День передання обвинувального акта до суду як межа строків досудового розслідування у світлі практики ВС (справа № 635/7519/20)

Питання обчислення строків досудового розслідування, зокрема визначення моменту його закінчення, залишається одним із найбільш чутливих у кримінальному процесі. Помилка у визначенні дати звернення до суду з обвинувальним актом може призвести до закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України навіть за наявності достатніх доказів вини особи. Саме тому практика Верховного Суду щодо включення або невключення окремих днів у межі досудового розслідування має особливе значення для прокурорів, слідчих та адвокатів.

Характерною у цьому контексті є постанова Верховного Суду у справі № 635/7519/20 (ухвала Полтавського апеляційного суду від 19 травня 2022 року залишена без змін), у якій Суд чітко сформулював підхід до визначення граничного моменту закінчення досудового розслідування. Суть спору полягала в тому, чи вважати день передання обвинувального акта посадовій особі канцелярії прокуратури таким, що означає звернення до суду, чи цей день пов’язується виключно з моментом фактичного надходження або відправлення документів на адресу суду.

Читайте статтю: Про недоліки обвинувального акта слід заявити на підготовчому судовому засіданні

Органом досудового розслідування особі було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України. Після завершення досудового розслідування прокурор підготував обвинувальний акт, який, за його твердженням, було передано до канцелярії обласної прокуратури 9 листопада 2020 року для подальшого надсилання до суду. Водночас матеріали справи засвідчували, що поштове відправлення на адресу Харківського районного суду здійснено лише 10 листопада, тоді як кінцевим терміном для звернення до суду було 9 листопада. Суди першої та апеляційної інстанцій закрили провадження у зв’язку із закінченням строків досудового розслідування, а прокурор оскаржив ці рішення в касаційному порядку, посилаючись на неправильне тлумачення статей 116 та 219 КПК України.

Верховний Суд у своїй постанові детально проаналізував законодавчі положення, які регламентують строки досудового розслідування. Зокрема, згідно з частиною 1 статті 219 КПК України досудове розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань і триває до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи ухвалення рішення про закриття провадження. Верховний Суд наголосив, що поняття «день звернення до суду» має тлумачитися у буквальному процесуальному значенні — як день фактичного направлення обвинувального акта поштою або день його подання безпосередньо до канцелярії суду. Будь-які внутрішні процедурні дії всередині органів прокуратури не можуть вважатися зверненням до суду в розумінні статті 219 КПК України.

Читайте статтю: Нюанси обчислення строків досудового розслідування після повернення обвинувального акта прокурору

Це означає, що момент закінчення досудового розслідування визначається не датою підписання обвинувального акта, не датою його реєстрації в органі прокуратури, а датою відправлення чи безпосереднього подання до суду.

Верховний Суд чітко відмежував ці поняття, зазначивши, що посадова особа канцелярії прокуратури, якій прокурор передає обвинувальний акт для технічного відправлення, не є «уповноваженою особою» у розумінні статті 116 КПК України, що регламентує порядок подання документів. Отже, факт передання документів у межах органу прокуратури не має правового значення для обчислення строків досудового розслідування.

Суд також звернув увагу на те, що день надіслання обвинувального акта включається у межі строку досудового розслідування, тобто є його останнім днем. Якщо прокурор відправляє акт після спливу цього дня, то строк досудового розслідування вважається таким, що закінчився. Це має безпосередній наслідок — суд зобов’язаний закрити провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України.

У своїй постанові Верховний Суд послався на раніше сформовану позицію, викладену у постанові від 17 лютого 2021 року (справа № 344/6630/17), де Суд аналогічно наголошував, що кінцевим моментом досудового розслідування є саме звернення до суду з обвинувальним актом, а не його підготовка чи передання всередині органу прокуратури. Крім того, Суд з урахуванням постанови об’єднаної палати Касаційного кримінального суду від 24 жовтня 2022 року у справі № 216/4805/20 уточнив, як саме обчислюються строки у випадку ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження. Зокрема, день надіслання повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів включається у строк досудового розслідування, тоді як сам період ознайомлення – ні.

Читайте статтю: Особа не може набути статусу обвинуваченого (підсудного), якщо прокурор направив обвинувальний акт до суду поза межами строку досудового розслідування

Таким чином, Верховний Суд вибудував послідовну логіку в тлумаченні положень статей 115, 116, 219 та 290 КПК України:

• по-перше, обчислення строків досудового розслідування здійснюється з моменту внесення відомостей до ЄРДР і закінчується фактом звернення до суду;
• по-друге, момент звернення фіксується датою відправлення або вручення обвинувального акта суду;
• по-третє, цей день входить до строків досудового розслідування і є їхнім останнім днем. Будь-яке звернення після спливу цього строку означає його порушення.

У цій справі суд дійшов висновку, що обвинувальний акт був відправлений до суду 10 листопада 2020 року, тоді як граничний строк спливав 9 листопада. Тож орган досудового розслідування пропустив встановлений законом термін. Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано закрили провадження, а Верховний Суд погодився з їх висновками, зазначивши, що відомості ЄРДР чи внутрішня переписка між прокурорами не можуть бути доказом своєчасного звернення до суду.

Практичне значення цієї позиції полягає в чіткому розмежуванні процесуальних дій, які мають юридичну силу, та технічних дій, що не впливають на перебіг строків. Для прокурора це означає необхідність забезпечення своєчасного надіслання обвинувального акта саме до суду, а не лише підготовки документів у межах прокуратури. Для сторони захисту — це додатковий інструмент контролю за дотриманням процесуальних строків та забезпеченням гарантій справедливого судового розгляду.

Читайте статтю: Екзотичні можливості закриття кримінального провадження через несвоєчасне складання обвинувального акту та сплив строків досудового розслідування

Таким чином, Верховний Суд остаточно підтвердив, що день передання обвинувального акта до суду включається до строків досудового розслідування і є їх останнім днем, а саме звернення до суду відбувається лише в момент фактичного надіслання документів до суду. Цей підхід виключає можливість зловживань або формального продовження строків через внутрішній документообіг у прокуратурі та забезпечує чіткість у визначенні процесуальних меж досудового розслідування.

Автор статті: Іван Бєдний, CEO Winjust law firm

Джерело: ЮП