Дії суду цивільної юрисдикції щодо поданого позову із декількома вимогами, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства( ВСУ від 6 квітня 2016 року у справі № 6-77цс16)

Фабула судового акту: Логічне та корисне роз’яснення ВСУ, якому вже мабуть самому набридло постійно шукати правильний вихід у спорах, щодо підвідомчості та підсудності судів. А скільки теоретичних спорів постійно триває серед професійного цеху щодо правильного вибору юрисдикцій. Проте головне скільки незрозумілих та необгрунтованих відмов ухвалюють самі суди небажаючі розглядати певні позови із складною структурою вимог. Сподіваємось ця постанова ВСУ стане зручним прецедентом для усіх, в тому числі суддів, щоб припинити юрисдикційний пінг-понг справ.

Правова позиція ВСУ у справі № 6-77цс16: Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Вирішуючи позов суди зазначених вимог закону не врахували, безпідставно прийняли до провадження спір, що виник між юридичними особами і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, розглянули його разом із вимогами, які вирішуються в порядку цивільного судочинства.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 квітня 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Корд Груп" до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" про стягнення заборгованості за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Корд Груп" (далі – ТОВ "Корд Груп") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" (далі – ТОВ "Градострой") про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 23 липня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Бізнесінвестресурс" (далі – ТОВ "КУА "Бізнесінвестресурс") та ТОВ "Градострой" було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів, загальна вартість яких становить 5 млн 189 тис. 42 грн. ТОВ "Градострой" свої зобов'язання за договором купівлі-продажу цінних паперів від 23 липня 2010 року не виконало.

28 лютого 2014 року між пайовим венчурним інвестиційним фондом недиверсифікованого виду закритого типу "Старокиївський" (далі – пайовий фонд "Старокиївський"), в інтересах та за рахунок якого діє від свого імені ТОВ "КУА "Бізнесінвестресурс" та ТОВ "Корд Груп", був укладений договір про відступлення права вимоги, згідно з яким ТОВ "КУА "Бізнесінвестресурс" відступає, а ТОВ "Корд Груп" набуває право вимоги за договором купівлі-продажу цінних паперів. Станом на дату відступлення права вимоги залишок несплаченої заборгованості за вказаним договором складає 4 млн 989 тис. 42 грн. З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно вказану заборгованість за договором купівлі-продажу цінних паперів від 23 липня 2010 року.

Носівський районний суд Чернігівської області від рішенням від 23 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 28 серпня 2015 року, позов задовольнив. Стягнув солідарно з ТОВ "Градострой" та ОСОБА_1 на користь ТОВ "Корд Груп" заборгованість за договором купівлі-продажу цінних паперів від 23 липня 2010 року в сумі 4 млн 989 тис. 42 грн.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 19 листопада 2015 року касаційну скаргу ТОВ "Градострой" відхилив, рішення судів попередніх судових інстанцій залишив без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві ТОВ "Градострой" порушує питання про скасування рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 23 червня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 28 серпня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2015 року та закриття провадження у справі в частині задоволення позову ТОВ "Корд Груп" до ТОВ "Градострой" з підстави, передбаченої пунктами 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального Кодексу України (далі – ЦПК України) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільної справи, а саме статті 16 цього Кодексу.

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ТОВ "Градострой" посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада, 16 та 23 грудня 2015 року.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві ТОВ "Градострой" доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільної справи.

У справі, рішення в якій переглядається, суди встановили, що 23 липня 2010 року ТОВ "КУА "Бізнесінвестресурс", яке діяло від імені та за рахунок активів пайового фонду "Старокиївський" і ТОВ "Градострой", від імені якого діяло товариство з обмеженою відповідальністю "Брокерський дім "Фінансист" на підставі договору доручення № Б320-10, уклали договір купівлі-продажу цінних паперів, за яким пайовий фонд "Старокиївський" продав ТОВ "Градострой" облігації вартістю 5 млн 189 тис. 42 грн, а останнє зобов'язалося не пізніше 30 червня 2013 року оплатити вартість цих паперів шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі безпосередньо на рахунок пайового фонду "Старокиївський". Про приймання-передачу цінних паперів 2 серпня 2010 року було складено відповідний акт.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 1 березня 2012 року між пайовий фонд "Старокиївський" та ОСОБА_1 уклали договір поруки, згідно з яким останній зобов'язався перед цим фондом відповідати в повному обсязі за виконання ТОВ "Градострой" боргових зобов'язань за названим вище договором купівлі-продажу.

28 лютого 2014 року пайовий фонд "Старокиївський" уклав з ТОВ "Корд Груп" договір про відступлення права вимоги, за яким пайовий фонд "Старокиївський" відступає, а ТОВ "Корд Груп" набуває право вимоги на залишок несплаченої заборгованості в сумі 4 млн 989 тис. 42 грн, належний даному фонду за договором купівлі-продажу цінних паперів від 23 липня 2010 року.

Пайовий фонд "Старокиївський" повідомив ТОВ "Градострой" про заміну кредитора в договорі купівлі-продажу цінних паперів від 23 липня 2010 року, направивши йому повідомлення від 6 травня 2015 року.

ТОВ "Градострой" договірні зобов'язання за договором купівлі-продажу цінних паперів від 23 липня 2010 року щодо оплати вартості цінних паперів не виконало.

Задовольняючи позов, суди попередніх судових інстанцій дійшли висновку про те, що у зв’язку з неналежним виконанням умов договору у відповідачів виникла заборгованість за договором купівлі-продажу цінних паперів, яка підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Разом з тим, в ухвалах від 4 листопада, 16 та 23 грудня 2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, закриваючи провадження в частині вимог, заявлених юридичною особою до юридичної особи, дійшов висновку про те, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, а саме статті 16 ЦПК України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Пунктами 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із частиною першою статті 1, статей 2 12 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у яких сторонами є юридичні особи, розглядаються господарськими судами.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. З огляду на це суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1737цс15.

Вирішуючи позов ТОВ "Корд Груп", який виник з договору купівлі-продажу цінних паперів, відступлення права вимоги та поруки, що можуть бути самостійними й окремими предметами позову, суди зазначених вимог закону не врахували, безпідставно прийняли до провадження спір, що виник між юридичними особами і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, розглянули його разом з вимогами, які вирішуються в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 360⁴ ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.

За таких обставин постановлені у справі судові рішення в частині позовних вимог ТОВ "Корд Груп" до ТОВ "Градострой" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині.

У поданій до Верховного суду України заяві питання щодо перегляду судових рішень в іншій частині не порушується.

Керуючись пунктом 2 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 360³, статтею 360⁴ ЦПК України, Cудова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" задовольнити.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 23 червня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 28 серпня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2015 року в частині вирішення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Корд Груп" до товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді