«Дімовіч та інші проти Сербії»: Коли помер свідок: можливість використання у суді наданих раніше показань оцінив ЕСПЛ

Навіть присутність адвоката під час допиту слідчим свідка не гарантує можливість використання отриманих показань як доказів, якщо цього свідка не було допитано у суді.

Прес-реліз рішення у справі «Дімовіч та інші проти Сербії» (№ 7203/12) оприлюднено на сайті ЄСПЛ, передає інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».

Один із обвинувачених у вчиненні крадіжки та пограбування, який під час досудового розслідування дав показання проти спільників, захворів і помер незабаром після початку судового розгляду кримінальної справи. Незважаючи на те, що його не допитали у суді, свідчення все ж було використано як докази вини інших осіб, яких було засуджено до позбавлення волі.

Засуджені оскаржували вирок в апеляційному і конституційному судах країни на тій підставі, що заява померлого спільника не може бути допустимим доказом, оскільки особу неможливо було піддавати перехресному допиту в суді. Але суди прийняли свідчення як законні, оскільки вони були зроблені за присутності адвоката, який незабаром став адвокатом інших заявників. Водночас, національний суд визнав, що ці свідчення були єдиним доказом проти одного із засуджених, тоді як щодо іншого були інші фактичні дані, зокрема сліди ДНК у машині біля місця злочину та предмети пограбування недалеко від цієї машини.

Посилаючись на порушення права на справедливий судовий розгляд та права на допит свідків відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, засуджені поскаржилися до Європейського суду з прав людини. Зокрема вони стверджували, що їх засудження було засноване виключно або переважно на заяві особи, яку вони не мали можливості допитати.

Суд у Страсбурзі констатував факт порушення Конвценції стосовно особи, обвинувачення якої базувалася виключно на показаннях померлого свідка і відмовив у захисті за статтею 6 Конвенції заявнику, чия вина була доведена іншими доказами.

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 425 (2018)
11.12.2018

Дімовіч та інші проти Сербії (№ 7203/12)

Заявники, Атіла Дімовіч, Маріано Дімовіч та Тихомир Хайнал, є громадянами Сербії, які народилися в 1985, 1988 та 1985 роках, відповідно.

Справа стосувалася тверджень трьох заявників стосовно того, що їх засудження за нічну крадіжку зі зломом та пограбування було несправедливим.

Заявники були засуджені у березні 2009 року на підставі, серед інших доказів, заяви, зробленої Р.К., одним з їх співобвинувачених під час досудового розслідування. Його заява обвинувачувала їх в крадіжці радіатора з зернозбирального комбайну, переносного водяного шлангу, тамбуріки (струнний інструмент, популярний у Південній Європі) та 60 євро з дому чоловіка біля м. Суботиця (Сербія).

Справа Р.К. була відокремлена від справи заявників, оскільки він захворів до початку судового розгляду і помер незабаром після цього.

Суд першої інстанції засудив пана Атілу Дімовіча та пана Хайнала до восьми з половиною років ув’язнення, в той час як пан Маріяно Дімовіч був засуджений до п’яти з половиною років ув’язнення.

Заявники скаржилися, але безуспішно, як в Апеляційному суді, так і в Конституційному суді, на те, що заява Р.К. не повинна була бути прийнята тому, що його неможливо було піддавати перехресному допиту в суді.

Зокрема, Апеляційний суд визнав, що прийняття свідчень Р.К. було законним тому, що він зробив свої заяви за присутності його адвоката, який незабаром став адвокатом заявників. Проте Суд визнав, що єдиним доказом проти Атіли Дімовіча було свідчення Р.К., а також те, що єдиними доказами, які підтверджують цю заяву стосовно інших двох заявників був, по-перше, свідок, який зазначив під час судового розгляду, що він чув, як два чоловіки в місцевому автобусі, які складали план викрадення скрипки з будинку музиканта, і, по-друге, відповідність ДНК доказів з параметрами пана Хайнала в автомобілі, який був знайдений залишеним біля будинку жертви пограбування, а вкрадені предмети були залишені недалеко від машини.

Посилаючись на статтю 6§ 1 і 3 (d) (право на справедливий судовий розгляд та право на присутність та допит свідків) заявники стверджували, що їх засудження було засноване виключно або переважно на заяві Р.К. незважаючи на той факт, що вони мали можливості допитати його на будь-якому етапі провадження.

Відсутність порушення статті 6§1 разом зі статтею 6§3 (d) – стосовно Тіхоміра Хайнала

Порушення статті 6§1 разом зі статтею 6§3 (d) – стосовно Атіли Дімовіча та Маріяно Дімовіча.

Справедлива сатисфакція : 2400 євро (моральна шкода) та 8 100 євро (видатки та витрати) спільно Атілі Дімовічу та Маріяно Дімовічу.