Власність також була класифікована як “природний об’єкт”.

3 січня 1997 року, після перегляду плану землекористування, власність була зареєстрована в земельному кадастрі на ім’я Казначейства. 18 червня 2003 року пані Dimopulos відкрила провадження для скасування свідоцтва про право власності майном на ім’я Казначейства та присвоєння їй землі.

27 липня 2004 року були внесені зміни в розділ 11 Закону № 2863 про охорону культурної та природної спадщини. В новому положенні було зазначено, що земельна ділянка, класифікована як “природний об’єкт”, не може бути отримана за допомогою володіння, що базується на утвердженні правового титулу всупереч домаганням іншої особи. У рішенні від 26 жовтня 2004 року національний суд відхилив запит заявника виявивши, що не було необхідно вивчати умови володіння, що базується на утвердженні правового титулу всупереч домаганням іншої особи на підставі того, що після законодавчої реформи в липні 2004 року було неможливо отримати природний або культурний об’єкт за допомогою володіння, що базується на утвердженні правового титулу всупереч домаганням іншої особи. Як правило державної політики поправка до законодавства застосовувалася до незавершених справ, які не були вирішені остаточним рішенням.

Пані Dimopulos подала апеляцію з питань права оскаржуючи відмову, з якою вона зіткнулася після поправки до законодавства, яка була датована числом після подання нею цивільного позову. Касаційний суд відхилив її апеляцію, потім її запит про внесення поправок в рішення.

Посилаючись, зокрема, на статтю 6§1 (право на справедливий судовий розгляд) заявник стверджувала, що застосування поправки до законодавства до її справи із зворотною силою складало порушення її права на справедливий судовий розгляд.

Порушення статті 6§1

Справедлива сатисфакція: 6 000 євро (EUR) (моральна шкода) та 3 000 євро (видатки та витрати).

Автор новини: адвокат Дроздов Олександр Михайлович

Згадайте новину: Чи є порушенням Конвенції відмова у апеляції з формальних підстав? («Курнет проти Польщі»)