Для встановлення факту проживання сім’єю без шлюбу (після розлучення) необхідні докази сімейних відносин навіть, якщо чолові та жінка залишилися під одним дахом (ВС/КЦС у справі № 748/897/18 від 10 жовтня 2019 р.)

Фабула судового акту: В принципі ситуація банальна, а постанова ВС відмовна, проте справа цікава висновком, який іде наскрізь через усі три судові акти. При цьому банальність міститься в тому, що дуже багато сімей після розлучення роками живуть в одному помешканні ( бо іншого немає), і юридична кваліфікація статусу їх відносин відкрите питання.

Так чоловік розлучився з жінкою, але обидва колишні подружжя залишилися проживати в одній садибі, яка складалася з декількох об’єктів нерухомості та земельної ділянки. Через декілька років чоловік помер, і жінка звернулася до суду із позовом про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладання шлюбу. Звичайно метою такого позову було заволодіння часткою у садибі, яку померлий заповів третій особі.

Суди усіх трьох інстанцій відмовили у задоволенні позову обґрунтовуючи це тим, що позивач у суді не довів продовження сімейних відносин після юридичного розлучення з відповідачем. Тобто потрібні докази про те, що між колишнім подружжям залишилися відносини САМЕ сімейного характеру, а не лише відносини, які існують між співвласниками нерухомого майна, відносини щодо поділу цього майна, відносини співмешкання у садибі у зв’язку із відсутністю іншого місця проживання.

Зокрема ВС послався на пункт 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року №5-рп/99 , яким передбачається, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Водночас відповідно до пункту 2, ст. 3 СК України «Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.»

І хоча позивач і приносив у суд якісь там довідки з сільради та приводив із собою свідків – односельчан, суд вирішив, що цього недостатньо.

Отже, не така вже це і легка справа встановити через суд юридичний факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладання шлюбу...

Аналізуйте судовий акт: Спільний відпочинок не свідчить про ведення спільного господарства (ВС/КЦС № 522/25049/16-ц від 27.02.2019)

КпШС України не передбачав можливості встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, спори про поділ майна в такому випадку слід вирішувати на підставі ЗУ «Про власність» (ВС/КЦС № 163/754/17 від 24.04.19р.)

Фактичне проживання дитини разом з батьком, знаходження її на утриманні батька, дають законні підстави для звільнення його від сплати аліментів і для стягнення аліментів з матері дитини (№ 22-ц/778/2932/18,17.08.18)

Надання строку на примирення при розірванні шлюбу є ПРАВОМ, а не обов’язком суду (ВС/КЦС № 442/6319/16-ц від 30.05.2019)

Квартира, придбана на гроші, надані сім’єю сестри чоловіка, визнана судом спільною сумісною власністю подружжя (Фрунзенський районний суд м. Харкова,справа № 645/1751/18 від 22.03.2019 р.)

ВП ВС відновлює презумпцію спільності права власності подружжя на майно набуте під час шлюбу навіть після розлучення (ВС ВП у справі № 372/504/17 від 21 листопада 2018р.)

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 748/897/18

провадження № 61-48440св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Чернігівська районна державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2018 року у складі судді Кухти В. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від

29 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Лакізи Г. П., Харечко Л. К.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Чернігівська районна державна нотаріальна контора, про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладання шлюбу.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 11 листопада 1978 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Звернувшись після його смерті до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, позивач з`ясувала, що шлюб розірвано рішенням Чернігівського районного суду від 16 липня 2012 року. Після розірвання шлюбу та поділу майна ні вона, ні спадкодавець не здійснювали фактичний розподіл майна, а саме: не отримували свідоцтв про право власності згідно визначених часток, продовжували вести спільне господарство. Необхідність встановлення юридичного факту позивач обґрунтовувала наявністю перешкод для визнання права спільної сумісної власності на майно, набуте за час спільного проживання з 2012 року по 2017 рік.

ОСОБА_1 просила встановити факт її проживання із ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 16 липня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 після розірвання шлюбу та часткова пов`язаність спільним побутом була зумовлена тим, що після поділу майна вони залишилися співвласниками житла та не мали іншого місця проживання, і ці відносини не носили характеру сімейних. Відсутні будь-які докази, що між ними існували взаємні права та обов`язки зумовлені саме проживанням однією сім`єю, а не права та обов`язки співвласників майна.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Чернігівського районного суду чернігівської області від 09 липня

2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 після розірвання шлюбу, у вказаний позивачем період, існували права та обов`язки притаманні співвласникам майна.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

11 грудня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції, просить скасувати рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судами неповно з`ясовано обставини справи та не досліджено докази по справі. Судами не взято до уваги покази свідків. Дана справа має виняткове значення для позивачки, оскільки стосується майна, яке набуте за спільні кошти.

Доводи інших учасників справи:

15 лютого 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_1 умисно перекручує факти, вводячи суд касаційної інстанції в оману. Суди надали оцінку показам свідків та доказам наявних в матеріалах справи. Заявником в касаційній скарзі не вказано яким саме доказам не надано оцінки судами попередніх інстанцій. В касаційній скарзі відсутнє чітке зазначення в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. ОСОБА_1 навмисно вказує неправильну адресу ОСОБА_2 .

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Чернігівського районного суду Чернігівської області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Короткий зміст фактичних обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 11 листопада 1978 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16 липня 2012 року.

Ведення спільного господарства та шлюбні відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 припинилися з березня 2012 року.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від

13 листопада 2012 року задоволено позов ОСОБА_4 в інтересах

ОСОБА_1 , визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а також на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1741 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 12 лютого 2013 року рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2012 року скасовано; визнано частково мирову угоду, укладену між

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , згідно з якою визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право спільної часткової власності - по 1/2 частині кожному на будинок домогосподарства під літерою А1 з належними до нього будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на будинок домогосподарства під літерою Б1; визнано за ОСОБА_1 право власності на 0,0773 га від загальної площі земельної ділянки в розмірі 0,1741 га, що розташована на території АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_3 право власності на 0,0968 га від загальної площі земельної ділянки в розмірі 0,1741 га, що розташована на території АДРЕСА_1 .

29 березня 2012 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким належне йому нерухоме майно: 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами та 1/2 частину земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 заповів

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

07 липня 2017 року до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернувся ОСОБА_2 , а

11 серпня 2017 року - ОСОБА_1 , як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У лютому 2018 року Чернігівська районна державна нотаріальна контора направила на адресу ОСОБА_1 лист, в якому просила надати копію рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, яке набрало законної сили, або надати підтвердження того, що остання звернулась до суду з відповідною позовною заявою.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно частини першої, другої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У частин першій статті 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог, так як вони не підтверджені належними доказами. А проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за однією адресою пов`язане поділом майна між ними та відсутністю іншого місця проживання. Вказані відносини не носили характеру сімейних відносин.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до правил статті 400 ЦПК України, виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від

29 листопада 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 липня

2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко