Деякі процесуальні особливості цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої в результаті збройної агресії Російської Федерації проти України

Проблема відшкодування шкоди, завданої фізичним особам в результаті збройної агресії Російської Федерації (РФ) проти України без перебільшення наразі є однією з найактуальніших проблем юридичної науки та практики з огляду на її жахливі наслідки для України та для багатьох осіб, які перебувають на її території.

Основною формою захисту прав фізичних осіб (громадян України, іноземців, осіб без громадянства), потерпілих від збройної агресії РФ, є судова форма захисту прав в межах цивільного судочинства України.

Судовий порядок розгляду та вирішення цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої в результаті збройної агресії РФ проти України, загалом не відрізняється від порядку розгляду та вирішення інших цивільних справ позовного провадження. Цивільне судочинство у зазначеній категорії справ здійснюється відповідно до Конституції України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Законів України від 23.06.2005 р. N2709-IV «Про міжнародне приватне право», від 23.02.2006 р. N3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та положень інших законів, нормативно-правових актів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Втім, зазначені цивільні справи мають певні особливості, що походять зі спеціальних норм права, встановлених для розгляду та вирішення відповідної категорії цивільних справ.

Для ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів потерпілих від збройної агресії РФ та правильного застосування норм права при судовому розгляді та вирішенні зазначених цивільних справ необхідно враховувати специфіку процесуального характеру цих справ.

Питання процесуальних особливостей цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої в результаті збройної агресії РФ проти України є наразі недостатньо дослідженими, що обумовлює актуальність даної статті.

Читайте статтю: Актуальні тенденції судової практики у цивільних справах про відшкодування шкоди, завданої в результаті збройної агресії Російської Федерації проти України

Аналіз чинного законодавства України та практики правозастосування дозволяє зробити висновок, що цивільні справи про відшкодування шкоди, завданої в результаті збройної агресії РФ проти України, характеризуються низкою процесуальних особливостей, про які піде мова нижче.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950 р.) кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина перша статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у будь-якій справі, місцеві загальні суди повинні перевіряти належність справ до їх юрисдикції та підсудності згідно з приписами статей 19, 26-30 ЦПК України.

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У зв'язку з наведеним, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є: по-перше, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа); по-друге, наявність у справах спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства).

Частиною другою статті 48 ЦПК України передбачено, що позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Позивачами у категорії справ, що розглядається, є фізичні особи, яким було завдано шкоду в результаті збройної агресії РФ проти України, зокрема: військовослужбовці та цивільні особи, які зазнали поранення, контузії, каліцтва, захворювання та інших травм; військовополонені та цивільні особи, незаконно позбавлені волі на тимчасово окупованих територіях України, члени сім’ї загиблих військовослужбовців та цивільних осіб; внутрішньо переміщені особи; власники майна, які зазнали порушення права власності на майно; інші категорії осіб.

Відповідачем, зрозуміло, виступає РФ, як держава-агресор, діяннями якої завдано майнову та/або моральну шкоду певній фізичній особі.

Наявність у даній категорії цивільних справ спору про право цивільне є очевидною, оскільки внаслідок збройної агресії РФ проти України грубо порушуються майнові та немайнові права учасників цивільних відносин.

Однією з проблем, що виникала перед судами при розгляді справ зазначених категорій та неоднаково ними вирішувалась, була проблема судового імунітету РФ та застосування положень статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р. №2709-IV.

Відповідно до частини першої статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Читайте статтю: Суддя ВС Олег Ткачук: Росію має бути покарано шляхом націоналізації всього її майна в Україні

З наведеного вбачається, що у справах, одним із учасників яких є іноземна держава, та в інших випадках, передбачених законами України і міжнародними договорами України, застосовується судовий імунітет, який полягає у звільненні іноземної держави від юрисдикції національних судів іншої держави. Наявність у іноземної держави імунітету ґрунтується на загальному принципі міжнародного права «рівний над рівним не має влади і юрисдикції», що є особливістю правового статусу держави як суб’єкта міжнародних відносин.

Посилаючись на відсутність згоди Російської Федерації на пред’явлення до неї позову та залучення Російської Федерації до участі у справі як відповідача, окремі суди або відмовляли у відкритті провадження у справі або відкривши провадження у справі закривали його (з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства), або відмовляли в задоволенні пред’явлених вимог. При цьому, в окремих випадках суди направляли запити до посольства РФ в Україні щодо згоди або незгоди про розгляд судом України відповідної цивільної справи та зупинення провадження у справі до надходження відповіді на нього.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Таким чином, за загальним правилом, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за відсутності згоди компетентних органів відповідної іноземної держави на пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи (якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України).

14.04.2022 р. Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду було прийнято по суті історичну постанову у справі №308/9708/19, провадження №61-18782св21, за позовом Реготун Надії Юріївни, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітніх дітей Реготуна Тараса Олеговича та Реготун Анастасії Олегівни, до РФ про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії РФ проти України (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1270169/).

У цій постанові Верховний Суд, застосовуючи відповідно до звичаєвого міжнародного права положення міжнародних конвенцій, що втілюють концепцію обмеженого імунітету держави (Європейської конвенції про імунітет держав, прийнятої Радою Європи 16.05.1972 р., та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02.12.2004 р.), серед іншого, зазначив про те, що:

• держава не має права посилатися на імунітет у справах, пов’язаних із завданням шкоди здоров’ю чи життю, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду, та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час знаходилась на території держави суду;
• особливістю правового статусу держави як суб’єкта міжнародних відносин є наявність у неї імунітету, який ґрунтується на загальному принципі міжнародного права «рівний над рівним не має влади і юрисдикції». Однак необхідною умовою дотримання цього принципу є взаємне визнання суверенітету країни, тож коли РФ заперечує суверенітет України та вчиняє щодо неї загарбницьку війну, жодних зобов’язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає;
• після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни;
• у цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров’ю, життю у результаті збройної агресії РФ) іноземна держава відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ.

З цього походить, що до особливостей цивільних справ за позовами фізичних осіб до РФ про відшкодування шкоди, завданої в результаті збройної агресії Російської Федерації проти України, відноситься те, що у цій категорії спорів зазначена іноземна держава - відповідач (РФ) не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ.

Процесуальною умовою здійснення права на позов про відшкодування шкоди, завданої в результаті збройної агресії РФ проти України, є дотримання правил підсудності.

Зупиняючись на питаннях підсудності цивільних справ зазначеної категорії необхідно зазначити, що згідно з частиною четвертою статті 13 Закону України від 18.01.2018 р. №2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», що набрав законної сили 24.02.2018 р., статтю 28 ЦПК України було доповнено частиною сімнадцятою, що визначила особливості підсудності справ про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб у зв’язку із збройною агресією РФ, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України.

Стаття 28 ЦПК України встановлює правила підсудності справ за вибором позивача, яку називають альтернативною підсудністю. Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Відповідно до частини сімнадцятої статті 28 ЦПК України позови про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (в тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру можуть пред’являтися також за місцем проживання чи перебування позивача.

Таким чином, для цивільних справ за позовами фізичних осіб до РФ про відшкодування шкоди, завданої в результаті збройної агресії РФ проти України, встановлено альтернативну підсудність.

Зазвичай, складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, є сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів.

Разом з тим, на даний час зазначені фінансові перешкоди в реалізації права на доступ до суду в цивільному судочинстві у справах про відшкодування шкоди, завданої в результаті збройної агресії РФ проти України, відсутні.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Закону України від 18.01.2018 р. №2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» частину першу статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI було доповнено пунктом 22.

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв’язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

За таких обставин, визначення особливостей цивільних справ представляє як науковий, теоретичний, і практичний інтерес. Цивільні справи про відшкодування шкоди, завданої в результаті збройної агресії РФ проти України, підпорядковуючись загальним правилам цивільного судочинства, мають свої процесуальні особливості, зокрема, пов'язані з юрисдикцією спорів, їх підсудністю, та судовими витратами, які необхідно враховувати. Виявлення та з’ясування процесуальних особливостей дозволяє уникнути помилок при застосуванні норм матеріального та процесуального права і тим самим сприяє підвищенню якості цивільного судочинства та досягненню його основних завдань, закріплених у частині першої статті 2 ЦПК України.

Автор статті: Окунев Игорь Сергеевич