01.08.2019
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Cуд присяжних в Україні: історія, основні засади функціонування та свіжа статистика розгляду справ

«12 розгніваних чоловіків»,«Вердикт за гроші», «Лінкольн для адвоката», «Suits», «Свідок обвинувачення», «Гарна дружина»…Все це є далеко не повним переліком творів кіномистецтва, на основі сюжету яких в наших громадян формується загальне уявлення щодо роботи суду присяжних. І це попри те, що на законодавчому рівні в нашій державі цей правовий інститут було ще закріплено майже 7 років тому, пише ukrainepravo.com

З огляду на це в рамках даної статті «Українське право» підготувало для своїх читачів короткий ретроспективний огляд щодо запровадження суду присяжних на теренах України, його сучасний стан, а також відносно свіжу статистику щодо розгляду цивільних та кримінальних справ за участю колегії.

КОРОТКО ПРО ІСТОРІЮ ВИНИКНЕННЯ СУДУ ПРИСЯЖНИХ ТА ЙОГО ПОЯВА НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ

Виникнення суду присяжних вважається тенденція обмеження абсолютної влади шляхом участі членів громади в здійсненні правосуддя. Зокрема, у германських племен був давній звичай залучати поважних людей для розслідувань правопорушень та суду над обвинуваченим. Ще на межі VII-VIст. до н.е. суд присяжних був створений реформатором Солоном у Давній Греції.Також форми участі народу у відправленні правосуддя вдосконалювалися протягом тривалого часу, перш за все, у Франції та Англії. Саме завдяки цим країнам згодом у світі сформувались дві основні моделі суду присяжних: класична (англійська) та змішана (французька або континентальна).

Основною передумовою винПерше документальне підтвердження існування суду присяжних в Англії міститься в ордонансах короля Генріха ІІ, найстарший з яких датований 1166 р. Англійська модель передбачає створення самостійної колегії присяжних засідателів, які виносять вердикт незалежно від суддів. Окрім цього, за цією моделлю суд присяжних має вельми широку компетенцію. Наприклад, у Сполучених Штатах він наразі може розглядати будь-яку цивільну або кримінальну справу за бажанням однієї зі сторін.

Перша форма континентальної моделі суду присяжних була запроваджена наприкінці XVIII ст. у Франції як один із наслідків Великої французької революції. Створена першою в континентальній Європі, вона стала основним «класичним» варіантом континентальної моделі суду присяжних. Це обумовлено, перш за все, тим, що французький зразок згодом був запроваджений на територіях інших європейських держав, завойованих Наполеоном І. З відновленням свого суверенітету ці держави після певного періоду відмови все ж таки закріпили у своєму кримінально-процесуальному законодавстві саме французьку модель суду присяжних. ЇЇ найбільшими відмінностями від англійської є, по-перше, склад колегії присяжних, до якої, окрім засідателів, входять ще й професійні судді. А, по-друге, за змішаної моделі суд присяжних розглядає переважно кримінальні справи щодо тяжких злочинів. Тобто, в даному випадку компетенція є значною вужчою, аніж за класичної моделі. І наостанок: за континентальної моделі присяжні мають право брати участь в дослідженні фактичних обставин справи, у той час, як класична англійська модель не передбачає такої можливості.

На українських землях в своєму класичному розумінні суд присяжних вперше з’явився у 1848 р. в результаті «Весни народів» в Австрійській імперії. Конституцією 1849 р. проголошувалось, що суд присяжних розглядає справи про всі політичні злочини, а також тяжкі злочини, перелік яких мав бути встановлений законом. Трохи згодом суд присяжних з’явився й в Російській імперії. Цей інститут був затверджений імператором Олександром ІІ 20 листопада 1864 р. На відміну від Австрії, яка закріпила континентальну модель суду присяжних, пореформена Росія запозичила окремі елементи цього інституту з обох моделей. Так, відповідно до англійської концепції, колегія складалась з 14 присяжних (серед яких двоє запасних), а компетенція була вельми широкою. За підрахунком вченого Бобрищева-Пушкіна О.В. в сфері компетенції засідателів знаходилась майже п’ята частина всіх статей дореволюційного кримінального законодавства, а в окружних судах процент вирішених справ судом присяжних в окремі роки сягав 75,8%. З континентальної моделі бувзапозичений механізм дослідження обставин справи за участі присяжних, зокрема ті з них, що характеризують особу підсудного. Як можна побачити, в один і той самий період на землях нашої держави існували дві різні моделі суду присяжних. Щоправда, після встановлення на українських землях радянської влади інститут суду присяжних було скасовано.                                                                                                                                     

Читайте статтю: Суд роз'яснив правові засади формування і функціювання інституту присяжних

Із набуттям Україною незалежності майже одразу постало питання про включення суду присяжних до системи вітчизняного законодавства. Прагнення законодавця повернути цей правовий інститут відобразилось й в Конституції 1996 року: у ст. 127 передбачено можливість здійснення правосуддя присяжними засідателями. Однак лише через 17 років після прийняття Основного Закону суд присяжних все ж таки був відновлений в правовому житті нашої держави. Таку тривалість запровадження даного інституту можна пояснити суперечностями науковців та парламентарів щодо обрання оптимальної моделі, а також доцільності йогозапровадження в Україні взагалі. Врешті-решт, суд присяжних в нашій країні було створено саме на базі континентальної моделі.

ЯК ПРАЦЮЄ СУД ПРИСЯЖНИХ В УКРАЇНІ?

В першу чергу, слід відзначити, що в Україні суд присяжних може бути застосований при розгляді певних категорій цивільних та кримінальних справ. Списки присяжних формуються і затверджуються місцевою радою за поданням територіального управління Державної судової адміністрації на два роки. Список складається із громадян, які постійно проживають на території юрисдикції відповідного суду, відповідають нижчезазначеним вимогам і дали згоду бути присяжними.Тобто, на відміну від тих же Штатів, в нашій державі присяжними стають виключно на добровільних засадах.

Присяжними можуть бути дієздатні громадяни України віком від 30 до 65 років, які володіють державною мовою. Не можуть бути обрані присяжними особи, на яких протягом останнього року накладалось адміністративне стягнення про вчинення корупційного правопорушення, а також народні депутати, члени КМУ, військовослужбовці, державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, судді, прокурори та представники деяких інших юридичних професій.

Читайте статтю: ПРАВОВІ ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ У КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ (СПРАВАХ)

Спочатку у зв’язку із набранням чинності 20 листопада 2012 року нового Кримінального процесуального кодексу в нашій державі стає можливою участь присяжних у кримінальних справах. Відповідно до положень КПК, колегія суду присяжних складається з двох професійних суддів та трьох присяжних засідателів. Новий КПК встановив наступні умови участі присяжних у кримінальному провадженні: за клопотанням обвинуваченого у суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі. В свою чергу, кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних за клопотанням одного з них.

Отже, якщо виокремити самі ті категорії кримінальних правопорушень, за вчинення яких передбачається довічне позбавлення волі, маємо наступний перелік:

- посягання на територіальну цілісність і недоторканість України (ч.3 ст. 110 КК України);

- посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 112 КК України);

- умисне вбивство (ч.2 ст. 115 КК України);

- терористичний акт (ч.3 ст.258 КК України);

- фальсифікація лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів (ч.3 ст. 321-1 КК України);

- посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348 КК України);

- посягання на життя журналіста (ст. 348-1 КК України);

- посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя (ст. 379 КК України);

- посягання на життя захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги (ст. 400 КК України);

- опір начальникові або примушування його до порушення службових обов'язків (ч.5 ст. 404 КК України);

- порушення законів та звичаїв війни (ч.2 ст. 438 КК України);

- застосування зброї масового знищення (ч.2 ст. 439 КК України);

- геноцид (ч.1 ст. 442 КК України);

- посягання на життя представника іноземної держави (ст. 443 КК України);

- найманство (ч. 3 ст. 447 КК України);

Читайте статтю:Адвокат Дроздов: Аналітичний огляд прецедентного права Європейського суду з прав людини з 1 січня до 15 червня 2018 року

Що ж стосується цивільних справ, то, як відомо, 2 червня 2016 року були прийняті зміни до Конституції України щодо правосуддя, якими було скасовано інститут народних засідателів та залишено положення, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних.У зв’язку із цим у 2017 році були внесені відповідні зміни до ЦПК України, якими народних засідателів було замінено на присяжних. Слід відзначити, що в цивільних справах колегія є дещо меншою: лише один суддя та двоє присяжних. У такому складі обов’язково слухаються наступні категорії справ:

- обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (ст. ст. 295-300 ЦПК);

- визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою (ст. ст. 305-309 ЦПК);

- усиновлення (ст. ст. 310-314 ЦПК);

- надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку (ст. ст. 339-342 ЦПК);

- примусова госпіталізація до протитуберкульозного закладу (ст. ст. 343-346 ЦПК).

СТАТИСТИКА РОЗГЛЯДУ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕНЬ ЗА УЧАСТЮ ПРИСЯЖНИХ ЗА 2017-2018 рр.

В травні цього року USAID, Центр демократії та верховенства права, а також Український центр суспільних даних представили вельми цікавий статистичний аналіз щодо розгляду кримінальних та цивільних справ за участю присяжних за 2017-2018 рр. В межах цієї статті ми пропонуємо стислий огляд цього аналізу. За бажанням із повним текстом цього документу ви можете ознайомитись за посиланням.

У кримінальних провадженнях було виділено 3350 справ, у тому числі 415 справ, у яких всі документи були заборонені до оприлюднення згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень», п. 4 ст. 7. Належність таких справ до тих чи інших категорій можна оцінити лише на основі відкритих даних ЄДРСР, і перевірити точність класифікації неможливо, адже тексти рішень недоступні. Аналогічно, певна частина документів, були заборонені до оприлюднення. Всього у кінцевому масиві — 24958 документів, з яких 23669 дозволені до оприлюднення, а 1289 - заборонені.

1.jpg

 

Всього було виділено 482 кінцевих рішення у першій інстанції, що стосувалися 598 осіб. Із цих 598 осіб, 560 отримали обвинувальні вироки (із них — 95 за участі присяжних), 38 — виправдувальні (із них — 5 за участі присяжних).

2.jpg

 

Таким чином, для кримінальних проваджень не було виявлено значного відсотку виправдувальних вироків, які були б ухвалені за участю присяжних. Відсоток виправдувальних вироків за участі присяжних є навіть трохи меншим ніж без їхньої участі — 5% проти 6,6%. Такий низький відсоток у цілому і ще нижчий відсоток ніж без присяжних може бути свідченням неефективності моделі участі присяжних у розгляді кримінальних проваджень.

3.jpg

 

У переважній більшості кримінальних справ, де потенційно міг бути суд присяжних, розгляд здійснювався колегію суддів без участі присяжних. Лише відносно кожного сьомого обвинуваченого розгляд здійснювався за участі присяжних, що серед іншого, свідчить й про те, що обвинувачені рідко користуються своїм правом на суд присяжних, адже у кримінальних справах він призначається за клопотанням обвинуваченого.Однак, навіть у тих кримінальних справах, де присяжні беруть участь, дослідники не зафіксували їхню активну участь у судовому процесі. У ході аналізу не було виявлено жодної окремої думки присяжного, що свідчить про те, що присяжні повністю погоджуються із рішеннями, проекти яких готуються професійним суддею.

Читайте статтю: Адвокат Дроздов: Аналітичний огляд прецедентного права Європейського суду з прав людини 

СТАТИСТИКА РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ ЗА УЧАСТЮ ПРИСЯЖНИХ ЗА 2017-2018 рр.

Загалом, після очистки і підготовки даних, у цивільних справах було виявлено всього 20925 документів, з яких 6829 — заборонені до оприлюднення, відтак аналізу не піддавалися. Всього було виявлено 12728 справ, причому у 3276 справах всі документи були заборонені до оприлюднення, що склало 33% усіх документів за визначеними категоріями цивільних справ. Найбільша частка документів, заборонених до оприлюднення — 69% — наявна для категорії «Усиновлення» (ст. ст. 310-314 ЦПК). Найменше заборонених до оприлюднення документів — у категорії «Визнання особи безвісно відсутньою» (ст. ст. 305-309 ЦПК).

4.jpg

5.jpg

Як видно із вищенаведеної діаграми, лише 83 кінцевих рішення із 5190 у цивільних справах були ухвалені без участі присяжних, тобто 1,6%.

6.jpg

Як можна побачити, дослідниками були зафіксовані непоодинокі випадки розгляду цивільних справ окремого провадження одноособово суддею без участі присяжних попри пряму вимогу закону щодо розгляду таких справ колегією у складі одного судді та двох присяжних. Таким чином, норма Конституції України щодо можливості здійснення правосуддя за участю присяжних у визначених законом випадках не отримала широкого застосування на практиці. Більше того, навіть ті незначні випадки роботи присяжних свідчать про те, що наявна модель присяжних в Україні не працює належним чином.

ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ

Основною цінністю інституту присяжних є те, що на відміну від професійних суддів, які є служителями букви закону, присяжні привносять у діяльність системи органів правосуддя живе сприйняття, свій життєвий досвід, власне розуміння правди і справедливості. Крім того, участь представників громадськості у здійсненні правосуддя являє собою форму реалізації суверенітету народу у функціонуванні цієї важливої гілки державної влади. З цієї теми варто згадати ще відому цитату автора Конституції США Томаса Джефферсона: «Я розглядаю суд присяжних в якості єдиного якоря, до сьогодні придуманого людьми, за допомогою якого держава може утримуватися за принципи її конституції».

Проте, якщо трохи відійти від пафосної теорії та подивитись на практику, статистика неприємно вражає. Відсутність хоча б єдиною окремої думки присяжного на 100 справ, низький відсоток виправдувальних вироків, який є навіть меншим ніж в тих справах, де розгляд справ відбувався без присяжних – все це засвідчує про абсолютну неефективність функціонування обраної моделі суду присяжних в Україні. І це вже після майже семи років її існування. Більш того, у нас склався так званий парадокс: розгляд справи за участю присяжних в кримінальних справах можливий лише за клопотанням обвинуваченого, але, беручи до уваги відсоток виправдувальних вироків, жоден адвокат із здоровим глуздом не порадить своєму клієнтові скористатись такою опцією. В цивільних справах, в розгляді яких участь присяжних є обов’язковою, також є серйозні проблеми. В 1.6% всіх справах із підвідомчістю колегії рішення було ухвалено без присяжних. І це попри пряму букву закону щодо їх обов’язкової участі!

Все це наштовхує на неминучі висновки про те, що суд присяжних в нашій країні потребує істотного переформатування. Континентальна модель, німецький варіант якої нами було запозичено, безсумнівно, має свої переваги. Так, Німеччина ще у 1924 року відмовилась від класичної моделі на користь континентальної, аргументувавши це тим, що «державі потрібен суд професіоналів, а не емоцій». Тобто, за цим підходом фаховість суддів та життєвий досвід присяжних мають в поєднанні сприяти прийняттю якісного та справедливого судового рішення. Проте, наштовхуючись на українські реалії, ми розуміємо, що думка присяжного буквально потопає під авторитетом судді. Тому із цього слідує, що вітчизняному законодавцеві слід або взагалі скасувати інститут присяжних, або спробувати запровадити в якості альтернативи класичну модель.

До речі, до останнього варіанту пристають й чимало авторитетних вітчизняних правників. Так, суддя Конституційного суду України у відставці Віктор Шишкін висловлює з цього приводу таку думку: «Якщо ти йдеш разом із суддею в дорадчу кімнату, разом із ним вирішуєш справу й разом підписуєш вирок, то ти не присяжний. Ти звичайний народний засідатель. Подивіться американські фільми. От там — присяжні. Поки присяжні засідають, суддя перебуває в будь-якому іншому місці й жодним чином на них не впливає. Називайте хоч горщиком, але якщо народ буде ухвалювати рішення разом із професійними суддями, то це не буде суд присяжних... З таким інститутом в Україні не можна усій планеті розповідати, що у нас — суд присяжних». Класична модель суду присяжних знаходить закріплення й в деяких законопроектах. Одним із таких є проект закону авторства експерта Центру політико-правових реформ Олександра Банчука. Однак наразі цей документ не зареєстрований у Верховній Раді.

А яка думка наших читачів щодо майбутнього суду присяжних в Україні? Ваші роздуми у коментарях були б доречними!

Читайте статтю:BIG DATA: Как предсказывают решения судов

Автор статті:Даниїл Шаров

315
Просмотров
1
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события: